Рішення № 96682439, 23.04.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/81/19

№ провадження 2/646/172/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Абдюхановій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача МТСБУ на свою користь завдані дорожньо-транспортною пригодою збитки у загальній сумі 51771,47 гривень, вартість висновку експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 2230,80 гривень, вартість повідомлення ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" в сумі 204,00 гривень, вартість повідомлення ОСОБА_2 в сумі 198,00 грн, а також понесені судові витрати - судовий збір у сумі 704,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 листопада 2017 року приблизно о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 358 по проспекту Гагаріна у м. Харкові, не дотримався безпечної швидкості руху, дистанції та допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою суду ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Згідно експертного висновку розмір завданих позивачу збитків складає 51771,47 гривень. Позивач звертався до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», поліс якої було надано ОСОБА_2 , проте виявилось, що бланк полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виявився підробленим.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року провадження по справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача справу призначено до розгляду за правилами загального позовного характеру.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

12 квітня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача, яким він заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди – 05 листопада 2017 року транспортний засіб автомобіль марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та був застрахований у АТ «Страхова компанія «АРКС», а тому у Моторного (транспортного) страхового бюро України відсутні підстави для здійснення регламентної виплати (страхового відшкодування).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

05 листопада 2017 року приблизно о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 358 по проспекту Гагаріна у м. Харкові, на порушення вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України, не дотримався безпечної швидкості руху, дистанції та допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що з вини ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду.

Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з висновку експертного товарознавчого дослідження № 17509 від 17.09.2018, виготовленого судовим експертом ХНДІСЕ ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса ОСОБА_3 розмір матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження лівого боку автомобілем марки «Mazda» складає 51771 гривень 47 копійок.

Суд вважає обґрунтованим розрахунок вартості відновлювального ремонту, оскільки він здійснений після технічного огляду автомобіля, проведенні необхідних розрахунків, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092.

На підтвердження оплати проведення експертного товарознавчого дослідження № 17509 від 17.09.2018 позивачем надано чек про оплату суми у розмірі 2244,18 гривень, крім того, надано платіжні документи на підтвердження направлення рекомендованих листів ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2 .

Позивач звертаючись із позовними вимогами про відшкодування завданої діями ОСОБА_2 матеріальної шкоди до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України посилається на те, що наданий ОСОБА_2 бланк Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 є підробленим, у дійсності відповідальність останнього ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» - не застрахована.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У справі, що розглядається ОСОБА_1 в якості підстави заявлених вимог п посилається на обов`язок МТСБУ відшкодувати матеріальну шкоду, завдану особою, відповідальність якої не застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно ст.. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 41.3 Закону, МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Як вбачається з відповіді ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» від 27.11.2018 № 531-В, полісу № АК5871671 під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований, Акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС».

При таких обставинах, МТСБУ не є суб`єктом, на який покладено обов`язок сплатити страхове відшкодування потерпілому, який зазнав матеріальних збитків внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 .

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з МТСБУ матеріальних збитків, спричинених діями ОСОБА_2 , відповідальність якого на час вчинення ДТП була застрахована Акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС».

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ;

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: В.А. Єжов