Рішення № 96692718, 27.04.2021, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1795/20

Провадження 2/732/101/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М.. секретар – Воропаєва К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності від 10.08.2020 року за № 3013-К-Н-О та в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на статті ЦПК, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , , заборгованості по кредитному договору б/н від 01.03.2011 року станом на 08.10.2020 в сумі 11880,73 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 9500,70 грн та 2380,03 грн прострочених відсотків. Просив стягнути судовий збір в сумі 2102 грн.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 01.03.2011. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг”, „Тарифами”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого Договору в цілому. З часу підписання заяви між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить у собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Для користування кредитним рахунком Відповідач отримала картку. Позивач виконав свої зобов”язання за кредитним Договором та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитним лімітом. Відповідач зобов”язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до п.2.1.12.3 Умов. Відповідач зобов”язався здійснювати погашення кредиту внесенням сум на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов”язкового платежу. Відповідач своїх зобов”язань не виконав та станом на 08.10.2020 має заборгованість в сумі 11880,73 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 9500,70 грн та 2380,03 грн прострочених відсотків.

У судовому засіданні сторони участі не приймають. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача (а.с. 49). Відповідач подав заяву про невизнання позову, у позові просить відмовити. Вказує, що у нього протиправно Позивачем із зарплатного рахунку списано 7658,59 грн (а.с.73).

Дослідивши матеріали, з”ясувавши вимоги і заперечення сторін, визначившись із правовою нормою, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Судом встановлено, що відповідач 01.03.2021 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 10), у тексті якої зазначено, що її підписанням він згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування складають між ним та Банком договір про банківське обслуговування.

Довідка, яка міститься на а. с.9 свідчить, що йому було надано кредитні картки, останній ліміт збільшено 13.05.2019.

На підтвердження заявленої Банком у позові заборгованості надано відповідний розрахунок станом на 08.10.2020 в сумі 11880,73 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 9500,70 грн та 2380,03 грн прострочених відсотків. (а.с.5-8)

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами (а. с. 5-8,47-48).

Також до позову доданий паспорт споживчого кредиту (а. с. 11-12).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складову його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, Банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів, які розміщені на банківському сайті позивача як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені: пільговий період користування коштами, процентні ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші положення та умови.

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно – правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки, Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Надані позивачем докази, зокрема, підписана споживачем довідкова інформація до споживчого кредиту, так званий паспорт споживчого кредиту, в якому чітко і детально визначені: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (процентна ставка у межах пільгового періоду, процентна ставка за межами пільгового періоду, тип процентної ставки, застереження, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), порядок повернення кредиту, додаткова інформація у вигляді наслідків прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (пеня, штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту), інші важливі правові аспекти (а.с.15-17).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит – це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.

Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;

7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.

У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Кодексу).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем під розписку а.с.15-17) було доведено у своїй пропозиції реальну річну процентну ставку за користування кредитними коштами, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, її розмір та порядок нарахування, і з усім цим погодилась відповідач, поставивши свій підпис. Тому слід стягнути наявну заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.

Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання по його виконанню.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав кредитні кошти відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору, користувався ними, порушуючи при цьому умови договору, не сплачуючи обов`язкові платежі в установлені строки, що і стало наслідком виникнення заборгованості, як за тілом кредиту, так і за відсотками.

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, а заявлена позивачем сума до стягнення є обґрунтованою, позов слід задовольнити повністю.

Суд здійснює розгляд в межах заявлених вимог і банком визначена заборгованість станом на 08.10.2020. Пред”явленням позову відносини, як і нарахування за кредитом, між сторонами не припинились, відсотки продовжують нараховуватись, тому заперечення відповідача не можуть бути покладені у висновок, що заборгованість покрита. Крім того, з порушених відповідачем питань він вправі заявити позов про визнання транзакцій недійсними та такими, що не дозволені користувачем, зустрічний позов у цьому провадженні з таким предметом не заявлений. Межі судового розгляду визначені у позові, за яким відкрито провадження.

Частинами 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102 гривень підлягає стягненню на користь банку з відповідача.

Керуючисьст.ст.12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, заборгованості по кредитному договору б/н від 01.03.2011 року станом на 08.10.2020 в сумі 11880,73 грн (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень сімдесят три копійки), яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 9500,70 грн та 2380,03 грн прострочених відсотків.

Стягнути із із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, 2102 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Карпинська Н.М.