Рішення № 96674978, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 квітня 2021 року № 520/15887/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Курило М.М.,

представника відповідачів - Міністерства оборони України та Міністра оборони України - Вельми І.О.,

представника відповідачів - Міністерства оборони України та Міністра оборони України - Ібрагімова Ф.Б.о.,

представника відповідачів - Міністерства оборони України та Міністра оборони України - Цицюри В.І.,

представника відповідача - Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Командування Повітряних Сил Збройних Сил України - Черепова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов`язання поновити на посаді, визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539;

- зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799);

- звернути до негайного виконання судове рішення про поновлення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) та зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним адміністративним позовом та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року, зокрема, об`єднано в одне провадження адміністративні справи №520/15887/2020 та №520/16216/2020; присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №520/15887/2020; подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів ухвалено здійснювати у межах об`єднаної адміністративної справи №520/15887/2020; розгляд об`єднаної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Командування Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов`язання поновити на посаді, визнання протиправним та скасування наказу ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відтак, після об`єднання судом здійснюється розгляд позовних вимог позивача про

- визнання протиправним та скасування пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539;

- зобов`язання Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799);

- звернення до негайного виконання судове рішення про поновлення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) та зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- визнання протиправним та скасування наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад "Про призначення комісії для прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що пункт 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539, яким його увільнено від займаної посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і зараховано в розпорядження Міністра оборони України, є протиправним та таким, що порушує його права. При цьому, позивачем наголошено на обставинах відсутності фактичних та реальних підстав для його увільнення від посади і зарахування в розпорядження. Крім того, позивачем було вказано, що станом на момент видання оскаржуваного наказу він був кандидатом у депутати Харківської обласної ради, а отже відповідно до приписів Виборчого кодексу України не міг бути звільнений з роботи за ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, командира військової частини (формування) чи переведений на іншу роботу, направлений у відрядження без його згоди. В той же час, позивачем наголошено на обставинах відсутності необхідності у виданні оскаржуваного наказу стосовно позивача у зв`язку з виданням Указу Президента України №166/2020, а також порушення норм законодавства про працю, оскільки позивача звільнено з посади в період його тимчасової непрацездатності. Також, позивачем вказано на протиправність та необґрунтованість наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад "Про призначення комісії для прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба". При цьому, зазначено, що наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад є таким, що виданий на виконання пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539 та під час звільнення позивача від виконання службових обов`язків за станом здоров`я, що унеможливлює його виконання з огляду на неможливість особистої участі.

Представником відповідачів Міністерства оборони України та Міністра Оборони України у поданому до суду відзиві на позов вказано на його необґрунтованість та недоведеність, а також зазначено, що з 01.10.2020 року у військовому законодавстві України були запроваджені нові військові звання військовослужбовців, в тому числі вищого офіцерського складу Збройних Сил України. Отже, враховуючи те, що п.2 Указу Президента України позивачу від 14.10.2017 року №2323/2017 «Про присвоєння військових звань» позивачу було присвоєне військове звання генерал-майора (тобто до набрання Законом № 680-ІХ законної сили), то в силу п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 680-ІХ військове звання позивача «генерал-майор» прирівнюється до військового звання «бригадний генерал». З метою приведення військових звань вищого офіцерського складу до вимог Указу Президента України від 05.05.2020 року №166/2020 (в редакції Указу Президента України від 13.10.2020 року № 431/2020), Міністром оборони України та Головнокомандувачем Збройних Сил України видано спільну директиву від 15.10.2020 року № Д-321/8/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році», затверджено План проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році та затверджено Перелік змін до штату Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Так, представником відповідачів вказано, що відповідно до Переліку змін до штату Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба виведено посаду начальник університету з військовим званням за посадою «генерал-майор» та введено посаду начальник університету з військовим званням за посадою «бригадний генерал». Крім цього, було змінено код нововведеної посади начальника університету. Таким чином, представником відповідачів зазначено, що посада начальника університету з військовим званням «генерал-майор», яку займав позивач була скорочена (виведена зі штату Університету) та замість неї була введена нова посада начальника університету з військовим званням за посадою «бригадний генерал» та новим кодом посади. При цьому, представником відповідачів зазначено, що враховуючи норми діючого законодавства в частині особливого порядку призначення/заміщення на посади науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, в тому числі до посади начальника університету, призначення позивача на нову посаду начальника університету не є можливим без проведення відповідного конкурсу. Отже, враховуючи те, що у штаті Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба виведено (скорочено) посаду начальник університету з військовим званням за посадою «генерал-майор», введено посаду начальник університету з військовим званням за посадою «бригадний генерал», беручи до уваги вимоги нормативно-правових актів в частині проведення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, в тому числі на посаду начальника університету, що унеможливлює перепризначення позивача на нову посаду начальника університету, а також не вирішення питання щодо дальшого службового використання позивача. Міністром оборони України було прийнято єдине можливе та законне рішення щодо зарахування позивача в розпорядження до вирішення питання щодо подальшого службового використання на військової служби, яке було оформлено п.3 параграфу §3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539. Водночас, представником відповідачів наголошено на необґрунтованості доводів позивача щодо неможливості видання оскаржуваного наказу №539 через перебування ним у статусі кандидата у депутати та на лікуванні.

Представником відповідача Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України у поданому до суду відзиві на позов вказано на його необґрунтованість та недоведеність, а також зазначено, що наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад було видано на виконання пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539. При цьому, представником відповідача вказано, що зазначеним наказом визначено строк для здачі посади позивачем у період з 23.11.2020 року по 02.12.2020 року, тобто в строк після закінчення звільнення його від виконання службових обов`язків. Також, представником відповідача вказано, що згідно наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 20.11.2020 року №271 (по стройовій частині) наказано позивача вважати таким, що з 20.11.2020 року перебуває на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306), м. Харків, у зв`язку з чим відповідачем було видано наказ від 21.11.2020 року №391ад «Про внесення змін до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.11.2020 року №383а, в якому зокрема визначено, що прийняття і здавання посади належить здійснити протягом 10 діб після повернення позивача до виконання обов`язків військової служби.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Командування Повітряних Сил Збройних Сил України у наданих до суду письмових поясненнях підтримано правову позицію Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та вказано на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023) до участі у справі за вищевказаним позовом.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба через канцелярію суду було подано пояснення, в яких вказано, що введення нових військових звань та необхідність приведення існуючого стану справ до відповідності із рішенням Президента України, оргзахід, що був визначений №Д-321/8/дск від 15.10.2020 року за своїм змістом мав суто технічний характер, був необхідним та обов`язковим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 має звання генерал-майор та з 06 травня 2019 року проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де до виконання обов`язків за посадою приступив 19 травня 2019 року, що підтверджується наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 234, посвідченням генерала, наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 19 травня 2019 року № 127, наказом командира військової частини А0201 (по стройовій частині) від 21 травня 2020 року № 95, а також є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням учасника бойових дій.

Відповідно до постанови Харківської обласної територіальної виборчої комісії від 21 вересня 2020 року № 10 (17 год. 46 хв.) «Про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до єдиного та територіального виборчих списків Харківської обласної регіональної партійної організації політичної партії «БЛОК СВІТЛИЧНОЇ «РАЗОМ!» на чергових виборах депутатів Харківської обласної ради 25 жовтня 2020 року» позивач був зареєстрований кандидатом у депутати Харківської обласної ради по територіальному виборчому округу № 6 під № 1 Харківської обласної регіональної партійної організації політичної партії «БЛОК СВІТЛИЧНОЇ «РАЗОМ!»

Під час розгляду справи встановлено, що 04.06.2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 680-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців», який набрав чинності 01.10.2020 року, відповідно до п.4 якого зокрема частину 2 статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324 із наступними змінами) викладено в новій редакції, а саме встановлено такі військові звання вищого офіцерського складу (армійські): бригадний генерал, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал.

Відповідно до п.3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього ж Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» від 04.06.2020 року № 680-ІХ (далі - Закон № 680-ІХ), з метою врегулювання штатно-посадових категорій, питань проходження служби, грошового та пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, прирівняно армійські (корабельні) військові звання вищого офіцерського складу в таких співвідношеннях, зокрема генерал-майор (контр-адмірал) до бригадний генерал (коммодор).

З аналізу вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що законодавцем проведено прирівнювання саме присвоєних військовослужбовцям військових звань до набрання цим Законом № 680-ІХ чинності, до військових звань, які були запроваджені після 01.10.2020 року, тобто після набрання Законом № 680-ІХ чинності.

Прирівнювання ж штатно-посадових категорій посад (шпк посади - військово- адміністративний термін, що визначає відповідність командних посад військовим званням) до штатно-посадових категорій посад за нововведеними військовими званнями зазначена правова норма (п.3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 680-ІХ) не здійснює та не передбачає, через що для зміни шпк відповідної посади необхідне проведення організаційних (організаційно-штатних) заходів (внесення змін до відповідних штатів військових частин, установ, організацій, тощо).

Отже, оскільки до запровадження Законом № 680-ІХ нових військових звань, так і після такого запровадження, назви деяких зокрема армійських військових звань вищого офіцерського складу, такі як «генерал-майор» та «генерал-лейтенант» зберіглися, однак останні не відповідають своєму змістовному рівню та значенню по відношенню до попередніх.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що п.2 Указу Президента України позивачу від 14.10.2017 року №2323/2017 «Про присвоєння військових звань» позивачу було присвоєне військове звання генерал-майор.

Як зазначено представником відповідачів Міністерства оборони України та Міністра Оборони України у поданому до суду відзиві на позов та встановлено судом під час розгляду справи, присвоєння звання позивачу відбулось до набрання Законом № 680-ІХ законної сили, а отже в силу п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 680-ІХ військове звання позивача «генерал-майор» прирівнюється до військового звання «бригадний генерал».

При цьому, представником відповідачів вказано, що враховуючи запровадження нових військових звань військовослужбовців Збройних Сил України, з метою уточнення переліку посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського складу, та граничних військових звань за цими посадами, зокрема у Міністерстві оборони України, указом Президента України «Про внесення змін до Указів Президента України від 27 грудня 2005 року № 1860 та від 5 травня 2020 року № 166» від 13.10.2020 року № 431/2020 (набрав законної сили 16.10.2020 року), зокрема додаток № 1 до указу Президента України від 05 травня 2020 року № 166 ''Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами" викладено у новій редакції, відповідно до якої посада «начальник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба» має граничне військове звання бригадний генерал.

Як повідомлено суду представником відповідачів, з метою приведення військових звань вищого офіцерського складу до вимог указу Президента України від 05.05.2020 року №166/2020 (в редакції указу Президента України від 13.10.2020 року № 431/2020), Міністром оборони України та Головнокомандувачем Збройних Сил України видано спільну директиву від 15.10.2020 року № Д-321/8/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році», затверджено План проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році та затверджено Перелік змін до штату Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Відповідно до Переліку змін до штату Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба виведено посаду начальник університету з військовим званням за посадою «генерал-майор» та введено посаду начальник університету з військовим званням за посадою «бригадний генерал». Крім цього, було змінено код нововведеної посади начальника університету.

Вказані обставини, на думку відповідачів, свідчать на користь того, що посада начальника університету з військовим званням «генерал-майор», яку займав позивач була скорочена (виведена зі штату університету) та замість неї була введена нова посада начальника університету з військовим званням за посадою «бригадний генерал» та новим кодом посади.

Водночас, як було повідомлено суду представниками відповідачів, до посад науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, в тому числі до посади начальника університету, нормативно-правовими актами встановлюються окремі вимоги щодо порядку призначення військовослужбовців на ці посади. Так, згідно п.4.3 Положення про вищі військові навчальні заклади, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 27.05.2015 року № 240, порядок комплектування посад начальників вищих військових навчальних закладів та їхніх заступників, начальників факультетів та їхніх заступників, науково-педагогічних, педагогічних та наукових працівників визначається законодавством України, а згідно п.4.4 цього Положення, призначення військовослужбовців на інші посади постійного складу вищих військових навчальних закладів здійснюється відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454.

У позовній заяві позивачем вказано, що він 04.11.2020 року дізнався, що пунктом 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539 його увільнено від займаної посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і зараховано в розпорядження Міністра оборони України відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», та указу Президента України від 05 травня 2020 року № 166/2020 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» (зі змінами, далі - Указ № 166/2020), а на термін перебування в розпорядженні його зараховано на всі види забезпечення та у списки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (м. Вінниця) з виконанням обов`язків військової служби в межах, визначених командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України.

Також, під час розгляду справи зі змісту пояснень наданих представником позивача було встановлено, що 12.11.2020 року позивачу стало відомо про те, що на виконання, зокрема, пункту 3 параграфу § 3 наказу № 539 та з метою якісного забезпечення здавання позивачем справ і посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07.11.2020 року № 383ад «Про призначення комісії для прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба» призначена відповідна комісія Повітряних Сил Збройних Сил України.

При цьому, розпорядчою частиною наказу від 07.11.2020 року № 383ад визначено:

- у період з 23 листопада по 02 грудня 2020 року Позивачеві здати, а полковнику ОСОБА_2 прийняти посаду начальника Університету, а прийняття і здавання посади провести у місці постійної дислокації, за існуючим штатом, наявними фондами, озброєнням, технікою та запасами матеріальних засобів гідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року № 300, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 р. за № 615/2419 (далі - Положення № 300) (пункт 2);

- голові комісії акт про прийняття і здавання посади начальника Університету подати Командувачу Повітряних Сил Збройних Сил України на затвердження до 03 грудня 2020 року (пункт 3).

Вважаючи зазначені накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Водночас, зі змісту позовної заяви судом встановлено доводи позивача стосовно того, що у відповідачів були відсутні законодавчо визначені підстави для видання наказу від 27 жовтня 2020 року № 539 в частині, що стосується позивача, оскільки виключний перелік підстав для його увільнення від посади і зарахування в розпорядження передбачено підпунктами 1-16 пункту 116 Положення № 1153/2008, але жодних підстав, визначених зазначеним пунктом, у період виникнення спірних правовідносин не існувало.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст. 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із приписами ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України.

Співвідношення чисельності офіцерського складу за військовими званнями та граничні строки перебування осіб офіцерського складу на посадах у Збройних Силах України та інших військових формуваннях встановлюються відповідно Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Суд зазначає, що указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно із пп. 1 п. 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється на рівнозначні посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Водночас, призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду (абз. 1 пп. 3 п. 82 Положення).

Згідно із приписами абз. 2 п. 94 Положення № 1153/2008, переміщення військовослужбовців з вищих посад на нижчі здійснюється на підставах, передбачених: абзацами другим - шостим підпункту 3 та останнім абзацом пункту 82 цього Положення, - прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади.

Відповідно до положень п. 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: 1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців; 2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини А0515; 3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду; 4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень; 5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів; 6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено; 7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу; 8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби; 9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу; 10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби; 11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади; 11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади; 12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання; 12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; 13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання; 14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі; 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення; 16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку – за медичними показниками) – до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Суд зазначає, що механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170).

Відповідно до абзаців 2, 3 та 7 пункту 4.16 розділу IV Інструкції №170, зарахування військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- звільнення з посади і зарахування в розпорядження проводяться за підставами, визначеними пунктом 116 Положення, наказом посадової особи, до номенклатури призначення якої належить посада військовослужбовця, або наказом прямого командира (начальника) цієї посадової особи;

- зарахування проводиться в розпорядження посадової особи, до компетенції якої належить вирішення питання дальшого службового використання військовослужбовця, або, в разі неможливості вирішення цього питання, у розпорядження прямого командира (начальника);

- звільнення з посад і зарахування військовослужбовців у випадку, визначеному підпунктом 1 пункту 116 Положення, проводяться в розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посади, з дня закінчення встановленого строку проведення організаційно-штатних заходів, крім випадку, визначеного пунктом 256 Положення.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у випадку скорочення посади військовослужбовця, посадовою особою, до номенклатури призначення якої належить посада військовослужбовця, видається наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця зі скороченої посади та зарахування військовослужбовця у розпорядження.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до спірного у даній справі пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539 позивача відповідно до п. 116 Положення від 05.05.2020 року №166/2020 «Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» (зі змінами) увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження Міністра оборони України

З аналізу норм, наведених судом у рішенні вище, слід дійти висновку про те, що в оскаржуваному позивачем наказі мають бути зазначені конкретні причини та підстави увільнення позивача від займаної посади і зарахування його в розпорядження, визначені пп. 1-16 пункту 116 Положення №1153/2008.

Натомість, як встановлено судом, спірний у даній справі наказ не містить в собі визначених пп. 1-16 п. 116 Положення №1153/2008 конкретних підстав для звільнення позивача з посади і зарахування його в розпорядження, що свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Під час розгляду справи судом встановлено, що представник відповідачів Міністра оборони України та Міністерства оборони України, обґрунтовуючи власну правову позицію, послався на обставини того, що увільнення позивача від займаної посади відбулось з підстав, визначених пп.1 п.116 Положення №1153/2008.

Отже, стосовно доводів представника відповідачів Міністерства оборони України та Міністра оборони України щодо проведення заходів з реформування у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що відповідає пп.1 п.116 Положення № 1153/2008, суд зазначає наступне.

З системного аналізу пп. 1 п.116 Положення № 1153/2008 вбачається, що для видання Міністром оборони України оскаржуваного пункту 3 параграфу § 3 Наказу № 539 стосовно позивача були необхідні дві обов`язкові умови, а саме розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад; у визначений день закінчення встановленого строку проведення цих заходів (розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад) не було вирішено питання щодо дальшого службового використання позивача, як вивільненого військовослужбовця.

Як встановлено під час розгляду справи, зазначені обставини були відсутні у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що згідно пункту 1.2 Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22.11.2016 року № 620ДСК: директива про проведення організаційних (організаційно-штатних) заходів – це обов`язковий до керівництва і здійснення акт вищого військового командування, який визначає порядок реалізації рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України шляхом проведення організаційних (організаційно-штатних) заходів. З питань здійснення організаційних заходів видаються спільні накази і директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України; організаційні (організаційно-штатні) заходи - заходи, які проводяться з військовими частинами з метою зміни складу, підпорядкованості, дислокації, вдосконалення їх організаційно-штатної структури, чисельності, кількості конкретних посад, категорій військових звань, рівнів освіти, військово-облікових спеціальностей особового складу, а також озброєння, військової техніки та іншого військового майна. До організаційних заходів відносяться заходи щодо Формування (створення), розформування (ліквідації), переформування, переведення на інший штат, передислокації, переміщення, внесення змін до штату, переведення на штатний розпис, переведення на інший штатний розпис, переведення на штат, перейменування, перепідпорядкування, передачі до складу (приймання зі складу), надання (анулювання), присвоєння почесного найменування, внесення змін до штату - організаційний захід, який проводиться з метою приведення військової частини до нормативно визначених організаційно-штатних структур, чисельності, кількості конкретних посад, категорій військових звань, рівнів освіти, ВОС, посадових окладів і тарифних розрядів особового складу, кількості та найменувань основного ОВТ, а також до змін умов дислокації.

Водночас, згідно зазначеної Настанови № 620 ДСК абз. 10 п.1.2 розділу 1 розформування (ліквідація) - організаційний захід, який передбачає ліквідацію військової частини (абзац дев`ятий пункту 1.2. розділу 1), переформування - організаційний захід, який проводиться у разі необхідності переведення однієї (декількох) військових частин на іншу (нову) організаційно - штатну структуру.

При цьому, Настанова № 620 ДСК не містить поняття такого організаційного заходу як реформування військової частини, яке застосовується у підпункті 1 пункту 116 Положення № 1153/2008, доказів проведення якого у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до суду не надано. Також, не надано до суду і доказів проведення у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на момент виникнення спірних правовідносин передбачених Настановою № 620 ДСК організаційних заходів у вигляді формування (створення), розформування (ліквідації), переформування, переведення на інший штат, передислокації, переміщення, переведення на штатний розпис, переведення на інший штатний розпис, переведення на штат, перейменування, перепідпорядкування, передачі до складу (приймання зі складу), надання (анулювання), присвоєння почесного найменування.

Відтак, суд приходить до висновку про не підтвердження під час розгляду справи наявності обов`язкових умов про проведення організаційних заходів у вигляді розформування (реформування) Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що згідно розділу «Повітряні Сили Збройних Сил України» Переліку № 166/2020 (в редакції Указу № 431/2020, який набрав чинності 16 жовтня 2020 року), займаній позивачем посаді «Начальник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба» відповідає військове звання «бригадний генерал».

Вказані обставини свідчать на користь того, що у спірний період було проведено організаційний захід у вигляді внесення змін до штату, який проводився з метою приведення Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до нормативно визначених категорій військових звань.

Водночас, суд зазначає, що у Переліку змін № 8, який отримано листом Управління персоналу штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 21 жовтня 2020 року № 350/104/4/1450, стосовно посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба в графах «Кількість», «Вивести», « 01» (індекс воєнного часу), « 51» (індекс мирного часу), «Ввести», « 01», « 51» не зазначено жодних кількісних показників у цифрах, а зазначено про виведення лише військового звання і коду (018) «генерал - майор» і введення військового звання і коду (019) «бригадний генерал».

Відтак, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не надано доказів проведення змін у чисельності посад Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з військовими званнями вищого офіцерського складу, чим спростовуються доводи представника відповідачів щодо скорочення штатної посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба шляхом скорочення (виведення) посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з військовим званням за посадою «генерал-майор» і введення посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з військовим званням за посадою «бригадний генерал».

Стосовно доводів представника відповідачів про те, що згідно вимог Положення № 240, Інструкції № 542/1255, статуту Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба в частині особливого порядку призначення/заміщення на посади науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, у тому числі, до посади начальника університету, призначення позивача на нову посаду начальника університету не є можливим без проведення відповідного конкурсу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту» вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Згідно із п. 85 Положення № 1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється на альтернативній основі за умови перебування військовослужбовців у резерві з урахуванням рівня фізичної підготовленості або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників. Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.

Відповідно до п.98 Положення № 1153/2008 призначення осіб офіцерського складу на посади командування (керівного складу), наукових та науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, наукових (науково-дослідних) установах здійснюється відповідно до номенклатури посад з урахуванням вимог Законів України "Про вищу освіту" та "Про наукову і науково-технічну діяльність". Порядок призначення офіцерів на зазначені посади встановлюється Міністерством оборони України.

Згідно із абз.1 п.4.23 розділу IV Інструкції № 170 призначення військовослужбовців на штатні посади командування, наукових і науково-педагогічних працівників у військових навчальних закладах і науково-дослідних установах здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному Положенням № 1153/2008, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України з питань військової освіти.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 240 вищий військовий навчальний заклад (далі - ВВНЗ) - вищий навчальний заклад державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації військових фахівців для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність.

Згідно із пункт 1.5. розділу І Положення № 240 до ВВНЗ належать військові університети.

Відповідно до пункту 4.3. розділу IV Положення № 240 порядок комплектування посад начальників ВВНЗ та їхніх заступників, начальників факультетів та їхніх заступників, науково-педагогічних, педагогічних та наукових працівників визначається законодавством України.

Згідно пункт 10 розділу ІІІ Інструкції № 542/11255 після розгляду Вищою атестаційною комісією Міністерства оборони України кандидатури особи, яка стала переможцем конкурсу на вакантну посаду, її у встановленому порядку призначають на посаду начальника ВВНЗ, ВНП ЗВО, про що видається наказ (по особовому складу).

Як передбачено приписами пункту 1 розділу VIII Інструкції № 542/11255 особи офіцерського складу, обрані за конкурсом на посади у ВВНЗ, ВНП ЗВО, призначаються на посади наказами по особовому складу командирів (начальників) відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Під час розгляду справи встановлено, що положеннями абзац п`ятий пункту 1.4. розділу 1 статуту Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба університет є вищим військовим навчальним закладом державної форми власності, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України та має: статус юридичної особи, свій Бойовий Прапор, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, а також власну символіку, має реєстраційні рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України і є розпорядником коштів нижчого рівня.

Відповідно до підпунктом 4.2.1. пункту 4.1. розділу 4 статуту керівництво діяльністю Університету безпосередньо здійснює начальник Університету, який діє на засадах єдиноначальності відповідно до законодавства та цього Статуту.

Згідно із підпунктом 4.2,1. пункту 4,1. розділу 4 статуту начальник університету призначається на посаду на конкурсній основі і звільняється з посади Міністром оборони України. Конкурс на заміщення посади начальника Університету проводиться відповідно до вимог законодавства

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач був призначений на посаду начальника університету наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 234 за результатами відповідного конкурсу, проведеного згідно з наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 11 грудня 2018 року № 342ад «Про проведення конкурсу на заміщення посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба».

Обов`язки за посадою начальника Університету Позивач виконував з 19 травня 2019 року, що підтверджується наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 19 травня 2019 року № 127, наказом командира військової частини А0201 (по стройовій частині) від 21 травня 2019 року № 95.

Водночас, згідно із приписами ч.1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є, зокрема, 1) керівник (ректор, президент, начальник, директор).

Згідно пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 240 безпосереднє управління діяльністю ВВНЗ здійснює його начальник (керівник) (далі - начальник), який діє на засадах єдиноначальності, керується цим Положенням, статутом ВВНЗ і на якого покладаються функції практичної реалізації завдань ВВНЗ.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин позивач за посадою є науково-педагогічним працівником.

Водночас, суд зазначає, що питання проходження військової служби військовослужбовцями, які є науково-педагогічними працівниками, регулюється Положенням № 1153/2008 та Інструкцією № 170.

Згідно абзацу 9 п.4.2 розділу IV Інструкції № 170 для командування, науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти строк перебування на посаді встановлюється 5 років.

Абзацем 17 п.4.2. розділу IV Інструкції № 170 визначено, що строки перебування на посадах можуть бути продовжені на строки, що не перевищують граничні строки перебування на посадах, визначені цим пунктом, або граничний вік перебування на військовій службі, визначений законодавством. Особа офіцерського складу не може займати одну посаду понад два граничні строки перебування на ній.

Отже, відповідно до вимог абзацу дев`ятого пункту 4.2 розділу IV Інструкції № 170, враховуючи дату видання Наказу № 234 - 06 травня 2019 року, строк перебування Позивача на посаді начальника Університету встановлюється 5 років, тобто до 06 травня 2024 року.

Як повідомлено суду представником позивача, протягом зазначеного п`ятирічного строку перебування на посаді позивач не може бути увільнений з посади начальника університету внаслідок проведення організаційних заходів у Збройних Силах України стосовно університету, пов`язаних з виведенням і наступним введенням посади начальника університету внаслідок зміни законодавчо визначених для цієї посади військових звань або лише зміни законодавчо визначених для цієї посади військових звань, які відбулися без фактичного та реального скорочення посади начальника університету.

В той же час, відповідно до підпункту 7 пункту 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема: 7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу.

При цьому, відповідно до абз. 10 п.4.16 розділу IV Інструкції № 170 зарахування військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, звільнення з посад і зарахування військовослужбовців у випадку, визначеному підпунктом 7 пункту 116 Положення, проводяться з дотриманням цього пункту після закінчення визначеного законодавством строку перебування на посаді у розпорядження посадової особи, до номенклатури якої належить посада науково-педагогічного працівника.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачами не надано доказів того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин були наявні визначені законодавством підстави для звільнення позивача з посади і зарахування в розпорядження Міністра оборони України.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що оскільки займана позивачем посада начальника університету внаслідок проведення організаційних заходів фактично не скорочувалась, то звільнення позивача з посади начальника університету і зарахування в розпорядження Міністра оборони України могло здійснюватися лише після закінчення 5-річного строку перебування останнього на посаді начальника університету, яка є посадою науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, за умови необрання його на зазначені посади за результатами нового конкурсу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539, у зв`язку з чим останній підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас, суд враховує доводи позивача стосовно того, що видання спірного у даній справі наказу відбулось у період його перебування на лікарняному та за часу наявності у останнього статусу кандидата у депутати Харківської обласної ради, проте зазначає, що у даному випадку відбулось не звільнення позивача з військової служби в цілому, а звільнення з посади з одночасним зарахуванням на всі види забезпечення та у списки командування Повітряних Сил Збройних Сил України для подальшого проходження військової служби.

Відтак, зазначені доводи позивача є необґрунтованими.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Міністерства оборони України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та клопотань про звернення до негайного виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і зобов`язання Міністерства оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що останні є похідними від первинної позовної вимоги.

Однак, суд зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що наказом Міністра оборони України від 09.04.2021 року №108 (по особовому складу) генерал-майора ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Міністра оборони України, колишнього начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба звільнено з військової служби у запас за пп. «д» (через службову невідповідність) п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, зі змісту наявної в матеріалах справи копії наказу вбачається, що звільнення позивача було здійснено на підставі накладеного Міністром оборони України дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність. (наказ від 14.01.2021 року №1КП ДСК).

Водночас, як було встановлено судом, позивач відповідно до акту прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, затвердженого ТВО Командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_3 16.04.2021 року, передав, а полковник ОСОБА_2 прийняв справи та посаду начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, проте наказами Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба не виключався зі списків особового складу.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що оскільки станом на час розгляду справи позивач був звільнений з військової служби у запас, з підстав, які не є предметом розгляду даної справи, то у суду відсутні підстави для поновлення його на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Щодо доводів представника позивача стосовно того, що станом на момент розгляду справи позивача не було виключено зі списків особового складу, суд зазначає, що дійсно матеріали справи містять довідку Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 26.04.2021 року №607/24-95, відповідно до змісту якої позивач перебуває на військовій службі у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, проте зазначені обставини не нівелюють факту звільнення позивача з військової служби у запас, а отже унеможливлюють його поновлення на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад "Про призначення комісії для прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба" та заявленого представником позивача клопотання про вихід за межі позовної вимоги шляхом визнання протиправним і скасування наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.03.2021 року №92ад «Про призначення комісії для прийняття посади начальника справи та посаду начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (в редакції наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20.03.2021 року №93ад «Про внесення змін до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.03.2021 №92ад»), суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, зазначений наказ було видано на виконання пункту 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539 з метою забезпечення подальшої діяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та формального порядку увільнення особи з займаної посади.

Водночас, під час розгляду справи, як було вказано судом вище, позивачем було передано справи та посаду начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, що свідчить про вичерпання дії зазначеного наказу.

Отже, судом встановлено, що зазначений наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2020 року № 383ад "Про призначення комісії для прийняття і здавання посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба" та наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.03.2021 року №92ад «Про призначення комісії для прийняття посади начальника справи та посаду начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (в редакції наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20.03.2021 року №93ад «Про внесення змін до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.03.2021 №92ад») є формальним та логічним завершенням процедури увільнення особи з займаної посади.

Відтак, враховуючи обставини звільнення позивача з військової служби суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та задоволення клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частин1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168), Міністра Оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168), Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, Вінницька область, 21007), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, Вінницька область, 21007), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023) про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов`язання поновити на посаді, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.