Постанова № 9668430, 16.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.09Справа №2а-561/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю:

позивача представник за довіреністю Нижник І.І., представник за довіреністю Матяш С.Ф.,

відповідача представник за довіреністю Джемілова Е.Ю., представник за довіреністю Євсікова О.В.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції від 31.05.2008р. № 0000031501/2 на суму податкових зобовязань з платежу «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» (код 3021010100) на загальну суму 12630497,25грн., з яких 8789095грн. основний платіж та 3841402,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Заявою від 10.02.2009р. (а.с.51) позивач змінив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим від №0000502310/2 від 05.10.08р., від 17.12.08р. №0000502310/3 на суму податкового зобовязання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» (код 3021010100) в загальному розмірі 12630497,25грн., з яких 8789095грн. основний платіж та 3841402,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач немає у статутному фонді частки (акції, паї) держави в розмірі 50%, крім того позивач посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. №68 не можуть встановлюватися види обовязкових платежів (податків, зборів) та порядок їх сплати, за таких обставин ці правові акти не можуть бути підставою нарахування податку на прибуток, інші підстави, на яки позивач посилається в обґрунтування вимог викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що висновки зроблені у ході перевірки та податкові повідомлення рішення не суперечать чинному законодавству.

Відповідач зазначив, що враховуючи положення ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на позивача, як акціонерну компанію, в статутному фонді якої державі належать акції (долі, паї), покладається обовязок сплачувати зазначені у цієї нормах платежі.

Обґрунтування позиції відповідача викладено у письмових запереченнях на позовну заяву, яки залучені до матеріалів справи (а.с.53-54).

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що ним подана заява до органів прокуратури щодо здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.05.2008р. по 05.06.2008р. відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питання своєчасності та повноти визначення частини прибутку (доходу), що підлягала сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово господарської діяльності підприємства за період з 01.07.2006р. по 30.06.07р.

За результатами перевірки складений акт від 05.06.2008р. № 537/23-0/32785994 (а.с.19-27).

Перевіркою встановлено, що в порушення ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктів 1, 2, 4, 6 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. № 68, а також пунктів 4, 7, 11, 12 Порядку складання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році, затвердженого наказом ДПА України від 03.04.2007 року № 207, зареєстрованого в Мінюсті України 23.04.207 р. за №406/13673, позивачем занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України за 1півріччя 2007 року відповідно до нормативу 35%, який визначено наказом Фонду Державного майна України від 12.02.2007 р. № 249, в загальній сумі 8789095,00грн.

На підставі акту перевірки, після оскарження рішень державної податкової інспекції в адміністративному порядку, відповідач направив на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0000502310/2 від 08.10.08р. (а.с.53) та від 17.12.08р. №0000502310/3 (а.с.7) на суму податкового зобовязання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» (код 3021010100) в загальному розмірі 12630497,25грн., з яких 8789095грн. основний платіж та 3841402,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. № 68 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" акціонерні компанії, у статутному фонді яких державі належать акції (частини, паї), сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі базових нормативів відрахувань частини прибутку, що спрямовуються на виплату дивідендів.

Відповідно до ч.3 ст.142 Господарського кодексу України, порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган.

Статтею 10 Закону України від 19.09.91 р. № 1576-ХП «Про господарські товариства» встановлено, що право на отримання частини прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

З матеріалів справи вбачається, що Учасниками (засновниками) ЗАТ «Кримський ТИТАН» є Державна акціонерна компанія «Титан» (на даний час - Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Титан»), якій належить 50% плюс одна акція, та компанія «RSJ Еrste Beteiligungsgellschaft mbH» (на даний час «OSTCHEM Germany GMBH»), якій належить 50% мінус 1 акція.

Право власності акціонерів на акції ЗАТ «Кримський ТИТАН» підтверджується сертифікатом акцій (а.с.28) та Реєстром власників іменних цінних паперів (а.с.38-40). Відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних фондах господарських товариств включаються до Реєстру корпоративних прав держави.

Пунктом 4 Положення про Реєстр корпоративних прав держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. N 1679 передбачено, щоРеєстр утворюється і ведеться Фондом державного майна за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна.

Матеріали справи свідчать про те, що Закрите акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» в Реєстрі корпоративних прав держави не обліковується, що підтверджується листом Департаменту обліку корпоративних прав держави Фонду державного майна України від 25.11.2005 р. № 31-1/з-1697 (а.с.29).

Таким чином, висновки Красноперекопської ОДПІ про належність в статутному фонді ЗАТ «Кримський ТИТАН» частки (акції/паї) держави в розмірі 50% не відповідає дійсності і не підтверджується матеріалами справи.

Отже, право на отримання частини прибутку (дивідендів) ЗАТ «Кримський ТИТАН» мають ВАТ «Державна акціонерна компанія «Титан» та компанія «OSTCHEM Germany GMBH» пропорційно частці кожного з учасників.

Відповідно до ст.41 Закону України від 19.09.91 р. № 1576-ХП «Про господарські товариства» та статуту ЗАТ «Кримський ТИТАН», визначення порядку розподілу прибутку строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) відноситься виключно до компетенції загальних зборів акціонерів ЗАТ «Кримський ТИТАН».

Таким чином, позивач не віднесений до категорії господарських організації, на які статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» покладений обовязок сплачувати до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Крім того слід зазначити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2007рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. № 68 «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» відносяться до бюджетного законодавства і не можуть встановлювати новий вид податків, зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори. Виходячи зі змісту цієї норми Конституції, в Конституції України розмежовуються бюджетна система і система оподаткування.

Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу бюджетними відносинами є відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

До нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, відповідно до ч. 1 ст.4 Бюджетного кодексу України, належать також закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання вищевказаних нормативних актів, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання вже перерахованих нормативних актів.

Згідно п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Тобто встановлення видів обов'язкових платежів (податків, зборів) та порядку їх сплати не відноситься до предмету регулювання бюджетного законодавства.

Таким чином, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 г. № 68 як нормативні акти, що регулюють бюджетні відносини, не можуть встановлювати види обов'язкових платежів (податків, зборів) та порядок їх сплати.

Обов'язкові платежі встановлюються податковим законодавством і не можуть встановлюватися законодавством, що регулює бюджетні відносини, про що вказано в частині 7 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою визначено, що податки та збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Таким чином, обов'язкові податкові платежі встановлюються лише податковим законодавством.

Такого висновку також дійшов Конституційний суд України, який у Рішенні від 09.07.2007 р. за № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 зазначив наступне.

У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України міститься в частині 2 статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим Законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Таким чином, відрахування частини прибутку господарських товариств суперечить Закону України від 25.06.91 р. № 1251-ХИ «Про систему оподаткування» і не є податком, збором (обов'язковим платежем).

Статтею 6 Конституції України визначено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України від 21.12.2000 № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181).

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону № 2181 податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст. 14 та 15 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування».

Частиною третьою ст. 1 цього Закону встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про систему оподаткування» зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Сплата до Державного бюджету України господарськими організаціями частини прибутку (доходу), що встановлена ст.63 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», вказаними статтями Закону України від 25.06.91 р. № 1251-ХП «Про систему оподаткування» не передбачена. Закон про Державний бюджет на відповідний рік не є законом про оподаткування. Тому частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті деякими господарськими організаціями на підставі ст.63 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», не є податком або збором (обов'язковим платежем).

Таким чином, акт ненормативного характеру - податкове повідомлення - може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з абзацом «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181, на який посилається відповідач, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, зважаючи на те, що частина прибутку (доходу), яка підлягає сплаті господарськими організаціями відповідно до ст.63 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», не є податком або збором (обов'язковим платежем), податковий орган не мав підстав визнавати вказаний платіж як податкове зобов'язання.

Статтею 2 Закону № 2181 визначено, що компетенція податкових органів обмежена здійсненням перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно ст. 11 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі представлених податкових декларацій, звітів і інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Суд, вважає за необхідне вказати про межі повноважень органів державної податкової інспекції, визначені у Законі України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядком відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», встановлено керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади забезпечити надходження до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до сфери їх управління (державні, в тому числі казенні, підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства), а також акціонерних, холдингових компаній, інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), функції з управління якими здійснюють зазначені органи, та їх дочірніх підприємств згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. «Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», встановлено Державній податковій адміністрації разом з Головним контрольно-ревізійним управлінням забезпечити здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати частини чистого прибутку (доходу) господарськими організаціями згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Таким чином, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 68 від 29.01.2007р. суд вважає, що органи державної податкової інспекції не наділені правами по вжиттю заходів по донарахуванню та сплаті до державного бюджету господарськими організаціями частини чистого прибутку (доходу), а можуть тільки контролювати повноту та своєчасність сплати частини прибутку.

Таке право органам Державної податкової служби також не надано Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Враховуючи викладене, суд не приймає у якості підстав відмови у задоволенні позову доводи відповідача.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

У прохальній частині заяви про зміну позовних вимог (а.с.51) позивач, крім іншого, просить скасувати податкове повідомлення рішення №0000502310/2 від 05.10.08р.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є фактично податкове повідомлення рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000502310/2 від 08.10.08р. (а.с.52) на суму податкового зобовязання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» (код 3021010100) в загальному розмірі 12630497,25грн., з яких 8789095грн. основний платіж та 3841402,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За таких підстав, суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 08.10.08р. №0000502310/2.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення рішення, що прийняті Красноперекопською ОДПІ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Клопотання відповідача про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає, оскільки прокурор самостійно визначає справи, в яких йому брати участь, а в справі немає документів, які б свідчили про намір прокурора вступити в процес по справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова викладена у повному обсязі 20.02.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000502310/2 від 08.10.08р. та №0000502310/3 від 17.12.08р. на суму податкового зобовязання за платежем «Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» (код 3021010100) в загальному розмірі 12630497,25грн., з яких 8789095грн. основний платіж та 3841402,25грн. - штрафні (фінансові) санкції.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. північна промзона) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Маргарітов М.В.