Рішення № 96689694, 23.04.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/986/21

пр.№ 2/464/790/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання – Цуняк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMDN50000039144003 від 14.11.2019 у розмірі 115025 грн. 61 коп. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 17.12.2010 відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 14.11.2019 сторони підписали додаткову угоду, відповідно до якої Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки, вказані в п.1.5.1 додаткової угоди. Проте відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 04.01.2021 становить 115 025,61 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позовної заяви представником ОСОБА_3 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечив, позов підтримав в повному обсязі та просив такий задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2010 між позивачем та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

14.11.2019 між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк» укладено додаткова угода №SAMDN50000039144003, відповідно до умов якої сторони погодили, що сума заборгованості, яка виникла в період з дати укладання договору до дати підписання цієї угоди складає 124 116,66 грн. Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 0 грн., комісії на 0 грн., пені на 100194,64 грн., штрафу на 1719,17 грн. Строк повернення кредиту до 25.05.2020, відсоткова ставка за кредитом - 0,01%. ОСОБА_4 зобов`язувалась здійснити платіж на погашення заборгованості за договору у розмірі не менше 3330,43 грн. у строк не пізніше 14.11.2019, далі - шляхом здійснення платежів в розмірі 3145,40 грн. до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 3145,42 грн.

На підтвердження вказаної обставини до матеріалів позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» долучено графік погашення суми боргу за реструктуризацією на термін шість місяців та виписку з рахунку відповідача за період часу з 14.11.2019 до 04.01.2021, із якої видно, що за вказаний період ОСОБА_4 в рахунок погашення кредиту не сплатила банку кошти.

Відповідно п. 1.6 додаткової угоди ця угода згідно ст. 212 ЦК України укладена під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання клієнтом зобов`язань, передбачених договором та п. 1.5 Угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди.

Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочена виконання Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/або будь-якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та Умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п. 1.4 Угоди не застосовується.

Відповідно до п. 1.7 додаткової угоди в разі порушення клієнтом строків по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (однак, в будь-якому випадку не пізніше терміну, зазначеного у п. 1.3. Угоди); 1.7.2 вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, який слідує за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість станом на 04.01.2021 становить 115 025,61 грн., з яких: 2 211,58 грн. – заборгованість за кредитом, 4 133,71 грн. – відсотки за користування кредитом, 0,00 грн. – комісія, 108 680,32 грн. – пеня.

Позивач обґрунтовує заборгованість відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором SAMDN50000039144003 від 17.12.2010 додатковою угодою до договору від 14.11.2019.

Як випливає з додаткової угоди №SAMDN50000039144003 від 14.11.2019 під відкладальною умовою (обставиною) сторонами 14.11.2019 обумовлено, що у разі повернення ОСОБА_4 до 14.11.2019 кредитних коштів в розмірі 3330,43 грн. Банк здійснює прощення пені на суму 100194,64 грн., штрафу на 1719,17 грн. та змінює процентну ставку на 0,01%. Відповідач обумовлену договором суму коштів в розмірі 3330,43 грн. у встановлений договором термін не сплатила, а відтак прощення банком пені на суму 100 194,64 грн., штрафу на 1719,17 грн. не відбулося.

Таким чином, погашення відповідачем обумовленої додатковим договором суми боргу не відбулося, а тому вказаний договір є невиконаним, відтак правовідносини між сторонами продовжують регулюватися анкетою-заявою від 17.12.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку».

Так, у анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_5 погодилася з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що остання ознайомилася та погодилася з такими умовами та тарифами банку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», відтак такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Зокрема, у такому судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ «Приватбанк» підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як видно зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, у такій відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків за користування кредитом та пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

До позовної заяви позивач надав лише копію анкети-заяви від 17.12.2010, проте пам`ятки клієнта, Тарифів обслуговування кредитної карти, Умов та Правил надання банківських послуг, на які міститься посилання в анкеті-заяві ОСОБА_5 до матеріалів справи не долучено.

Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17.12.2010, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом та пені, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, Тарифи обслуговування кредитної карти, Умови та Правил надання банківських послуг, на які міститься посилання в анкеті-заяві відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо їх сплати.

Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брала на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, а відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 4 133,71 грн. – заборгованості по відсотках за користування кредитом, 108 680,32 грн. – пені.

При цьому, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилялася від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 17.12.2010 у розмірі 2211,58 грн., що є заборгованістю за кредитом.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 43,58 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 207, 526, 549, 610-611, 626, 628, 633-634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та статтями 12, 81, 89, 142, 247, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження – м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором від в розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 58 (пятдесят вісім) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 43 (сорок три) гривні 58 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.