Рішення № 96674546, 30.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/880/21

30 квітня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в якому просить:

визнати протиправними дії Великогаївської сільської ради Тернопільського району (ОТГ) що виявилися у ненаданні ОСОБА_1 інформації, що запитувалася.

зобов`язати Великогаївську сільську раду Тернопільського району (ОТГ), надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду ОСОБА_1 , наступну інформацію:

- Кому саме (фізичній, юридичній особі) видавалась довідка за вих. №21 від 21.01.2021? Прошу надати повні найменування (ПІБ), місцезнаходження таких.

- Чи складався Акт про встановлення місця реєстрації фактичного проживання від 20.01.2021? Якщо так, то прошу вказати ким складався, в чиїй присутності та на підставі яких даних?

- Чи під час складання відбувалось фактичне обстеження (входження на подвір`я, до будинку) житлового будинку АДРЕСА_1 ? Якщо так, то чи отримувався дозвіл на входження на подвір`я та до будинку від власника чи інших осіб, які там проживають? Прошу надати копію такого за наявності.

- Яким способом була отримана довідка ПП "Екотерн" у сільській раді: наручно чи поштовим зв`язком? Прошу надати копію документів про це, зокрема реєстр поштових відправлень чи інші докази вручення.

- Чи володіє Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області дозволом (згодою) на поширення інформації, що викладена у довідці №21 від 21.01.2021, у випадку наявності такого, прошу надати копію згоди ОСОБА_1 на оброблення, зберігання та поширення (передачу) юридичним та фізичним особам такої інформації?

- Копію посадової інструкції Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП, або інший нормативний акт, що визначає посадові обов`язки Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП Великогаївської сільської ради із відміткою про ознайомлення з такими.

Стягнути з Великогаївської сільської ради Тернопільського району (ОТГ) в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з запитом на отримання інформації. Проте, в порушення приписів статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідачем не надано запитуваної інформації протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту позивача. Станом на дату звернення позивача до суду з цією позовною заявою відповідь на вище зазначений запит відповідачем так і не надана, чим останній, на думку позивача, порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на адресу Великогаївської сільської ради надійшов інформаційний запит від гр. ОСОБА_2 з приводу надання інформації від 30.01.2021, який був зареєстрований 01.02.2021 за вх. №24. Відповідь на запит було надано заявнику 09 лютого 2021, тобто на п`ятий день після отримання запиту. Інформація на запит була надана в повному обсязі з відповідними додатками та надіслана запитувачу засобами поштового зв`язку. Термін надання інформації Великогаївською сільською радою не було пропущено, моральної та матеріальної шкоди запитувана інформації позивачу не нанесла.

Позивач подала до суду відповідь на відзив в якому просила позовні вимоги викладені у позовній заяві задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію:

- Кому саме (фізичній, юридичній особі) видавалась довідка за вих. №21 від 21.01.2021? Прошу надати повні найменування (ПІБ), місцезнаходження таких.

- Чи складався Акт про встановлення місця реєстрації фактичного проживання від 20.01.2021? Якщо так, то прошу вказати ким складався, в чиїй присутності та на підставі яких даних?

- Чи під час складання відбувалось фактичне обстеження (входження на подвір`я, до будинку) житлового будинку АДРЕСА_1 ? Якщо так, то чи отримувався дозвіл на входження на подвір`я та до будинку від власника чи інших осіб, які там проживають? Прошу надати копію такого за наявності.

- Яким способом була отримана довідка ПП "Екотерн" у сільській раді: наручно чи поштовим зв`язком? Прошу надати копію документів про це, зокрема реєстр поштових відправлень чи інші докази вручення.

- Чи володіє Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області дозволом (згодою) на поширення інформації, що викладена у довідці №21 від 21.01.2021, у випадку наявності такого, прошу надати копію згоди ОСОБА_1 на оброблення, зберігання та поширення (передачу) юридичним та фізичним особам такої інформації?

- Копію посадової інструкції Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП, або інший нормативний акт, що визначає посадові обов`язки Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП Великогаївської сільської ради із відміткою про ознайомлення з такими.

Позивач вказує на ту обставину, що відповідачем отримано запит проте жодної відповіді на інформаційний запит позивач не отримала.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно частини п`ятої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Суд зазначає, що положення вказаного закону регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Крім цього, відповідно до статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Отже доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливий у випадку отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Тобто, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Частиною першою статті 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно частини четвертої статті 20 вказаного Закону, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як зазначалось судом вище, позивач звернулася до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із запитом на отримання публічної інформації від 30.01.2021, який отримано відповідачем 01.02.2021, що підтверджується відтиском штампу Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про реєстрацію вхідної кореспонденції №24 від 01.02.2021.

Позивач вказує на ту обставину, що відповідачем не надано відповіді на її інформаційний запит.

В той же час, судом встановлено, що 09.02.2021 Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області направлено відповідь на запитувану інформацію на адресу відповідача.

Згідно доданої до відзиву на позовну заяву копії відповіді відповідача на інформаційний запит позивачу повідомлено таке:

"Інформація, яка викладена в довідці від 21 січня 2021 року №21 надавалась на запит ПП "Екотерн" (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 25, тел 42-27-70, Код ЄДРПОУ 37601744) з метою виконання умов договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на території Великогаївської сільської ради, в тому числі с. Товстолуг Тернопільського району. Довідка надіслана засобами поштового зв`язку (не рекомендованим листом) та в електронному вигляді.

Представниками Товстолузького старостинського округу було складено Акт про встановлення місця реєстрації та фактичного проживання за адресою будинковолодіння: АДРЕСА_1 .

Інформація викладена в довідці не суперечить вимогам, викладеним в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, а саме щодо надання згоди ОСОБА_1 на оброблення, зберігання та поширення інформації про особу.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" повідомляємо, що спеціаліст першої категорії відділеного робочого місця відділу "ЦНАП" виконує свої посадові обов`язки відповідно до Посадової інструкції, затвердженої. розпорядженням голови Великогаївської сільської ради від 29 грудня 2019 року."

З врахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідачем порушено встановлені статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строки надання такої інформації, а саме відповідь надана на шостий робочий день, чим недотримано встановлений законом п`ятиденний строк надання інформації на запит.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання надати протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду інформацію суд зазначає, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).

Таким чином, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Відповідно, судовий захист надається з метою поновлення вже існуючих та порушених прав/інтересів.

Тому, оскільки 09.02.2021 відповідачем було надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021, то зазначена позовна вимога на момент звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем вже виконана, а отже відсутнє порушення прав позивача у цій частині.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправними дій Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пунктів 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами.

Аналогічна правова позиція вказана, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №554/9740/16-а, від 22.12.2018 по справі №826/23650/15.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Водночас, позивач не надала суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, також нею не доведено завдання такої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та душевними стражданнями, приниження честі та гідності, а тому підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн відсутні.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача у позові просив стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які особа понесла чи очікує понести при розгляді позовної заяви, в якому зазначено, що оплата витрат на правову допомогу складає 12000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), акт наданих послуг (виконаних робіт), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному випадку заявлені витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені у встановленому законом порядку.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору сплаченого згідно квитанції №1 від 19.02.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, код ЄДРПОУ: 04394875).

Головуючий суддя Мартиць О.І.