Рішення № 96682651, 26.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/273/21

Провадження № 2/711/1108/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Хабло О.М., Коваленко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в особі представника – адвоката Тимченка М.М., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.

В обґрнутування позову вказує, що 24.07.2015 року до ЄРДР були внесені відомості щодо факту дорожньо-транспортної пригоди.

03.07.2017 року йому (позивачу) було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а 08.08.2017 року йому повідомлено про завершення досудового розслідування.

14.08.2017 року відносно нього (позивача) був складений обвинувальний акт, який в подальшому був скерований до суду.

23.04.2018 року прокурором змінено обвинувачення щодо ОСОБА_2

07.05.2018 року вироком у справі № 708/813/17 його – ОСОБА_2 виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

27.05.2020 року апеляційною інстанцією вказаний вище вирок залишений без змін.

02.12.2020 року постановою Верховного Суду вказані вище судові рішення залишені без змін.

Фактично він (позивач) перебував під слідством з 03.07.2017 року по 27.05.2020 року, тобто 34 місяці і 24 дні.

Також вказує, що він (позивач) перебував під слідством безпідставно внаслідок чого йому було заподіяно психічний вплив, що призвело до погіршення позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вважає дії органів досудового розслідування та прокуратури незаконними і такими, що нанесли йому (позивачу) моральної шкоди.

В обґрунтування позову також зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засуджені незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосувань запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративно; стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмір). менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто вказаним Законом передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантовано державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо не самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також вказує, що статтею 43 Бюджетного кодексу України установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.

За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, відповідають за зобов`язання держави.

Державна казначейська служба України не є відповідальною у справі, а представляє інтереси держави і шкода, завдана органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовується державою стягненням коштів з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянин незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Також вказує, що розмір мінімальної заробітної плати на 2021 рік, затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року N 1082-ІХ в розмірі 6000 грн.

Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 6000 грн.

Враховуючи те, що він (позивач) перебував під слідством 34 місяці і 24 дні, то розмір завданої йому моральної шкоди становить 208 645 грн. (34 міс. х 6 000 грн. + 6 000 грн./31 день х 24 дні), яку він і просить стягнути з Державного бюджету України на його користь.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Сторонам надано час для подачі заяв по суті спору.

04.02.2021 року представником Черкаської обласної прокуратури – Лєнковою Н.Д. подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому остання вказує, що даний позов підлягає до часткового задоволення. При цьому зазначає, що слідчим відділом Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015250290000309, в ході якого, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, щодо ОСОБА_2 03.07.2017 року було складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно гр. ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України затверджений 14.08.2017 року прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокумом О.С. та у цей же день направлений до Чигиринського районного суду Черкаської області. Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.05.2018 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.05.2020 року та постановою Верховного Суду від 02.12.2020 року ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 перебував під слідством та судом два роки десять місяців двадцять п`ять днів (з 03.07.2017 року по 27.05.2020 року), що становить 34 місяця 25 днів.

Також зазначає, що під час досудового розслідування позивач ОСОБА_2 не затримувався і відносно нього у ході досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід не обирався.

Що стосується розміру моральної шкоди, яку позивач просить стягнути на його користь, представник відповідача зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянину внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

За вимогами ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому позивач має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.

У даній справі позивач не надав до суду будь-яких доказів, у частині вжиття ним додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Також просила врахувати, що в п. 9 Постанови Пленуму Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, роз`яснено, що при визначенні моральної шкоди необхідно враховувати характер та обсяг страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, а також необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За нормами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 року становить 4 723 грн.

Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто – 2102 грн.

В даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року.

А тому, з урахуванням викладеного, вважає, що розмір моральної шкоди за час перебування позивача ОСОБА_2 під слідством та судом становить 73 163 грн. 16 коп. (2102 грн. х 34 міс. 25 днів), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

08.02.2021 року представником відповідача - ГУНП в Черкаській області – Корнієнко О.В. поданий до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву на позов вказує, що 24.07.2015 року до Чигиринського РВ УМВС України в Черкаській області від гр. ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що біля колишньої АЗС, м.Чигирин, в напрямку Черкаси трапилась ДТП, в результаті якої водія мотоцикла госпіталізовано до Чигиринської ЦРЛ. Виїздом СОГ на місце події було встановлено, що 24.07.2015 року близько 10 години 10 хвилин, водій мотоцикла «Ямаха», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 під час руху по автодорозі Р-10, на 1 км. дороги, зіткнувся з автомобілем УАЗ 3303, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого відбулась ДТП, внаслідок якої водій мотоцикла ОСОБА_4 отримав травму у вигляді відкритого перелому правої гомілки.

По даному факту було розпочато досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250290000309 від 24.07.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке в ході проведення слідства було перекваліфіковане на ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході розслідування вказаного кримінального провадження було проведено наступні слідчі дії: 24.07.2015 року – проведено огляд місця ДТП; 24.07.2015 року – призначено експертизи технічного стану транспортних засобів; 27.07.2015 року – опитано водія ОСОБА_2 ; 27.07.2015 року – до матеріалів кримінального провадження долучено копії журналу видачі шляхових листів, проходження щозмінного передрейсового огляду водіїв; 10.08.2015 року – опитано пасажира ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 – долучено висновок експертизи технічного стану транспортного засобу №4/302; 28.08.2015 року – проведено огляд автомобіля УАЗ та визнано речовим доказом; 28.08.2015 року – мотоцикл «Ямаха» визнано речовим доказом; 31.08.2015 року – долучено висновок експертизи технічного стану транспортного засобу №4/303; 13.11.2015 року – визнано в якості потерпілого ОСОБА_4 ; 26.11.2015 року – проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_4 ; 26.11.2015 року – проведено слідчий експеримент за участю водія ОСОБА_2 ; 15.12.2015 року – до матеріалів кримінального провадження долучено копії накладних та товарних чеків, які надав потерпілий ОСОБА_6 ; 22.12.2015 року – допитано в якості свідка ОСОБА_7 ; 23.12.2015 року – допитано в якості свідка ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 – призначено судово-медичну експертизу; 30.12.2015 року – до матеріалів кримінального провадження долучено висновок судово-медичної експертизи; 12.01.2016 року – призначено судово-автотехнічну експертизу; 12.01.2016 року – постановою слідчого СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Боцманенко В.В. злочинні дії у вказаному кримінальному провадженні були перекваліфіковані з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України; 27.04.2016 року – до матеріалів кримінального провадження долучено висновок судово-автотехнічної експертизи № 4/42 від 27.04.2016 року; 06.07.2016 року – проведено слідчий експеримент за участю водія ОСОБА_2 ; 12.07.2016 року – призначено судово-автотехнічну експертизу; 03.07.2017 року – ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України; 08.08.2017 року, у порядку ст. 290 КПК України, ОСОБА_2 та його захисника Тимченка М.М. повідомлено про завершення досудового розслідування та 08.08.2017 року надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 2015250290000309; 14.08.2017 року – обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 та матеріали кримінального провадження направлено до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Щодо моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2 незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури відовідача зазначає, що питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст. 130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом бо іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з рахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З аналізу норм діючого законодавства України вбачається, що для відшкодування моральної шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» необхідно встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення. Разом з тим, позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний в`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В даній же справі, позивачем ОСОБА_2 не надано розрахунку суми моральної шкоди в розмірі 208 645 грн., а також та не вказано якими доказами це підтверджується. А зазначені в позові обставини щодо обґрунтування моральної шкоди не стверджуються жодним належним доказом у розумінні ст. ст. 77-81 ЦПК України.

12.02.2021 року представник відповідача – Державної казначейської служби України – Ткач А.Л. подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому просить відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі. При цьому, просить врахувати, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдало, тому і, відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

В силу ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зі статтею 4 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону № 266, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3 ,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частинами першою, другою, сьомою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо завдання йому негативних наслідків морального характеру. Отже, сума моральної шкоди в розмірі 208 645 грн. не підтверджена жодними документами та розрахунками і визначена самостійно позивачем за його власними переконаннями.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Тимченко М.М. позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 208 645 грн.

В судовому засіданні прокурор Черкаської обласної прокуратури – Хабло О.М. позовні вимоги ОСОБА_2 визнав частково, пояснивши, що позивачу ОСОБА_2 незаконними діями органу досудового розслідування дійсно завдана моральна шкода, але з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, до стягнення на користь позивача підлягає моральна шкода лише у розмірі 73 163 грн. 16 коп.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області – Коваленко А.П. просила відмовити в задоволенні позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання представник відповідача – Державної казначейської служби України не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. 12.02.2021 року представником Державної казначейської служби України – Ткач А. до суду було подане клопотання про розгляд справи без участі представника Казначейства.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Тимченка М.М., пояснення представника Черкаської обласної прокуратури – Хабло О.М., пояснення представника ГУНП в Черкаській області – Коваленко А.П., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно зі статтею 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, у разі постановлення виправдувального вироку суду, особа, права якої було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного застосування запобіжного заходу, незалежно від вини посадових осіб органів, якими була завдана шкода, має право на одноразове відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015250290000309 від 24.07.2015 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В даному кримінальному провадженні 03.07.2017 року слідчим СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Боцманенко В.В. позивачу ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується відповідним повідомленням про підозру (а.с. 54-55).

14.08.2017 року відносно позивача ОСОБА_2 був складений обвинувальний акт, який затверджений прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокумом О.С. (а.с. 8-10, 56-61).

23.04.2018 року прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокумом О.С. було змінено обвинувачення щодо ОСОБА_2 , що стверджується відповідним обвинувальним актом (а.с. 11-13).

Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.05.2019 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (а.с. 14-17).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.05.2020 року вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.05.2019 року залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокума О.С. та потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення (а.с. 18-24).

Постановою Верховного Суду від 02.12.2020 року вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.05.2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27.05.2020 року залишено без змін (а.с. 25-29).

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_2 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 03.07.2017 року до 27.05.2020 року – до дати винесення ухвали Черкаським апеляційним судом, якою залишено виправдувальний вирок без змін.

Період перебування позивача ОСОБА_2 під слідством та судом становить 34 місяці 24 дні (починаючи з 03.07.2017 року по 27.05.2020 року).

Таким чином підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_2 наступили.

Протягом вказаного періоду позивач був вимушений регулярно приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя. Сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для нього стресові наслідки, він був змушений захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на його звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги позивач стверджував, що внаслідок безпідставного перебування під слідством та судом йому було заподіяно психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, тому дії органів досудового розслідування та прокуратури нанесли йому моральну шкоду.

Незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, а відтак, відхиляє доводи відповідача – Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2021 року становить 6 000 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6 000 грн., тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача ОСОБА_2 складає 208 645 грн., виходячи із наступного розрахунку: 34 місяці 24 дня х 6 000 грн. = 208 645 грн.

Таким чином до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 208 645 грн. Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачу ОСОБА_2 , є мінімальним розміром, який гарантований законом.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури – задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 208 645 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст судового рішення складений 26.04.2021 року.

Головуючий: В.М. Скляренко