Рішення № 96684967, 26.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1108/18

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Щавинської Ю.М., судді Літвінова С.В., судді Цісельського О.В.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1)

про стягнення 72 271 339,46 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кулинич К.С. - довіреність №21/р8-21-005 від 02.01.2021

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

06.06.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання", в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 72 271 339,46 грн, у тому числі: пеня у сумі 31 096 730,58 грн, 3% річних у сумі 8 216 812,79 грн, інфляційні втрати у сумі 32 957 796,10 грн, а також судовий збір.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 відкрито провадження у справі № 916/1108/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

09.07.2018 ТОВ "Одесагаз-постачання" до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-11).

Ухвалою суду від 09.07.2018 судом строк підготовчого провадження у справі №916/1108/18 продовжено до 06.09.2018 із відкладенням розгляду справи на 08.08.2018 об 11 год. 30 хв.

31.07.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.109-113).

06.08.2018 ТОВ "Одесагаз-постачання" до канцелярії суду було подано заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с.120-124).

Ухвалою суду від 08.08.2018 закрито підготовче провадження у справі №916/1108/18 із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду на 05.09.2018 об 11 год. 30 хв.

05.09.2018 у судовому засіданні по справі №916/1108/18 оголошено перерву до 19.09.2018 об 11 год. 45 хв.

19.09.2018 представником ТОВ "Одесагаз-постачання" до канцелярії суду було подано клопотання, відповідно до якого останній просив суд призначити справу №916/1108/18 до колегіального розгляду, при цьому, у судовому засіданні 19.09.2018 представник відповідача просив суд поновити строк для його подання.

Ухвалою суду від 19.09.2018, приймаючи до уваги складність справи, з огляду на підвищений суспільний інтерес до обставин, які є предметом даної справи, суд призначив справу №916/1108/18 до колегіального розгляду.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу №916/1108/18 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою суду від 19.09.2018 справу №916/1108/18 прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В.

10.10.2018 від ТОВ "Одесагаз-постачання" до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним пункт 6.1. договору купівлі-продажу природного газу №17-238-Н від 10.04.2017, що укладений між ТОВ "Одесагаз-постачання" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з дати укладання договору.

Враховуючи надходження зустрічної позовної заяви у судовому засіданні 10.10.2018 було оголошено перерву до 16.10.2018 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 16.10.2018 зустрічну позовну заяву ТОВ "Одесагаз-постачання" за вх.№2376/18 до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/1108/18.

У судовому засіданні 16.10.2018 судом було оголошено перерву до 05.11.2018 о 09 год. 30 хв. Крім того ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також було встановлено строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву до 25.10.2018.

29.10.2018 до суду від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 05.11.2018 судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження до 19.12.2018 та оголошено перерву до 26.11.2018 о 10 год. 30 хв.

12.11.2018 до суду від ТОВ "Одесагаз-постачання" відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

22.11.2018 до суду від представника ТОВ "Одесагаз-постачання" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для пред`явлення додаткових доказів.

26.11.2018 з 09 год. 34 хв. до 11 год. 10 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з будівлі суду, з огляду на проведення ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Приймаючи до уваги, що судове засідання по справі №916/1108/18 26.11.2018 о 10год.30хв. не відбулось, ухвалою від 27.11.2018 розгляд справи призначено на 12.12.2018 о 12 год. 30 хв.

10.12.2018 ТОВ "Одесагаз-постачання" до канцелярії суду було подано заяву про залучення доказів до матеріалів справи (т.3 а.с.134-147).

11.12.2018 до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Одесагаз-постачання" надійшло клопотання (т.3 а.с.148-151), відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просив суд зупинити провадження у справі №916/1108/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №826/9959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №853 "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій".

Питання щодо вищевказаного клопотання судом було поставлено на обговорення сторін у судовому засіданні 12.12.2018.

Для надання можливості представнику Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ознайомитись з клопотанням про зупинення провадження у справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.12.2018.

Ухвалою суду від 13.12.2018 провадження у справі №916/1108/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/9959/18.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2018 у справі № 916/1108/18 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ без задоволення.

Ухвалою суду від 19.01.2021 провадження у справі № 916/1108/18 поновлено з 01.03.2021, підготовче провадження призначено на 01.03.2021 о 12:30.

При цьому, враховуючи зміну типу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство, судом було змінено найменування позивача із зазначенням в процесуальних документах - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

16.02.2021 від ТОВ "Одесагаз-постачання" до суду надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду (т.4 а.с.25-27).

18.02.2021 до суду від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли письмові пояснення (т.4 а.с.42-55, 62-66).

25.02.2021 до канцелярії суду від ТОВ "Одесагаз-постачання" надійшли письмові пояснення (т.4 а.с.68-70).

Ухвалою суду від 01.03.2021 зустрічну позовну заяву ТОВ "Одесагаз-постачання" було залишено без розгляду.

Крім того ухвалою суду від 01.03.2021 судом також було закрито підготовче провадження у справі №16/1108/18 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на "10" березня 2021 р. об 11:30.

У судовому засіданні 10.03.2021 судом було вислухано вступні слова сторін та оголошено перерву при розгляді справи по суті до 01.04.2021 об 11:00.

18.03.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (т.4 а.с.114-116).

Судове засідання, яке було призначено на 01.04.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Щавинської Ю.М. на лікарняному з 24.03.2021.

Ухвалою суду, враховуючи закінчення перебування судді Щавинської Ю.М. на лікарняному, судове засідання для розгляду справи №916/1108/18 було призначено на 14.04.2021 об 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні 14.04.2021 судом було оголошено перерву при розгляду справи по суті на 26.04.2021 о 16 год. 00 хв.

26.04.2021 у судовому засіданні, яке було призначено в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, представник позивача не вийшов на зв`язок у зв`язку з технічними проблемами його обладнання, про що складено відповідний акт.

Враховуючи положення ч.5 ст. 197 ГПК України, яка визначає, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у заявах по суті справи.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором №17-238-Н від 10.04.2017 було несвоєчасно проведено оплату за використаний газ, внаслідок чого ТОВ "Одесагаз-постачання" було нараховано до сплати пеню у розмірі 31 096 730,58 грн., 3 % річних в сумі 8 216 812,79 грн., інфляційні втрати в сумі 32 957 796,10 грн.

Укладаючи договір, сторони прямо передбачили обов`язок відповідача за відсутності або у випадку несвоєчасного надходження грошей через рахунок із спеціальним режимом використання відповідача оплачувати поставлений газ власними коштами, в строки передбачені п.6.1. договору.

Умови договору, а саме п. 6.2. прямо встановлюють, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками із спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку.

Положення Порядку №256 регламентують виключно порядок розпорядження коштами з цільовим призначенням, що надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній, як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян, і не передбачають обов`язку зміни умов договірних зобов`язань сторін.

Як підставу позову визначено положення статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 193, 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

На підтвердження своїх доводів позивач звертається також до правових позицій Верховного Суду по справам №910/3657/18, 910/16072/16, №918/1395/15.

3.2. Доводи ТОВ "Одесагаз-постачання".

Договір від 10.04.2017 було укладено на виконання обов`язку, встановленого для ТОВ "Одесагаз-Постачання" статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу” №329-VIII від 09.04.2015 та Постановою Кабінету Міністрів України № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" від 22.03.2017, оскільки вказаною постановою, яка набрала чинності з 1 квітня 2017 р. та діяла до 18.10.2018, ТОВ "Одесагаз-Постачання" було віднесене до категорії постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям м. Одеси та Одеської області.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період квітень-вересень 2017 року поставлено ТОВ "Одесагаз-постачання" газ на загальну суму 501 003928,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

На виконання вимог постанови КМУ від 22.03.2017 №187 відповідачем було відкрито в ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 . Іншого порядку розрахунку, крім як із поточного рахунку із спеціальним режимом використання, за спожитий природний газ побутовими споживачами постанова КМУ від 22.03.2017 №187 не містить.

Відповідачем вартість отриманого природного газу сплачена в повному обсязі, 405 925 243,90 грн шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 26.01.2018 по 13.03.2018; 95 078 684,26 грн шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до Постанови КМУ №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002.

При цьому відповідач добросовісно виконував покладені на нього спеціальними нормативними актами обов`язки щодо перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Фактично у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативами перерахування коштів, затвердженими НКРЕКП, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно з затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховувалися на рахунок позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

При цьому недостатність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання відповідача пов`язана з величезними боргами населення м. Одеси та Одеської області, які станом на 31.05.2017 становили 1 240 638 518 грн, а станом на 31.10.2017 – 1 216 587 250 грн.

Грошові кошти у сумі 95 078 684,26 грн сплачені у відповідності до положень Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 Державою із значним порушенням строків оплати. Перерахування даних коштів жодним чином не залежало від волі ТОВ "Одесагаз-постачання", тому нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції є неправомірним.

На підтвердження своїх доводів відповідач звертається також до правової позиції Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №908/884/18.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом, 10.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №17-238-Н (т.1 а.с.11-16), відповідно до якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2017 році природний газ (у період з квітня по вересень, обсягом до 77500,000 тис куб. метрів), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

У пункті 3.2. договору сторони узгодили, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

Згідно з пунктами 5.1., 5.3. договору з 01.04.2017 ціна за природний газ становить 4 942,00 грн за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 5 930,40 грн з ПДВ.

Пунктом п.5.2. договору сторони погодили, що порядок зміни ціни та її застосування встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.3. договору).

У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей п`ятиденний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці 4 цього пункту, до закінчення дев`яностого дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом 4 цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом 3 цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, трьох процентів річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005 №20, має бути здійснений до закінчення 90-го дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом п`яти робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей п`ятиденний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і після спливу дев`яностоденного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до вказаної постанови КМУ від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом п`яти робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують п`ятиденний строк.

Відповідно до пункту 6.2. договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Згідно п.6.3. договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

У пунктах 7.1., 7.2. договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2017 і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 501 003 928,16 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т.1 а.с.21-26).

Вартість отриманого природного газу відповідачем сплачена в повному обсязі, з яких сума у розмірі 405 925 243,90 грн була сплачена відповідно до постанови КМУ від 22.03.2017 №187 шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 26.01.2018 по 13.03.2018 (т.1 а.с.12-53, 69-70); сума у розмірі 95 078 684,26 грн була сплачена шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до Постанови КМУ №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 (а.с.67, 68).

Жодних заперечень сторін щодо факту поставки газу, обсягів поставленого газу, строків щомісячної поставки газу, факту оплати газу та строків оплати сторонами не висловлено.

6. Позиція суду.

Згідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, сторонами в повному обсязі визнаються обставини укладання договору №17-238-Н від 10.04.2017, поставки природного газу на користь відповідача, обсягів поставленого газу, обставини сплати за поставлений газ з простроченням платежів відповідно до дат, що зазначені у розрахунку позивача.

Фактично обставина, яка підлягає встановленню та доведенню в рамках даної справи, пов`язана з правовою оцінкою можливості нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції на суми, які були оплачені з порушенням строку, встановленого договором.

При цьому позивач вважає, що приписи жодного з порядків, про які вказує відповідач, не обґрунтовують нормативно-правові підстави неможливості виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, оскільки самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природнього газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

На підтвердження своїх доводів позивач звертається до правових позицій Верховного Суду по справам №910/3657/18, 910/16072/16, №918/1395/15 та інші.

Натомість відповідач вважає, що оскільки Держава шляхом прийняття відповідних нормативних документів здійснила правове регулювання та визначила інший порядок здійснення розрахунків за поставлений газ, ТОВ "Одесагаз-постачання" не мало можливості впливати на порядок розрахунків, з огляду на що вина товариства в порушенні зобов`язання з оплати отриманого газу відсутня, що зумовлює відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження своїх доводів відповідач звертається також до правової позиції Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №908/884/18.

Проаналізувавши судову практику з означеного питання, суд відзначає, що при вирішенні подібних спірних правовідносини, у Верховному Суді дійсно протягом 2018-2019 років мала місце неоднакова судова практика.

Встановивши такі розбіжності, Верховним Судом ухвалою від 04.09.2020 справу №903/918/19 було передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Положеннями ст. 236 ГПК України визначено необхідність врахування судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При цьому слід зауважити, що ГПК України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

16.10.2020 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було прийнято постанову у справі № 903/918/19, в якій зазначено наступне:

П.19. Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Отже, в силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

20. Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

21. Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), який діяв на час укладення договору постачання 18.09.2017 і втратив чинність з 01.01.2018.

За змістом Порядку №20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.

25. Під час розгляду справи №903/918/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертається до правового висновку, викладеного Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі №924/296/18, про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Водночас, підписання спільних протокольних рішень свідчить про те, що сторони погодилися на встановлення між ними іншого (відмінного від того, що передбачений у договорі) порядку розрахунків.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відшкодування коштів на пільги та субсидії здійснюється з Державного бюджету України за рахунок субвенцій за спеціальною процедурою і такі кошти не є коштами теплопостачальної організації як суб`єкта господарювання, що здійснює виробництво та постачання теплової енергії для потреб споживачів, вартість споживання якої пільговими категоріями населення компенсується коштами з державного бюджету.

Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі пункту 8.2. договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

32.3. У постановах від 27.02.2020 у справі №921/12/19 та від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 Верховним Судом зроблено висновок про те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано стягнено з відповідача-теплопостачальної організації пеню, інфляційні втрати, 3% річних, нараховані на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, прострочений в оплаті за рахунок коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальною організацією в уповноваженому банку, згідно з Порядком №217, оскільки зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.

32.4. З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пунктах 17-20 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в часині, що стосуються Порядку №217, можуть бути цілком застосовані для правовідносин, що засновані на порядку, затвердженому постановою КМУ від 30.09.2015 №792.

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у п.33 постанови звернула увагу на те, що, виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника до предмета доказування у цій справі входять такі обставини:

- яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами;

- який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави;

- чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень;

- чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

З урахуванням специфіки даної справи, а саме, з огляду на відсутність в даному випадку спільних протокольних рішень, суд, застосовуючи в цілому висновки об`єднаної поплати, вказує про різне правове регулювання можливості нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу в залежності від підстав здійснення таких проплат та коштів, за рахунок яких такі проплати були здійснені.

Як встановлено судом, згідно з платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у сумі 405 925 243,90 грн. Відповідно визначеного відповідачем у вказаних платіжних дорученнях призначення платежу, така сума була перерахована ТОВ "Одесагаз-постачання" на виконання постанови КМУ від 22.03.2017 №187, тобто власними коштами теплопостачальної організації з рахунку із спеціальним режимом використання.

Вказана обставина визнається сторонами в повному обсязі та не заперечується.

Разом з тим, враховуючи висновки Об`єднаної палати, з урахуванням висновків, викладених у постановах від 27.02.2020 у справі №921/12/19 та від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, щодо яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення, Верховний Суд зазначив, що оплата коштів з рахунку із спеціальним режимом використання жодним чином не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з постачання природного газу покладено на відповідача.

За таких обставин, за висновком суду, нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу, що погашена за рахунок власних коштів товариства, як суб`єкта господарювання, є правомірним.

В той же час грошові кошти у сумі 95 078 684,26 грн, перераховані згідно платіжних доручень №1 від 07.02.2018 та №6 від 28.02.2018 (т.2 а.с.67-68), були сплачені на підставі постанови КМУ від 04.03.2002 №256, що сторонами також визнається, за рахунок субвенцій з державного бюджету для погашення наданих споживачам пільг, субсидій та компенсацій.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 порядку №256, яким визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Здійснивши системний аналіз висновків Об`єднаної палати Верховного Суду по справі №903/918/19, суд зазначає, що в даному випадку держава, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

За таких обставин, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З урахуванням наведеного, за висновком суду, пеня, 3% річних та інфляційних втрат на сплачені державою кошти нарахуванню не підлягає.

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що поставлений позивачем природний газ, відповідачем було оплачено як за рахунок власних коштів, отриманих в якості оплати від споживачів, так і за рахунок державних компенсацій за процедурою, визначеною Порядком №256, у судовому засіданні було поставлено на обговорення сторін вказані питання та запропоновано сторонам надати відповідні розрахунки.

На виконання вимог суду, відповідачем було надано суду новий розрахунок з урахуванням різних порядків сплати та зазначено, що вказаний розрахунок надається лише для відома, а позовні вимоги залишаються у первісні редакції.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок (т.4 а.с.117-120), згідно якого сума пені становить 24 919 056,67 грн, 3% річних становлять 6 390 279,58 грн, індекс інфляції становить 25 244 527,80 грн, суд вважає такий розрахунок вірним, таким, що зроблений арифметично та методологічно правильно.

Контррозрахунку відповідач суду не надав, будь-яких заперечень щодо правильності наданого позивачем суду розрахунку не висловив.

Щодо правової позиції відповідача у справі, наведеної у заявах по суті справи, яка фактично зводиться до викладення висновків, зазначених у постанові Верховного Суду у справі №908/884/18, суд вказує таке.

Як вже було визначено судом, саме у зв`язку із наявністю неоднакової судової практики справу №903/918/19 було передано на розгляд Об`єднаної палати, якою було прийнято відповідну постанову.

Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Об`єднаної палати мають перевагу над висновками Колегії суддів Касаційного господарського суду.

Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.10.2019 у справі №908/884/18, на підставі яких фактично і ґрунтуються заперечення відповідача, наведені у заявах по суті справи, суперечать висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати. При цьому жодного значення не має те, що про відступ від зазначеної постанови у постанові Об`єднаної палати не наведено.

Враховуючи вищевказане у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6 390 279,58 грн та інфляційних втрат у сумі 25 244 527,80 грн.

Щодо суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що положення статті 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення суми пені, суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд приймає до уваги:

- пояснення відповідача щодо неможливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, щодо недостатності коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що пов`язано із великими боргами населення м. Одеси та Одеської області та оцінює зазначені доводи в якості підстав для зменшення розміру пені;

- основна заборгованість за поставлений природний газ відповідачем хоча із порушенням строків, однак була сплачена в повному обсязі;

- ТОВ "Одесагаз-постачання" є постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям м. Одеси та Одеської області.

В той же час, суд зазначає, що відповідачем не було надано інших доказів, зокрема, доказів скрутного фінансового становища, у підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені.

Крім того, суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 20 000 000 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розмірі задоволених вимог, без урахування зменшення судом розміру пені.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-постачання" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 20 000 000 /двадцять мільйонів/ грн, 3% річних у сумі 6 390 279 /шість мільйонів триста дев`яносто тисяч двісті сімдесят дев`ять/ грн 58 грн, інфляційні втрати у сумі 25 244 527 /двадцять п`ять мільйонів двісті сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять сім/ грн 80 коп., судовий збір у сумі 482 580 /чотириста вісімдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят/ грн 90 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст складено 29 квітня 2021 р.

Суддя Ю.М. Щавинська

Суддя С.В. Літвінов

Суддя О.В. Цісельський