Рішення № 96676323, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 826/9232/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 №0021014204, від 08.05.2018 №0053984204 та №0053974204.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 протиправно нараховано податкові зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0053974204 з податку на доходи фізичних осіб у сумі 345 567,61 за основним платежем та 86 391,91 грн за штрафними санкціями, а також згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2018 та №0053984204 з військового збору у сумі 28 797,3 за основним платежем та 7199,41 грн за штрафними санкціями, на підставі необґрунтованого висновку акту перевірки від 09.02.2018 №698/26-15-42-04/ НОМЕР_1 про отримання позивачем у 2016 році доходу у розмірі 1920509,03 грн за ознакою 126 оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором згідно інформації листа ПАТ «Універсал Банк» від 13.11.2017 №3796ГО.

Позивач зазначає, що вказана сума - це анульована кредитна заборгованість згідно додаткової угоди від 04.02.2015 про припинення зобов`язань по кредитному договору від 31.01.2008 №003-2008-130 на яку поширюються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) згідно якого така сума не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Також позивач зауважила, що кредит по Договору від 31.01.2008 №003-2008-130 був цільовим для придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В 2013 році за ініціативою банку, квартиру реалізовано на підставі Договору купівлі-продажу від 29.08.2018, а отримані від продажу кошти в той же день направлені на погашення заборгованості позивача по відсотках, нарахованих на суму кредиту. За таких обставин, отримання кредиту та придбання на нього майна фактично, на дату прощення боргу, не спричинили виникнення у позивача додаткового блага. Оскільки все, що було придбано позивачем на отримані в кредит кошти, реалізовано банком для погашення заборгованості по процентах і навіть після цього позивач залишилася винна банку значну суму коштів в іноземній валюті.

Разом з цим, між ПАТ «Універсал Банк» та позивачкою укладено додаткову угоду від 29.08.2013 про припинення зобов`язань за кредитним договором від 31.01.2008, відповідно до пункту 1 якої визначено, що сума заборгованості по основній сумі кредиту, без врахування пені та штрафних санкцій складає 83527,33 швейцарські франки. В день укладання додаткової угоди від 29.08.2013 позивачка перерахувала банку суму 106 620 швейцарських франків, тобто суму, яка значно перевищує основну суму заборгованості. Даний факт підтверджує, що позивачка повернула банку суму, яка значно більша за суму отриманого кредиту, а отже відсутні підстави вважати, що списання заборгованості по кредитному договору від 31.01.2008 може розцінюватись як отримання позивачкою додаткового блага.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зауважив, що згідно листа ПАТ «Універсал Банк» від 13.11.2017 №3796ГО позивач у 2016 році отримала дохід у вигляді анульованої банком суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 920 509,03 грн (77407,38 швейцарських франків), який підлягав оподаткуванню як додаткове благо відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, однак відповідні зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб не були задекларовані та сплачені позивачем. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

31.01.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №003-2008-130 на суму 152 500 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладання Кредитного договору складає 706 882,64 грн, терміном до 20.10.2026 під 9,95% річних.

04.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткову угоду про припинення зобов`язань про кредитному договору від 31.01.2008 №003-2008-130.

Згідно пункту й вказаної додаткової угоди від 04.02.2015 сторони угоди визнають, що станом на 04.02.2015 розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 31.01.2008 №003-2008-130 складає 80 747,27 швейцарських франків, у тому числі 79711,94 швейцарських франків - загальна строкова основна сума кредиту, 1033,31 швейцарських франків - загальна прострочена основна сума кредиту.

В пункті 2 додаткової угоди її сторони погодили можливість припинення зобов`язань за кредитним договором від 31.01.2008 №003-2008-13 за умови сплати позичальником до 3340 швейцарських франків до 04.03.2016 згідно погодженого графіку платежів.

Згідно пунктів 2.4, 3 додаткової угоди прощення боргу згідно статті 605 ЦК України вважається таким, що відбулось з моменту внесення позичальником суми вказаної у пункті 2 угоди та підписання у зв`язку із цим акту про припинення зобов`язань за договором.

У пункті 11 додаткової угоди зазначено: «Підписавши цю Угоду, Позичальник заявляє, що він/вона повністю задоволений(-а) рішеннями/відповідями Кредитора, що прийняті відносно Позичальника та/або стосуються умов укладеного з Позичальником Основного договору (зокрема, але не виключно, щодо встановлених нових розмірів плати за користування кредитом, процентів тощо), а також рішеннями/відповідями, наданими Кредитором у відповідь на будь-які заяви/звернення/запити/скарги Позичальника щодо виконання умов Основного договору (та/або інших відносин з Кредитором), складені та надіслані Позичальником до Кредитора до дати набрання чинності цієї Угоди, при цьому Позичальник також підтверджує, що не має до Кредитора жодних претензій».

Відповідно до пункту 12 додаткової угоди сума анульованого (прощеного) кредитором боргу згідно умов кредитного договору від 31.01.2008 №003-2008-130 включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, з якого Позичальник в порядку, розмірах та строки, передбачених чинним законодавством України, самостійно сплачує податок з доходів фізичних осіб та відображає їх у річній податковій декларації.

Умови вказаної додаткової угоди від 04.02.2015 виконано її сторонами 29.01.2016, про що свідчить підписаний ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» акт від 29.01.2016 про припинення зобов`язань про кредитному договору від 31.01.2008 №003-2008-130, згідно якого ПАТ «Універсал Банк» прощено ОСОБА_1 борг у розмірі 77 407,38 швейцарських франків.

03.05.2017 ОСОБА_1 подано до ДПІ у Святошинському р-ні ГУ ДФС у м. Києва декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік вхідний №1700070106 з нульовими показниками доходу за 2016 рік.

У відповідь на запит відповідача від 17.10.2017, ПАТ «Універсал Банк» надіслано до ГУ ДФС у м. Києва лист від 13.11.2017 №3796ГО, згідно якого ОСОБА_1 у 2016 році отримала дохід у вигляді анульованої банком суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 920 509,03 грн (77 407,38 швейцарських франків).

09.02.2018 ГУ ДФС у м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатом перевірки складено акт від 09.02.2018 №698/26-15-42 04/ НОМЕР_1 у якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 85.2 статті 85 ПК України, не надано на перевірку Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, не сплачено до бюджету податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 345 691,63 гривень за 2016рік;

- підпунктів 1.4, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, не сплачено до бюджету податкові зобов`язання з військового збору в сумі 28 807,64 грн за 2016 рік.

27.02.2018 на підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0021004204 про донарахування військовому збору в сумі 36009,55 грн;

- №0020994204 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 432114,54 грн;

- №0021014204 про застосування штрафу в сумі 510 грн на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Позивач не погодилась із вказаними рішеннями та оскаржила їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 26.04.2018 №6241/Б/99-99-11-02-01-14 скаргу о задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №0021014204 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0021004204 скасовано в частині суми основного платежу - 10,34 грн, штрафної санкції - 2,5 грн, податкове повідомлення-рішення №0020994204 скасовано в частині суми основного платежу - 124,02 грн, штрафної санкції - 31 грн, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі рішення ДФС України від 26.04.2018 №6241/Б/99-99-11-02-01-14, ГУ ДФС у м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2018:

- №0053974204, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 345 567,61 за основним платежем та на 86 391,91 грн за штрафними санкціями;

- №0053984204 яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з військового збору на 28 797,3 за основним платежем та на 7199,41 грн за штрафними санкціями.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0021014204, від 08.05.2018 №0053984204 та №0053974204, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 по справі №804/4182/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.04.2021 у справі №200/7981/19-а Верховний Суд зауважив, що норми підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК підлягають застосуванню у системному зв`язку з нормами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК. Зазначеним пунктом встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 (абзац другий пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК).

Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК у подібних правовідносинах (зокрема, у постановах від 15.05.2018 (справа №821/1594/17), від 19.07.2019 (справа №826/4240/18), від 14.11.2019 (справа №520/10880/18), від 25.11.2019 (справа №500/2252/18), від 18.01.2021 (справа №120/935/19-а). У відповідності з цим висновком метою запровадження правового регулювання, встановленого пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ, є реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК. Застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК.

При цьому, у постанові від 16.04.2021 у справі №200/7981/19-а Верховний Суд відхилив доводи ГУ ДПС про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновку Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі №804/4182/17, оскільки, суди першої та апеляційної інстанцій застосували наведені норми у правовідносинах, в яких мала місце зміна валюти зобов`язання за кредитом в іноземній валюті, тоді як у справі №804/4182/17 такий факт не встановлений.

З урахуванням наведеного суд вважає, що до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України виключно за умови якщо валюту зобов`язання за відповідним кредитним договором змінено з іноземної на національну.

Судом встановлено, що анульована на умовах додаткової угоди 04.02.2015 про припинення зобов`язань про кредитному договору від 31.01.2008 №003-2008-130 сума боргу в розмірі 77 407,38 швейцарських франків, гривневий еквівалент якої за офіційним курсом НБУ станом на дату анулювання становить 1920509,03 грн є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту).

При цьому, додаткова угода 04.02.2015 про припинення зобов`язань про кредитному договору від 31.01.2008 №003-2008-130 не містить положень які б прямо чи опосередковано свідчать про зміну валюти зобов`язання з іноземної на національну.

Крім того, у пункті 12 додаткової угоди від 04.02.2015 повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Таким чином, вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік. Водночас, відсутні підстави для застосування у даному випадку пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України для визначення об`єкта оподаткування, шляхом урахування різниці між сумую прощеного боргу та курсової різниці внаслідок зміни офіційного курсу гривні до швейцарського франка, в порівнянні з таким курсом станом на 01.01.2014.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі податку на доходи фізичних осіб та військового збору, обрахованих з суми анульованого кредитором основного боргу. Тому, суд вважає правомірними податкові повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0053984204 та №0053974204.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0021014204 про застосування до позивача штрафу в сумі 510,00 грн на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, слугував висновок про ненадання позивачем на перевірку Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов`язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов`язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно положень ПК України Книгу обліку доходів і витрат зобов`язані вести виключно фізичні особи-підприємці про що вказано у пункті 177.10 ПК України.

Разом з цим, ні ПК України, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку щодо ведення Книгу обліку доходів і витрат фізичними особами які не зареєстровані як фізичні особи-підприємці.

З урахуванням наведено суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України шляхом ненадання на перевірку Книги обліку доходів і витрат, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0021014204.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.05.2018 №0053984204 та №0053974204, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного. При цьому, встановлені судом обставини справи свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0021014204.

У зв`язку з цим, наявні підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнової вимоги позивача у сумі 510,00 грн позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 7,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 №0021014204.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,73 грн (сім гривень сімдесят три копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак