Ухвала суду № 96683522, 27.04.2021, Оболонський районний суд міста Києва

27.04.2021 Справа № 756/6151/21

Справа № 756/6151/21

Провадження № 2-з/756/166/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Михнюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Приватного підприємства «Дармар» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Дармар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Дармар» (надалі ПП «Дармар») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з повернення суми фінансової допомоги у розмірі 149 200 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1135 грн. 00 коп.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 26 червня 2015 року ПП «Дармар» відповідно до платіжного доручення № 2587 перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000 грн. як фінансова допомога з призначенням платежу «Фінансова допомога згідно договору ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_1 , без ПДВ».

31 липня 2015 року ПП «Дармар» відповідно до платіжного доручення № 348 перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000 грн. як зворотня фінансової допомоги з призначенням платежу: «НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2 Зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 згідно договору № 31/7 від 31 липня 2015 року, без ПДВ.

Однак, 26 травня 2015 року та 31 липня 2015 року та в подальшому, договори, які зазначені у платіжних дорученнях між сторонами у письмовій формі не укладалися.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 повернула грошові кошти в сумі лише 700 грн. 00 коп. Таким чином, залишок боргу становить 149 200 грн. 00 коп.

Одночасно з поданням позову ПП «Дармар» подало заяву про забезпечення доказів.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відносно ОСОБА_1 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецьким П.С. відкрито виконавче провадження № 65123428 щодо примусового стягнення грошових коштів на користь ФГ «Юрія-2006». Така ж інформація міститься і в Єдиному реєстрі боржників.

ПП «Дармар» вказує, що в разі до закінчення рогляду справи по суті буде фактично здійснено відчуження об?єктів нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, не зможе захистити або поновити свої права в межах цього провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки у відповідача не залишиться іншого майна за рахунок якого можливо буде задовольнити грошові вимоги.

З цих підстав ПП «Дармар» просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинити дії щодо передачі у власність третім особам майна, що належить на праві власностіОСОБА_1 , а саме:

Земельну ділянку, кадастровий номер: 3221888800:117:0154, площею:0.0404 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Хотянівська, садову товариство «Червоний прапор», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 819663332218;

Квартиру, загальною площею: 36,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2528786280000.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви сторони не викликались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Системним аналізом вказаних норм суддя приходить до висновку, що визначальним для можливості розгляду судом по суті заяви про забезпечення позову є наявність в провадженні суду позову, доцільність застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, його співмірність із заявленими позивачем вимогами та обґрунтованість підстав, які б визначали його застосування.

Як видно з інформаційної довідки від 17 березня 2021 року з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2 , дана квартира належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжю.

Отже, відповідач є лише співвласником даної квартири, тому жодним чином обмежувати право мирного володіння майном осіб, яких не стосуються спір, що виник між сторонами, є неприпустимо та буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном та порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно якої, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, враховуючи розмір заявлених позовних вимог 149200 грн., суд вважає непропорційним накладання арешт на нерухоме майно відповідача, що є неспівмірним із завленими позовними вимогами.

В поданій заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено конкретні причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, не обґрунтовано необхідність забезпечення позову та доцільність застосування саме вказаних ним видів забезпечення позову, не надано доказів фінансової неспроможності відповідача при ухваленні ймовірного судового рішщення його виконати.

Земельна ділянка та квартира, на яку позивач просить накласти арешт з метою забезпечення не є предметом даного позову, а тому даний вид заходу забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ПП «Дармар» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства «Дармар» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Дармар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27 квітня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик