Ухвала суду № 96686089, 28.04.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2232/20

Провадження № 2/219/186/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Припростої-Черняк О.О., представника позивача за первісним позовом, представника відповідача за зустрічним позовом, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_1 , представника відповідачів за первісним позовом, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Бахмуті цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Друг», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, застосування наслідків його недійсності, визнання об`єктів спільною сумісною власністю, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ТОВ «Бахмут-Друг», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, застосування наслідків його недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Друг», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, застосування наслідків його недійсності, визнання об`єктів спільною сумісною власністю, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ТОВ «Бахмут-Друг», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, застосування наслідків його недійсності.

27.01.2021 року від представника відповідачів за первісним позовом, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту приймання – передачі майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу юридичної особи, в якій вона просила суд постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 219/2232/20 в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна (нерухомого майна) у власність юридичної особи № 1685 від 02.10.2019 р, яким ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «Бахмут-Друг» 1/3 частку нежитлового приміщення - будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу «Бахмут-Друг» та застосувати наслідки недійсності цього акту шляхом повернення 1/3 частки нежитлового приміщення - будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 від ТОВ «Бахмут-Друг» ОСОБА_5 . В обґрунтування заяви представник позивача (за первісним позовом) ОСОБА_2 посилається на наступне: позивач - ОСОБА_4 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5 , ТОВ «Бахмут-Друг» про визнання недійсним ату приймання - передачі майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу юридичної особи, застосування наслідків його недійсності, визнання об`єктів спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, визнання прав власності. В подальшому було змінено процесуальний статус третьої особи ОСОБА_3 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за первісним позовом на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви, предметом спору є у тому числі і визнання недійсним акту приймання-передачі майна (нерухомого майна) у власність юридичної особи № 1685 від 02.10.2019 р, яким ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «Бахмут-Друг» 1/3 частку нежитлового приміщення будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу ТОВ «Бахмут-Друг» та застосувати наслідки недійсності цього акту шляхом повернення 1/3 частки нежитлового приміщення - будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 від ТОВ «Бахмут-Друг» ОСОБА_5 .

Спірний Акт приймання-передачі нерухомого майна як внесок до статутного капіталу юридичної особи - ТОВ «Бахмут-Друг» є документом, на підставі якого відбувалося створення юридичної особи - ТОВ «Бахмут-Друг» стороною у справі є її учасник - ОСОБА_5 , тобто, перша позовна вимога ОСОБА_4 відноситься до корпоративного спору щодо створення юридичної особи - «Бахмут-Друг», а відтак, вказана позовна вимога не може розглядатися Артемівським міськрайонним судом Донецької області в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник з корпоративних відносин. Тому просить суд закрити провадження у справі в цій частини, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідачів за первісним позовом, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в підготовчому засіданні підтримала заяву в повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом, представника відповідача за зустрічним позовом, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_1 в підготовчому засіданні заперечував проти задоволення заяви про закриття провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту приймання – передачі майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу юридичної особи, посилаючись на те, що звертаючись із зазначеною заявою, представник відповідачів зазначає, що спір у відповідній частині є корпоративним, у зв`язку з чим має розглядатись в порядку господарського судочинства. Така позиція є помилковою. Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Судова юрисдикція – це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК України).

Відповідно до ст.167 ГК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зміст п.3 ч.1 ст.20 ГПК України та ст.167 ГК України вказує на те, що сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17.03.2021р. у справі № 236/145/20, яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає врахуванню при застосуванні судом норм права до спірних правовідносин.

В п.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.11.2019р. у справі № 289/32/18 також зазначено, що вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи – суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018р. у справі № 902/458/16 та від 12.09.2018р. у справі № 308/11659/16-ц якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім в ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі (разом з таким товариством) фізична особа – сторона оспорюваного договору.

Отже, вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір про визнання правочину недійсним, суду необхідно врахувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги. У даній справі позивач не обґрунтовує свої вимоги порушенням її корпоративних прав та не порушує питання про набуття цих прав. Також вона не є засновником, учасником чи колишнім учасником ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ». Не заявляються позивачкою й позовні вимоги щодо створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи – ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ». Відтак, слід дійти висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які не пов`язані із набуттям, зміною чи припиненням позивачкою корпоративних прав. Враховуючи суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги, слід констатувати, що в даному випадку спір не є корпоративним та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Посилання в заяві на те, що спірний акт є документом, на підставі якого відбувалось створення юридичної особи – ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ», а стороною у справі є її учасник – ОСОБА_5 , не є підставами вважати даний спір корпоративним, оскільки, як указано вище, для віднесення спору до корпоративного слід враховувати як предмет так і підстави позову. В даному випадку позивачем не оскаржується сам по собі факт створення юридичної особи – ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ», а той факт, що ОСОБА_5 є стороною у справі правового значення не має, оскільки у спорі, що розглядається, він перебуває в одному процесуальному статусі із самою юридичною особою – ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» – в статусі відповідача, тобто знаходиться разом із юридичною особою на одній стороні спору, а не на протилежній і вимог до цієї юридичної особи ОСОБА_5 як її засновник та учасник не пред`являє. Тобто спір між ОСОБА_5 та ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» відсутній на відміну від ОСОБА_4 , яка не є учасником ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» і заявляє до нього вимоги цивільно-правового характеру, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням юридичної особи. З урахуванням наведеного сторона позивача вважає, що у задоволенні заяви представника відповідачів про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна (нерухомого майна) у власність юридичної особи № 1685 від 2.10.2019р., яким ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» 1/3 частку нежитлового приміщення – будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» та застосування наслідків недійсності цього акту шляхом повернення 1/3 частки нежитлового приміщення – будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 від ТОВ «БАХМУТ-ДРУГ» ОСОБА_5 слід відмовити.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 за первісним позовом у підготовче засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступних висновків.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.04.2009 року, визнано право власності за ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 по 1/3 частки за кожним на нежитлове приміщення – пекарня, загальної площею 646,00 кв.м., після реконструкції нежилих будівель ремонтно – відновлювальної дільниці по АДРЕСА_1 .

Згідно з Випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.10.2019 року створено ТОВ «Бахмут-Друг», учасником та директором якого є ОСОБА_5 . 10.10.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Друг».

Згідно з актом № 1 приймання-передачі майна (нерухомого майна) у власність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Друг" як внесок до його статутного капіталу громадянином України ОСОБА_5 селище Новолуганське, Бахмутського району Донецької області ід 02.10.2019 року, гр. ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з одного боку, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Друг" в особі директора Ляшко О.В., який діє на підставі рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Друг" № 1 від 02.10.2019 року, з іншого боку, які при одночасному згадуванні іменуються "Сторони", на підставі рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Друг" № 1 від 02.10.2019 року, Постанови КМУ від 25.12.2015 року № 1127 "Про затвердження порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 361 ЦК України, склали акт приймання - передачі нерухомого майна у власність юридично особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Друг», як його внесок у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Друг" наступного майна: 1/3 частка на нежитлове приміщення -пекарня, загальною площею 646,00 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.04.2009 р, справа № 2-3622-2009, загальною вартістю 190500,00 грн, вартість 1/2 частки пекарні, яка належить ОСОБА_5 та передається ним до статутного капіталу ТОВ "Бахмут-Друг" відповідно складає 63500,00 грн згідно звіту DP191001-002 від 01.10.2019 р про незалежну оцінку майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Із системного аналізу положень ст. ст.88, 143 ЦК України, ст. ст.88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов`язків учасника господарського товариства, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб`єктного складу учасників спору.

У даній справі позивач за первісним позовом не обґрунтовує свої вимоги порушенням її корпоративних прав та не порушує питання про набуття цих прав та не заявляє вимог щодо створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи – ТОВ «Бахмут-Друг». Також вона не є засновником, учасником чи колишнім учасником ТОВ «Бахмут-Друг». Тож між сторонами виникли правовідносини, які не пов`язані із набуттям, зміною чи припиненням позивачем корпоративних прав або створенням юридичної особи. Враховуючи суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що в даному випадку спір не є корпоративним та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.19, 198, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідачів за первісним позовом про закриття провадження у справі №219/2232/20 в частині визнання недійсним акту приймання-передачі майна (нерухомого майна) у власність юридичної особи №1685 від 02.10.2019 р., яким ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «Бахмут-Друг» 1/3 частку нежитлового приміщення – будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу ТОВ «Бахмут-Друг» та застосувати наслідки недійсності цього акту шляхом повернення 1/3 частки нежитлового приміщення -– будівлі ремонтно-відновлювальної дільниці за адресою: АДРЕСА_1 від ТОВ «Бахмут-Друг» ОСОБА_5 ,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 28 квітня 2021 року.

Суддя Н.М. Фролова