Рішення № 96674924, 30.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 квітня 2021 року справа № 520/1606/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (Обласний центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), яка полягає у невиплаті різниці між отриманою сумою разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року і не виплаченою разовою грошовою допомогою до 5 травня 2020 року в сумі 9464 гривень; 2) зобов`язання, відповідно до Закону України від 25.12.1998 №367-ХІУ "Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплатити єдиною сумою 9464 гривень як різницю між отриманою сумою разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року і не виплаченою разовою грошовою допомогою до 5 травня 2020 року одержані судом 01.02.2021р.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження згідно ст. 263 КАС України.

Ухвалою від 01.03.2021р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 22.03.2021р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з вказаним позовом, вирішено продовжити розгляд справи.

Ухвалою суду від 01.04.2021р. залучено до участі у справі у якості відповідача Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради.

Спір склався з приводу застосування ст. 13 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Підставами позову є доводи про те, що адміністративні органи провели нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.

Відповідач - Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, з поданим позовом не погодився, подав відзив на позов, аргументуючи заперечення зазначив, що нарахування та виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році проводилась Центром відповідно до списків-розпоряджень Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, а тому Центр правомірно керувався постановою КМУ від 19.02.2020 року №112. У зв`язку з чим, позов вважає необґрунтованим, а вимоги безпідставними.

Відповідач - Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог стосовно Управління, у зв`язку з тим, що Управління не є належним відповідачем по справі, так як нарахування та виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році Управлінням не здійснювалась.

Відповідач - Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, з поданим позовом не погодився, подав відзив на позов, аргументуючи заперечення зазначив, що керувався діючим Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та діючими нормативними актами Уряду України та просив суд задовольнити позов в частині, яка стосується Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оскільки саме Центром здійснено виплату з порушенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже характер спірних правовідносин та суть спору, предмет доказування та обсяг наявних у справі документів, дозволяють вирішити спір на підставі приєднаних до справи доказів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Змістом копії посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджена обставина наявності у заявника правового статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.

Довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 17.02.2021р. №222 підтверджено перебування позивача на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради як отримувача разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня.

За результатами вчинення Управлінням соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради та Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, владних управлінських функцій, позивачем було отримано грошову допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі - 3.640,00грн., що підтверджується довідкою від 17.02.2021р. №222 та випискою по картковому рахунку.

Відповідачами у відзивах на позовну заяву не спростована обставина знаходження заявника на обліку саме в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, а також обставина нарахування разової грошової допомоги саме цим Управлінням, а також не заперечували отримання позивачем зазначеної допомоги у вказаному розмірі.

Так, Управлінням самостійно зазначено у відзиві на позовну заяву, що відповідно до п. 4.3.2 Положення про Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015р.№7/15, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, та п.4.1.22 Положення про Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020р.№7/20, яке є чинним з 01.01.2021 року, Управління здійснює призначення разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», передає списки - розпорядження до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для нарахування виплати.

Стверджуючи про порушення власного суб`єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено положенням про виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни разової грошової допомоги у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.

Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у редакції Закону України від 28.12.2014р. №79-VIII було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма закону діяла з 01.01.2015 р.

На реалізацію приписів цієї норми закону КМУ було видано Постанову від 19.02.2020р. №112, якою виконання функцій з нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня покладені як на районні органи соціального захисту населення, так і на центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у редакції Закону України від 28.12.2014р. №79-VIII, ані приписи ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України від 28.12.2007р. №107-VI ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України від 28.12.2007р. №107-VI об`єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб`єктивне право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня на підставі Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993р. №3551-ХІІ у редакції Закону України від 25.12.1998р. №367-ХІV.

За правилом розв`язання юридичних колізій норми закону є вищими за норми будь-яких підзаконних актів права, у тому числі і чинних постанов КМУ, а тому усі доводи відповідача про інше слід визнати юридично неспроможними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачами як владними суб`єктами не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Суд вважає, що механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб`єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.

Відповідно до постанови КМУ від 13.12.2001р. №1828 матеріали пенсійних справ та особові рахунки органами соціального захисту населення Харківської області були передані терорганам ПФУ України в Харківській області з 01.03.2001р.

Розпорядженням Голови Харківської ОДА від 25.01.2001р. №29 на Центр було покладено виконання функцій з нарахування і виплати допомог по Дзержинському, Орджонікідзевському та Червонозаводському районах міста Харкова.

Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської ОДА від 06.02.2001р. №12 на Центр було покладено виконання функцій контролю за правильністю нарахування і виплати соціальних платежів в районах міста Харкова та Харківському районі Харківської області.

Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської ОДА від 17.03.2005р. №18 на Центр було покладено виконання функцій з нарахування і виплати допомог по Дергачівському району Харківської області.

Проте, для усієї Харківської області Центром здійснюється підготовка документів на виплату всіх видів грошових допомог і компенсацій.

З офіційно оприлюдненого Положення про Центр (затверджене розпорядженням голови Харківської ОДА від 22.11.2016р. №535) витікає, що саме цей адміністративний орган наділений повноваженнями на здійснення контролю за правильністю призначення та виплати усіх видів грошових допомог.

Відтак, саме Центр повинен остаточно усунути (виправити) ті недоліки (дефекти) у реалізації владної управлінської функції, котрі у згаданій сфері були допущені районним органом соціального захисту населення.

Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб`єктами не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд вважає за необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідачів з приводу виплати допомоги до 5 травня у 2020 році у неналежному розмірі, а саме не восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду II групи у розмірі, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

З огляду на викладені вище міркування та зміст вимог заявника, суд приходить до висновків про необхідність виходу за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, зобов`язавши Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради призначити разову грошову допомогу до 5 травня 2020р. позивачу як інваліду II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, та передати списки - розпорядження до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, якого необхідно зобов`язати після отримання зазначених списків-розпоряджень здійснити нарахування виплати позивачу зазначеної допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з рахуванням виплаченої суми, здійснивши виплату зазначеної різниці однією сумою.

Вимоги щодо виплати зазначеної допомоги у розмірі 9464,00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції владного органу щодо здійснення розрахунку належних сум, які підлягають до виплати. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що за наслідками здійснення відповідачами владних управлінських функцій на виконання зазначеного рішення суду, позивач отримає допомогу не у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з рахуванням виплаченої суми.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196676, 61025, м. Харків, вул. Різдвяна, 1) та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) з приводу призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) допомоги до 5 травня у 2020 році у неналежному розмірі, а саме не восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196676, 61025, м. Харків, вул. Різдвяна, 1) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як інваліду II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з рахуванням виплаченої суми, здійснивши виплату зазначеної різниці однією сумою.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева