Рішення № 96675000, 30.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. № 520/4779/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, 61022), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул.Дегтярівська, буд.11-Г, м.Київ, 04119) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби які полягають у відмові ОСОБА_1 в оформленні оновленої довідки від 05.10.2020 №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби (100%), та належної позивачу при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45%.

2. Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби 100% від посадового окладу, військового (спеціального) звання, надбавки за вислугу років, та належної мені при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45%, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії, подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання оновленої довідки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в отриманій довідці Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без обмеження розміру грошового забезпечення та з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці передбачених рішенням Дзержинського районного суду м.Харків від 10.01.2018 р. по справі № 638/16862/17, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії без застосування до виплати та компенсації порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.

4. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби які полягають у відмові ОСОБА_1 в оформленні оновленої довідки від 05.10.2020 №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби (100%), та належної мені при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45% є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 16.04.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що вимоги позивача є передчасними, оскільки оновлена довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача до ГУ ПФУ не надходила.

Від відповідача, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонером Державної податкової адміністрації України, пенсія призначена з 01.11.2005 р. за вислугу років згідно із Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Пенсія призначена в розмірі 88% грошового забезпечення.

З 01.01.2018 року пенсію позивача було перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови КМУ "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року № 103.

Також судом встановлено, що відповідачем - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України було складено довідку від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача та направлено її до ГУПФУ в Харківській області супровідним листом від 05.10.2020 р.

В довідці Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не вказано надбавку за особливості проходження служби (100%), та вказана премія за лютий 122,6% замість належної замість 334,45% відповідно до висновку про призначення пенсії за вислугу років.

Також судом встановлено, що у зв`язку з зазначеним вище позивач звернувся до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з заявою про усунення недоліків при оформленні довідки від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, однак відповідач листом від 23.02.2021 р. за № 66/14/28-97-08 відмовив у оформленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби (100%), та належної позивачу при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45%.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

В статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Пунктом 1 Постанови КМУ "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні, заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

Відповідно до пункту 2 вказаної вище Постанови встановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

зі січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Постановою №103 також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Постанова № 45), зокрема:

у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому Постановою КМУ

- пункт 5 викладено в такій редакції:

"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".

- додаток 2 до Порядку викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

При цьому, у додатку 3 Порядку (в новій редакції) «Довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції")» такі надбавки передбачені.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що держава гарантує достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Питання пенсійного забезпечення військових пенсіонерів регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХП від 09.04.1992.

Частиною 3 ст. 43 цього Закону № 2262-ХП (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, "військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До 1 січня 2018 року перерахунок пенсії відбувався на підставі ч. 3 ст. 63 Закону №2262-ХП, якою передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсії за цим Законом, або у зв`язку із введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

Розмір грошового забезпечення визначався Постановою КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 (далі Постанова № 1294).

Згідно пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008, державні органи у п`ятиденний термін після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, повинен повідомити про це Пенсійний фонд України, який повідомляє у п`ятиденний термін з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в областях та м. Києві (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774) внесені зміни в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно якого частина 3 Закону стала частиною 4 і сама ця частина Закону була змінена.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою № 103, внесені зміни в пункти 1, 2 Постанови № 45, згідно яких вже не державні органи повідомляють Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій військовим пенсіонерам, а Мінсоцполітики.

Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка почала діяти з 1 березня 2018 р. і передбачає визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до займаних посад, з урахування коефіцієнтів, визнано такою що втратила чинність Постанова №1294.

Отже, ч. 3 ст. 43 Закон №2262-ХП передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за, цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас внесення змін в Порядок № 45 Постановою №103 якою зменшено перелік складових грошового забезпечення які враховуються при перерахунку пенсії, відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Суд зазнача, що при зазначенні розміру премії 122,6% в довідці Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 відповідачем-1 було взято за основу не первинні документи при призначенні пенсії, а довідку від 17.06.2008 р. № 8483/10/05-058. В довідці від 17.06.2008 р. № 8483/10/05-058 встановлено розмір премії за лютий 122,6%, однак даний розмір премії позивачем не отримувався та за посадою позивача не виплачувався.

Таким чином суд зазначає, протиправність та помилковість дій відповідача полягає в тому, що при визначенні розміру премії в довідці від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 за основу було взято не висновок про призначення пенсії, а довідка 2008 року.

Крім того, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.01.2018 р. по справі № 638/16862/17 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинення певні дії задоволено.

Визнано дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 19.12.2016 року за додатковими документами, поданими пенсіонером в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні розмір яких зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.10.2003 року по 30.10.2005 року від 23.10.2017 року № 283/14/28-10-05-02-55 та довідці Офісу ВПП ДФС про нараховану та виплачену грошову допомогу при звільненні та матеріальну допомогу на оздоровлення у 2005 році - протиправними.

Зобов`язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 88% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром якій обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні розмір яких зазначений у довідці Офісу ВПП ДФС про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.10.2003 року по 30.10.2005 року від 23.10.2017 року № 283/14/28-10-05-02-55 та довідці Офісу ВПП ДФС про нараховану та виплачену грошову допомогу при звільненні та матеріальну допомогу на оздоровлення у 2005 році з 19.12.2016 p., здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФ України в Харківській області перераховано пенсію позивача з 19.12.2016р. з грошового забезпечення - 12147,04 грн, до складу якого включено: служба на посадах-слідчих понад 15 років, науковий ступінь кандидата наук, надбавка за високі досягнення або виконаня особливо важливої роботи, премія, грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення. Основний розмір пенсії після перерахунку склав 10689,40 (88% грошового забезпечення).

Таким чином, позивач набув право на одержання пенсії, із включенням таких складових грошового забезпечення: служба на посадах слідчих понад 15 років, науковий ступінь кандидата наук, надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи, премія 334,45%, грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення - до перерахунку пенсії, вчиненого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, та раніше такі складові відповідачем враховувались.

Право на врахування цих додаткових видів грошового забезпечення набуто позивачем до існування постанови №103 та не може бути звужено шляхом його відміни.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 встановлено що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного СудуУкраїни від 13.05.2015 року № рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону (2262-ХП) вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63)".

Також в даному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Верховний Суд України також у постанові від 10.03.2015 р. у справі № 21-70а15 вказав на те, що будь-які надбавки, підвищення, доплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналізуючи наведені норми пенсійного законодавства, можна зробити висновок про те, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку, затвердженого Постановою №45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, з огляду на те, що скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував військовий пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій.

Отже, КМУ, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-XII, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом №2262-ХП.

Відтак, пункти Постанови №103, всупереч вимогам ст.. 13, 43, ч. 4 ст. 63 та ч. 3 ст. 11 Закону №2262-XII, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.

При цьому, слід враховувати, що ч. 3 ст. 11 Закону №2262-ХП встановлює, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на наведене, законним є висновок, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку є такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 р. по справі 826/3858/18 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18 касаційна скарга КМУ залишена без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 р. та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишені без змін.

Зокрема в постанові від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18 Верховний Суд зазначає: статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до І січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Таким чином, ст. 43 Закону № 2262-ХІІ регулює не лише питання розрахунку розміру пенсій за вислугу років, що призначаються вперше, а і під час перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки стаття 43 міститься в розділі щодо обчислення розміру пенсії.

Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону Же 2262-ХІІ.

Адже, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону України № 2262-ХІІ містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Таким чином, уповноважений орган при складанні довідки про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії повинен керуватись Законом №2262-ХП, Законом №2011-XII, Постановою № 704, а відповідач ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії з грошового забезпечення вказаного в даній довідці.

Постановою № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Ця постанова набрала чинності з 1 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати:

надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років;

здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

В рішенні від 24.06.2020 по зразковій справі №160/8324/19 Велика Палата Верховного Суду зазначає: Отже, з 5 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі М 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати особа має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Таким чином, дії відповідача які полягають у відмові в оформленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби (100%), та належної позивачу при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45% є протиправними, оскільки з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 (справа про скасування постанови №103) у відповідача відсутні підстави для невключення додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок.

Відповідно до п.4 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення,

- здійснює контроль щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства,

- здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.

Однак ГУПФУ не здійснило перевірки правильності складення довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №0840/3112/18.

З матеріалів справи вбачається, що бажаний результат є саме в збільшенні розміру пенсії в наслідок виплати відповідачем - ГУПФУ пенсії в належному розмірі.

В даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, є направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснення відповідачем ГУПФУ перерахунку пенсії на підставі даної довідки.

Відсутність зобов`язання ГУПФУ здійснити перерахунок на підставі оновленої довідки не забезпечить поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату та не призведе безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації.

Крім того суд зазначає, що пунктами 1, 2 Постанови № 103 зобов`язано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII, до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським). Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 01 січня 2018 року у таких розмірах:

з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262- XII виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно із частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХП нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХП свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

У зв"язку зі скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії - скасовано.

З огляду на наведене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду по зразковій справі №160/3586/19 дійшов висновку, що з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 р. по зразковій справі №160/3586/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року залишено без змін.

Таким чином, з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262- XII зі змінами, зокрема:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

- положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХП зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених звійськової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 № 2262-ХП зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - втратили чинність у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

При цьому у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Стосовно посилань відповідача на чинність попередньої редакції ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 № 2262-ХП, а саме в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668), слід зазначити, що Конституційним судом не було визнано неконституційною якусь одну конкретну редакцію ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 № 2262-ХП, а було визнано саме положення ч. 7 ст. 43 вказаного закону зі змінами, тобто з усіма змінами, що були внесені до прийняття рішення, в тому числі й в редакції Закону України від 08.07.2011 року.

За таких обставин, положення частини 7 статті 43, які визначають саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такової не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії без обмежень з підстав, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 року №911, від 06.12.2016 року № 1774 та ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необгрунтованими, оскільки пенсійний орган застосовує ці положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, та саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такової не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Крім того суд зазначає, що частиною другою ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV), яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-ХП нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (Закон № 2050-ІП) та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) ( ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 2 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Також відповідно до п.3 даного Порядку, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІП та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІП та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІП, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Недоотримана сума пенсії - це сума систематичних виплат, які мали систематично нараховуватися та виплачуватися органом Пенсійного фонду позивачу, проте внаслідок бездіяльності відповідного органу не нараховувались та не сплачувались вчасно, та в результаті чого повинні були бути сплачені, у випадку позивача - на підставі рішення суду.

Крім того сама правова суть компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати зводиться до того, що така компенсація у випадку позивача відповідно до ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" нараховується саме на недоотриману суму пенсії, яка сплачується особі внаслідок порушення органом Пенсійного фонду України своєчасності та систематичності нарахування та сплати такої пенсії.

При вирішенні справи в даній частині підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 18.07.2018 року у справі № 185/515/16-а, які, в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону - України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правомірним є висновок, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Таким чином ГУПФУ зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати частини основного розміру пенсії.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, 61022), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул.Дегтярівська, буд.11-Г, м.Київ, 04119) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби які полягають у відмові ОСОБА_1 в оформленні оновленої довідки від 05.10.2020 №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за особливості проходження служби (100%), та належної ОСОБА_1 при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45%.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку від 05.10.2020 р. №1602/9/28-97-04-03-15 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби 100% від посадового окладу, військового (спеціального) звання, надбавки за вислугу років, та належної мені при призначенні пенсії премії в розмірі 334,45%, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подати до Харківського окружного адміністративного суду, протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, передбачений ч. 1 ст. 382 КАСУ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання оновленої довідки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в отриманій довідці Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без обмеження розміру грошового забезпечення та з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці передбачених рішенням Дзержинського районного суду м.Харків від 10.01.2018 р. по справі № 638/16862/17, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії без застосування до виплати та компенсації порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, передбачений ч. 1 ст. 382 КАСУ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.