Постанова № 96691234, 30.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2021 Справа №607/4059/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбича В.Л.,

з участю секретарів с/з: Кривінської Н.Л., Комінярської О.М.,

представника позивача Таловова І.О.,

представника відповідача Кондрат Л.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Тернопільській області ДПП (м. Тернопіль вул. Котляревського,24), інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репели Йосипа Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №100300 від 24.02.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Тернопільській області ДПП, інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репели Йосипа Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №100300 від 24.02.2021 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репелою Й.П. серії АА №100300 від 24.02.2021 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 170 грн. Відповідно до даної постанови він 24.02.2021 року о 21 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Симоненка,7а в приміщенні магазину «Сіті маркет» перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, без распіратора або захисної маски, що прикривають рот та ніс, в тому числі виготовлених самостійно, чим порушив підпункт 1 пункту 2, підпункт 1 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 17.02.2021 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.44-3 КУпАП.

Із вказаною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає її незаконною, винесеною з порушенням його прав та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що з 12 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, якою з 12 березня 2020 року в Україні установлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020 року , № 500 від 17.06.2020 року , № 641 від 22.07.2020 року , № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, 3 урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 1 серпня до 31 грудня 2020 p.. на території України встановлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 1.11.2020.

Позивач зазначає, що зміст вищевикладеного дозволяє констатувати беззаперечний юридично обґрунтований факт, що карантин було установлено саме Постановою № 211 (Додаток 3), а усіма іншими постановами було лише продовжено дію карантину до 31 грудня 2020 року.

Вказані вище постанови Кабінету Міністрів України було видано відповідно до статті 9 Закону України № 1645-ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб”.

Положеннями частини 1 статті 29 Закону України № 1645-ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини 2 статті 29 Закону України № 1645-ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Положеннями частини 4 статті 29 Закону України № 1645-ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено, що у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони ісров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 2 Закону України № 1645-ІІІ “Про захист населення від інфекційних хвороб” відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються цим Законом, Основами законодавства про охорону здоров`я, законами країни “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, іншими нормативно - правовими актами.

Головний державний санітарний лікар України відповідно до положень пункту й) статті 40 Закону України № 4004-ХІІ “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину; перелік проведення обхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв`язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів, вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов`язки, покладаються на них.

Правовий режим надзвичайного стану, зокрема, правовий режим воєнного стану та зон надзвичайної екологічної ситуації відповідно до імперативної норми прямої дії положень пункту 19 статті 92 Конституції України визначаються виключно Законами України.

Позивач вказує, що констатуючи факт відсутності введеного в Україні або окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану, встановлений в Україні карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, а також обмеження його прав і свобод які обмежено в зв`язку зі встановленим карантином, не відповідають Конституції України та Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", а тому карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, а також обмеження його прав і свобод не підлягають застосуванню по відношенню до нього та не підлягають виконанню.

ОСОБА_1 зазначає, що заборона перебування в громадських місцях без вдягнутої медичної (захисної) маски є додатковим обов`язком покладеним на нього в зв`язку зі встановленим в Україні карантином, карантин та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів є виключно додатковим заходом режиму надзвичайного стану у разі його введення в Україні або окремих її місцевостях.

Імперативною нормою прямої дії положень статті 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, вказує, що поліцейським при винесенні постанови не було здійснено перевірку постанови КМУ №211 зі змінами внесеними постановами КМУ №641, №760, №956 на відповідність законодавству та ст.21.22,64,68 Конституції України, не взято до уваги, що карантин введено з порушенням процедури, не враховано його стан здоров`я, при розгляді справи, поліцейські не дали йому змоги надати пояснення, спілкувалися з ним зверхньо, постійно перебивали, повністю ігнорували його слова, що зафіксовано на відео.

Окрім того зазначає, що існують рекомендації, відповідно до яких не потрібно носити маску здоровим людям .

З підстав незаконності запровадження на території України карантину, просить скасувати постанову інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репели Йосипа Петровича по справі про адміністративне правопорушення серії АА №100300 від 24.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Ухвалою судді від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Як вбачається з відзиву на позов, який надійшов на адресу суду з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, представник відповідача позову не визнає, заперечує проти нього, на підтвердження правомірності винесеної постанови додає диск з матеріалами відеофіксації та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що карантин на території України запроваджено законно, він не запроваджує жодного обмеження чи скасування прав та свобод людини та громадянина. Зазначає, що твердження позивача, викладені в позовній заяві є такі, які спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. На переконання представника відповідача, візуальна інформація з матеріалів вдеофіксації відображає факт вчинення адміністративного правопорушення, а також категоричну відмову позивача усунути адміністративне правопорушення.

Представник позивача ОСОБА_1 - Таловов І.О. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Кондрат Л.Р. заперечила стосовно позову, просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, оглянувши відзив відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб».

Згідно ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"№ 1236 від 09.12.2020 року(в редакції, яка діяла станом на 24.02.2021 року, тобто на час винесення оскаржуваної постанови), установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р.№ 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 06.11.2020 № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020, внесено зміни до Кодексу України "Про адміністративні правопорушення", а саме статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: "Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Відповідно до ст. 222 КУпАП, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У випадках, передбачених в ч.ч. 1, 2 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова була винесена відповідною посадовою особою на законних підставах та не підлягає скасуванню з підстав незаконності та неправомірності запровадження на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2.

Посилання позивача на неправомірність встановлення карантину на території України не заслуговують на увагу та суд зазначає, що запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання інфекції, в даному випадку перебування в громадському будинку у вдягнутих засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторі або захисній масці, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, жодним чином не порушує конституційні права та свободи людини та громадянина. Стороною позивача не доведено та не підтверджено порушення запровадженим карантином та санітарними і протиепідемічними заходами його прав та свобод, які регламентовані Конституцією України, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не вказано, які права та свободи ОСОБА_2 були обмежені у зв`язку із запровадженням карантину.

Попри наведене, під час судового розгляду та дослідження доказів, в тому числі оглядом відеозапису з місця події, судом встановлено, що доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови від 24 лютого 2021 року немає та стороною відповідача їх не надано.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем карантинних обмежень.

При цьому, ознайомившись із матеріалами справи та даючи правову оцінку обставинам справи, зазначеним у постанові інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репели Йосипа Петровича серії АА № 100300 від 24.02.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 170 грн. судом встановлено, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення суду надано відеозапис з матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора, однак оглянувши його в судовому засіданні, встановлено, що самого факту здійснення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відеозапис не містить, а лише на ньому зафіксовано діалог між працівниками поліції та процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, зазначений відеозапис не може бути врахований судом як належний доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.44-3 КУпАП, оскільки він не відображає відомостей про вчинення останнім порушень карантинних вимог, при цьому жодних інших доказів, які б могли бути визнані судом належними та допустимими на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення суду не надано та таких не містить оскаржувана постанова.

Отже, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП. Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил щодо карантину людей, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, в той час, як сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

При цьому, суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на доказах, які б доводили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, а тому підлягає скасуванню.

Окрім того, нормами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 при подачі адміністративного позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 454 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП вказану суму за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі ст.55 Конституції України, ст.9, 44-3, п.1 ст.247, ст.251, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Тернопільській області ДПП (м.Тернопіль вул. Котляревського,24), інспектора взводу 3 роти батальйону УПП в Тернопільській області Репели Йосипа Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №100300 від 24.02.2021 року - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА №100300 від 24.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.44-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною 2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення- провадженням закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Тернопільській області ДПП (м.Тернопіль вул. Котляревського,24) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 454 (Чотириста п`ятдесят чотири) гривні сплаченого позивачем судового збору.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Інспектор взводу 3 роти батальйону Управління поліції в Тернопільській області Репела Йосип Петрович, м.Тернопіль вул. Котляревського,34, 46003.

Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Тернопіль вул. Котляревського,34, індекс 46003, офіційна адреса електронної пошти: ternopil1@patrol.police.gov.ua.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич