Рішення № 96676566, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 640/13648/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування рішень

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати незаконною, протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2264325-17/У від 08.05.2019 в сумі 21 030, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20.11.1995 зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак з 2006 року підприємницьку діяльність не веде та відповідно, жодних доходів від такої діяльності немає. Про існування оскаржуваної вимоги дізналася від виконавчої служби. Вказала, що згідно з довідками форм ОК-5 та ОК-7, позивач з початку 2007 року працевлаштована як найманий працівник, де по теперішній час (станом на дату подання позовної заяви) і працює в ТОВ «АГЕНСТВО КОРПОРАТИВНИХ НОВИН», яке виступає податковим агентом та щомісячно утримує відповідні платежі із заробітної плати (ПДФО) та нараховує сплачує на заробітну плату єдиний соціальний внесок в розмірі не менше від мінімального.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва № 66248196 від 20.11.1995.

08.05.2019 Головним управлінням ДПС у м.Києві було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-264325-17/У на суму 21 030,90 грн.

Згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Святошинський район м. Києва) як ФОП на загальній системі оподаткування з 03.01.1998 по теперішній час у зв`язку з чим, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для ФОП у т. ч. які обрані спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік. I-V квартали 2018 року та I-ІV квартал 2019 року у розмірі мінімального страховою внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме:

- січень - грудень 2017 року термін сплати 09.02.2018 на суму 8 448,00 грн;

- І - ІV квартали 2018 року, по термінам сплати: 19.04.2018 (2 457,18 грн), 19.07.2018 (2 457,18 грн), 19.10.2018 (2 457,18 грн), 21.01.2019 (2 457,18 грн);

- І - ІV квартали 2019 року, по термінам сплати: 19.04.2019 (2 754,18 грн), 19.07.2019 (2 754,18 грн), 21.10.2019 (2 754,18 грн.), 20.01.2020 (2 754,18 грн.).

Не погодившись із зазначеною вище вимогою позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за ОСОБА_1 сплачувались страхові внески за період з 01.01.2006 по 31.05.2020 у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

За таких обставин відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов`язку сплати за ЄСВ за спірний період за себе як фізичної особи-підприємця, який фактично не здійснює господарську діяльність (факт відсутності у платника податку доходів та неподання ним звітності відповідачем не заперечується).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою в сумі 6 750,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На виконання вимог частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України позивач подав до суду копії: договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Експатпро» від 28.05.2020 у якому згідно п. 1.3 вказано, що за вчинення дій, визначених у п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов`язується виплатити Об`єднанню плату у розмірі фактичних витрат, понесених Об`єднанням під час надання послуг, а також сплатити гонорар у розмірі, визначеному у додатках до даного Договору; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 28.05.2020, рахунок на оплату № 29 від 14.07.2020, квитанція від 31.07.2020.

Як слідує з п.1.1. договору Довіритель доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання забезпечити участь своїх учасників у представництві інтересів Довірителя на усіх та будь-яких органах державної влади України, в тому числі, але не виключно, в органах Державної виконавчої служби України, в правоохоронних органах, в усіх та будь-яких органах судової влади (судах будь-якої інстанції), в усіх органах Міністерства юстиції України, державних та комунальних підприємствах, усіх та будь-яких бюро технічної інвентаризації, приватних нотаріусів та державних нотаріальних контор, банківських установах, у всіх та будь-яких інших органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях у справах за участю Довірителя та інших справах, що стосуються чи можуть стосуватися його інтересів, в тому числі але не виключно, у виконавчих провадженнях, в тому числі, але не виключно, в питаннях, що стосуються будь-яких цивільних та адміністративних спорів, в тому числі, але не виключно, в питаннях, що стосуються оскарження рішень і дій податкових органів та органів пенсійного фонду.

В той же час, надані документи не підтверджують того, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката надавалися саме в рамках даної адміністративної справи.

Більше того, матеріали справи не містять акту приймання-передачі послуг по наданні правничої допомоги по вказаному договору з детальним описом наданих послуг.

Відтак представником позивача не доведено понесених витрат пов`язаних із наданням правової допомоги в рамках адміністративної справи № 640/13648/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-264325-17/У від 08.05.2019 в сумі 21 030,90 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

У задоволенні клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою в сумі 6 750,00 грн - відмовити.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд м.Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій