Ухвала суду № 96686838, 30.04.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа №233/1982/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2021 Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Наумик О. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25), - «про стягнення недоотриманої спадщини у вигляді пенсійних виплат»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якій просить стягнути з відповідача на її користь, грошові кошти у вигляді недоотриманої суми спадщини в розмірі 324773,68 гривень, які належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 березня 2021 року.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачка ОСОБА_1 просить про відстрочення сплати судового збору, обґрунтовуючи клопотання тим, що є пенсіонеркою, отримує пенсію в рублях РФ всього1805 рулів, вона перебуває у складних життєвих обставинах та скрутному матеріальному становищі, внаслідок чого сплата судового збору є для неї непосильною, у зв`язку з чим втрачається її право на доступ до правосуддя, як один з основоположних принципів та вимог Конвенції з прав людини.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання, враховане таке:

Відповідно до ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.2).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За ч.2 зазначеної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Під визначені п.п.2 та 3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» категорії позивачка не підпадає.

Тож позивачка мала довести ту обставину, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік (п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).

На підтвердження доводів щодо розміру доходу позивачкою надана копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , яка містить посилання на розмір її пенсії в сумі 1805,44 рублів РФ.

Проте такий розмір пенсії був визначений позивачці при видачі посвідчення, тобто станом на 11.11.2002. За спливом майже 20 років розмір пенсії позивачки мав змінитися, тож цей доказ не є відображенням дійсного пенсійного забезпечення позивачки.

Будь-яких інших доказів на підтвердження реального доходу, який мав би свідчити про скрутний матеріальний стан позивачки, нею не надано.

За таких обставин у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст.136 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір»,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, - «про стягнення недоотриманої спадщини у вигляді пенсійних виплат» - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя