Рішення № 96684981, 30.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/482/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/482/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріком» (вул. Ільфа і Петрова, № 20, м. Одеса, 65104; код ЄДРПОУ 31095019)

до відповідача: Одеського національного політехнічного університету (просп. Шевченка, № 1, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 02071045)

про стягнення 12120,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріком» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Одеського національного політехнічного університету про стягнення 12120,00 грн. заборгованості за договором на технічне обслуговування ліфтів № 3/О від 02.01.2019р. у зв`язку з неналежним його виконанням відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКОМ» та Одеським національним політехнічним університетом був укладений договір на технічне обслуговування ліфтів № 3/0 від 02.01.2019р. зі змінами, що внесені додатковою угодою № 1 від 28.06.19р., за предметом якого позивач на замовлення відповідача здійснював виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на переліку об`єктів відповідача.

Позивач вказує, що до договору також складались додаток А1 з переліком об`єктів обслуговування, додаток А2 з відомостями узгодження договірної ціни (робіт) за календарний місяць та додаток № 1 з розрахунком вартості технічного обслуговування ліфтів на 2019р.

Як стверджує позивач, за договором № 3/О він фактично виконував роботи з 01 січня 2019р. по 30 червня 2019р. за узгодженою вартістю 3030,00 грн. за місяць, відповідні акти за виконаними роботами у встановленому договором порядку направлені відповідачу. Ціна зазначеного договору склала 18 180, 00 грн., проте відповідач здійснив розрахунки частково, тільки за актами за січень та лютий 2019 р. в загальному розмірі 6060, 00 грн.

Таким чином, на переконання позивача, у відповідача виникла заборгованість по договору №3/0 за виконані позивачем роботи за 4 місяця 2019 року в загальному розмірі 12 120, 00 грн.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 16.03.2020р., на яку отримав відповідь-лист від 16.04.2020р. за № 614/104-06, де відповідач визнає борг за договором № 3/О, але посилається на відсутність належного фінансування та просить надати відстрочку до кінця 2020 року. Проте позивач вважає таку відповідь ухиленням відповідача від виконання власних договірних зобов`язань, тому позивач звернувся для вирішення спору у судовому порядку.

15.04.2021 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 10548/21), в якому останній позов ТОВ «Ріком» визнає і по суті позову повідомляє, що Одеський національний політехнічний університет є не прибутковим закладом вищої освіти державної форми власності, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідач зазначив, що на час надання послуг, Міністерством освіти і науки України виділялись кошти з Держбюджету тільки на виплату заробітної плати та стипендії, і використовування цих коштів не по призначенню заборонено, тому, у зв`язку з відсутністю належного фінансування закладів вищої освіти, він не спроможний був здійснити своєчасно оплату за виконані позивачем роботи за 4 місяці 2019 року у розмірі 12 120 грн. 00 коп.

Як вказує відповідач, він не відмовлявся від виплати суми боргу, належної позивачу, про що було зазначено у відповіді на претензію від 16.03.2020 р. № 1, але звертає увагу на форс-мажорні обставини, що об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань, передбачених законодавством, а саме: встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», що призвело до суттєвого недоотримання надходжень коштів до спеціального фонду бюджету університету, а саме: від`їзд іноземних студентів, дистанційна форма навчання студентів, яка діє до теперішнього часу, виселення з гуртожитків студентів, призупинення надходження коштів за оренду приміщень та відшкодування наданих комунальних послуг, зупинення надання додаткових освітніх та інших платних послуг, передбачених чинним законодавством України, що призвело до несвоєчасної виплати суми боргу.

Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до наказу МОН України від 06.10.2020р. № 1225 (пункт 3) Одеський національний політехнічний університет перебуває в стадії реорганізації шляхом приєднання його до Державного університету «Одеська політехніка», який є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Одеського національного політехнічного університету. Цими обставинами і обумовлено порушення пункту договору з ТОВ «Ріком» про своєчасну оплату вартості виконаних робіт за технічне обслуговування ліфтів.

Додатково відповідач у відзиві просив надати йому відстрочку на погашення боргу у наступному порядку, а саме: до 20.05.2021 - 4 040.00 грн., до 20.06.2021 - 4 040.00 грн., до 20.07.2021 - 4 040.00 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 року позовна заява вх.№502/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

01.03.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№502/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/482/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

Цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Копія ухвали суду від 01.03.2021 року отримана Одеським національним політехнічним університетом 09.03.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 7624/21 від 15.03.2021р.), а також копія ухвали вручена ТОВ «Ріком» 15.03.2021р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 7977/21 від 17.03.2021р.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В ході розгляду даної справи Господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

30.04.2021 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

02.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКОМ» (підрядник) та Одеським національним політехнічним університетом (замовник) укладений договір на технічне обслуговування ліфтів № 3/О.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об`єктах замовника по коду ДК 021-2015: 50750000-7 – послуги з технічного обслуговування ліфтів, з Додатком А1, з Додатком А2, з Додатком 1, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 підрядного договору, щомісячна оплата робіт згідно з Договором узгоджена сторонами, на день його укладення складає 3030,00 грн. (три тисячі тридцять гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 20% - 505,00 грн. - за 2 ліфта.

Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку А2, у Додатку А1 які також є невід`ємною частиною Договору. Сума даного договору складає 36 360,00 грн. (тридцять шість тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок) із них ПДВ - 6060,00 грн.

Згідно п.2.2. договору, сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у таких випадках:

2.2.1. Запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування та ремонту ліфтів, необхідності урахування інфляційних факторів, внесення змін в обсяг і склад робіт.

Пунктами 5.1. – 5.3. договору передбачено, що у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. Замовник підписує Акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денннй термін повертає два примірника Акта підрядчику. На підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

Відповідно до п.7.1. договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2019 року, а частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору можуть застосовуватися до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2019р.

Додатковою угодою № 1 від 28.06.2019р.до договору на технічне обслуговування ліфтів № 3/О від 02.01.2019р. сторони змінили пункт 2.1. розділу 2. «Вартість предмету Договору» та виклали його в наступній редакції: « 2.1. Щомісячна оплата робіт згідно з Договором узгоджена сторонами, на день його укладення складає 3030,00 грн. (Три тисячі тридцять гривень 00 копійок ) у і.ч. ІІДВ 20% - 505,00 грн. - за 2 ліфта. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку А2, у Додатку A1 які також є невід`ємною частиною Договору.

Сума даного договору складає 18 180,00 грн. (Вісімнадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок) із них ІІДВ 3030,00 грн. - за 6 місяців, а саме: технічне обслуговування ліфтів виконується з 01.01.2019 по 30.06.2019р.».

Судом встановлено, що на виконання умов Договору від 02.01.2019 Позивачем надані Відповідачу послуги з обслуговування ліфтів, що підтверджується Актами виконаних робіт, а саме:

3030,00 грн. – від 31.03.2019;

3030,00 грн. – від 30.04.2019;

3030,00 грн. – від 31.05.2019;

3030,00 грн. – від 28.06.2019.

Вказані Акти виконаних робіт підписані повноважними представниками обох Сторін та скріплені печатками підприємств.

Докази оплати наданих послуг з обслуговування ліфтів у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання е його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За приписами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та поданий відзив, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Укладений між ТОВ «Ріком» та Одеським національним політехнічним університетом договір №3/О від 02.01.2019 на технічне обслуговування ліфтів за своєю правовою природою є договором підряду.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів робіт, вартості та строків виконання робіт.

Відповідачем факт виконання робіт ТОВ «Ріком», зазначених в актах виконаних робіт, не оспорюється, сума існуючої заборгованості визнається в повному обсязі.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та встановленим наявність заборгованості замовника перед підрядником за договором №3/О від 02.01.2019 на технічне обслуговування ліфтів у розмірі 12120,00 грн.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у порядку ч. 4 ст. 191 ГПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд враховує, що Одеським національним політехнічним університетом до заяви не надано доказів про відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Крім того, Відповідачем не надано доказів можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочки виконання рішення.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні заяви Відповідача про розстрочку виконання рішення.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахування вказаного, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальності «Ріком» у повному обсязі у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог, суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме у розмірі 1135,00 грн. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1135,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 130, 191, 232, 233, 237 - 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеського національного політехнічного університету (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 02071045) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Ріком» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20, код ЄДРПОУ 31095019) 12120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України (ГУК в Од.обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Ріком» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20, код ЄДРПОУ 31095019) сплачену суму судового збору у розмірі 1 135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп., який був зарахований в дохід бюджету за платіжним дорученням від 18.02.2021 № 540 на суму 2 270,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 916/482/21.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський