Рішення № 96677365, 30.04.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/309/21 Провадження № 2/358/425/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 44,80 кв.м., допоміжною площею- 27,90 кв.м., а також господарські споруди: веранда, ганок, сарай, сарай, погріб з шийкою, убиральня, хвіртка, ворота, огорожа, колодязь питний, оціночна вартість якого становить 80111,00 (вісімдесят тисяч сто одинадцять) гривень 00 коп.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона в 2001 році, разом із сім`єю вселилась в житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 13.02.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22143715 від 12.03.2009 року та технічного паспорта №2-132 від 26.01.2009 року належав її батькові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , також він був власником земельної ділянки площею 0,1352 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Дмитренківської сільської ради Богуславського району Київської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №150050 від 10.09.2008 року.

З моменту заселення вона постійно проживає у даному будинку, господарює там, проводить капітальні та поточні ремонти виключно за власні кошти. Із 2001 року та станом на даний час, вона відкрито й безперешкодно користується будинком, обробляє земельну ділянку біля нього, вчасно сплачує комунальні платежі та залишається єдиним добросовісним володільцем і користувачем вказаного житлового будинку, вважає, що визнання нею права власності на даний будинок не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Посилаючись на положення ст.ст. 328 ч. 1, 344 ЦК України позивач просить задовольнити її вимоги.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та без участі позивача, а також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач Медвинська сільська рада Білоцерківського району Київської області свого представника в судове засідання не направила, однак надіслала до суду заяву, в якій позов визнає та просить його задовольнити і розглянути справу без участі представника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 81 від 10.03.2021 року підтверджується факт, що ОСОБА_1 , 1977 року народження з 2006 року відкрито, безперешкодно користується житловим будинком, який знаходиться по АДРЕСА_1 , доглядає за даним будинком, обробляє земельну ділянку біля нього.

Обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку на 2016 – 2020 роки № 181.1 також підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є головою домогосподарства по АДРЕСА_1 .

Згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 , що розташований по АДРЕСА_1 , даний будинок має такі технічні характеристики: житловий будинок 1962 року забудови, загальною площею – 72,70 кв.м., житловою площею – 44,80 кв.м., підсобною площею – 27,90 кв.м., площею приміщень не включених в загальну – 9,20 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: веранда, ганок, сарай, сарай, погріб з шийкою, убиральня, хвіртка, ворота, огорожа, колодязь питний.

Батьку позивачки - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 також належала земельна ділянка площею 0,1352 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Дмитренківської сільської ради Богуславського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №150050 від 10.09.2008 року.

Задовольняючи вимоги позивача суд керується наступними положеннями чинного законодавства, які регулюють виниклі правовідносини.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіє майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Позивач надала суду достатні та допустимі докази, якими підтверджується факт добросовісного і відкритого користування нерухомим майном на протязі більше 10 років, отже визнання права власності за позивачкою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 гривні 20 коп.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142 ч.1, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328 ч. 1, 344 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 44,80 кв.м., допоміжною площею- 27,90 кв.м., а також господарські споруди: веранда, ганок, сарай, сарай, погріб з шийкою, убиральня, хвіртка, ворота, огорожа, колодязь питний.

Повернути позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого 23 березня 2021 року згідно квитанції № 94 на р/р UA418999980313101206000010750, в ТВБВ 10026/638 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», що становить 454 гривні 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов