Рішення № 96686550, 27.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.04.2021 227/696/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 квітня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року представник позивача звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «Ощадбанк», де 03 січня 2019 року підписала Заяву про приєднання № 89070307/030119 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного плану «Мій комфорт».

Також відповідачем 21 серпня 2019 року було підписано Заяву № 488383910 на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії. Банком відповідачу надано кредит, метою отримання якого є споживчі потреби в національній валюті шляхом надання відновлювальної кредитно ї лінії (Кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 20000,00 грн., з фіксованою процентною ставкою за кредитом у розмірі 38,00 процентів річних.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 15 лютого 2021 року заборгованість перед банком складає 20572,23 грн., з яких: 18506,00 грн. заборгованість за основним боргом (кредитором); 1488,77 грн. проценти за користування кредитом; 139,55 грн. комісія; 68,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 11,38 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 325,57 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 29,97 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 2,50 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 0,00 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

На підставі викладеного, просив стягнути на свою користь з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника банку, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідачки та з повідомленням причин неявки до суду не зверталася, відзив на позовну заяву до суду не надавала.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив, що 03 січня 2019 року відповідач підписала Заяву про приєднання № 89070307/030119 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). (а.с. 7-9)

Відповідно до Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) позивач та відповідач узгодили бажаний розмір кредиту в розмірі 20000,00 грн. (а.с. 10-11)

Крім того, відповідно до кредитної заяви № 488383910 від 21 серпня 2019 року, ОСОБА_1 між сторонами узгоджено надання кредиту по рахунку, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки, та встановлено кредит в розмірі 20000,00 грн., зі строком кредитування на строк дії картки (а.с. 12-13), термін дії картки по лютий 2024 року. (а.с. 5)

З вищевказаних документів вбачається, що шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, клієнт – ОСОБА_1 беззастережно приєдналась до Договору в редакції, який на день підписання цієї Заяви був розміщений на офіційній інтернет-сторінці Банку: www.oschadbank.ua, та уклала з Банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку.

Відповідно до п.п. 3.4.1. та 3.4.2. Заяви про приєднання шляхом підписання цієї Заяви, відповідач ініціювала відкриття поточного рахунку № НОМЕР_3 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», після чого Банк відкрив рахунок та надав Позичальнику картку типу VISA «Моя карта». (а.с. 8).

Відповідно до п. 5.1 Заяви про приєднання, позичальник підтвердив своє письмове клопотання на отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, кредитного договору.

Таким чином, між сторонами було підписано Заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії, якою позичальник ініціював одержання кредиту шляхом надання відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_3 з бажаним кредитним лімітом 20 000,00 грн., на строк дії картки, який встановлено по лютий 2024 року, з фіксованою процентною ставкою за кредитом у розмірі 38,00 процентів річних.

Отже, Заява про приєднання, Заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем, містять усі істотні умови договору: розмір кредиту, відсоткова ставка, штрафні санкції та інші умови. Підписавши договір ОСОБА_1 тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, виразила свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 15 лютого 2021 року заборгованість відповідача перед банком складає 20572,23 грн., з яких: 18506,00 грн. заборгованість за основним боргом (кредитором); 1488,77 грн. проценти за користування кредитом; 139,55 грн. комісія; 68,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 11,38 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 325,57 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 29,97 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 2,50 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 0,00 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. (а.с. 5-6)

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 18506,00 грн. заборгованості за основним боргом (кредитором); 1488,77 грн. процентів за користування кредитом.

Що ж стосується стягнення 68,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 11,38 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, то суд зазначає про наступне:

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З 30 квітня 2018 року антитерористичну операцію переформатовано в операцію об`єднаних сил, при цьому вищевказані заходи залишаються чинними та діють на території відповідно до нижченаведеного Переліку.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, м. Добропілля Донецької області віднесено до вказаного переліку.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки Відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області від 26 лютого 2021 року, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 24)

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що не підлягають стягненню з відповідача заборгованість за комісією в розмірі 139,55 грн.; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі 68,49 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 11,38 грн.

Крім того, щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 139,55 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

З урахуванням того, що позивачем в позові вказано, що кредитні кошти надано на споживчі потреби, тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлює, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що встановлення у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну плату, а саме винагороду є незаконним, оскільки банк не повинен встановлювати платежі обов`язкові для споживача за свої дії, на власну користь. Крім того, суд зазначає, що Банком не визначено у Кредитному договорі, які саме послуги за комісію, так звану щомісячну винагороду, надаються клієнту. Умови кредитного договору, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків.

Як наслідок, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості по нарахованій комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеної норми, зважаючи на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 325,57 грн. - три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 29,97 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 2,50 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), які підтверджуються розрахунком заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, пенею, 3 % річних. (а.с.5-6)

Вирішуючи питання щодо стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, суд враховує роз`яснення, викладені у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до яких за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Аналізуючи наведені вище обставини, враховуючи відсутність відзиву з запереченнями проти позовних вимог, суд приходить до висновку про порушення інтересів позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, які підлягають до захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за Договором № 89070307/030119 комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 03 січня 2019 року та заявою на збільшення кредиту від 21 серпня 2019 року сумі 20352,81 грн., яка складається з наступного: 18506,00 грн. заборгованість за основним боргом (кредитором); 1488,77 грн. проценти за користування кредитом; 325,57 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 29,97 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 2,50 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає необхідним стягнути понесені судові витрати, зокрема, 2245,72 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 279, 280-284, 288 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09311380, адреса місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 15, м. Житомир, 10003) за Договором № 89070307/030119 комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 03 січня 2019 року та заявою на збільшення кредиту від 21 серпня 2019 року, що виникла станом на 15 лютого 2021 року, в розмірі 20352,81 грн. (двадцяти тисяч трьохсот п`ятдесяти двох гривень 81 копійки), яка складається з наступного: 18506,00 грн. заборгованість за основним боргом (кредитором); 1488,77 грн. проценти за користування кредитом; 325,57 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 29,97 грн. три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 2,50 грн. втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 2245,72 грн. (двох тисяч двохсот сорока п`яти гривень 72 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

27.04.2021