Рішення № 96689317, 21.04.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/392/21

Провадження № 2/444/457/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

21 квітня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західне міжрегіональне управління, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Лавриківською сільською радою. Тітка проживала в АДРЕСА_1 в будинку, який робітничого типу, головою якого вона і була. Право власності зареєстровано лише в погосподарських книгах Лавриківської сільської ради, які є особливою формою статистичного обліку, та на той час свідчили про право власності громадян на будинки, що стверджено виписками із погосподарських книг по Лавриківській сільській раді.

Зазначає, що відповідно до технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ загальна площа будинку становить 46,4 кв.м, житлова 18.8 кв.м, допоміжна 27.6 кв.м.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, житловий будинок в АДРЕСА_2 . При житті тітка склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла їй. Заповіт посвідчено в Лавриківській сільській раді, який не змінено і не скасовано.

Зазначає, що з приводу спадкування вона звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори, де відкрито спадкову справу № 119/2013, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину будинку із-за відсутності правовстановлюючого документу на будинок про що видано нотаріусом постанову.

У зв`язку із зазначеним вище, вона звернулася до суду та просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок в АДРЕСА_2 загальна площа якого становить 46,4 кв. м., житлова 18,8 кв.м., допоміжна 27.6 кв. м. з господарськими будівлями.

Ухвалою суду від 12.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі на 11.03.2021 року.

11.03.2021 року задоволено клопотання позивача та ухвалою суду витребувано в Жовківській державній нотаріальній конторі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не прибула, однак подала на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду подано клопотання, в якому відповідач зазначає, що заперечень щодо позову немає, та просить слухати справу у відсутності їх представника.

Представник третьої особи - Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в підготовче судове засідання не з`явився, однак нотаріальна контора на адресу суду подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Заперечень проти позовних вимог немає. Окрім того, на ухвалу суду надіслано належно засвідчену копію спадкової справи № 119/2013 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та на підставі поданих до суду доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 29 (арк. спр. 8).

Ще за життя, а саме 01.10.2012 року, ОСОБА_2 склала заповіт із копії якого встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті робить таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , 1962 року народження. Даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області Т.П. Кошулап. Заповіт станом на 25.02.2013 року не змінено і не скасовано (арк. спр. 5).

Після смерті тітки ОСОБА_2 , позивач звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори, де на підставі її заяви від 11.03.2013 року про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу № 119/2013 та надано їй Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу 33447217), що встановлено з копій документів у Спадковій справі витребуваній за ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 11.03.2021 року.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено з причини неподання заявником необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації, що встановлено із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 803/01-16 від 18.05.2017 року (арк. спр. 6).

Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 30 червня 1990 року виданої Лавриківським старостинським округом № 3 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області за № 09 від 09.02.2021 року (арк. спр. 10) ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_3 . Особовий рахунок в по господарській книзі № 487. Голова двору – ОСОБА_2 . Характеристика житлової площі: загальна площа – 40 кв.м.; житлова плаща – 16 кв.м.. В будинку кімнат -1. Всього сімей проживає – 1; мешканців – 1 особа, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тип двору – робітничий.

Згідно з випискою з погосподарської книги станом на 15 квітня 1991 року виданої Лавриківським старостинським округом № 3 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області за № 08 від 09.02.2021 року (арк. спр. 11) ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_3 . Особовий рахунок в по господарській книзі № 487. Голова двору – ОСОБА_2 . Характеристика житлової площі: загальна площа – 40 кв.м.; житлова плаща – 16 кв.м. В будинку кімнат -1. Всього сімей проживає – 1; мешканців – 1 особа, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тип двору – робітничий.

Відповідно до довідки виданої Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області Лавриківського старостинського округу встановлено, те що згідно з даними погосподарських книг, які зберігаються у старостаті, з 1996 року домогосподарств,у в якому проживала ОСОБА_2 , було змінено поштову адресу з АДРЕСА_4 .

Таким чином, право власності робітничого двору, було зареєстроване згідно з вимогами діючого на той час законодавства в погосподарській книзі села Лавриків.

Так, з довідки виданої виконкомом Лавриківської сільської ради за № 423 від 16.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_3 (арк. спр. 45).

Згідно з довідкою виданої виконкомом Лавриківської сільської ради за № 427 від 16.03.2017 року встановлено, що на майно та будинок, котре належало ОСОБА_2 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , заборон та арештів не накладено.

Однак, реєстрація права власності будинку АДРЕСА_3 станом на 31 грудня 2012 року не проводилась, що засвідчується довідкою виданою Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське МБТІ» за № 165 від 17.01.2020 року (арк. спр. 9).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_2 , хоча належним чином не зареєстроване, проте фактично належало спадкодавцю - ОСОБА_2 , як голові робітничого двору вцілому.

Судом встановлено, що окрім позивача – ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, інших спадкоємців на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_2 немає.

Згідно із ч. 1 ст.1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

До спадкового майна, серед іншого, відноситься будинковолодіння в АДРЕСА_3 , що було зареєстроване згідно з вимогами діючого на той час законодавства в погосподарській книзі села Лавриків як господарство, що відносилося до суспільної групи «робітничий двір».

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1218 цього Кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_3 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що належить позивачеві як спадкоємцю за заповітом з моменту відкриття спадщини.

Згідно з статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті тітки – ОСОБА_2 звернулася до Жовківської нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 11.03.2013 року із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із чим було зареєстровано Спадкову справу за № 119/2013, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_3 , їй було відмовлено з підстави ненадання заявником необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації.

Отже, з вищенаведеного випливає, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримати не може, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, що стало причиною звернення позивача до суду.

Оскільки спадкодавець - ОСОБА_2 за час свого життя не оформила правовстановлюючих документів на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , тому на даний час позивач як спадкоємець за заповітом звернулась з даним позовом до суду.

З технічного паспорту виданого КП ЛОР Червоноградським МБТІ на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 (арк. спр. 13-16) встановлено, що загальна площа приміщень складає 46,4 кв.м.; житлова – 18,8 кв.м.; допоміжна – 27,6 кв.м.

Згідно з ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або законність набуття такого права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права на власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи приходить до висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,206, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 46,4 кв.м, житлова 18,8 кв.м, допоміжні приміщення 27,6 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя: Олещук М. М.