Рішення № 96688705, 29.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.04.2021

Справа № 334/7345/20

Провадження № 2/334/1183/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

в складі : головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: Сервісний центр 2341 Регіонального центру МВС в Запорізькій області про визнання права власності на автомобіль за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради, третя особа: Сервісний центр 2341 Регіонального центру МВС в Запорізькій області про визнання права власності за набувальною давністю на автомобіль ВАЗ 21043, рік випуску 1987, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 універсал за набувальною давністю.

В обґрунтування позову позивач вказала, що її мати, ОСОБА_2 у період з 2010 року по 2015 рік проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На час відкриття спадщини ніхто із спадкоємців не мешкав з померлим спадкодавцем ОСОБА_3 , окрім матері позивача, яка доглядала його до смерті, здійснювала витрати на його лікування від онкозахворювання та поховання, доглядала за його дачною садибою.

Від померлого до матері позивача були передані в оренду дачну ділянку в садовому товаристві «Сонячне Нове» та гараж в гаражно-експлуатаційному кооперативі «Трансформаторщик-1» якими вони користуються більше п`яти років без власника та несуть витрати з їх утримання.

Разом з гаражем був переданий у користування і автомобіль ВАЗ 21043, рік випуску 1987, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 універсал, яким користується позивачка.

Інформацією про спадкоємців ОСОБА_3 позивач не володіє.

Позивач вважає, що у відповідності до ст.344 ЦК України, вона набула право власності на рухоме майно, оскільки відкрито, безперервно володіє ним вже п`ять років.

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на автомобіль ВАЗ 21043, рік випуску 1987, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 універсал.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року було відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач Запорізька міська рада позов не визнала, надала суду відзив, в якому зазначила, що позивачем не надано доказів того, що її мати є спадкоємицею, також матеріали справи не містять підтверджень того, що позивачу передавалися в оренду дачна ділянка, автомобіль та гараж. Позивачем не надано належних доказів добросовісності заволодіння автомобілем, тому, у міської ради є підстави вважати майно таким, що має ознаки відумерлої спадщини. У разі бажання залишити транспортний засіб позивачці, ОСОБА_3 мав безліч варіантів розпорядитись своїм майном на її користь. Навіть, якщо припустити, що позивачка користувалась спірним транспортним засобом, то таке користування не є добросовісним володінням. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористалася своїм правом та надала суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що для експлуатації спірного авто не потрібна довіреність чи договір оренди. Дачна ділянка померлому на праві власності не належала, цю ділянку передали її матері як члену садового товариства, її мати не є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представник Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі територіального сервісного центру МВС № 2341 при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила факт користування позивачем автомобілем з 2015 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що мати позивача, ОСОБА_2 у період з 2010 року по 2015 рік проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.4).

На час відкриття спадщини ніхто із спадкоємців не мешкав з померлим спадкодавцем ОСОБА_3 , окрім матері позивача, яка доглядала його до смерті, здійснювала витрати на його лікування від онкозахворювання та поховання, доглядала за його дачною садибою.

Від померлого до матері позивача були передані в оренду дачну ділянку в садовому товаристві «Сонячне Нове» та гараж в гаражно-експлуатаційному кооперативі «Трансформаторщик-1» якими вони користуються більше п`яти років без власника та несуть витрати з їх утримання.

Разом з гаражем був переданий у користування і автомобіль ВАЗ 21043, рік випуску 1987, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 універсал, яким користується позивачка.

Інформацією про спадкоємців ОСОБА_3 позивач не володіє.

Згідно повідомлення Другої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що після смерті ОСОБА_3 протягом п`яти років правомірно, законно, безперервно володіє зазначеним майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Пунктом 66 Постанови Великої Палати ВС від 14.05.2019 року (Справа № 910/17274/17) визначено, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Як визначено в п. 46 зазначеної постанови ВСУ, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п. 55 Постанови Великої Палати ВС від 14.05.2019 року (Справа № 910/17274/17).

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник (п. 56 Постанови Великої Палати ВС від 14.05.2019 року (Справа № 910/17274/17)).

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до роз`яснень, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК), а набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК). Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч. 2 ст. 34 ЦК України).

Такий висновок суду узгоджується і з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловленою в ухвалі від 09 червня 2016 року у справі № 537/2826/13-ц за позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно положень ч.1 та ч.3 ст.1277 ЦК України, вразі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: Сервісний центр 2341 Регіонального центру МВС в Запорізькій області про визнання права власності на автомобіль за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Добрєв М. В.