Рішення № 96690151, 15.04.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2774/19

Провадження № 2/487/67/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Щербатюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду міста Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до КП «Миколаївкомунтранс», в якій, в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконними дії відповідача щодо ігнорування рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №490/6354/14-а; визнати незаконними дій відповідача щодо ненадання відповіддю від 05.02.2019р. розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по вивозу ТПВ згідно з його заявою від 19.01.2019р.; визнати незаконними діями відповідача щодо встановлення 30.09.2019р. заборгованості ОСОБА_1 за послуги по вивезенню ТПВ 2012р. – 82,08 грн; визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині несвоєчасного надання ОСОБА_2 інформації про корегування тарифів з 01.05.2015р., 01.07.2018р.; встановити ОСОБА_1 заборгованість за послуги по вивезенню ТПВ на 01.01.2019р. – 84,84 грн; постановити рішення про компенсацію судових витрат в розмірі 2689,40 грн за рахунок відповідача; постановити рішення про компенсацію моральної (немайнової) шкоди – 21020,00 грн з розрахунку десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ним та КП «Миколаївкомунтранс» 01.06.2012 року було укладено договір №4755 про надання послуг з вивезення побутових відходів. Із розрахунку двох членів родини позивача, на момент укладення договору, вартість послуг складала 286,56 грн на рік. За період з 01.01.2013р. по 01.01.2016р. позивачем були сплачені послуги з вивезення побутових відходів на загальну суму 2404,40 грн. Після сплати послуг за наступний 2019 рік ОСОБА_1 отримав повідомлення від відповідача про наявну у позивача заборгованість, розмір якої станом на 01.01.2019р. складає 171,66 грн. Звернувшись до відповідача, він отримав інформацію про зміну тарифів, а саме: з 01.06.2014р. – ціна за послуги складає 14,87 грн на місяць за одну особу; з 01.05.2015р. – 18,30 грн на місяць з однієї особи; з 01.07.2018р. – 30,11 грн на місяць з однієї особи. Так, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015р. по справі №490/6354/14-ц позовні вимоги Миколаївської міської громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва» до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень задоволено частково, рішення виконкому Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва» та рішення №344 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» скасовано, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 року постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року залишено без змін. За такого, вважає, що відповідачем, ігноруючи рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, було безпідставно та незаконно змінено тарифи та підвищено вартість послуг по вивезенню ТПВ, в результаті чого позивачу було нараховано заборгованість за надання послуг по вивезенню ТПВ в розмірі 82,08 грн. Про зміну тарифів відповідач ОСОБА_1 належним чином вчасно не повідомляв. Крім того, в результаті протиправних дій відповідача у ОСОБА_1 суттєво погіршився стан його здоров`я, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з МКП «Миколаївкомунтранс» на його користь також і моральну (немайнову) шкоду.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, суду надавав пояснення аналогічні тим, що викладені в позові. В подальшому до судового засідання позивач не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача КП «Миколаївкомунтранс» Мостовик О.О. в судових засіданнях позові вимоги не визнавала, суду надала відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначила, що дійсно рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015р. по справі №490/6354/14-а було скасовано рішення виконкому Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва» та рішення №344 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». В той же час, в задоволенні іншої частини позовних вимог в частині визнання вказаних рішень протиправними відмовлено. Будь-які інші вимоги щодо зобов`язання вчинити інші дії (зокрема щодо зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг населенню), направлених на виконання постанови суду від 02.02.2015 року, позивачем не заявлялись та судом не розглядались. Окрім того, станом на дату розгляду даної справи, жодна особа не вжила заходів до приведення у виконання постанови суду першої інстанції від 02.02.2015 року, а отже відсутній факт ігнорування виконання рішення суду з боку будь-яких осіб. Таким чином, враховуючи, що вказаним рішенням не визначалось обов`язку відповідача та третіх осіб здійснити перерахунок вартості послуг споживачам та на КП «Миколаївкомунтранс» не покладено обов`язку щодо виконання вищевказаного рішення суду, вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними дій позивача щодо ігнорування рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №490/6354/14-а від 02.02.2015 року та щодо зміни тарифів за послуги по вивезенню ТПВ задоволенню не підлягають. Також зазначає, що 31.03.2015 року в міській газеті «Вечірній Миколаїв» №37 (3655) було опубліковано рішення ВК ММР №184 від 17.03.2015р., яким доведено до відома споживачів факт прийняття рішення та розмір тарифу. Вказане свідчить про те, що позивач вважається таким, що повідомлений про прийняття органом місцевого самоврядування вказаного рішення та про підвищення з 01.05.2015р. тарифу за послуги з вивезення ТПВ. Щодо вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, то ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача. На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

В подальшому до судового засідання представник відповідача не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року між ОСОБА_1 та КП «Миколаївкомунтранс» укладено договір №4755 про надання послуг з вивезення побутових відходів, відповідно до п.1 якого виконавець - КП «Миколаївкомунтранс» зобов`язується надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач – ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов договору, вартість договору визначається, виходячи з річних обсягів вивезення ТПВ, розрахованих згідно норм накопичення 3,6 м2 на одну людину, тарифу діючого на момент складання договору, а також кількості проживаючих згідно до домової книги або довідки Ф3. У разі зміни тарифів вартість договору змінюється і оплата замовником отриманих послуг здійснюється на нових тарифах без зміни інших умов договору, нові тарифи будуть висвітлені в засобах масової інформації.

Так, вартість договору на момент його підписання становила 286,56 грн на рік.

ОСОБА_1 зазначає, що ним на виконання своїх зобов`язань за договором були сплачені послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2013 по 01.01.2019 на загальну суму 2404,40 грн, в тому числі:

27.12.2012р. здійснено оплату послуг за січень-лютий 2013р. в сумі 47,76 грн;

29.01.2013р. здійснено оплату послуг за березень-грудень 2013р. в сумі 238,80 грн;

20.12.2013р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2014р. в сумі 286,56 грн;

24.06.2014р. здійснено доплату послуг за травень-грудень 2014р. в сумі 46,88 грн;

28.11.2014р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2015р. в сумі 356,88 грн;

25.11.2015р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2016р. в сумі 356,88 грн;

07.12.2016р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2017р. в сумі 356,88 грн;

22.11.2017р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2018р. в сумі 356,88 грн;

03.12.2018р. здійснено оплату послуг за січень-грудень 2019р. в сумі 356,88 грн.

Після сплати послуг за 2019 рік ОСОБА_1 отримав повідомлення від КП «Миколаївкомунтранс» про наявну у нього заборгованість, розмір якої станом на 01.01.2019р. складає 171,66 грн.

Звернувшись до відповідача, він отримав повідомлення про зміну тарифів за послуги з вивезення ТПВ №53 від 05.02.2019 року, відповідно до якого станом на 01.06.2012 року тариф на вивезення ТПВ становив 39,73 грн/м3 або 11,92 грн/міс. за 1 мешканця; з 05.05.2014 року – 49,58 грн/м3 або 14.87 грн/міс. за 1 мешканця на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року; з 15.04.2015 року – 61,00 грн/м3 або 18,30 грн/міс. за 1 мешканця на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №184 від 27.03.2015 року; з 01.07.2018 року – 100,38 грн/м3 або 30,11 грн/міс. за 1 мешканця на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №488 від 08.06.2018 року.

Посилаючись на те, що рішення виконкому Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва» та рішення №344 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», якими було підвищено вартість послуг з вивезення ТПВ, скасовані рішенням суду, позивач вважає, що КП «Миколаївкомунтранс», ігноруючи постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 року, безпідставно змінило тарифи та підвищило вартість послуг по вивезенню ТПВ.

Пунктом 1.1. Статуту КП «Миколаївкомунтранс» визначено, що комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» створено Миколаївською міською радою з метою здійснення господарської діяльності та засновано на комунальній власності територіальної громади міста Миколаєва.

Згідно п.1.2. Статуту власником підприємства є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Предметом діяльності підприємства є виконання в місті Миколаєві таких робіт та послуг: вивіз твердих побутових відходів на міське завалище; поховання та знешкодження твердих побутових відходів на міському звалищі; відлови та збирання трупів бродячих тварин, утилізація; вивіз рідких нечистот; утримання зливного пункту; глибинне очищення туалетів; обслуговування громадських туалетів; надання послуг поливомиючими, бортовими, спеціальними автомашинами та самоскидами; ремонт автотранспорту та обслуговування легкових автомашин, вулканізація; ремонтно-будівельні роботи; утримання полігона по похованню відходів; випуск товарів народного споживання; оптова, роздрібна торгівля товарами виробничого призначення, народного споживання, сільгосптоварами, матеріалами (п.2.1. Статуту).

З матеріалів справи встановлено, що дійсно восени 2014 року Миколаївська міська громадська організація «Фонд розвитку міста Миколаєва» звернулась з позовною заявою до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб ТОВ «ВалАн», КП «Миколаївкомунтранс», ТОВ «Стефі», ДП «Корунд-Х», ТОВ «Нікспецсервіс», ТОВ «Екопоінт-Миколаїв», ПП «Евако», КП «Обрій-ДКП», КП «ДЕЗ «Пілот», ТОВ «Миколаївдомсервіс», Абонентська служба «Центральний» про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги із захоронення, перевезення та вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва» та рішення №344 від 17.04.2014 року «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», у зв`язку з порушенням процедури їх прийняття.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року по справі №490/6354/14-ц позовні вимоги Миколаївської міської громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва» задоволені частково, оскаржувані рішення ВК ММР №343 від 17.04.2014р. та №344 від 17.04.2014р. скасовано у зв`язку з порушенням виконавчим комітетом Миколаївської міської ради процедури їх прийняття.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року по справі №490/6354/14-а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року скасовано, у задоволенні позову Миколаївської міської громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 року по справі №К800/18681/15 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано та залишено без змін постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року.

Відповідно до п. 10 Постанови ВАСУ «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013р. №7 (далі – Постанова), резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Пунктом 10.3 Постанови передбачено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Згідно п. 10.12 Постанови, з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення суд у резолютивній частині рішення повинен повніше використовувати право покладати обов`язок на суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у визначений строк звіт про виконання судового рішення (частина перша статті 267 КАС України).

Як вбачається з постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року, яку залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 року, в резолютивній частині вказаної постанови не покладалось обов`язку на суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у визначений строк звіт про виконання судового рішення.

Окрім того, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2015 року позовні вимоги Миколаївської міської громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва» задоволені частково в частині скасування прийнятих рішень, а в задоволенні вимог про визнання вказаних рішень протиправними відмовлено.

Також слід зазначити, що вказаним рішенням суд не зобов`язував відповідача вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Будь-які інші вимоги Миколаївської міської громадської організації «Фонд розвитку міста Миколаєва», які повинні ґрунтуватись виключно на позовних вимогах останнього щодо зобов`язання вчинення інших дій (зокрема щодо зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг населенню) направлених на виконання постанови суду першої інстанції від 02.02.2015 року, судом не розглядались.

Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс», на яке розповсюджувалась дія рішення ВК ММР №343 від 17.04.2014 року, не залучалось Миколаївською міською громадською організацією «Фонд розвитку м. Миколаєва» або судом у якості співвідповідача по справі та відповідно судом не вирішувалось питання щодо зобов`язання КП «Миколаївкомунтранс» до вчинення чи утримання від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право, а отже навіть при зверненні постанови суду першої інстанції від 02.02.2015 року до виконання, КП «Миколаївкомунтранс» не є стороною виконавчого провадження в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки рішенням суду першої інстанції, яке було залишено в силі ухвалою касаційної інстанції від 18.07.2017 року, не визнано протиправним рішення ВК ММР №343 від 17.04.2014 року, та в цій частині в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, вказане рішення ВК ММР не визнано таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Окрім того, враховуючи, що даним рішенням не визначалось обов`язку КП «Миколаївкомунтранс» здійснити перерахунок вартості послуг споживачам, суд приходить до висновку, що зміна тарифів за послуги по вивезенню ТПВ здійснювалась відповідачем правомірно та в рамках діючого законодавства.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо ненадання відповіддю від 05.02.2019р. розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по вивозу ТПВ згідно з його заявою від 19.01.2019р. суд приходить до наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що 16.01.2019 року ОСОБА_1 на адресу КП «Миколаївкомунтранс» було подано заяву, в якій позивач просив перерахувати суму його заборгованості за вивезення ТПВ станом на 01.01.2019 року із зазначенням підстав зміни тарифів, та з урахуванням трирічного строку позовної давності, у зв`язку з несвоєчасним сповіщенням про зміну тарифів, а також надати розрахунок його заборгованості.

05.02.2019 року Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення за вих.№53, зі змісту якого встановлено, що станом на 01.06.2012 року тариф на вивезення ТПВ становив 39,73 грн/м3 або 11,92 грн/міс. за 1 мешканця.

Підвищення тарифу на послуги з вивезення ТПВ відбувалося:

з 05.05.2014 року – 49,58 грн/м3 або 14.87 грн/міс. за 1 мешканця, на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №343 від 17.04.2014 року;

з 15.04.2015 року – 61,00 грн/м3 або 18,30 грн/міс. за 1 мешканця, на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №184 від 27.03.2015 року;

з 01.07.2018 року – 100,38 грн/м3 або 30,11 грн/міс. за 1 мешканця, на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №488 від 08.06.2018 року.

Рішення про коригування тарифів на послуги вивезення ТПВ для споживачів м. Миколаєва були опубліковані в засобах масової інформації та розміщені на інтернет-порталі Миколаївської міської ради.

Заборгованість ОСОБА_1 за вивезення ТПВ станом на 01.01.2019 року становить 171,66 грн.

Окрім того з пояснень відповідача вбачається, що заборгованість позивача за 2012 рік в сумі 82,08 грн повністю погашена проведеною позивачем оплатою від 26.11.2015р., а тому станом на дату її погашення строк позовної давності є таким, що не сплив, а відтак вказана сума не входить до суми заборгованості позивача, яка виникла станом на 01.01.2019 року в сумі 171,66 грн.

Проте відповіддю від 05.02.2019 року відповідач вимоги ОСОБА_1 не виконав, розрахунку заборгованості по вивозу ТПВ згідно з його заявою від 19.01.2019р. останньому не надав.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

А тому, враховуючи, що вимога ОСОБА_1 про надання йому розрахунку заборгованості, відповідачем проігнорована, будь-яких розрахунків відповідь КП «Миколаївкомунтранс» від 05.02.2019 року не містить, суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій КП «Миколаївкомунтранс» по встановленню йому заборгованості за послуги з вивезення ТПВ неправомірними суд приходить до наступного.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №4755 від 01.06.2012 року, вартість договору на момент його підписання становить 286,56 грн/рік на одного мешканця. За вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) зареєстровано 2 особи.

Згідно даних історії фінансового стану послуг абонента за період з 01.06.2012р. по 01.01.2019 р. за особовим рахунком № НОМЕР_1 споживач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг з вивезення ТПВ в наступні дати та в наступних розмірах:

1) у період з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. (7 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 167,16 грн, із розрахунку тарифу 11,94 грн на одного мешканця, відповідно 23,88 грн за фактичну кількість мешканців - 2 людини. Оплата послуг проведена на ДП КП «Миколаївкомунтранс» АС «Центральний» в розмірі 85,08 грн та перерахована на КП «Миколаївкомунтранс» із зарахуванням в рахунок сплати послуг за 8 місяців 2012 року; несплаченою за 2012р. залишилась сума в розмірі 82,08 грн (167,16 грн -85,08 грн);

2) у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 286,56 грн, із розрахунку тарифу 11,94 грн на одного мешканця, відповідно 23,88 грн за фактичну кількість мешканців - 2 людини. Оплата послуг проведена позивачем 28.12.2012р. - 47,76 грн з призначенням платежу за січень-лютий 2013р.; 30.01.2013р. - 238,80 грн з призначенням платежу за березень-грудень 2013р. Заборгованість у споживача ОСОБА_1 за 2013р. відсутня. Послуги, надані відповідачем у 2013 році сплачені у повному обсязі;

3) у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 332,68 грн, із розрахунку тарифу: 11,94 грн (01.01.2014р.- 04.05.2014 р.) на одного мешканця, відповідно 23,88 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 98,60 грн; 14,87 грн (05.05.2014р.- 31.12.2014р.) на одного мешканця, відповідно 29,74 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 234,08 грн.

Оплата позивачем послуг проведена: 20.12.2013 р. - 286,56 грн з призначенням платежу 01.12.2013-31.12.2013; 25.06.2014 р. - 46,88 грн з призначенням платежу доплата за 2014 р. Враховуючи помилковість призначення платежу від 20.12.2013 р., оскільки позивач вже сплатив вартість наданих послуг у 2013 році, проведена позивачем у грудні 2013 р. та червні 2014 р. оплата в сумі 333,44 грн була зарахована відповідачем в рахунок сплати послуг за 2014 рік.

Заборгованість у споживача ОСОБА_1 за 2014 р. відсутня. Переплата склала 0,76 грн;

4) у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 415,42 грн, із розрахунку тарифу: 14,87 грн (01.05.2015р.- 14.04.2015р.) на одного мешканця, відповідно 29,74 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 103,10 грн; 18,30 грн (15.04.2015р.-31.12.2015р.) на одного мешканця, відповідно 36,60 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 312,32 грн.

Оплата послуг проведена позивачем із розрахунку тарифу 14,87 грн з мешканця, без урахування підвищення тарифу з 15.04.2015р. (підстава Рішення ВК ММР №184 від 27.03.2015 р.): 01.12.2014 р. - 356,88 грн з призначенням платежу за період 01.01.2015 по 31.12.2015.

Враховуючи самовільне заниження позивачем вартості послуг та здійснення оплати послуг за недіючим тарифом починаючи з 15.04.2015 р., оплата від 01.12.2014 р. в сумі 356,88 грн була зарахована в рахунок оплати послуг за 2015 р., а також в рахунок оплати була зарахована переплата за 2014 р. в сумі 0,76 грн. Заборгованість Позивача за 2015 рік склала 57,78 грн (415,42 грн - 356,88 грн - 0,76 грн);

5) у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 439,20 грн, із розрахунку тарифу: 18,30 грн на одного мешканця, відповідно 36,60 грн за фактичну кількість мешканців.

Оплата послуг проведена позивачем із розрахунку тарифу 14,87 грн з мешканця, без урахування підвищення тарифу з 15.04.2015р.: 26.11.2015 р. - 356,88 грн з призначенням платежу за період 01.11.2015 по 30.11.2015.

Враховуючи помилковість призначення платежу від 26.11.2015 р., оскільки позивач вже частково сплатив вартість наданих послуг у 2015 році в сумі 356,88 грн, оплата позивача від 26.11.2015 р. була зарахована в рахунок погашення:

- заборгованості за 2012 р. в сумі 82,08 грн;

- заборгованості за 2015 р. в сумі 57,78 грн;

- часткової оплати послуг у 2016 р. в сумі 217,02 грн.

Крім того, при сплаті послуг позивач знову здійснив оплату за недіючим тарифом, у зв`язку з чим заборгованість споживача ОСОБА_1 за 2016 рік склала 222,18 грн.

6) у період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 439,20 грн, із розрахунку тарифу: 18,30 грн на одного мешканця, відповідно 36,60 грн за фактичну кількість мешканців.

Оплата послуг проведена позивачем із розрахунку тарифу 14,87 грн з мешканця, без урахування підвищення тарифу з 15.04.2015р.: 08.12.2016р. - 356,88 грн з призначенням платежу за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Враховуючи самовільне заниження позивачем вартості послуг та здійснення оплати послуг за недіючим тарифом починаючи з 15.04.2015 р., заборгованість позивача за 2017 рік склала 82,32 грн (439,20 грн - 356,88 грн);

7) у період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. (12 місяців) нараховано вартість за спожиті ОСОБА_1 послуги з вивезення ТПВ у розмірі 580,92 грн, із розрахунку тарифу: 18,30 грн (01.01.2018р.-30.06.2018р.) на одного мешканця, відповідно 36,60 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 219,60 грн (36,60 грн х 6міс.);

- 30,11 грн (01.07.2018р.-31.12.2018р.) на одного мешканця, відповідно 60,22 грн за фактичну кількість мешканців, всього нараховано 361,32 грн (60,22 грн х 6міс.).

Оплата послуг проведена позивачем із розрахунку тарифу 14,87 грн з мешканця, без урахування підвищення тарифу з 15.04.2015р. та з 01.07.2018 р. (підстава Рішення ВК ММР від 08.06.2018р. № 488):

- 23.11.2017 р. - 356,88 грн з призначенням платежу за період 01.01.2018 по 31.12.2018;

Враховуючи самовільне заниження позивачем вартості послуг та здійснення оплати послуг за недіючим тарифом з 15.04.2015 р. та з 01.07.2018р., у споживача ОСОБА_1 сформувалась заборгованість за 2018 рік в сумі 224,04 грн.

04.12.2018 року позивач здійснив оплату послуг в сумі 356,88 грн з призначенням платежу за період 01.01.2019 по 31.12.2019, однак враховуючи відсутність нарахування на вказаний період, оскільки відповідно до умов укладеного Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, відповідач врахував вказану суму в рахунок погашення:

- заборгованості за 2016 р. в сумі 222,18 грн; заборгованості за 2017 р. в сумі 82,32 грн;

- часткову оплату послуг за 2018 р. в сумі 52,38 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі №490/6354/14-а, тобто станом на 02.02.2015 року) (далі – Закон) комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктами 3, 5, 6 частини 1 статті 20 Закону встановлено, що споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, натомість вказаний Закон не визначає обов`язку проводити перерахунок виконавця послуг.

Крім того, відповідно до п. 5 договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, укладеного між сторонами, у разі потреби виконавець здійснює перерахунок фактично наданих послуг та повідомляє споживача про його результати.

Таким чином, враховуючи, що оскільки ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснював оплату послуг за вивезення ТПВ за недіючим тарифом, самовільно занижуючи вартість послуг, суд приходить до висновку, що нарахована відповідачем заборгованість за вивезення ТПВ, розмір якої станом на 01.01.2019 року складає 171,66 грн, є обґрунтованою, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного надання ОСОБА_2 інформації про корегування тарифів з 01.05.2015р., 01.07.2018р. суд приходить до наступного.

Підвищення тарифу на вивезення твердих побутових відходів, яке відбулось 15.04.2015 року було здійснено на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №184 від 27.03.2015 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 2004 року, що діяла на момент прийняття вищевказаного рішення ВК ММР №184 від 27.03.2015 року) (далі – Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до пп.1 п.8 Договору №4755 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2012р. споживач має право одержання достовірної та своєчасної інформації про послуги вивезення відходів, зокрема про їх вартість, загальну суму місячної оплати, структуру тарифів, норми надання послуг і графік вивезення відходів, який цілком кореспондується з обов`язком виконавця, передбаченим пп.5 п.10 Договору.

Крім того, умовами Договору передбачено, що у разі зміни тарифів вартість договору змінюється і оплата замовником отриманих послуг здійснюється по нових тарифах без зміни інших умов договору, нові тарифи будуть висвітлені в засобах масової інформації. Пунктом 6 розділу «Оплата послуг» Договору встановлено, що споживач вважається повідомленим про зміну вартості послуг з моменту публікації у засобах масової інформації відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11.09.2003р. регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності – у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніше як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Частиною 2 п.2.5 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390 вказано, що інформація про розмір тарифу доводиться суб`єктами господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та, за необхідності, на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування, балансоутримувачів багатоквартирних будинків. Частина 3 встановлює, що суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Пунктом 2.6. Порядку передбачено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим порядком.

У період з 28.05.2001р. по 27.07.2017р. друкованим засобом масової інформації органу місцевого самоврядування була саме редакція газети Миколаївської міської ради «Вечірній Миколаїв», підтвердженням чого є дані Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містять інформацію про засновника газети – Миколаївську міську раду.

27.07.2017 року до єдиного державного реєстру внесено запис №15221450000035678 про державну реєстрацію ТОВ «Редакція газети «Вечірній Миколаїв» (код ЄДРПОУ 20882700), яка утворена в результаті перетворення та є правонаступником Редакції газети ММР «Вечірній Миколаїв».

02.02.2017 року між Миколаївською міською радою та Редакцією газети ММР «Вечірній Миколаїв» було укладено договір про закупівлю послуг, а саме: надання у 2017 році послуг інформаційних агентств: створення спеціальних рубрик, присвячених актуальним питанням розвитку міста Миколаєва, розміщення коментарів та інтерв`ю Миколаївського міського голови, його заступників, депутатів Миколаївської міської ради, інформації підрозділів виконавчих органів Миколаївської міської ради, публікація рішень Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради, розпоряджень Миколаївського міського голови. Аналогічний договір укладено між Миколаївською міською радою та ТОВ «Редакція газети «Вечірній Миколаїв».

Підвищення тарифу на вивезення твердих побутових відходів, яке відбулось 15 квітня 2015 року було здійснено на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №184 від 27.03.2015 року.

Вказане рішення було опубліковано 31.03.2015 року в міській газеті «Вечірній Миколаїв» №37 (3655), яким доведено до відома споживачів факт прийняття рішення та розмір тарифу.

Крім розміщення оголошення в газеті «Вечірній Миколаїв», працівниками КП «Миколаївкомнутранс» кожному споживачу за адресами їх проживання були рознесені повідомлення про зміну (корегування) тарифу на послуги з вивезення ТПВ, які були затверджені рішенням ВК ММР №184 від 27.03.2015 року.

Таким чином, опублікування інформації про коригування тарифу на вивезення твердих побутових відходів, яке відбулося 15 квітня 2015 року на підставі вищевказаного рішення ВК ММР №184 від 27.03.2015 року із врахуванням ч.2 п.2.5. Порядку, було здійснено саме у друкованому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування – Редакції газети Миколаївської міської ради «Вечірній Миколаїв», випуск від 31.03.2015 року №37 (3655), що є належним та допустимим доказом своєчасного доведення до позивача інформації про коригування тарифу, а крім того підтвердженням виконання відповідачем обов`язку, передбаченого пп.5 п.10 Договору №4755 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.06.2012р.

Аналогічно, позивач є повідомленим про прийняття рішення органом місцевого самоврядування, а саме рішення ВК ММР від 08.06.2018р. №488 про коригування (підвищення) тарифу з 01.07.2018 року, яке опубліковане в міській газету «Вечірній Миколаїв» №67 (4125) від 16.06.2018 року.

Посилання позивача на неправомірність дій відповідача щодо розміщення публікації у міській газеті «Вечірній Миколаїв» про зміну тарифів за вивезення ТПВ, у зв`язку з чим позивача було несвоєчасно повідомлено про зміну вказаних тарифів, не заслуговують на увагу через безпідставність таких обґрунтувань.

За такого, позовні вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного надання ОСОБА_1 інформації про коректування тарифів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь моральної (немайнової) шкоди в розмірі 21020,00 грн. суд приходить до наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12 липня 2007 року, § 62).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача щодо своєчасного надання йому інформації про зміну тарифів по вивезенню ПТВ, в нього накопилась заборгованість за вказані послуги. Після повідомлення йому відповідачем про наявну заборгованість, у позивача стався нервовий розлад. У зв`язку з сильними душевними переживаннями, ОСОБА_1 почав розмовляти уві сні, а згодом і зовсім втратив сон. Також, після отримання відзиву відповідача на позовну заяву, він був вимушений звернутись до психіатричної лікарні за допомогою, де йому було призначено лікування нервової системи. Крім того, в 2016 році позивач переніс операцію по видаленню ѕ частини шлунку, у зв`язку з чим має необхідність в повноцінному харчуванні та в прийомі медичних препаратів. У зв`язку з нарахуванням йому заборгованості за вивезення ТПВ, позивач позбавлений можливості купувати якісні продукти харчування та вимушений приймати дешеві медичні препарати, що спричинило йому значні душевні страждання

В той же час, як вже встановлено матеріалами справи, необізнаність позивача про прийняті рішення про зміну тарифів виникла через його власну пасивність і ніяким чином не є виною відповідача, оскільки, відповідно до умов укладеного між сторонами договору споживач вважається повідомленим про нову ціну на послуги з моменту публікації відповідного рішення в засобах масової інформації.

Прояв хвороби ОСОБА_1 , діагноз якої наведено у виписному епікризі з медичної картки №2153-291 від 21.04.2016 року не є наслідком дій КП «Миколаївкомунтранс», оскільки вказана хвороба виникла задовго до того, як позивач дізнався про виникнення заборгованості та отримав відповідь відповідача від 05.02.2019р. вих.№53.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та наявності такої шкоди, зокрема: доказів придбання ліків для лікування шлунку або придбання більш дешевих медичних препаратів для лікування шлунку; наявність первісного плану харчування та його зміну, неможливість повноцінного харчування; причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, пов`язаними з наданням відзиву на позовну заяву та зверненням позивача до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 з подальшим придбанням ліків на суму 132,00 грн.; причинного зв`язку між втратою сну позивачем та протиправними діями відповідача та вини останнього.

За такого, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав.

Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/24672/15-ц від 19.06.2018 р.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір на загальну суму 2689,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, враховуючи, що на час ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Миколаївкомунтранс» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди позивачі звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, пов`язаних із захистом прав споживачів, суд приходить до висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 сплаченого ним судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними дій Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» щодо не надання ОСОБА_1 відповіддю від 05.02.2019р. розрахунку його заборгованості по вивозу ТПВ згідно з його заявою від 19.01.2019р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 сплачений ним за подання до суду позову судовий збір в розмірі 2689,40 грн.

Зобов`язати фінансовий орган – Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр. Центральний, 141-В м. Миколаїв, 54055) повернути ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), сплачений на розрахунковий рахунок – НОМЕР_3 , МФО 899998, за квитанцією №0.0.1285851475.1 від 04.03.2019 року судовий збір у розмірі 768,40 грн., а також сплачений на розрахунковий рахунок - 31215206014003, МФО 899998, за квитанцією №0.0.1354690508.1 від 16.05.2019 року судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.04.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс», місцезнаходження: 54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 199, код ЄДРПОУ: 32459822.

Суддя Т.А. Карташева