Ухвала суду № 96686881, 01.04.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4169/21

Провадження № 1-кс/234/2492/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області –Лебединець Г.С., секретар судового засідання Берліна А.Д., за участю прокурора Сергєєва А.В., слідчого Омельченка А.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бодягіна І.Б., розглянув в судовому засіданні в м. Краматорську клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Омельченка А.С., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Сергєєвим А.В. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62021050030000019 від 22.03.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 року старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Омельченка А.С., за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Сергєєва А.В. звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050030000019 від 22.03.2021 р. з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання обгрунтовує тим, що в провадженні ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 62021050030000019 від 22.03.2021 за підозрою старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 , за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20.01.2021 № 54 о/с ОСОБА_1 , призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до ст.ст. 1, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію» та п.1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_1 , перебуваючи на займаній посаді, є службовою особою та постійно виконує функції офіційного представника державного органу виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки діяти лише відповідно до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Проте, ОСОБА_1 свої повноваження працівника поліції використав у злочинних цілях, вчинивши корупційний злочин за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час з магазинів, розташованих в Лівобережному районі м. Маріуполя Донецької області було вчинено кримінальні правопорушення, а саме таємне викрадення чужого майна.

В ході виконання службових обов`язків, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.03.2021 старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 та дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_3 встановлено докази причетності ОСОБА_4 до низки крадіжок, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спільний умисел, на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4 за непритягнення особи, тобто ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про ОСОБА_4 відповідному підрозділу поліції, як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Реалізуючи попередній зговір, 22.03.2021, приблизно о 13:00 годині, перебуваючи біля опорного пункту відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: Донецька область, бульвар Морський, 50, ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4 , перебуваючи разом з ОСОБА_3 повідомили останнього, що він має надати їм 2000 доларів США або еквівалент в розмірі 56000 гривень за невчинення вищевказаних дій.

Після цього, 22.03.2021, приблизно о 20:20, ОСОБА_3 перебуваючи в автомобілі Volkswagen реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з ОСОБА_4 та невстановленою особою, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , та рухаючись на вказаному автомобілі по Лівобережному району міста Маріуполя, Донецької області, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4 двічі повідомив йому про необхідність передачі грошових коштів, в раніше обумовленому розмірі, на що ОСОБА_4 відмовився, без надання гарантій щодо виконання дій, які належить виконати за неправомірну вигоду.

Далі, перебуваючи біля пам`ятника “Пушка”, який знаходиться навпроти будинку № 48Б по бульвару Морському м. Маріуполь Донецької області, ОСОБА_5 з використанням мобільного телефону втретє повідомив ОСОБА_4 , про необхідність передачі йому грошових коштів за невчинення вищевказаних дій, на що ОСОБА_4 в черговий раз відмовився, без надання гарантій щодо виконання дій, які належить виконати за неправомірну вигоду.

В подальшому, в період часу з 22.03.2021 по 30.03.2021, перебуваючи на території міста Маріуполь, старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 та дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_3 , прийнято рішення до залучення до вимагання та отримання грошових коштів старшого дільничного офіцеру поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 в якості співучасника, який раніше був знайомий з ОСОБА_4 , для усунення перешкод вчинення кримінального правопорушення, у вигляді передачі неправомірної вигоди від ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на що останній погодився.

Так, 30.03.2021, приблизно о 20:40 годині, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи умисно, за попередньою змовою, на службовому автомобілі Renault Logan 052846 прибули за місцем перебування ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_1 , перебуваючи разом з ОСОБА_2 повідомили ОСОБА_4 , що він має надати їм 30000 гривень за непритягнення особи, тобто ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про ОСОБА_4 відповідному підрозділу поліції, як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Далі ОСОБА_1 діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пройшов разом з ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 , узгодивши дії із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінив суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати ОСОБА_4 та повідомив останнього, що він має надати не 30000 гривень, а 40000 гривень, за невчинення вищевказаних дій.

На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодився та в подальшому, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_1 грошові кошти, в сумі 40000 гривень, які останній поклав у праву бокову зовнішню кишеню куртки, яка була вдягнута на ньому, після чого повернувся до службового автомобілю Renault Logan 052846, в якому його чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для розподілу отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 КПК України, 30.03.2021 року, о 20-42 год. ОСОБА_1 затримано, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

31.03.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який вчинив тяжкий злочин. Крім того, слідчий у клопотанні обґрунтовує ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що він перебуваючи на волі, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів та особисто, може чинити тиск на свідків з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за скоєння ним кримінального правопорушення, а також його можливістю переховуватися від правоохоронних органів, побоюючись відповідальності за вчинений злочин.

Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки, з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Для визначення розміру застави слідчий у клопотанні зазначає, що при визначенні її розміру, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, вона має складати не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181600 грн.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та застосовувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт або особисте зобов`язання. Окрім того, захисник показав, що прокурором не доведені ризики, визначені ст.177 КПК України. Вважає, що підозра ОСОБА_1 є необгрунтованою, оскільки має місце неправильна кваліфікація та провокація взятки; ОСОБА_1 не має повноважень на закриття кримінальних проваджень; відсутні докази передачі грошових коштів; в матеріалах клопотання відсутня посадова інструкція ОСОБА_1 ; порушений порядок видачі грошових коштів; свідок ОСОБА_4 не зазначає, що ОСОБА_1 вимагав у нього грошові кошти; грошові кошти були підкинуті у службовий автомобіль. Захисник просив, також, врахувати наявність тісних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 .

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав свого захисника та додатково показав, що ОСОБА_4 – «епізодний вор», тому лише на його свідченнях не може ґрунтуватися підозра. Саме по ОСОБА_4 він ( ОСОБА_1 ) направив 10 епізодів про притягнення його до відповідальності за крадіжки. Окрім того, ОСОБА_4 є його інформатором. Вказані обставини свідчать про неможливість вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідив, за клопотанням захисника, відеозапис з камер охорони стеження магазину «Монтана», слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

30.03.2021 року, о 20-42 год. ОСОБА_1 затримано, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

31.03.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 22.03.2021, протоколами допиту як свідка ОСОБА_4 від 22.03.2021, додаткового допиту ОСОБА_4 від 23.03.2021 та 31.03.2021, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 24.03.2021, протоколом обшуку від 30.03.2021.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Надані докази зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»), отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

При цьому, слідчий суддя виходить з того, що досліджений, в судовому засіданні за клопотанням захисника, відеозапис з камер охорони стеження магазину «Монтана» за 30.03.2021р. не спростовує висновків слідчого судді про достатність, на даному етапі розслідування, даних про обставини підозри.

Щодо доводів сторони захисту про провокацію взятки, вони спростовуються протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 22.03.2021 року. Як вбачається з його пояснень – він вважає протиправними дії співробітників поліції з вимагання у нього грошових коштів, та з ціллю їх припинення готовий сприяти співробітникам ДБР у документуванні протиправної діяльності та їх затриманні.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слід зазначити, що ризики, на які вказує прокурор, доводяться з огляду на початкову стадію досудового розслідування.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані, які характеризують останнього, як особу, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів, оскільки є діючим співробітником правоохоронного органу, та для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні і наведені у судовому засіданні, вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Слід зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого правопорушення і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . За вказаною адресою він мешкає разом із донькою 2009 року народження, сином 2007 року народження, тещею ОСОБА_6 , дружиною ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 30.03.2021 року, актом від 30.03.2021 року про фактичне проживання, має статус учасника бойових дій.

Згідно щорічної Декларації ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з офіційного сайту НАЗК, його заробітна плата за 2020 рік склала 258 318 грн.

Таким чином, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, його майнового стану, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 68 100 грн. з покладенням обов`язків передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився м.Красноярськ, РФ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань № 6» строком на 60 діб, а саме – до 28 травня 2021 року включно.

Визначити розмір застави ОСОБА_1 у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, який перерахувати на рахунок № UА 828201720355259003000011792, отримувач коштів ДКСУ м. Київ, код отримувача (код за ЄДОПОУ) 26288796, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021050030000019 від 22.03.2021 року;

-повідомляти слідчого, прокурора які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021050030000019 від 22.03.2021 року чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 62021050030000019 від 22.03.2021 року;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 28 травня 2021 року.

Попередити, що у разі невиконання даних обов`язків, згідно зі ст.182 ч.8 КПК України, заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого суді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складений 02.04.2021 року 15-00 год.

Слідчий суддяГ. С. Лебединець