Ухвала суду № 96687621, 27.04.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження № 1-кп/243/520/2021

Номер справи 236/311/21

УХВАЛА

27 квітня 2021 року колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, у складі:

головуючого судді Старовецького В.І.,

суддів Хаустової Т.А.,

Фаліна І.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Стукалової О.В.,

прокурора Мороз Є.В.,

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Прядко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 матеріали кримінального провадження № 12020050420000643, відомості про яке внесеного до ЄРДР від 22 листопада 2020 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Іванівка, Краснолиманського району, Донецької області, не працюючого, одруженого, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

На адресу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з Лиманського міського суду від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло клопотання від 22 березня 2021 року в порядку ст. 201 КПК України про зміну йому запобіжного заходу.

В своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_2 просить звільнити його з під варти, посилаючись на ст. 201 КК України. Вважає, що висновки судово-медичної експертизи від 25 листопада 2020 року №150 є неправдивими. Вважає що судмедексперта необхідно притягти до кримінальної відповідальності. Також вказує, що має на утриманні трьох дітей: доньки ОСОБА_3 у віці 17 років, ОСОБА_4 у віці 5 років та син ОСОБА_5 якому 12 років та він має статус інвалід-дитинства, діти на даний час проживають у його батьків. Мати його має другу групу інвалідності. Вказує, що він є єдиним годувальником родини, тому просить звільнити його з під варти.

В судовому засідання захисник Прядко Р.А. та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали клопотання, просили задовольнити.

Прокурор Мороз Є.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Проаналізувавши клопотання обвинуваченого, суд із урахуванням думки присутніх учасників судового засідання прийшов до наступного висновку.

Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).

Згідно ч.1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Статтею 331 КПК України (Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді), передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу, продовження строку дії такого запобіжного заходу, скасування, зміна запобіжного заходу, буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

За даним кримінальним провадженням у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 стала зазначена прокурором в судовому засіданні наявність обвинувачення щодо скоєння ним тяжкого злочину та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений у випадку зміни запобіжного заходу може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Ухвала суду в цій частині містить всебічний та детальний опис доводів прокурора та обґрунтування вказаних ним ризиків.

Доводи та обґрунтування обвинуваченого ОСОБА_2 викладені в його клопотанні, як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, а також характеру та тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженню - не перевищують загально

суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин злочину, його тривалості та тяжкості є наявним в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати.

Колегія суддів зазначає, що під час винесення Ухвали від 10 березня 2021 року судом були враховані всі встановлені під час судового розгляду кримінального провадження відомості про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 , було встановлено, що висновки викладені в клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Судом враховується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинуваченому інкримінується тяжкий злочин, він має можливість безперешкодно виїхати з території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей, крім того, знаходячись на волі, зможе вплинути на потерпілого, свідків, також не виключений ризик, що він зможе зникнути та ухилитися від судового розгляду в умовах більш м`якої міри запобіжного заходу.

Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_2 , не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає що за таких підстав клопотання ОСОБА_2 не є обґрунтованим і відповідно в задоволенні клопотання обвинуваченого слід відмовити.

При цьому дія застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні

вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали та докази, оцінивши у сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором, доведені ним та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, суд вважає, що будь-яких обґрунтованих та об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосований відносно ОСОБА_2 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі розгляду кримінального провадження не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено на теперішній час. У зв`язку з чим, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.91, 177, 182, 183, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , поданому в порядку ст.ст.201 КК України про зміну йому запобіжного заходу - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення до суду.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

Судді: Т.А. Хаустова

І.Ю. Фалін