Рішення № 96686823, 09.04.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/842/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі Рамазановій В.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка адміністративну справу №233/842/20 за позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресом: АДРЕСА_1

до

начальника віпс (тип А) ВСП «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур Олександра Сергійовича, юридична адреса: 62310 Харківська область Дергачівського району смт Козача Лопань вул. Прикордонна, буд.4

Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, юридична адреса: 62310 Харківська область Дергачівського району смт Козача Лопань вул. Прикордонна, буд.4

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до начальника віпс (тип А) ВСП «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур Олександра Сергійовича, Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 22.02.2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно цієї постанови, ОСОБА_1 пояснив, що 07.03.2020 року через КПВВ «Майорське» він виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області, а 21 02.2021 року перетнув державний кордон з тимчасової території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка», чим порушив п.3 Порядку в`їзду осіб переміщених товарів на ТОТ у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року за №815, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700грн. Вважає цю постанову необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП. Він не погоджувався з даною постановою, будь-які пояснення з його боку не були враховані прикордонниками, просив надати йому можливість скористатися правовою допомогою адвоката, однак йому було відмовлено та попереджено, що його взагалі не пропустять на територію України. З зазначених підстав просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 150062 від 22.02.2021 року, закрити провадження в справі та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 454,00грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на їх усунення.

05.03.2021 року надійшли документи відповідно до вищевказаної ухвали суду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.03.2021 року провадження по адміністративній справі за позовом відкрито та призначено судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 18.03.2021 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, письмового відзиву не надав.

Відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

На підставі ст.205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

З`ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Так, відповідно до ч.1 ст.171-2 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення № 150062 від 22.02.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 гривень.

В зазначеній постанові зазначено, що ОСОБА_1 пояснив, що 07.03.2020 року через КПВВ «Майорське» він виїхав до тимчасово окупованої території Донецької області, а 21 02.2021 року перетнув державний кордон з тимчасової території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка», чим порушив п.3 Порядку в`їзду осіб переміщених товарів на ТОТ у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року за №815, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2КУпАП.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.208 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.

Суд критично сприймає зазначені в оскаржуваній постанові фактичні дані щодо визнання позивачем своєї вини, оскільки ОСОБА_1 вказує, що вину не визнавав та надавав відповідні пояснення, звернувся до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.

Щодо розгляду справи, який відбувся на місці скоєння адміністративного правопорушення без складання протоколу, внаслідок чого були порушені права позивача передбачені ст.268 КпАП України, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного суду України по справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

Так ст.ст.33, 245, 256, 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Статтею 258 КпАП України визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За КпАП України до цього переліку належать, зокрема, порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст.204-2 КпАП України).

Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями, оскільки ОСОБА_1 заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення. За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з істотними порушеннями ст.ст.245, 256, 268 КпАП України.

За таких обставин суд виходить з положень ст.77 КАСУ.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа №537/2088/17).

Враховуючи викладене, факт вчинення позивачем вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, за відсутності достатніх даних про вчинення позивачем правопорушення, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно вимог ст.139 КАС України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа №543/775/17 (провадження №11-1287апп18) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 9, 11, 71, 158, 159, 160, 161-163 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника віпс (тип А) ВСП «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітана Няньчур Олександра Сергійовича, Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову №150062 від 22.02.2021 прийняту начальником віпс (тип А) ВСП «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Няньчур Олександром Сергійовичем відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн., за порушення вимог ч.1 ст.204-2 КУпАП.

Справу про адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 про порушення вимог ч.1 ст.204-2 КУпАП - закрити.

Стягнути з Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону (ЄДРПОУ 14321742) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Перший апеляційний адміністративний суд через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук