Рішення № 96686858, 28.04.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4553/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Штреккер В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося АТ Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.07.2010 в загальному розмірі 28523,17 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 12.07.2010 між ним та відповідачем було укладено договір з отримання відповідачем банківських послуг шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк» «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів», які викладені на банківському сайті.

На підставі вимог, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України банк здійснив кредитування рахунку. Так, відповідач отримав кредит, який в повному обсязі повернутий не був, в зв`язку з чим позивач нарахував заборгованість станом на 23.09.2020 в розмірі 28523,17 грн, яка складається з заборгованості за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 19073,37 грн, заборгованості за простроченими процентами в розмірі 8180,87 грн; заборгованості, нарахованої в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 1268,93 грн.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк», яким вона користувалася шляхом здійснення банківських операцій за допомогою електронного платіжного засобу - платіжної картки, яка видавалася їй на певний строк. Станом на 30.06.2012 на рахунку ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість. 27.05.2013 заборгованість за попередньою банківською карткою була перенесена на нову банківську картку.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідач користувався банківським рахунком, застосовуючи платіжний засіб - банківські платіжні картки, строк дії останньої до 31.05.2020, перша банківська картка була видана ОСОБА_1 03.07.2008.

В межах даних платіжних карт за період з 27.05.2013 по 31.05.2015 станом на 31.05.2015 розмір заборгованості за витратами становив 18274,78 грн; за період з 01.06.2015 по 11.02.2020 сукупний розмір витрат становив 10732,96 грн (стовпчик 3 в розрахунках, наданих позивачем).

В межах даних платіжних карток банк щомісячно списував комісію («видавнича комісія», «членський внесок у GOLD – клубі», «комісія за обслуговування (членський внесок)») в розмірі 20 грн, а всього за період з 31.05.2011 по 11.02.2020 в розмірі 2225,88 грн.

ОСОБА_1 за період з 19.12.2008 по 27.06.2019 особисто здійснювала витрати з рахунку на придбання товарів і послуг, а також зняття готівки незважаючи на відсутність на ньому власних грошових коштів у сукупному розмірі 26781,86 грн (18274,78 (заборгованість за тілом кредиту станом на 31.05.2015) + 10732,96 ( витрати за кредитною картою – стовпчик 3 в другому та третьому розрахунках, наданих позивачем) – 2225,88 (комісія) = 26781,86).

За користування вказаними коштами позивач нараховував проценти, застосовуючи процентну ставку 27,6% річних, 32,4% річних, 43,2 % річних.

За період з 09.07.2013 по 08.05.2015 позивач спрямував на погашення заборгованості за процентами грошові кошти, внесені відповідачем на власний рахунок, у сукупному розмірі 9413,68 грн, станом на 31.05.2015 розмір заборгованості за процентами дорівнював 489,60 грн (стовпчик 11 в першому розрахунку, наданому позивачем).

За період з 01.06.2015 по 31.01.2020 позивач нарахував проценти та кожного першого числа наступного місяця, починаючи з 01.06.2015, позивач зараховував проценти, які були нараховані ним у попередньому місяці, до тіла кредиту (стовпчик 4 в розрахунках, наданих позивачем), що в сукупному розмірі становило 30997,10 грн. За період з 01.07.2019 по 31.01.2019 нараховані проценти не були погашені банком за рахунок тіла кредиту, в зв`язку з чим заборгованість за процентами, яка обліковується банком окремо (не в сукупності з тілом кредиту) станом на 01.02.2020 дорівнювала 8180,87 грн.

За період з 12.05.2011 по 18.11.2019 ОСОБА_1 здійснювала платежі на погашення заборгованості, в зв`язку з чим розмір заборгованості за тілом кредиту зменшувався та станом на 31.05.2015 дорівнював 18274,78 грн, сума сплачених процентів станом на 31.05.2015 дорівнювала 9413,68 грн (стовпчик 11 в першому розрахунку, наданому позивачем); а за період з 01.06.2015 по 30.11.2019 сукупний розмір коштів, сплачених позичальником дорівнював 49392,90 грн (що підтверджується даними, наведеними під другим та третім розрахунками, наданими позивачем, та відповідає виписці з банківського рахунка).

В підсумковому розрахунку заборгованості у позовній заяві позивач позначив як «прострочене тіло кредиту» суму в розмірі 19073,37 грн, під якою позивач розуміє заборгованість за особисто позиченими відповідачем коштами, а також списані банком, як позика відповідача, членські внески та, крім того, погашені за рахунок тіла кредиту проценти.

Вказані обставини підтверджуються анкетою – заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписаною відповідачем 12.07.2010, випискою з особового банківського рахунку відповідача щодо платіжних карт, банківською довідкою про платіжні картки, видані відповідачу, копії яких були долучені до позову. Вказані обставини відповідають трьом розрахункам, наданим позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 19073,37 грн, заборгованості за простроченими процентами в розмірі 8180,87 грн, заборгованості, нарахованої в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 1268,93 грн, а всього в розмірі 28523,17 грн з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 1069 ЦК України розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Судом встановлено, що за період з 27.05.2013 по 05.02.2015 розмір облікової ставки Національного банку України коливався від 6,5% річних до 14 % річних, а отже подвійна облікова ставка Національного банку України (13 % - 28 % річних відповідно) завжди була меншою ніж ставки 27,6 % річних та 32,4 % річних, які протягом усього часу (з 27.05.2013 по 31.08.2014 та з 01.09.2014 по 05.02.2015 відповідно) використовувалися позивачем для розрахунку процентів.

З 06.02.2015 по 09.08.2016 розмір облікової ставки Національного банку України коливався від 16,5% річних до 30 % річних, а отже подвійна облікова ставка Національного банку України (33 % - 60 % річних відповідно) завжди була більшою ніж ставки 27,6 % річних та 32,4 % річних, 42 % річних, які протягом вказаного часу використовувалися позивачем для розрахунку процентів.

За період з 10.08.2016 по 31.01.2020 розмір облікової ставки Національного банку України коливався від 12,5% річних до 18 % річних, а отже подвійна облікова ставка Національного банку України (23 % - 36 % річних відповідно) завжди була меншою ніж ставка 42,0 % річних, яка протягом вказаного часу використовувалася позивачем для розрахунку процентів.

Крім того, вказаний розмір заборгованості за процентами, який був нарахований позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивач з 01.03.2014 нараховував проценти також на заборгованість за раніше нарахованими процентами (вказане підтверджується таким розрахунком: тіло кредиту, зазначене в розрахунку станом на 01.03.2014 в розмірі 18293,72 у сукупності з процентами, нарахованими станом на 20.02.2014 в розмірі 391,94, разом складає 18685,66 грн, а отже застосовуючи процентну ставку, вказану в розрахунку в розмірі 27,6% річних, кількість днів у році 360, кількість днів у періоді, за який здійснюється розрахунок, 12, отримуємо той самий розмір процентів, що і в розрахунку – 171,91 грн ((18685,66 + 391,94) * 27,6 / 100/ 360 * 12 = 171,91).

З 01.06.2015 позивач нараховував проценти також на заборгованість за раніше нарахованими процентами - тобто на проценти погашені за рахунок тіла кредиту (стовпчик 4 в другому та третьому розрахунках, наданих позивачем), а з 01.08.2019 по 31.01.2020 із застосування подвійного коефіцієнту, тобто у вказаний період заборгованість за процентами вдвічі збільшувалася ( стовпчик 7 в третьому розрахунку, наданому позивачем).

Проте використання такої формули не відповідає умовам договору та вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів (за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів, подвоюючи проценти в певні періоди), а також такий розмір процентів, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, були передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Наявність на сайті банку на час розгляду справи електронного документа «Умови та Правила надання банківських послуг» не спростовує висновків суду, оскільки не підтверджує конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг.

Так, в анкеті-заяві, підписаної відповідачем, зазначено, що до вказаної зави має бути додана Пам`ятка клієнта. Позичальник ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Проте судом залишилося не встановленим з якими конкретно запропонованими Умовами та правилами банківських послуг ознайомився відповідач, чи були вони ним підписані, та які умови договору були викладені в Пам`ятці клієнта, згаданої в анкеті - заяві.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, що рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення 5 071,87 грн процентів за користування кредитними коштами та пені у розмірі 16 059,00 грн за невиконання умов кредитного договору, відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано нарахував проценти в загальному розмірі 49081,25 грн, що складається з: 9413,68 грн – погашені проценти станом на 31.05.2015; 489,60 грн - заборгованість за процентами станом на 31.05.2015 (а також перша графа в стовпчику 22 в другому розрахунку, наданому позивачем); 30997,10 грн – проценти, включені в тіло кредиту за період з 01.07.2015 по 01.07.2019 (стовпчик 4 в другому та третьому розрахунках, наданих позивачем); 8180,87 грн - проценти нараховані за період з 01.07.2019 по 31.01.2020 (стовпчики 11 - 18 в третьому розрахунку, наданому позивачем).

Також судом не була встановлена наявність умов договору про можливість списання банком за рахунок тіла кредиту в межах вказаних платіжних карток щомісячно комісії («видавнича комісія», «членський внесок у GOLD – клубі», «комісія за обслуговування (членський внесок)») в розмірі 20 грн, а всього за період з 31.05.2011 по 11.02.2020 в розмірі 2225,88 грн.

Посилання позивача про те, що вказаний розмір комісії передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що станом на 23.09.2020 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 за період з 19.12.2008 по 27.06.2019 особисто здійснювала витрати з рахунку на придбання товарів і послуг, а також зняття готівки, незважаючи на відсутність на ньому власних грошових коштів, у сукупному розмірі 26781,86 грн (18274,78 (заборгованість за тілом кредиту станом на 31.05.2015) + 10732,96 ( наступні витрати за кредитною картою – стовпчик 3 в другому та третьому розрахунках, наданих позивачем) – 2225,88 (комісія) = 26781,86), при цьому погасила заборгованість за процентами за період з 09.07.2013 по 08.05.2015 в розмірі 9413,68 грн, а також погасила заборгованість за кредитом в період з 08.06.2015 по 18.11.2019 в загальному розмірі 49392,90 грн, а всього погасила заборгованість в розмірі 58806,58 грн, що значно перевищує розмір здійснених особисто нею витрат в межах кредитування рахунку, водночас судом була встановлена необґрунтованість розміру нарахованих процентів за період з 27.05.2013 по 31.01.2020 в розмірі 49081,25 грн, а інший розмір заборгованості за процентами позивачем залишився не доведеним.

Оскільки судом була встановлена відсутність простроченої заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розрахунку заборгованості, нарахованої позивачем в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 1268,93 грн.

А отже, в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.07.2010 станом на 23.09.2020, яка включає: заборгованість за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 19073 гривень 37 копійок, заборгованість за простроченими процентами в розмірі 8180 гривень 87 копійок, заборгованість, нарахована в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 1268 гривень 93 копійок, а всього в розмірі 28523 (двадцяти восьми тисяч п`ятисот двадцяти трьох) гривень 17 копійок – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя