Рішення № 96676060, 17.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м. Київ № 640/7583/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Літвінової А.В., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Садоховій B.C. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом 1. Дочірнього підприємства "ВІАЛАНД",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Дюна-Авто"

до Кабінету Міністрів України

третя особа Міністерство внутрішніх справ України

про визнання протиправною та нечинною постанови № 46 від 23 січня 2019 року,

за участю представників:

позивача 1-Черненко І.В.,

позивача 2- Рибченко Н.М.,

відповідача - Ферштей А.М.

третьої особи - Васянович Д.С .

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року Дочірнє підприємство "ВІАЛАНД" (далі - позивач 1, Підприємство) звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому просило суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 17.09.2020 року.

Також 07 вересня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Дюна-Авто" (далі - ТОВ "АК Дюна-Авто", позивач 2) з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2020 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу № 640/7583/19 з адміністративною справою № 640/21048/20 та присвоєно об`єднаним справам загальний № 640/7583/19.

Позовні вимоги позивача 1 мотивовані тим, що Дочірнє підприємство "ВІАЛАНД" є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якої є технічні випробування та дослідження за кодом КВЕД 71.20.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 23 січня 2019 року №46, якою встановлюються додаткові вимоги до суб`єктів господарювання, які здійснюють обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, а також підстави припинення цими суб`єктами господарювання діяльності зі здійснення обов`язкового технічного контролю, а отже оскаржувана постанова застосовується до позивача як суб`єкта господарювання та впливає на його права та обов`язки.

За твердженням позивача 1, постанова Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» є відмінною від проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів», який було погоджено Державною регуляторною службою України рішенням №57 у лютому 2018 року. Крім того, листом від 10 квітня 2019 року №41/24 Державна регуляторна служба України підтвердила, що останньою не приймалось рішення про погодження проекту регуляторного акта у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46, що, на думку позивача 1, підтверджує факт того, що оскаржувана постанова прийнята без погодження уповноваженим та зацікавленими органами, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, ТОВ "АК Дюна-Авто" обґрунтовуючи свої вимоги також посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята без погодження уповноваженого органу, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому підлягає визнанню протиправною та нечинною.

Водночас, позивач 2 звертає увагу на те, що одним із основних видів його господарської діяльності є технічні випробування та дослідження за кодом КВЕД 71.20, серед яких проведення обов`язкового технічного контролю транспортирних засобів, а тому ТОВ "АК Дюна-Авто" є суб`єктом правовідносин до якого буде застосовано оскаржувана постанова.

Згідно наявних в матеріалах справи відзивах на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята в межах та на підставі закону. Відповідно до висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, проект постанови відповідає вимогам Конституції України та відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу. Проект постанови погоджено без зауважень. Крім того, проект оскаржуваної постанови відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, про що свідчить висновок Міністерства юстиції України та довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу.

Також відповідач зазначив, що згідно з пояснювальною запискою, проект акта погоджено Державною регуляторною службою, у зв`язку з чим, процедура прийняття акта не була порушена. При цьому відповідач зазначив, що недодержання вимог правових норм, а також правил, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним (протиправним) лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акту. Якщо ж акт є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття такого акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

У наявній в матеріалах справи, відповіді на відзив позивач 1 зазначав, що згідно з вимогами статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу. Як підтверджено листом Державної регуляторної служби України від 10 квітня 2019 року № 41/24, доопрацьований проект нормативно-правового акта не був направлений регуляторному органу на повторне погодження. Крім того, позивачем було проведено співставлення проекту постанови в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46, який подавався на погодження регуляторній службі із оскаржуваною постановою та встановлено кардинальну відмінність та не відповідність проекту з затвердженим актом.

У той же час, позивач 2 у поданій відповіді на відзив також не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У поданих до суду письмових поясненнях, третя особа просила у задоволені позову відмовити, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята в межах та на підставі закону.

03 грудня 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2012 р. постановою Кабінету Міністрів України № 137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

23 січня 2019 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Даною постановою внесена зміни, зокрема, до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 (далі - Порядок № 137) та Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 512 (далі- Порядок № 512).

Позивачі вважаючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" прийнята в редакції, яка містить серед іншого зміни не передбачені проектом постанови, зокрема, додано зміни до підпункту 2 пункту 5, абзацу 8 пункту 6, абзац 3 пункту 16, пункт 16 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, звернулися до суду з позовом про її протиправною та нечинною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, законами України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; Закон № 794-VII), «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; Закон № 1160-IV), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року № 950 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону № 1160-IV.

На підставі частин першої-другої статті 21 Закону № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом. Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою КМУ від 24 грудня 2014 року № 724 (далі- Положення № 724) Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення № 724 ДРС відповідно до покладених на неї завдань проводить у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та аналіз їх регуляторного впливу, приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні.

Змістом частин першої-третьої статті 21 Закону № 1160-IV передбачено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

За частиною четвертою статті 21 Закону № 1160-IV уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Згідно з частиною шостою статті 21 Закону № 1160-IV після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

На підставі частини сьомої статті 21 Закону № 1160-IV у разі незгоди з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта розробник цього проекту може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу.

Статтею 24 Закону № 1160-IV визначено особливості розгляду Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів, зокрема:

Кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, подається для підготовки експертного висновку щодо регуляторного впливу до структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який рішенням Кабінету Міністрів України покладено відповідну функцію.

На засідання Кабінету Міністрів України разом із проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу, яким супроводжується цей проект, та експертний висновок щодо регуляторного впливу відповідного проекту регуляторного акта.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Частиною другою статті 25 Закону № 1160-IV визначено, шо у разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції - також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.

Статтями 27-28 Закону № 1160-IV визначено підстави, порядок прийняття уповноваженим органом рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики, а також спосіб виконання таких рішень.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 30 Закону № 1160 - ІV до повноважень Державної регуляторної служби належать проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні.

Згідно з вимогами частин першої, десятої статті 47 Закону № 794-VII секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 850 (далі Положення про Секретаріат).

Структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції:

- забезпечують дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України щодо підготовки і оформлення проектів актів законодавства та інших документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

- забезпечують дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України щодо підготовки і оформлення проектів актів законодавства та інших документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

- проводять юридичну і фахову експертизу та готують експертні висновки до проектів актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, зокрема щодо їх відповідності Конституції та законам України, актам Президента України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України; (підпункти 4, 6, 8, 9 пункту 17)

- вносять в установленому порядку пропозиції щодо повернення проектів актів законодавства та інших документів, поданих на розгляд Кабінету Міністрів України, у разі порушення встановлених Регламентом Кабінету Міністрів України вимог щодо їх підготовки та оформлення

Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент) встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до § 32 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 612) (пункт 3 § 32 Регламенту).

Згідно з § 33 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів (пункт 1).

Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами (пункт 4).

Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств і комісії з відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) (пункт 5).

Під час опрацювання проекту акта Кабінету Міністрів повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні процедури, консультації, наради, робочі зустрічі тощо) (пункт 6).

Глава 3 Регламенту (§ 37-43) визначає порядок погодження та консультацій при підготовці проектів актів КМУ.

Розробник з урахуванням строків, визначених у § 38 для погодження проекту акта Кабінету Міністрів заінтересованими органами, а також пунктом 2 § 46 для проведення Мін`юстом правової експертизи, надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, висновками про проведення антидискримінаційної та гендерно-правової експертизи, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) (абзац 1 пункту 1 § 37).

У разі висловлення до проекту акта Кабінету Міністрів, поданого центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, зауважень і пропозицій, проект акта повертається розробнику для його доопрацювання та внесення в установленому порядку на розгляд міністра (абзац 5 пункту 1 § 37).

Порядок взаємодії міністерства та центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів, його погодження, а також погодження проектів актів, що надійшли від інших органів виконавчої влади, встановлюється міністром, що спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади, з урахуванням процедури, визначеної цим Регламентом (абзац 6 пункту 1 § 37).

Заінтересований орган зобов`язаний за зверненням розробника у строк, встановлений § 38 цього Регламенту, взяти участь в опрацюванні проекту акта Кабінету Міністрів та матеріалів до нього у частині, що стосується його компетенції (пункт 2 § 37).

Заінтересований орган зобов`язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а в разі потреби викласти окремі положення проекту у відповідній редакції (пункт 4 § 37).

Якщо у позиціях розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівник органу, який є розробником, та керівник заінтересованого органу зобов`язані особисто провести узгоджувальні процедури, передбачені пунктом 6 § 33 цього Регламенту (пункт 6 § 37).

Якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами (пункт 1 § 40).

Пунктом 1 § 52 Регламенту визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов`язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його та у разі потреби узгоджує поправки з головним розробником). Порядок проведення експертизи проектів актів встановлює Державний секретар Кабінету Міністрів.

Під час опрацювання проекту акта не допускається внесення поправок, які змінюють суть проекту або окремих його положень (пункт 2).

Під час проведення експертизи Секретаріат Кабінету Міністрів, зокрема: 1) перевіряє проект акта на відповідність Конституції та законам України, актам Президента України, чинним міжнародним договорам України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів, державним цільовим програмам, а також на узгодженість з актами Кабінету Міністрів та відповідність вимогам, установленим цим Регламентом; перевіряє повноту узгодження із заінтересованими органами; аналізує регуляторний вплив проекту регуляторного акта (пункт 3).

Відповідно до пункту 4 § 52 Регламенту якщо проект акта Кабінету Міністрів внесено до Кабінету Міністрів з порушенням вимог, установлених пунктом 5 § 33, пунктами 5 і 6 § 37, пунктом 1 § 49, пунктами 1-3 § 50, пунктами 1 і 2 § 51 цього Регламенту, Секретаріат Кабінету Міністрів не пізніше ніж протягом двох робочих днів після надходження повертає його головному розробникові із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім проектів, що містять інформацію з обмеженим доступом, разом із супровідним листом за підписом Державного секретаря Кабінету Міністрів або одного з його заступників відповідно до розподілу обов`язків для приведення у відповідність із зазначеними вимогами.

На підставі § 53 Регламенту за результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок.

Пунктом першим § 55 Регламенту передбачено, що опрацьований проект акта Кабінету Міністрів, зазначений у підпункті 1 пункту 2 § 28-1, разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.

Якщо за результатами проведеної Секретаріатом Кабінету Міністрів експертизи проекту акта на предмет повноти його узгодження із заінтересованими органами є застереження щодо необхідності проведення додаткового погодження визначеним заінтересованим органом, на засіданні урядового комітету обов`язково заслуховується позиція такого органу з метою прийняття остаточного рішення щодо підтримки проекту акта.

Пунктом 2 § 55 Регламенту визначено, що за результатами розгляду проект акта Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні, якщо до нього не висловлено зауважень. Схвалений проект акта Кабінету Міністрів візується Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром на засіданні урядового комітету.

Згідно з пунктами третім-сьомим § 55 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів може бути схвалений на засіданні урядового комітету з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених учасниками засідання, і запропонованих Секретаріатом Кабінету Міністрів змін, якщо вони не впливають на суть проекту. Такий проект доопрацьовується головним розробником протягом трьох робочих днів, якщо інший строк не визначений урядовим комітетом, та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.

У разі коли головний розробник під час доопрацювання повернутого відповідно до пункту 3 цього параграфа проекту акта не виконав з мотивованих причин або виконав частково рішення урядового комітету чи до проекту внесені нові положення, що потребують рішення урядового комітету, він подається для повторного розгляду.

Якщо за результатами розгляду на засіданні проекту акта Кабінету Міністрів визнано за необхідне доопрацювати його з урахуванням принципових зауважень і пропозицій заінтересованих органів або під час розгляду висловлені принципові зауваження і пропозиції, урахування яких потребує додаткового вивчення головним розробником та погодження із заінтересованими органами, рішення про схвалення проекту не може ставитися на голосування. Такий проект Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для доопрацювання та внесення в установленому порядку для повторного розгляду урядовим комітетом.

У разі коли проект акта Кабінету Міністрів урядовий комітет схвалив у редакції головного розробника з відхиленням зауважень і пропозицій міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів, такі зауваження і пропозиції у разі наполягання зазначених посадових осіб розглядаються на засіданні Кабінету Міністрів.

Якщо за результатами повторного розгляду в позиціях головного розробника та членів урядового комітету щодо положень проекту акта залишилися розбіжності, він вноситься для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів із зазначенням пропозиції урядового комітету.

Розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом (пункт 1 § 55-1).

Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень (пункт 1 § 55-1).

Не ставиться на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, щодо якого під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після розгляду на засіданні (пункт 3 § 55-1).

Прийняті акти Кабінету Міністрів Прем`єр-міністр підписує на засіданні Кабінету Міністрів. Акт, прийнятий Кабінетом Міністрів з поправками, оформляється у визначений ним строк. Якщо члени Кабінету Міністрів, які висловили пропозиції щодо внесення поправок та необхідності уточнення окремих положень проекту акта, у визначений строк не подали до Секретаріату Кабінету Міністрів свої пропозиції, проект акта з відповідним обґрунтуванням у редакції, що розглядалася на засіданні Кабінету Міністрів, подається Секретаріатом Кабінету Міністрів Прем`єр-міністрові для підписання (пункт 4 § 55 - 1).

Матеріалами справи встановлено, що предметом судового оскарження у даній справі є нормативно-правовий акт - постанова Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою вносяться зміни до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, у постанову Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 512 (далі- Порядок № 512).

Судом встановлено, що проект постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 року № 46 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було розроблено Міністерством внутрішніх справ України з власної ініціативи, метою якої, є підвищення якості проведення перевірки технічного стану транспортних засобів суб`єктами здійснення обов`язкового технічного контролю, забезпечення належного контролю транспортними засобами, що підлягають такому контролю, та недопущення до участі в дорожньому русі транспортних засобів, які його не пройшли.

Так, вказаним Проектом постанови передбачалось внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», від 11.05.2012 року № 512 «Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати та надання таких послуг», від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху».

Згідно пояснювальної записки до проекту постанови, остання погоджена Державною регуляторною службою, згідно вимог ст. 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, проект оскаржуваної постанови виносився розробником на громадське обговорення, відповідно до вимог параграфу 42 Регламенту Кабінету Міністрів. Крім того, проект акта погоджено без зауважень Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Державною регуляторною службою України, Національною поліцією України.

У той же час, проект постанови було погоджено із зауваженнями Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством інфраструктури України, які були враховані при прийнятті постанови, зокрема: Міністерством інфраструктури України запропоновано виключити із проекту постанови абзац 17 підпункту 1 пункту 1 проекту; Міністерством економічного розвитку і торгівлі України запропоновано виключити доповнення пунктом 5 пункт 1 проекту змін.

Позивачі вважають, що розробником після врахування вказаних зауважень не було повторно винесено проект постанови на повторне погодження до регуляторного органу, про що також свідчить лист Державної регуляторної служби України від 10.04.2019, з якого вбачається, що уповноваженим органом не приймалось рішення про погодження проекту у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 № 46.

Зокрема, як зазначають позивачі оскаржуваною постановою проектом постанови запропоновано підпункт 11-1 після слова «документ» доповнити словами «із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом».

У той же час, вказаний пункт 11-1 викладений у оскаржуваній постанові в наступній редакції: після слова «документ» доповнити словами «із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації».

У проекті постанови запропоновано підпункт 12 доповнити знаком та словами: «,використання якого одночасно декількома суб`єктами господарювання не допускається»;

Однак, в редакції постанови вказані зміни відсутні, окрім того виключено підпункт 11-2, що не було передбачено проектом.

У проекті постанови пропонувалось доповнити підпунктом 16 такого змісту: «вантажність (вантажопідйомність) транспортного засобу - різниця між максимальною масою транспортного засобу (повною масою транспортного засобу, установленою національним компетентним органом) та спорядженою масою транспортного засобу, яка дорівнює масі вантажу, який можна завантажити та перевозити на транспортному засобі.».

Серед іншого, оскаржуваною постановою вносяться зміни до Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, а саме: щодо підпункту 2 пункту 5, викладеного в такій редакції: «атестат про акредитацію органу з оцінки відповідності згідно із Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", який підтверджує компетентність випробувальної лабораторії щодо перевірки технічного стану транспортних засобів в обсязі, визначеному законодавством.» та абзацу восьмого пункту 6 в редакції: «інформації про відсутність або зміну матеріально-технічної бази, документів, що подавалися до повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, чи закінчення строку дії атестата про акредитацію та непоновлення його протягом шести місяців;" абзац дев`ятий після слова "видачу" доповнити словами "протягом строку дії атестата про акредитацію чи свідоцтва про атестацію"; доповнити пункт абзацом такого змісту: "інформації про закінчення строку дії свідоцтва про атестацію відповідно до законодавства."

Підпункт 16 оскаржуваної постанови викладено в редакції відмінній від проекту, а саме: «вантажність (вантажопідйомність) транспортного засобу - різниця між максимальною масою транспортного засобу (повною масою транспортного засобу) та спорядженою масою транспортного засобу, яка дорівнює масі вантажу, який можна завантажити та перевозити на транспортному засобі.».

У той же час, проект постанови не містив наступні підпункти, зокрема: підпункт 2 та абзац восьмий пункту 6 до Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, який, в свою чергу, викладений в оскаржуваній постанові.

Крім того, як слідує із протоколу узгодження пропозицій, Міністерством інфраструктури України та/або Міністерством економічного розвитку України не було запропоновано доповнити постанову вищевказаними пунктами.

Проектом постанови у пункті 7 в абзаці першому пропонувалось після слів «пункт технічного контролю» доповнити знаками та словами «, його матеріально-технічну базу і персонал,»; після абзацу другого доповнити абзацом третім такого змісту: «У разі поновлення чи зміни виконавцем документів про калібрування діагностичного устаткування, що використовується для перевірки технічного стану транспортних засобів під час проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, копії документів подаються виконавцем до Головного сервісного центру МВС для внесення інформації до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.». У зв`язку з чим абзац третій вважати абзацом четвертим;

У той же час, на думку позивачів, зміст вищевказаного пункту не узгоджується із пунктом 7 оскаржуваної постанови, зокрема: Головний сервісний центр МВС протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення та копій документів від Мінінфраструктури вносить дані про виконавця, пункт технічного контролю, його матеріально-технічну базу і персонал із зазначенням категорії та призначення транспортних засобів, адреси місця проведення обов`язкового технічного контролю до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та інформує виконавця про внесення відомостей про нього до зазначеного реєстру. Реєстр суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю є складовою частиною Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Порядок ведення реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю затверджується МВС."; у першому реченні абзацу третього слово "акредитації" замінити словами "про акредитацію"».

Проектом постанови, погодженим без зауважень уповноваженими органами, запропоновано перше речення абзацу третього пункту 16 доповнити знаком та словами: «показник спідодометра», а друге речення викласти в такій редакції: «Матеріали фотофіксації повинні забезпечувати можливість чітко визначити марку, колір, номерний знак транспортного засобу та на фотографіях обов`язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану,».

Однак, вказана редакція не узгоджується із абзацом третім пункту 16 постанови, а саме: «Фотофіксація процесу проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється виконавцем під час зовнішнього огляду транспортного засобу із фіксацією: передньої та лівої або правої частини транспортного засобу; перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар (за наявності); перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду транспортного засобу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування; показника одометра. Матеріали фотофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, на фотографіях обов`язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану." У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом дев`ятим.»

Так само не відповідає проекту постанови перше речення абзацу другого пункту 18, яке пропонувалось доповнити словами: «із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом, який розміщується в правій верхній частині на внутрішньому боці вітрового скла транспортного засобу.»; в той же час, перше речення абзацу другого пункту 18 після слів "перевірки технічного стану" в оскаржуваній постанові доповнено словами: «із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу».

Також, проект постанови не містив пропозиції внести зміни або доповнення до додатку 1 в частині після слів «категорії згідно з Класифікацією транспортних засобів, їх призначення» доповнити словами: «адреси місць проведення обов`язкового технічного контролю згідно з документами про акредитацію».

Крім того, вбачається не відповідність запропонованої проектом редакції пункту 3 у додатку 1 до Порядку, зокрема: проект передбачав пункт 3 наступного змісту « 3. Копії правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельної ділянки та виробничими будівлями, а також, у разі пересувного устаткування копії документів на транспортний засіб, що використовується для забезпечення діяльності.»; доповнити пунктом п`ятим такого змісту: « 5. Копії документів про калібрування діагностичного устаткування, що використовується для проведення перевірки технічного стану транспортних засобів під час проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.».

Разом з тим, редакція пункту 3 додатку 1 до Порядку в оскаржуваній постанові не є аналогічною за змістом, а саме: « 3. Копії правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельною ділянкою та виробничими будівлями, а також у разі використання пересувного устаткування - копії документів на транспортний засіб, що використовується для забезпечення діяльності."; пункт 4 після цифр і слова "(13 х 18 сантиметрів)" доповнити словами "з відображенням усіх місць надання послуги"».

Не передбачено проектом постанови доповнення додатку 5 позиціями : № 001.010, № 001.020, № 915.020, що, в свою чергу, має місце в оскаржуваній постанові.

Як вбачається із проекту постанови у додатку 5 до Порядку позицію 915.020 пропонувалось викласти в такій редакції: 915.020 Спідометр або одометр відсутній (якщо передбачено вимогами) або вони не функціонують, не опломбовані (якщо передбачено вимогами) - органолептично - X; 915.020 Викладена в наступній редакції: Спідометр або одометр відсутній (якщо передбачено вимогами) або вони не функціонує - органолептично - X.

Додаток доповнити новою позицією такого змісту: 915.021 Показник одометра менший, ніж показник одометра, зафіксований під час попереднього обов`язкового технічного контролю, проведеного суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю - органолептично - X; 915.021 Викладена в наступній редакції: Показник одометра менший, ніж показник одометра, зафіксований під час попереднього обов`язкового технічного контролю, проведеного суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю або реєстраційних операцій - органолептично - X.

Окрім того, проект оскаржуваної постанови не містив жодних пропозицій щодо доповнення Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 новим розділом №1701 «Додаткова перевірка учбового транспортного засобу», який викладено в оскаржуваній постанові без відповідно погодження із регуляторним органом, громадського обговорення та отримання доповнень або зауважень уповноважених органів.

З-поміж іншого, позивачами встановлено невідповідність змісту проекту щодо запропонованих змін у Технічному описі та зразку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, а саме пункт 1: після слів «формату А4» доповнити словами і цифрами: «із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом розміром 210X40 мм»; доповнити абзацом такого змісту «На самоклеючому відривному безконтактному електронному чипі розміщується напис «Обов`язковий технічний контроль проведено».

Оскаржувана постанова містить зміни наступного змісту : «у технічному описі та зразку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджених зазначеною постановою: у пункті 1: після слів і цифри "формату А4" доповнити словами "з самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації"; доповнити пункт абзацом такого змісту: "На самоклейній мітці радіочастотної ідентифікації розміщується напис "Обов`язковий технічний контроль проведено"."».

Не співпадають редакції абзацу першого пункту 7 до Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

Відсутній у проекті, проте наявні в оскаржуваній постанові доповнення другого речення пункту 9 словами: «друге речення пункту 9 після слів "систем транспортного засобу" доповнити словами "(загальна питома гальмова сила, коефіцієнт нерівномірності гальмових сил і тривалість спрацювання робочої гальмової системи, питома гальмова сила стоянкової гальмової системи)"».

Також, не співпадають запропоновані проектом зміни Додатку до технічного опису: протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, зокрема, оскаржувана постанова містить не ідентичну редакцію абзацу першого пункту 3, пункту 10, пункту 11, пункту 12, а також не передбачені проектом та неузгоджені зміни до протоколу, які викладені у пункті 3-1, пунктах 5 та 7 оскаржуваної постанови.

Отже, вказане вище, на думку позивачів свідчить про те, що оскаржувана постанова прийнята в редакції, яка не була повторно погоджена з Державною регуляторною службою та з усіма заінтересованими органами.

Беручи до уваги, викладене суд звертає увагу, на те, що Державна регуляторна служба здійснює аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5,8 і 9 Закону № 1160-IV та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні.

Предметом оцінки Державної регуляторної служби, враховуючи приписи статей 4, 5, 8 і 9 Закону № 1160-IV, є відповідність проектів регуляторних актів та аналізів регуляторного впливу принципам державної регуляторної політики (стаття 4); перевірка їх відповідності вимогам щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики (стаття 5); оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій (стаття 9); щодо підготовки аналізу регуляторного впливу (стаття 8).

Тобто, погодження з Державною регуляторною службою не є суто формальною вимогою, оскільки на цьому етапі здійснюється перевірка відповідності проекту регуляторного акта вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону № 1160-IV.

Таким чином, виходячи зі змісту частини четвертої статті 21 Закону №1160-IV, за наслідком розгляду регуляторного акта та документів, що додаються до нього, Державна регуляторна служба може прийняти або рішення про погодження цього проекту, або рішення про відмову в його погодженні.

Якщо Державна регуляторна служба приймає рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта, то воно повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу (частина п`ята статті 21 Закону № 1160-IV).

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта, і є підставою для доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих уповноваженим органом зауважень та пропозицій.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу (частина шоста статті 21 Закону №1160- IV).

Якщо розробник не погоджується з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта, він може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу (частина сьома статті 21 Закону № 1160-IV).

Виходячи із системного тлумачення положень частин четвертої - сьомої статті 21 Закону №1160 -, повторне погодження проекту регуляторного акта з Державною регуляторною службою законодавчо передбачено лише у випадку прийняття цим органом рішення про відмову у погодженні такого проекту та після врахування розробником зауважень та пропозицій, які стали підставою для такої відмови.

Поряд з цим, суд зазначає, що положення частин четвертої-шостої статті 21 Закону № 1160-IV визначають підстави для повторного погодження проекту регуляторного акта з Державною регуляторною службою (врахування розробником зауважень та пропозицій уповноваженого органу, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у погодженні проекту регуляторного акта), які поширювальному тлумаченню не підлягають

При цьому, процедура розгляду Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів має свої особливості, визначені статтею 24 Закону №1160-IV.

Кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, подається для підготовки експертного висновку щодо регуляторного впливу до структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який рішенням Кабінету Міністрів України покладено відповідну функцію.

Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу проектів регуляторних актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України, встановлюються Регламентом Кабінету Міністрів України.

На засідання Кабінету Міністрів України разом із проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу, яким супроводжується цей проект, та експертний висновок щодо регуляторного впливу відповідного проекту регуляторного акта.

Таким чином, кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, обов`язково подається до Секретаріату Кабінету Міністрів України, який готує власний експертний висновок щодо регуляторного впливу цього проекту.

На етапі підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України, виходячи зі змісту §§ 32, 33, 37, 40 Регламенту, головний розробник такого проекту зобов`язаний погодити його зі всіма заінтересованими органами, якими є інші, крім розробника, органи виконавчої влади, до компетенції яких віднесено питання, що потребує врегулювання, і які беруть участь у його розробленні або погодженні, а також з Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком випадків, встановлених § 32 Регламенту).

При цьому у разі висловлення зауважень та пропозицій такими заінтересованими органами законодавчо визначено порядок подальшої роботи над текстом проекту, узгодження позицій тощо.

Положення частини першої статті § 40 Регламенту встановлюють, що, якщо на етапі підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів України, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

При цьому структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів України після надходження проекту регуляторного акта перевіряє дотримання вимог, установлених пунктом 5 § 33, пунктами 5 і 6 § 37, пунктом 1 § 49, пунктами 1-3 § 50, пунктами 1 і 2 § 51 цього Регламенту (зокрема і щодо погодження з усіма заінтересованими особами, а також щодо проведення узгоджувальних процедур).

Невідповідність проекту акта вимог, установлених пунктом 5 § 33, пунктами 5 і 6 § 37, пунктом 1 § 49, пунктами 1-3 § 50, пунктами 1 і 2 § 51 цього Регламенту є підставою для його повернення головному розробникові.

У подальшому опрацьований проект акта Кабінету Міністрів України разом з матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету. Якщо за результатами проведеної Секретаріатом Кабінету Міністрів експертизи проекту акта на предмет повноти його узгодження із заінтересованими органами є застереження щодо необхідності проведення додаткового погодження визначеним заінтересованим органом, на засіданні урядового комітету обов`язково заслуховується позиція такого органу з метою прийняття остаточного рішення щодо підтримки проекту акта.

Тобто, необхідність проведення додаткового погодження з заінтересованими особами контролюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України і обговорюється на засіданні урядового комітету, якщо Секретаріатом висловлено застереження з цього приводу.

За приписами § 55 Регламенту безпосередньо на засіданні урядового комітету можуть бути висловлені зауваження і пропозиції до проекту акта Кабінету Міністрів України. Якщо такі зауваження і пропозиції не впливають на суть проекту, такий проект доопрацьовується головним розробником та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.

Якщо за результатами розгляду проекту акта Кабінету Міністрів на засіданні урядового комітету визнано за необхідне доопрацювати його з урахуванням принципових зауважень і пропозицій заінтересованих органів або під час розгляду висловлені принципові зауваження і пропозиції, урахування яких потребує додаткового вивчення головним розробником та погодження із заінтересованими органами, рішення про схвалення проекту не може ставитися на голосування. Такий проект Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для доопрацювання та внесення в установленому порядку для повторного розгляду урядовим комітетом.

Якщо за результатами повторного розгляду в позиціях головного розробника та членів урядового комітету щодо положень проекту акта залишилися розбіжності, він вноситься для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів із зазначенням пропозиції урядового комітету.

У випадку, якщо зауваження і пропозиції міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів, було відхилено на засіданні урядового комітету, такі зауваження і пропозиції можуть бути розглянуті на засіданні Кабінету Міністрів України, якщо на цьому наполягають ці посадові особи.

Розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований Першим віце-прем`єр-міністром, Віце-прем`єр-міністром проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.

Під час обговорення проекту акта на засіданні Уряду членами Кабінету Міністрів України також може бути висловлено зауваження і пропозиції. У такому випадку проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів.

Отже, чинним законодавством передбачено дві окремі процедури повторного погодження проекту регуляторного акта: повторне погодження з уповноваженою особою, якою є: Державна регуляторна служба, відповідно до вимог частини шостої статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (у випадку прийняття Державною регуляторною службою рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта), та повторне погодження проекту такого акта з усіма заінтересованими органами. Повторне погодження з усіма заінтересованими органами здійснюється у випадку врахування суттєвих і принципових зауважень та пропозицій на етапі підготовки проекту регуляторного акта, його розгляду на урядовому комітеті або засіданні Уряду.

Як встановлено матеріалами справи, проект постанови від 23 січня 2019 року був погоджений Державною регуляторною службою 09 лютого 2018 року, відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

А тому, оскільки обов`язок повторно погодити проект регуляторного акта з Державною регуляторною службою виникає лише у випадку прийняття цим органом рішення про відмову у погодженні такого проекту та після врахування розробником зауважень та пропозицій, які стали підставою для такої відмови, суд приходить до переконання, що на спірні правовідносини не поширюється дія частини шостої статті 21 Закону № 1160-IV, якою визначено, що після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

У той же час, суд звертає увагу, що як випливає зі змісту Регламенту, зокрема, пункту 1 § 40 та пункту 2 § 52, він не вимагає прийняття проекту регуляторного акта виключно у редакції, яка надавалася на погодження Державної регуляторної служби та передбачає можливість внесення змін до такого проекту.

За вказаних обставин справи та наведеної нормативної регламентації, суд вважає помилковими твердження позивачів про обов`язкове погодження із Державною регуляторною службою України кожної редакції проекту регуляторного акта, навіть якщо останній було прийнято після доопрацювання вже узгодженого проекту.

У той же час, щодо тверджень позивачів про те, що проект постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" не було погоджено усіма заінтересованими особами, суд зазначає таке.

Встановленими вище, нормами Регламенту, процедура розроблення та прийняття актів Уряду передбачає декілька етапів, а саме:

- процедура підготовки проектів актів;

- погодження та консультації;

- правова експертиза;

- внесення проектів актів Кабінету Міністрів України;

- опрацювання проектів актів у Секретаріаті Кабінету Міністрів України;

- розгляд проектів Кабінетом Міністрів України (вказаний етап в свою чергу, поділяється на: розгляд проектів актів на засіданні Урядового комітету; розгляд проектів актів на засіданні Кабінету Міністрів України.

Матеріалами справи встановлено, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, що стосуються сфери проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів» (далі - проект постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2017р.) був оприлюднений на веб-сайті Міністерства внутрішніх справ України 29 листопада 2017 року. Даний проект був погоджений Міністерством фінансів України листом від 12 грудня 2017 року №10020-10-5/34752. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом №3431-05/48187-03 від 22 грудня 2017 року були надані зауваження. Окрім того, відповідно до листа Державної регуляторної служби України № 41/42 від 10.04.2019року, даний проект погоджений Державною регуляторною службою України рішенням №57 від 09.02.2018 року.

22 січня 2018 року на веб-сайті Міністерства внутрішніх справ України був оприлюднений проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів» (далі -проект постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2018р.).

Даний проект був погоджений заінтересованими органами, а саме: Міністерством фінансів України листом від 24 січня 2018 року №10020-10-5/2094, Національною поліцією України листом №1031/04/41-2018, висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту акта від 02 серпня 2018 року. Даний проект був погоджений із зауваженнями Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом №3431-02/6278-03 від 16 лютого 2018 року та Міністерством інфраструктури України листом №5553/18/10-18 від 24 травня 2018 року.

31 серпня 2018 року Міністерство внутрішніх справ України листом №12519/0/131-2018 внесло до Кабінету Міністрів України проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів».

Відповідно до Протоколу узгодження позицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів», який був доданий до проекта, розробником проекту було враховано зауваження Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та виключено із проекту Змін абзац 17 підпункту 1 пункту 1 та пункт 1.

08 жовтня 2018 року Міністерство інфраструктури України листом №3297/39/14-18 надало додаткові зауваження до проекту постанови. Зокрема, Міністерство інфраструктури України запропонувало викласти підпункт 2 пункту 5 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року №137 в наступній редакції: «атестат про акредитацію органу з оцінки відповідності згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» який підтверджує компетентність випробувальної лабораторії стосовно перевірки технічного стану транспортних засобів у обсязі визначеному законодавством для конкретних категорій, призначення транспортних засобів».

29 листопада 2018 року Міністерство внутрішніх справ України листом до Кабінету Міністрів України №17174/04/31-2018 замінило проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів» на проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

17 січня 2019 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України був складений Експертний висновок до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесеного як проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів» та матеріалів до нього та даний проект постанови був поданий на розгляд Уряду.

Зокрема, з наданого суду Експертного висновку до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», вбачається, що останній узгоджується з положеннями статті 10 Директиви 2014/45/ЄС в частині включення до обсягу перевірки транспортних засобів ідентифікації транспортного засобу, ведення національного електронного реєстру транспортних підприємств, яким надається дозвіл на здійснення діяльності оператора автомобільних перевезень й запровадження візуального доказу (підтвердження) проходження транспортним засобом обов`язкової перевірки на придатність до експлуатації та узгоджуються з цілями Угоди про асоціацію.

Також згідно вказаного висновку, Секретаріат Кабінету Міністрів України зазначив, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» погоджено з Мінфіном, Мінюстом, ДРС та Нацполіцією без зауважень, Мінекономрозвитку та Мінінраструктури із зауваженнями, які розробником було враховано та даний проект подано на розгляд Уряду.

Тобто, Секретаріатом Кабінету Міністрів України за результатами розгляду проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не було висловлено застереження приводу дотримання його розробником вимог, установлених пунктом 5 § 33, пунктами 5 і 6 § 37, пунктом 1 § 49, пунктами 1-3 § 50, пунктами 1 і 2 § 51 цього Регламенту (зокрема і щодо погодження з усіма заінтересованими особами, а також щодо проведення узгоджувальних процедур).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" остання містить відмінності від проектів постанов Кабінету Міністрів України від 29.11.2017 року та 22.01.2018 року.

Втім, суд зазначає, що вказані відмінності не є такими, що зазнали змін, які суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів. Зокрема, з вказаних змін встановлено, що вони є результатом врегулювання розбіжностей, приведення проекту постанови до вимог чинного законодавства, удосконалення та регулювання відносин, пов`язаних з проведенням обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» в редакції, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 не змінює мети з якою ним передбачалось внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», від 11.05.2012 року № 512 «Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати та надання таких послуг», від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху», а саме підвищення якості проведення перевірки технічного стану транспортних засобів суб`єктами здійснення обов`язково технічного контролю, забезпечення належного контролю транспортними засобами, що підлягають такому контролю, та недопущення до участі в дорожньому русі транспортних засобів, які його не пройшли.

Таким чином, суд приходить до переконання, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

В той же час, суд при вирішенні даної справи виходить з того, що позивачами не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржуваної постанови правовим актам вищої юридичної сили, перевищення Кабміном повноважень при її прийнятті, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "ВІАЛАНД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Дюна-Авто" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: А.В. Літвінова

В.П. Шулежко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.04.2021 року