Рішення № 96676026, 27.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Київ № 640/9286/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД»доГоловного управління Державної фіскальної служби в м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняпредставники сторін: позивача - Молотков В.О. ;

відповідача - Макаренко Ю.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД» (далі - позивач або ТОВ «АЛТ Україна ЛТД») подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС в м. Києві), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

09.07.2019 судовий розгляд справи відкладено на 24.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.08.2019.

29.08.2019 суд ухвалив викликати у судове засідання свідка ОСОБА_2 та оголосити перерву в розгляді справи до 31.10.2019.

31.10.2019 суд ухвалив повторно викликати у судове засідання свідка ОСОБА_2 та оголосити перерву в розгляді справи до 12.12.2019.

12.12.2019 суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання товарності його операцій з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» щодо поставки медичного устаткування. Однак, такі операції, за твердженням позивача, є реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки.

При цьому, позивач наполягає на необґрунтованості доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності фіктивної діяльності ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та наявності вироку суду, постановленого у відношенні директора вказаного товариства ОСОБА_2 . З цього приводу позивач зазначає, що відповідне кримінальне провадження закрито, а ОСОБА_2 за клопотанням слідчого ухвалою суду звільнено від кримінальної відповідальності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та наполягає на тому, що позивачем було неправомірно занижено податок на прибуток по операціям з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та стверджує про безтоварність відповідних операцій з поставки медичного устаткування

При цьому, у своєму відзиві відповідач посилається на інформацію, яка надійшла до ГУ ДФС у м. Києві з Київської місцевої прокуратури № 7 щодо фіктивності ряду підприємств, включаючи ТОВ «ЖАЛОН ГРУП».

Крім того, відповідач зазначає, що в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні податкові зобов`язання та штрафні санкції товариству були нараховані не лише по взаємовідносинам з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», а й у зв`язку із завищенням витрат по операціям з ТОВ «Лангон».

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій він наполягає на безпідставності та необґрунтованості висновків контролюючого органу, наводить доводи аналогічні тим, що викладені в його позові, а також зазначає, що посилання відповідача на включення до складу податкових зобов`язань, нарахованих у спірному податковому повідомленні-рішенні, сум по правовідносинам позивача з ТОВ «Лангон» є спробою виправити первісний помилковий розрахунок та підтверджують протиправність даного податкового повідомлення-рішення, яке до цього часу не включало нарахування по вказаному контрагенту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 36257647) зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 26.51 виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та дії; 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.02 консультування з питань інформатизації; 62.03 діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 будівництво житлових і оптової торгівлі мінеральними добривами імпортного та вітчизняного виробництва.

13.04.2016 між ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» укладено договір купівлі-продажу продукції № АМ1304/1, за умовами якого ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», як Продавець, передає у власність Національному інституту Раку, як покупцю, медичне устаткування, а ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», як Платник, здійснює оплату такого товару.

У додатках №№ 1, 2 до вказаного договору сторонами погоджено специфікацію, яка містить перелік конкретної продукції, що є предметом договору, її кількість та вартість.

При цьому, сторони погодили здійснення доставки товару на склад Покупця за правилами Інкотермс-2010 за рахунок Продавця на умовах 100-% передоплати продукції.

На підтвердження товарності операцій з вказаними контрагентами за наведеним договором позивачем суду надано видаткові накладні від 13.06.2016 №№ ХА000347, 000348 на загальну суму з ПДВ 2 237 733,91 грн.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями від 15.04.2016 № 986, від 18.04.2016 № 1006, від 19.04.2016 № 1045, від 20.04.2016 № 1076, від 21.04.2016 №№ 1100, 1097 на загальну суму з ПДВ 2 237 733,91 грн.

Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 02.05.2019 № 280/26-15-14-01-05/36257647.

У зазначеному акті перевірки контролюючим органом установлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 412 739,00 грн.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що операції позивача з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» є безтоварними та документально оформлені для незаконного отримання податкових вигід, що до ГУ ДФС у м. Києві з Київської місцевої прокуратури № 7 надійшла інформація щодо фіктивності ряду підприємств, включаючи ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», а також, що директора вказаного товариства ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва (винесено обвинувальний вирок) за частиною першою статті 205 КК України.

На підставі висновків акта перевірки від 02.05.2019 № 280/26-15-14-01-05/36257647 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 412 739,00 грн. та штрафні санкції в сумі 206 370,00 грн.

Незгода з таким податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У п. 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

У частинах першій та другій статті 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Разом з тим, підставою для визначення податкових зобов`язань платника та отримання ним відповідних податкових вигід можуть бути лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

При цьому, формальна наявність договору та первинних документів не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного виконання договірних відносин і не надає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 520/9384/18.

Перевіряючи доводи сторін та аналізуючи зібрані у справі докази, суд звертає увагу на те, що спірні показники податкової звітності були сформовані Позивачем за операціями з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» на підставі договору купівлі-продажу продукції від 13.04.2016 № АМ1304/1.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2018 у справі № 757/75075/17-к установлено фіктивність ТОВ «ЖАЛОН ГРУП», тобто безпосередньо контрагента розрахунки з яким (оплата за вищевказаним договором) відображені в бухгалтерському обліку Позивача та за якими нараховані оспорюване ним податкове повідомлення-рішення в частині 402 792,00 грн. за основним зобов`язанням та 201 396,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, також установлено, що директор ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» ОСОБА_2 не приймав участі в господарській діяльності цього товариства, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував і завідомо знав, що таке товариство створюється лише з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Водночас, аналізуючи доводи Позивача про те, що вказаною ухвалою суду у справі № 757/75075/17-к відповідне кримінальне провадження закрито, а директора ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, суд вказує, що таке кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а не з реабілітуючих підстав.

Тож, зазначена ухвала суду жодним чином не спростовує висновків контролюючого органу щодо фіктивності спірних операцій позивача та навпаки, з огляду на встановлені нею обставини, підтверджує такі висновки.

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 13.11.2020 у справі № 520/9384/18.

Доводи Позивача про те, що Відповідач безпідставно посилається на вирок суду, ухвалений у відношенні директора вказаного контрагента, суд приймає до уваги та зазначає, що дійсно саме вирок суду у справі № 757/75075/17-к відсутній, але, як відзначалося вище, відповідні обставини щодо фіктивності цього товариства встановлені іншим судовим рішенням у зазначеній справі, яке набрало законної сили (ухвала від 23.04.2018) та відповідно до ст. 78 КАС України має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи.

Таким чином, первинні документи, які надані Позивачем на підтвердження операцій з ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» та відповідних показників його звітності є формально складеними.

Отже, Відповідачем правомірно було визначено Позивачу зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 402 792,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 201 396,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в цій частині позовних вимог (щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105 в частині 402 792,00 грн. за основним зобов`язанням та 201 396,00 грн. за штрафними санкціями) задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2019 № 07012615140105 Позивачу також нараховано зобов`язання в розмірі 9947,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 4974,00 грн. у зв`язку із завищенням витрат по операціям з ТОВ «Лангон».

Однак, з цього приводу суд зазначає, що акт перевірки від 02.05.2019 № 280/26-15-14-01-05/36257647, на підставі висновків якого ГУ ДФС у м. Києві прийнято таке податкове повідомлення-рішення, не містить ані жодних посилань на операції позивача з ТОВ «Лангон», ані результатів їх перевірки та/або висновків щодо завищення витрат по операціям з таким контрагентом.

При цьому, у відзиві на позов та під час розгляду справи, Відповідач, згадуючи назву контрагента Позивача ТОВ «Лангон» та наводячи відповідний розрахунок визначених Позивачу зобов`язань, також не навів жодного аргументування щодо завищення Позивачем витрат по операціям з таким контрагентом.

З огляду на це, суд приймає до уваги та враховує доводи позивача, викладені у його відповіді на відзив податкового органу, з приводу того, що в акті перевірки та в первісному розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105 спірні податкові зобов`язання та штрафні санкції були нараховані позивачу лише по його правовідносинам з Національним інститутом Раку і ТОВ «ЖАЛОН ГРУП» за договором купівлі-продажу продукції від 13.04.2016 № АМ1304/1, без жодних нарахувань по контрагенту ТОВ «Лангон», які викладені лише у його відзиві на позов і суперечать всім іншим матеріалам перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо завищення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Лангон».

Отже, відповідач не довів тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своєї правової позиції та як на підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105 в частині нарахування зобов`язань в розмірі 9947,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 4974,00 грн.

Таким чином, в цій частині оспорюване Позивачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наразі слід виокремити, що частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, з огляду на викладені приписи КАС України, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, з урахуванням викладених судом висновків, слід акцентувати, що задоволення позовних вимог саме у спосіб, обраний позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частинами першою і третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 № 07012615140105 в частині нарахування основного зобов`язання на суму 9947,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 4974,00 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн.

3. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Командарма Камєнєва, буд. 4-А, ідентифікаційний код 36257647) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) понесені ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» витрати по сплаті судового збору в розмірі 223,81 грн. (двісті двадцять три гривні та 81 копійка).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко