Рішення № 96676657, 29.04.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/2965/21

2-а/200/485/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

секретаря судового засідання Кубрак К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гордєєва А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення –

в с т а н о в и в :

12.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просить скасувати постанову серії РАП №291746339 від 01.04.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП, згідно якої, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень. В обґрунтування позову вказує, що оскаржувана постанова є неправомірною, жодних правил дорожнього руху не порушував, припаркований автомобіль не перешкоджав іншим учасникам дорожнього руху, підстав для евакуації автомобіля не було. Як наслідок, просить скасувати оскаржувану постанову, а також стягнути з відповідача витрати на оплату вартості послуг евакуатора.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам позову, просить такий задовольнити. Звертає увагу, що в постанові не вказано про пішоходів, яким начебто були створені перешкоди у русі, зазначає, що автомобіль він намагався припаркувати таким чином, щоб пішоходи мали можливість безперешкодно пересуватись по тротуару, відповідно підстав для евакуації транспортного засобу не було. Вказує, що у випадку дійсного порушення правил дорожнього руху, його дії мали б кваліфікуватись за іншим пунктом Правил дорожнього руху – п.п. в) п. 15.10.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечив, вказує, що позивач припаркував автомобіль із порушенням правил дорожнього руху, це порушення зафіксоване інспектором у встановленому порядку, постанова винесена із дотриманням процесуальних вимог закону, автомобіль перешкоджав пересуванню пішоходів по тротуару, а тому інспектором прийнято рішення про його евакуацію. Свої доводи відповідач також вказав у письмовому відзиві щодо заявленого позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, здійснивши їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Згідно постанови серії РАП №291746339 від 01.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення до повідомлення серії ІД №00346250, винесеної головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаман С.В., на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, зокрема за те, що він 31.03.2021 року о 11 год. 55 хв. по вул. Святослава Хороброго, 28 у м. Дніпро, транспортним засобом марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив стоянку, що створює перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху, чим порушено вимоги підпункту д) пункту 15.10. розділ 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року (надалі – Правила дорожнього руху), в частині заборони стоянки транспортному засобу у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливий рух інших транспортних засобів.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина 3 статті 122 КУпАП, передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - з накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом д ) пункту 15.10 Правил дорожнього руху, передбачено, що стоянка транспортних засобів забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Із представлених фотографій вбачається, що 31.03.2021 року о 11 год. 55 хв. по вул. Святослава Хороброго, 28 у м. Дніпро, транспортний засіб марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 , припаркований на тротуарі і відстань між цим автомобілем та входом до приміщення будинку становить 1 метр 10 см. На представлених фотографіях зафіксовано також пішоходів, які проходять між автомобілем та будівлею, із вказаних фотознімків також вбачається, що загалом тротуар є достатньо широким, однак більша його частина перекрита вказаним автомобілем, тобто такий припаркований не на краю тротуару, а відтак одночасно два пішоходи по залишеній відстані 1метр 10 см розминутись не зможуть. Проїхати в такому проміжку особа з коляскою чи особа з інвалідністю ймовірно зможе, однак очевидно, що така незначна відстань створить перешкоди у цьому.

Вказаний автомобіль здійснював там саме стоянку, що підтверджується часом доби, відображеним на фотокартках, та перебував у вказаному місці більш ніж 5 хв.

Таким чином, особою, що припаркувала транспортний засіб у вказаному місці та час, порушено вимоги підпункту д ) пункту 15.10 Правил дорожнього руху, оскільки такий очевидно створив перешкоди для руху пішоходів.

В судовому засіданні позивача не заперечив того факту, що паркування транспортного засобу у вказаному місці було здійснено саме ним, хоча власником транспортного засобу він не являється.

Щодо невірного зазначення в оскаржуваній постанові, що стоянка транспортного засобу, здійснена позивачем, зробила неможливим рух інших транспортних засобів, а не створила перешкоду для руху пішоходів, слід зазначити, що вказана обставина не змінює кваліфікацію дій позивача, оскільки як перші, так і другі дії охоплюються п.п. д) п. 15.10 Правил дорожнього руху, на який міститься покликання в оскаржуваній постанові.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У суду не виникає сумнівів щодо представлених фотоматеріалів здійсненого порушення, а тому підсумовуючи викладене суд зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною, факт порушення правил дорожнього руху знайшов своє підтвердження, позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, постанова винесена уповноваженою на те особою із дотриманням передбаченої законом процедури.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що заявлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 6, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд –

у х в а л и в :

залишити постанову серії РАП №291746339 від 01.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесену головним спеціалістом – інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаман С.В. – без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29.04.2021 року.

Суддя О. М. Кіпчарський