Рішення № 96688653, 28.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.04.2021

Справа № 334/1224/21

Провадження № 2/334/1873/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Турленко К.С.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 – не з`явився,

відповідача-2 – не з`явився,

відповідача-3 – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 27 194,09 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач – концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідачі, в свою чергу, споживають вказані послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Система опалення помешкання відповідачів є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.

Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачем в межах опалювального сезону, а послуга з централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) постійно, проте відповідачем не виконувався обов`язок по оплаті за надані комунальні послуги.

Відповідач-3 – ОСОБА_1 заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволені з огляду на таке. По-перше, на думку відповідача-3, позов пред`явлено до неналежного відповідача, а саме: ОСОБА_3 , замість вірного відповідача - ОСОБА_3 . По-друге, позивачем не застосовано процедуру досудового врегулювання, яка є обов`язковою. Також позивачем не врахована пільга наявна у одного з відповідачів у розмірі 50% на сплату комунальних послуг, а враховуючи, що між сторонами не укладено договору нарахування суми заборгованості є взагалі безпідставною.

Крім того, відповідачем-3 заявлено про застосування строків позовної давності.

Інші відповідачі не скористались своїм правом на надання суду відзиву.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 23.03.2021 року.

Судові засідання, які відбулись 23.03.2021, 30.03.2021, 07.04.2021 та 23.04.2021 відкладались за клопотаннями учасників для надання їм можливості ознайомитись із матеріалами справи та надання додаткових пояснень щодо розміру заборгованості..

У судове засідання, яке відбулось 28.04.2021 року відповідачі-1, 2 та представник позивача не з`явились.

Ухвалою суду від 28.04.2021 року виправлено описку в частині написання прізвища одного з відповідачів, а саме замість помилкового « ОСОБА_4 » виправлено на вірне – « ОСОБА_5 ».

Ухвалою суду від 28.04.2021 року закрито провадження в частині вимог до відповідача – ОСОБА_6 у зв`язку із його смертю.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Позивач є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у житловий будинок у якому розташована квартира, у якій зареєстровані відповідачі.

Відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є споживачами названих послуг позивача. Договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не укладено.

Позивач у період з 01.11.2017 року по 01.08.2020 року надав послуги загальною вартістю 33 686,85 грн. Відповідачі частково сплатили послуги позивача в сумі 2 197,89 грн., згідно розрахунку заборгованості. Також за рахунок пільг відповідача погашено ще 4 294,87грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно зі звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Враховуючи викладені положення законодавства суд відхиляє доводи відповідача про те, що за відсутності договору у нього не виникло обов`язку зі сплати комунальних платежів. Крім того, сам відповідач не заперечував факту фактичного користування послугами позивача.

Також не підтвердились й доводи відповідача про те, що позивачем не враховані пільги. Так, у відповідності до розрахунку, який надано позивачем відповідна пільга враховувалась при нарахуванні вартості послуг до жовтня 2019 року.

Після цього у порядку монетизації пільг оплату послуг здійснював ПАТ «Ощадбанк України», що відображено у розрахунку та підтверджується копіями повідомлень, які надані відповідачем. Будь-яких доказів того, що вказані у розрахунку суми сплачував хтось з відповідачів суду не надано.

Щодо твердження відповідача про неналежність відповідача ОСОБА_3 через помилку у написанні прізвища, суд зазначає про те, що це є лише технічна описка, оскільки у довідці, наданій позивач прізвище цього відповідача вказано вірно. Крім того, співпадають й інші ідентифікаційні дані, як то дата народження та податковий номер, а також врахована пільга, яку має саме цей відповідач. Тому підстав вважати, що позов пред`явлено до іншої особи у суду немає.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач, скориставшись своїм правом передбаченим вимогами ст. 267 ЦК України, подала до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Натомість позивач, знаючи про своє порушене право, звернувся до суду із позовом лише 22.02.2021 року.

З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову в частині вимог за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

вирішив

Позов концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) суму основного боргу у розмірі 25 378 (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 71 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у сумі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 46 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2021 року.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін