Ухвала суду № 96688913, 30.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4387/21 2-з/335/101/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Крамаренко І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Гришина С.В., про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири та скасування реєстраційної дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири та скасування реєстраційної дії.

28.04.2021 на адресу суду від ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Гришина С.В., надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195079323101, оскільки вказана квартира є предметом оскаржуваного договору дарування та існують підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вимогами статті 151 ЦПК України, передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, крім іншого, містити обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладання арешту.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.

Так, предметом вказаного позову є договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.10.2020 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, заявник зазначає, що позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 умисно безоплатно відчужив своє нерухоме майно на користь власного сина, з метою уникнення відповідальності за несплату заборгованості за договором позики, укладеним з позивачем.

Однак, з матеріалів доданих до позовної заяви, не вбачається, що вищевказана квартира належала на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , яку, як зазначено позивачем, відчужено на користь іншої особи, жодним доказом факт наявності права власності на цю квартиру за останнім не підтверджено.

Отже, вимоги заяви про забезпечення позову на переконання суду є безпідставними, та недоведеними. За відсутності відповідних обґрунтувань та доказів, суд позбавлений можливості встановити наявність достатніх підстав для застосування вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, недоведеною, з огляду на що у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Гришина С.В., про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Ухвалу суду складено 30.04.2021.

Суддя І.А. Крамаренко