Рішення № 96684819, 05.04.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.2021 Справа № 905/2085/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.

розглянувши справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі ЛТД», м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача 1:

Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область,

до відповідача 2:

Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область,

про відшкодування майнової шкоди в сумі 2453 60,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Теліус Д.В. у режимі відеоконференції,

від відповідачів - Драпак Е.О., Вінтоняк Д.О. у режимі відеоконференції,

від третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

I. Вступ (суть справи).

1. 22.06.2020 року на виконання рішення відповідача 1 відповідач 2 демонтував з земельної ділянки за адресою: м.Маріуполь, пр.Миру, б.102, тимчасову споруду комерційного призначення площею 30 кв. м.

2. Позивач вважає, що внаслідок демонтажу споруди (кіоску) йому було заподіяно майнову шкоду в розмірі 245 360,00 грн. (оціночна вартість споруди), яку він просить стягнути з відповідачів.

3. Земельна ділянка, з якої демонтовано споруду, перебувала в оренді позивача до 19.04.2016 року.

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/204/18 ТОВ «Лакі ЛТД» було відмовлено в продовженні строку дії договору оренди, оскільки ТОВ “Лакі ЛТД” продало розташований на ній торговий павільйон.

5. Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст. 321 ЦК України (непорушність права власності), ст. 1166 ЦК України (загальні положення про відшкодування шкоди), ст. 1173 ЦК України (Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування) ст.1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав та основоположних свобод людини (право на мірне володіння майном ).

6. Відповідачі проти позову заперечували зазначаючи, що споруда на земельній ділянці за адресою: м.Маріуполь, пр.Миру, б.102, належала іншої особі – ФОП Романовській (третя особа без самостійних вимог), і, відповідно, право позивача не є порушеним, а дії відповідачів відповідали вимогам закону.

7. Враховуючи фактичні обставини, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, судом досліджувались обставини: чи було діями відповідачів заподіяно позивачеві шкоду?

8. Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на недоведеність позивачем свого порушеного права, оскільки під час розгляду справи судом вставлено, що демонтований відповідачем 2 кіоск позивачеві не належав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

9. Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2085/20; справу №905/2085/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.01.2021; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов до 12.01.2021; зобов`язано позивача представити оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду.

10. Ухвалою суду від 09.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі 905/2085/20 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 25.02.2021; залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

11. Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження у справі № 905/2085/20, призначено розгляд справи по суті на 05.04.2021 року.

ІІІ. Позиції учасників справи.

12. Позивач вказує, що демонтаж торгівельного павільйону по проспекту був незаконним, та це завдало йому шкоду в розмірі 245360,00 грн., яка на підставі 1166 Цивільного кодексу України підлягаю стягненню з відповідачів.

13. Також позивач зазначає, що Центральним відділом Поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020055770000131 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України за заявою представника ТОВ «Лакі ЛТД» відносно Відповідачів 1 та 2 у зв`язку із незаконним демонтажем торгівельного павільйону, та що на досудове розслідування на теперішній час триває.

14. У відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказує, що на момент демонтажу спірного торгового павільйону позивач не був його власником, та не мав будь-яких прав на такий об`єкт, що встановлено судовими рішеннями у справі №905/204/18, а тому не може заявляти вимоги щодо відшкодування шкоди, начебто спричиненої чужому майну.

15. Додатково відповідач висловився щодо некоректності наданого позивачем звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 з огляду на те, що в ньому безпідставно зазначено, що власником споруди є ТОВ «Лакі ЛТД».

16. У відзиві на позовну заяву відповідач 2 вказує, що твердження позивача про те, що шкода завдана протиправними діями Відповідача 2, який здійснював безпосередній демонтаж не відповідають обставинам проведеного демонтажу, оскільки рішення щодо здійснення демонтажу споруд відповідачем 2 не приймалося, а демонтаж здійснений на підставі договірного зобов`язання перед Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради (Договір № МТМ9-У/1 від 27.01.2020).

17. Також відповідач 2 вказує, що наданий позивачем звіт про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності Окопською О.В. проведена на підставі фотографій та не може бути належним доказом по справі.

18. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачі є особами, що спільно завдали шкоди, що є підставою для стягнення з них суми шкоди.

19. На спростування заперечень відповідачів щодо звіту про оцінку, позивач зазначив, що його було виконано з додержанням вимог чинного законодавства України, з використанням достовірних даних, які були надані суб`єкту оціночної діяльності позивачем, як власником майна, та, відповідно, звіт є належним та допустимим доказом відновної вартості майна.

20. В запереченнях на відповідь на відзив відповідач 2 зазначив, що позивач не вказує у чому саме полягає завдана шкоду.

21. Також відповідач 1, спростовуючи доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, зазначив, що під час проведення оцінки майна не було проведено ознайомлення та ідентифікацію об`єкту оцінки, як того вимагає Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 р.(п. 50 та 51). І оцінка майна, проведена на підставі фотографій здійснених без визначення дати та місця зйомки є необ`єктивною та не може бути належним доказом по справі.

IV. Норми права, які застосовані судом.

22. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

23. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

24. У цьому висновку cуд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

25. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

26. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

27. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

28. Згідно із положеннями ст.ст.2, 13, 14 ГПК України судочинство у господарських судах зокрема здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності, зокрема, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

29. Суть спору полягає у спонуканні Відповідачів до відшкодування шкоди, яка спричинена позивачеві внаслідок демонтажу тимчасової споруди комерційного призначення площею 30 кв. м. за адресою: м.Маріуполь, пр.Миру, б.102, в сумі 245360,00 грн.

30. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

31. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

32. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).

IV. Обставини, встановлені судом.

33. 28 травня 2020 року Комісією з питань користування об`єктами благоустрою на території міста Маріуполя Маріупольскої міської ради було прийнято рішення про демонтаж об`єктів в місті Маріуполь (т.1 а.с. 90-96). Зокрема, як зазначено у Переліку торгівельних об`єктів, які підлягають демонтажу було вирішено демонтувати торгівельний об`єкт «SMART» за адресою: м.Маріуполь, пр.Миру, б.102 (т.1. а.с. 96).

34. 22-23.06.2020 на виконання зазначеного рішення відповідачем 2 на підставі договору № МТМ 9-УН від 27.01.2020 здійснено роботи із демонтажу об`єкту за адресою: м.Маріуполь, пр.Миру, б.102, що підтверджується актами №8, №9 прийому виконаних послуг від 22.06.2020 року та від 23.06.2020 року відповідно (т.1 а.с. 98-99).

35. Демонтаж кіоску проведено відповідачем 2 з земельної ділянки площею 0,0030 га кадастровий номер 1412336300:01:003:0178.

36. Факт демонтажу та підстави його проведення сторонами не заперечуються.

37. Позивач заявляє, що демонтований кіоск належав йому на праві власності, про те цей довід не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки спростовується обставинами, встановленими господарським судом Донецької області під час розгляду справи 905/204/18 у рішенні від 13.01.2020р.

38. Як вірно зазначено повивачем, кіоск, як тимчасова споруда для зайняття підприємницькою діяльністю є рухомими майном і чинне законодавство України не передбачає обов`язку державної реєстрації речових прав на неї.

39. Ідентифікуючими ознаками демонтованої споруди є її площа (30 метрів квадратних) та її місцезнаходження – на земельній ділянці за адресою м.Маріуполь, пр.Миру, б.102 (кадастровий номер 1412336300:01:003:0178).

40. Рішенням Маріупольської міської ради №7/22-2086 від 25.10.2017 ““Про поновлення строку, оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста товариству з обмеженою відповідальністю “Лакі ЛТД” відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради, кадастровий №1412300000:01:003:0178), площею 0,0030га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування павільйону з реалізації квітів) по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста ТОВ “Лакі ЛТД”

41. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 у справі №905/204/18 було прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Лакі ЛТД» про скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.10.2017 №7/22-2086 “Про поновлення строку оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю “Лакі ЛТД” та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по просп. Миру, 102 в Центральному районі м. Маріуполя від 02.03.2012, укладеного між ТОВ “Лакі ЛТД” та Маріупольською міською радою в редакції позивача (т.1. а.с. 53-56).

42. Зазначене рішення залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020р. (т.1 а.с. 57-62) Згідно тексу постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №905/204/18 вище вказана земельна ділянка перебувала в оренді позивача на підставі договору оренди від 02.03.2012 терміном на 5 (п`ять) років (до 19.04.2016).

43. Під час розгляду зазначеної справи судом, зокрема, було встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований кіоск (тимчасова споруда для зайняття підприємницькою діяльністю яка належить Романовській М.В., яка придбала його позивача на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2015.

44. За змістом зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Лакі ЛТД” передало у власність ОСОБА_1 торгівельний павільйон загальною площею 30,0 кв.м., довжиною 5,96 метрів, шириною 5,00 метрів, висотою 3,00 метрів, розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 25000,00 грн. (т.1. а.с. 52).

45. Відповідно до положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

46. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 на виконання рішення комісії відповідача 1 було на земельній ділянці площею 0,0030 га кадастровий номер 1412336300:01:003:0178 за адресою: АДРЕСА_1 , було виконано демонтаж споруди, що належала третій особі ОСОБА_1 , а не позивачу.

V. Докази, відхилені судом.

47. Надані позивачем: - довідка про балансову приналежність торгового павільйону № НОМЕР_1 від 22.06.2020, за змістом якої на балансі ТОВ “Лакі ЛТД” обліковується торговий павільйон (інв. №11) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 30 м2, залишковою вартістю станом на 22.06.2020 - 255750,00 грн (т.1 а.с. 24), - протокол загальних зборів учасників ТОВ “Лакі ЛТД” (т.1 а.с. 35), - акт приймання передачі до статутного капіталу майна – торгового павільйону площею 30 м2 (т.1 а.с.36) не приймаються судом як докази права власності позивача на кіоск, оскільки: по-перше суперечать висновкам суду у справі №905/204/18; по-друге, їх зміст свідчить про бухгалтерський облік (прийняття та врахування на балансі підприємства), а не про право власності на споруду.

48. Наданий позивачем лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №54/5826 вих від 06.07.2020 про укладення договору на розподіл електричної мережі, за змістом якого на даний час з ТОВ “Лакі ЛТД” укладено договір на розподіл електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , та 22.06.2020 відключення від електричної енергії мережі об`єктів за вказаною адресою не проводились (т.1. а.с.23), суд не приймає в якості доказу, оскільки предметом доказування у справі є належність на праві власності демонтованого кіоску, а не питання його електрифікації.

49. Також суд не приймає в якості доказів належності позивачу демонтованого кіоску пояснення третьої особи, а також її листування із позивачем та відповідачами, оскільки ці листи є інформаційного характеру та не містять доказів реального існування викладених в них обставин. (т.1 а.с. 21, 22, 212, 213).

50. Через те, що судом не встановлено факту порушення відповідачами прав позивача судом не здійснюється оцінка правомірності дій відповідачів, а також надані позивачем докази на підтвердження вартості демонтованого кіоску.

51. За викладених вище обставин суд не вбачає підстав для застосування не застосовує положення ст. 1173 ЦК України та ст.1 протоколу 1 до ЄКПЛ.

VI. Висновок суду за результатом розгляду справи.

52. Враховуючи висновок суду, що демонтований з земельної ділянки земельній ділянці площею 0,0030 га за адресою: АДРЕСА_1 , кіоск не належав позивачу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем свого порушеного права, що, в свою чергу, зумовлює відмову в задоволені позову в повному обсязі.

53. Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакі ЛТД”, м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача 1 Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область, до відповідача 2 Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь, Донецька область, за частю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , м. Маріуполь, Донецька область, про відшкодування майнової шкоди в сумі 245360,00 грн., – відмовити.

У судовому засіданні 05.04.2021 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2021.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз