Вирок № 96689566, 30.04.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/450/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2021 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Савчака А.В.,

секретаря судового засідання Подусівської Л.В.

за участю

прокурора Салій М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Івасіва А.П.,

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Перемишляни кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12020140260000091 від 04.04.2020р., щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП — НОМЕР_2 ,

обвинуваченого у скоєнні кримінального прступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

В С Т А Н О В И В:

22.09.2020 року до суду надійшов обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 4 квітня 2020 року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи в м.Бібрка, по вул.Галицькій, 109, під час сварки, яка виникла на ґрунті неприязних сусідських відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно здійснив декілька пострілів із пневматичного газобалонного пістолета “SAS MAKAROV SE” 4,5 міліметровими сферичними кулями діаметром 0,3 міліметри в сторону ОСОБА_2 . Внаслідок таких пострілів ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці нижньої щелепи зліва, рани та садна на долонній поверхні правої кисті, в ділянці середньої фаланги 2-го пальця, садна на внутрішній поверхні в нижній третині правого передпліччя та рани на тильній поверхні лівої кисті, між нігтьовою та середньою фалангами 3-го пальця, що згідно висновку судово- медичної експертизи №502 від 9 квітня 2020 року є легкими тілесними ушкодженнями.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані стороною обвинувачення як умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину заперечив. Від дачі показів відмовився.

Захисник обвинуваченого Івасів А.П. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, заперечив. Зокрема зазначив, що під час досудового розслідування було допущено цілий ряд порушень. Протоколи огляду місця події від 04.04.2020 р. не слід брати до уваги, оскільки: дозвіл на такий огляд давали потерпіла та обвинувачений, в той час, як огляд відбувався в приміщенні Бібрської лікарні; обвинуваченому не було роз`яснено його права (право не давати покази проти себе та право на захист); приміщення приймального покою Бібрської районної лікарні не є місцем вчинення кримінального правопорушення, а тому будь-які дії в даному приміщенні слід проводити на підставі ухвали слідчого судді та лише після внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР; 4 квітня 2020 року обвинувачений ОСОБА_3 перед проведенням огляду місця події фактично був затриманий, а тому протоколом огляду місця події орган досудового розслідування фактично підмінив іншу слідчу дію — огляд особи під час затримання. Конверти в яких містяться вилучені під час огляду три кульки та пістолет належним чином не нумеровані. В реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено, що протоколи слідчого експерименту датовані 17.04.2020 року, в той час як досліджені в судовому засіданні протоколи слідчих експериментів від 16.04.2020 року. На думку захисника два протоколи огляду місця події, вилучені під час таких оглядів кульки та пістолет, два протоколи слідчого експерименту від 16.04.2020 року — є неналежними доказами та не можуть братись до уваги. Окрім того, не можуть братись до уваги рапорти чергового (а.с. 48, 49), оскільки такі не зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування. Захисник також просив суд звернути увагу на те, що потерпіла ОСОБА_2 кидала в обвинуваченого склоблоками.

Потерпіла ОСОБА_2 дала суду наступні покази. 4 квітня 2020 року біля 19 години вона разом з донькою та племінницею ОСОБА_4 йшли до будинку матері потерпілої, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підходячи до будинку матері вона почула крики. Підійшовши ближче, потерпіла побачила як її мати та теща обвинуваченого ОСОБА_5 сваряться. Коли вона підійшла до матері, - то побачила як ОСОБА_5 кинула на їх земельну ділянку скляну пляшку, яка падаючи розбилась. Потерпіла зібрала осколки пляшки перекинула їх через огорожу на сторону господарства ОСОБА_5 . Після цього до них підійшов обвинувачений ОСОБА_1 і почав забирати тещу. Обвинувачений погрожував потерпілій каменем, але не кинув його. Натомість потерпіла взяла скляний блок і кинула в сторону обвинуваченого та сусідки ОСОБА_5 . Після цього обвинувачений кудись пішов і за хвилину вернувся з пістолетом. Почав стріляти в неї. Вона закрилась руками. Одна кулька попала в лице, дві кулі в руку та ще одна в передпліччя. Ще одна куля попала в її телефон. Відстань між ними була десь біля двох метрів. Її племінниця подзвонила в поліцію. Оскільки з ран на лиці і руці текла кров потерпіла поїхала в Бібрську районну лікарню де з її ран витягли три металеві кульки. Потерпіла також повідомила, що під час цих подій обвинувачений ОСОБА_1 залишався на своєму подвір`ї по вул.Галицькій, 107, а на її подвір`ї його не було (Галицька, 109).

Свідок ОСОБА_6 (мати потерпілої) дала суду такі покази. 4 квітня 2020 року вона поралась на городі біля квітів. Її сусідка ОСОБА_5 була в цей час на своєму городі. В якийсь момент ОСОБА_5 почала обурюватись, що нібито ОСОБА_6 на її город накидала каміння і шутер. Між ними почалась сварка. ОСОБА_5 кинула в стіну ОСОБА_6 пляшку, яка розбилась. Після цього ОСОБА_5 почала кликати зятя - обвинуваченого ОСОБА_1 . Коли він прийшов, - то свідок попросила його заспокоїти тещу. В цей час надійшла потерпіла ОСОБА_2 (донька свідка) з дитиною та племінницею. Між обвинуваченим та потерпілою почалась сварка. Обвинувачений ОСОБА_1 кинув в її дочку каменем. Згодом почав стріляти в її доньку (зробив чотири чи п`ять пострілів). Її донька була в крові і внучка повела її в лікарню. Свідок також стверджувала, що обвинувачений ОСОБА_1 під час сварки і до стрільби нікуди не відлучався.

Свідок ОСОБА_4 (племінниця потерпілої) дала суду такі покази. 4 квітня 2020 року біля 19-ї години вона з потерпілою та її донькою повертались до дому. Почули сварку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Потерпіла хотіла кинути в обвинуваченого скляним блоком, але він їй впав. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 відійшов кудись і повернувся з пістолетом. Почав стріляти в сторону потерпілої. Зробив десь 5-6 пострілів. Попав потерпілій один раз в підборіддя, в зап`ястя та долоню руки. Під час пострілів обвинувачений стояв від потерпілої на відстані два метри.

Свідок ОСОБА_7 (неповнолітня донька обвинуваченого) дала суду такі покази. 4 квітня 2020 року вона з молодшим братом і батьком перебували в будинку по АДРЕСА_3 . Вона почула як бабця сваряться з сусідами, - тому попросила батька (обвинуваченого) захистити бабусю. Свідок бачила через вікно, як потерпіла ОСОБА_2 кидала в її батька якоюсь бляшанкою та скляними блоками. Вона намагалась зняти ці події на телефон, але через відсутність в ньому пам`яті відео постійно переривалось. Її молодший брат розплакався і вона пішла його заспокоювати і не бачила дальше, що трапилось.

Свідок ОСОБА_5 (теща обвинуваченого) дала суду такі покази. 4 квітня 2020 року вона поралась на городі біля дороги. Близько 19-ї години потерпіла ОСОБА_2 з донькою та племінницею йшли вулицею та кинули на її город пляшку і хотіли втекти, однак свідок їх помітила. Вона взяла пляшку і піднявшись до гаражу викинула її через огорожу на смітник ОСОБА_6 . Після цього потерпіла ОСОБА_2 кинула в її сторону пляшку та два склоблоки. Чи була на подвір`ї мати потерпілої ОСОБА_6 свідок не пам`ятає. Коли прийшов зять (обвинувачений) потерпіла в нього теж чимось кидала. В цьому хаосі свідок намагалась втекти. Чи стріляв обвинувачений свідок не бачила.

В судовому засіданні також досліджувались матеріали зібрані на досудовому слідстві, а саме:

- рапорти чергового Перемишлянського ВП (а.с.48, 49), які підтверджують факт звернення заявниці в поліцію та звернення працівника медичного закладу про отримані ОСОБА_2 тілесних ушкодження.

- протокол огляду місця події від 04.04.2020 року (а.с.51-55), відповідно до якого було оглянуто три металеві предмети округлої форми, які витягнули з тіла потерпілої ОСОБА_2 під час надання медичної допомоги. Дані предмети були поміщені в паперовий конверт та належним чином опечатані (на конверті містилась вся необхідна інформація про його наповнення, належність даних предметів до даного кримінального провадження та містить підписи слідчого, понятих та спеціаліста.

- висновок експерта №502 від 9 квітня 2020 року (а.с.68-69) відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені рани на стадії гноєння на обличчі, на кистях, садна на правій руці, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути внаслідок пострілів з пневматичної зброї, спорядженої металевими кульками 4 квітня 2020 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.04.2020 р. (а.с.78-87), відповідно до якого потерпіла розповідала, що 4.04.2020 р. біля 19 години вона перебувала на своєму господарстві біля гаражу. В неї з ОСОБА_5 виник конфлікт під час якого вони кидали один в одного різні предмети. Згодом до них підійшов обвинувачений ОСОБА_1 в якого потерпіла кидала склоблоками (див. Фото 2, а.с.82). Після цього обвинувачений витягнув з кишені пістолет та здійснив в її сторону декілька пострілів.

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.04.2020 р. (а.с.89-96), відповідно до якого обвинувачений розповів, що 4.04.2020 р. біля 19 години він бачив, як потерпіла ОСОБА_2 кидала в його тещу ОСОБА_5 скляну пляшку. Коли він став заступатись за тещу, потерпіла почала кидати в його сторону склоблоки. У відповідь він витягнув з кишені пістолет та здійснив декілька пострілів металевими кульками в сторону ОСОБА_2 по різних частинах тіла. Потерпіла почала кричати. Обвинувачений відійшов та згодом поїхав автомобілем по своїх справах.

- в матеріалах справи міститься також флеш-носій (а.с.100) на якому знаходяться три файли формату “MP 4” (відео) та три файли формату “JPG” (фото). Потерпілі та обвинувачений не заперечували, що уривки відео стосується тих подій, що мали місце 4.04.2020 року. На одному з відео справді видно, що потерпіла ОСОБА_2 кидає в сторону ОСОБА_1 якийсь предмет схожий на мочалку (принаймні явно не пляшку чи склоблок). Однак, з даних відео та фото не видно як потерпіла кидає склоблоки чи обвинувачений стріляє.

Що стосується вимоги захисника Івасіва А.П. визнати окремі докази недопустимими.

Відповідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

З огляду на це, такий реєстр не слід ототожнювати з описом зібраних на досудовому слідстві доказів. Тому, не зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування рапортів чергового (а.с. 48, 49), на думку суду, не є підставою для того, щоб не брати їх до уваги чи вважати їх недопустимими доказами, оскільки такі рапорти самі по собі не є процесуальною дією чи процесуальним рішенням, які були вчинені чи прийняті під час досудового розслідування. При цьому, такі рапорти лише підтверджують факт звернення в поліцію з відомостями кримінального характеру заявників, а зазначені в таких рапортах обставини самі по собі не можуть братися до уваги.

Той факт, що зазначена в реєстрі матеріалів досудового розслідування (а.с.5) дата проведення слідчих експериментів (п.13,14) не співпадає з фактичною датою їх проведення (а.с.78, 89) (зокрема, в протоколах проведення слідчого експерименту зазначена дата 16 квітня 2020 року, а в Реєстрі 17 квітня 2020 року), - не є, на думку суду, підставою для того, щоб не брати такі протоколи до уваги чи визнавати їх лише на цій підставі недопустимими доказами.

Окрім того, стороні захисту в порядку ст.290 КПК України надавався доступ до матеріалів досудового розслідування, в яких містились в т.ч. рапорти та протоколи слідчих експериментів. В судовому засіданні сторона захисту не стверджувала, що з такими рапортами та протоколами вона до цього не знайомилась чи такі були відсутні в матеріалах досудового розслідування. Тому підстави визнавати такі докази недопустимими суд не бачить.

Що стосується двох протоколів огляду місця події (а.с.51-55, 58-65).

Стаття 237 КПК України передбачає, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Частина третя статті 214 КПК України передбачає можливість проведення огляду місця події у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (редакція статті 214 КПК України, яка діяла на час проведення процесуальної дії).

Поняття такої процесуальної дії як “огляд місця події” законодавчо не визначене. В правовій доктрині вважається, що до місця події можна віднести не лише місце вчинення злочину (кримінального правопорушення), а й місця де виявлено знаряддя вчинення злочину, предмети здобуті злочинним шляхом чи інші сліди злочину тощо. Суд погоджується з даною позицією. З огляду на це, проведення огляду трьох металевих предметів округлої форми діаметром 0.3 мм., які були витягнені під час надання медичної допомоги з тіла ОСОБА_2 , що відбувався в приміщенні приймального покою Бібрської районної лікарні, - можна віднести до такої процесуальної дії як огляд місця події. А тому, такий протокол та вилучені під час даної процесуальної дії три металеві кульки жовтого кольору суд вважає допустимими доказами.

Що стосується протоколу огляду місця події (а.с.58-65) під час якого було вилучено пневматичний пістолет, - суд вважає, що такий протокол слід визнати недопустимим доказом з огляду на таке. Сторона обвинувачення не змогла пояснити суду звідки в приймальному покої Бібрської районної лікарні опинився ОСОБА_1 , в якому статусі він там перебував та чому він знаходився там із пневматичним пістолетом. Окрім того, ОСОБА_1 не було роз`яснено його право на захист та право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У пунктах 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист та отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Тому суд вважає, що даний протокол та вилучений пневматичний пістолет є неналежними доказами, оскільки такі докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, права особи на захист (ст.87 КПК України).

Тим не менше, визнання такого протоколу та вилученого пістолета недопустимим доказом, на думку суду, не спростовують того факту, що ОСОБА_1 4.04.2020 року біля 19-ї години здійснював в сторону потерпілої ОСОБА_2 постріли з пневматичної зброї. Дана обставина підтверджується як показами потерпілої ОСОБА_2 так і показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Хоча суд критично ставиться до показів цих свідків (оскільки, вони є родичами потерпілої та давали дещо суперечливі покази), - однак, їх покази також підтверджуються самим обвинуваченим ОСОБА_1 , який під час проведення 16.04.2020 року слідчого експерименту продемонстрував як він здійснює постріли в ОСОБА_2 (див. Фото 6, а.с.95).

Сумнівними для суду є покази потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , які в судовому засіданні стверджували, що обвинувачений ОСОБА_1 перед пострілами відлучався для того щоб взяти пістолет. При цьому, мати потерпілої в судовому засіданні стверджувала, що обвинувачений прийшов з пістолетом. Сама потерпіла ОСОБА_2 під час слідчого експерименту 16.04.2020 року стверджувала, що ОСОБА_1 після того як підійшов до тещі витягнув з кишені пневматичний пістолет. Тому, керуючись ч.4 ст.17 КПК України суд вважає таку обставину не встановленою.

Таким чином оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає встановленими такі обставини:

4 квітня 2020 року біля 19 години 00 хвилин між потерпілою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на ґрунті давніх неприязних відносин виник конфлікт під час якого кожна з них перебувала на території свого господарства ( ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 - по АДРЕСА_3 ) кидали через огорожу одна одній різні предмети. Після того як прийшов обвинувачений ОСОБА_1 і намагався забрати тещу, - сварка розпочалась між потерпілою та обвинуваченим. Потерпіла ОСОБА_2 почала кидати в обвинуваченого скляні блоки. У відповідь на це, ОСОБА_1 витягнув пневматичний пістолет та здійснив декілька пострілів в сторону потерпілої.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

В даному випадку суд вважає за доцільне застосувати правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 19 квітня 2018 р. (справа № 722/1981/16-к), відповідно до якої право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК України ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватися лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 перебував в стані необхідної оборони, оскільки захищав себе та ОСОБА_5 (тещу) від суспільно небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_2 , яка кидала в їх сторону склоблоки, які своїм розміром, формою та вагою у випадку попадання в когось з них, на думку суду, могли спричинити значні тілесні ушкодження. ОСОБА_2 перебувала на відстані декілька метрів від обвинуваченого та його тещі, за ними знаходилась стіна гаражу, яка не дозволяла відійти їм подальше. Обвинувачений ОСОБА_1 здійснив постріли лише після того як в його сторону потерпіла почала кидати склоблоки. Тобто посягання ОСОБА_2 мало реальний характер. Внаслідок пострілів у відповідь потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження. При цьому перевищення меж необхідної оборони не було. Шкода була заподіяна лише нападнику — ОСОБА_2 . На думку суду, за таких обставин заподіяна ОСОБА_2 шкода відповідає критерію необхідності та достатності.

Перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в стані необхідної оборони є обставиною, що виключає кримінальну протиправність діяння. Встановлення судом такої обставини свідчить про відсутність події кримінального правопорушення, що відповідно до ч.7 ст.284 та ч.1 ст. 373 КПК України є підставою для винесення виправдувального вироку у справі.

Відповідно до частини другої ст.129 КПК України — у задоволенні цивільного позову слід відмовити.

Витрати на залучення експерта у справі відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 27 Конституції України, ст. 36 КК України, ст.ст. 284, 368, 369, 370, 371, 374, 376, ч.1 ст. 373 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.125 КК України та на підставі ч.1 ст.373 КПК України виправдати у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Вирішити долю речових доказів:

- три сферичні металеві кульки, поміщені в паперовий пакет — знищити;

- предмет ззовні схожий на пневматичний пістолет, який поміщено в сейф-пакет та флеш-накопичувач, наданий стороною захисту — повернути ОСОБА_1 .

У задоволенні цивільного позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (отримання копії вироку).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А. В. Савчак