Ухвала суду № 96678712, 29.04.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/238/21

№ провадження 2/624/187/21

У Х В А Л А

про відмову у клопотанні про відстрочення сплати судового збору та

надання додаткового строку

смт. Кегичівка 29 квітня 2021 року

Кегичівський районний суд Харківської області, суддя Куст Н.М.,

справа №624/238/21,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач: Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надія Юліанівна,

суть вимог: про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із зазначенням усунення недоліків, а саме сплати позивачем судового збору у розмірі 59928,00 грн за вимоги немайнового характеру, та 1 відсотку від ціни позову за повернення земельної ділянки, з урахуванням уже сплаченої суми судового збору.

08 квітня 2021 року позивачем було надано заяву про усунення недоліків та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (повторно) та надано додатковий строк для усунення недоліків.

28 квітня 2021 року позивачем було надано заяву про усунення недоліків та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання, ОСОБА_1 зазначено те ж саме обґрунтування, що і в попередньому клопотанні, проте з доповненням, а саме що відповідно до отриманих від Головного управління державної податкової служби відомостей із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків станом на 20 квітня 2021 року відсутня інформація про наявність у нього доходів.

У відповідності до витягу від 13 березня 2017 року №97-20.22-0.3-199/14-17 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 62,9739 га з кадастровим номером 6323182500:15:001:0421 становить 2310024,52 грн.

Ознайомившись із змістом клопотання та доданими матеріалами суд приходить до наступного висновку.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175,177 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд,враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч.1 ст.136 ЦПК України, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат.

Так, цивільне процесуальне законодавство передбачає звернення до суду з клопотанням або про відстрочення, або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від його сплати, або зменшення розміру належних до сплати судових витрат.

Вищевказані положення закону передбачають, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнення від їх сплати є правом суду, а не його обов`язком.

Згідно п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», №10 від 17 жовтня 2014 року, роз`яснено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність рахунку коштів, відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за певний період).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно статті 10 ЦПК України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі. Разом з тим, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, може мати місце за виключних обставин. Суд звертає увагу, що визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується реальний рівень майнового стану.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Ще у справі Trukhv. Ukraine (50966/99, 14 жовтня 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити судових витрат, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Правова позиція щодо необхідності підтвердження незадовільного майнового стану була викладена в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 у справі №904/9117/17, в якій Верховний Суд вказав на те, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також, Верховний Суд вказав на те, що вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, обґрунтування та доказування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02) від 20 травня 2010 року зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111)

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що вирішення питання щодо відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, вважаю за необхідне у клопотанні відмовити та зобов`язати позивача сплатити суму судового збору.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів-сумою, яка стягується(…), у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» , у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Таким чином, за подання даного позову слід сплатити:

-по 908,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру – скасування наказів, скасування записів про право власності, скасування державної реєстрації права власності, поновлення права оренди земельної ділянки;

-1 відсоток від ціни позову (нормативно грошової оцінки земельної ділянки) за вимогу про повернення земельної ділянки, оскільки таких відомостей суду не надано, не вбачається можливим визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті за дану вимогу.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно сплати 908,00 грн*66=59928,00 грн за вимоги немайнового характеру, та 23100,25 грн за повернення земельної ділянки, з урахуванням уже сплаченої суми судового збору.

Зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбаченого законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача і не є перешкодою в доступі до правосуддя. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачене законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати додатковий строк для усунення недоліків. В іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху (повторно).

Надати позивачу додатковий строк для усунення недоліків.

Недоліки заяви мають бути усунуті не пізніше десять днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Н.М. Куст