Рішення № 96674313, 30.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року Справа № 480/591/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/591/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконними дії по проведенню відносно позивача посадовою особою підрозділу ГУНП в Сумській області 10.11.2020 опитування з використанням поліграфу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач є поліцейським ізолятора тимчасового тримання №2 Головного управління Нацполіції в Сумській області в на вимогу начальника ізолятора, відносно позивача проведено опитування з використанням поліграфа. Не зважаючи на незгоду позивача на проходження опитування з використанням поліграфа та відсутністю будь-яких документів стосовно проведення внутрішньої перевірки, в наслідок психологічного тиску з боку її безпосереднього начальника, позивач надала письмову згоду на проведення опитування з використанням поліграфу. Відповідно до копії довідки про результати опитування встановити орієнтовну інформацію не виявилось можливим у зв`язку із неінформативним психофізіологічним станом позивача у зв`язку із втомою. Вважає, що дії службових та посадових осіб відповідача щодо проведення відносно позивача опитування з використанням поліграфа є протиправними, оскільки проведені з порушенням вимог Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2017 № 920 (далі - Інструкція № 920), за відсутності самого факту службового розслідування, відсутності зави позивача щодо ініціювання опитування.

Ухвалою суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що згідно абзацу 2 пункту 2 розділу II Інструкції №920 відповідно до принципу правомірності ініціатива щодо опитування також може належати особі, стосовно якої, на її думку, висунуто безпідставні підозри або звинувачення. Вичерпний перелік випадків, за яких проводиться опитування в Національної поліції України наведено в пункті 1 розділу III Інструкції №920, серед яких перевірка з власної ініціативи особи, яка виявила бажання бути опитаною з використанням поліграфа, у тому числі під час проведення службових розслідувань.

Позивач надала письмову згоду на проведення опитування з використанням поліграфа, датовану 10.11.2020, у формі заяви. Написання даної заяви позивач підтверджує у позові. Відповідно до інформації, викладеної в заяві ОСОБА_1 підставою (причиною) проведення опитування з використанням поліграфа є власне бажання. Разом з тим, позивач власним підписом у вищезазначеній заяві засвідчила, що не заперечує щодо порядку і умов проведення опитування з використанням поліграфа, спеціалістом роз`яснено її права, своє рішення про участь в опитуванні з використанням поліграфа приймає добровільно, без застосування погроз, насильства чи інших незаконних засобів виливу на неї від будь-кого.

За результатом опитування з використанням поліграфа відносно позивача ГУНП в Сумській області не приймало ніяких процесуальних рішень та будь-якої шкоди їй не було завдано (а.с. 17-19).

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що відповідно до пунктів 1-3 Розділу 11 Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, за необхідності проведення опитування його ініціатор готує та підписує завдання на проведення опитування з використанням поліграфа (додаток 1 до наказу МВС від 13.11.2017 №920). У завданні ініціатор зазначає мету, яка потребує з`ясування спеціалістом під час проведення опитування. Завдання передається разом із необхідними матеріалами до підрозділу Національної поліції України, де працює спеціаліст, для погодження його безпосереднім керівником. Спеціаліст вивчає наявні матеріали, робить висновок щодо можливості проведення опитування, призначає дату й місце його проведення, про що повідомляє ініціатора опитування. При цьому Інструкція не містить виключень щодо організації проведення опитування з використанням поліграфу і порядок єдиний для будь-якою ініціаіатора. Тому, за відсутності самого факту службового розслідування, відсутності заяви позивача щодо ініціювання опитування з використанням поліграфу, позивача протягом півтори години працівники Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області опитували з викорисанням поліграфу без будь-якої на те правової підстави та всупереч Інструкції (а.с. 24).

В поданих відповідачем запереченнях на відповідь на відзив зазначається, що підставою проведення опитування з використанням поліграфа було власне бажання ОСОБА_1 , тобто власна ініціатива позивача, що підтверджується відповідною письмовою заявою про надання згоди на проведення опитування з використанням поліграфа. Інструкція №920 не містить норми та і позивач їх не наводить, які визначають необхідність підготовки завдань та заяви щодо ініціювання проведення опитування, у разі якщо опитування особи проводилося з її власної ініціативи. Також Інструкція №920 не містить вимог та заборон щодо часових обмеження проведення опитування з використанням поліграфа. За таких обставин, також спростовуються посилання позивача на часовий проміжок. Опитування з використанням поліграфа проведено спеціалістом ОСОБА_2 , який пройшов відповідну підготовку за напрямом проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа (а.с. 29-31).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2020 старшим оперуповноваженим СКП Ямпільського ВП Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції ОСОБА_2 проведено опитування інспектора ІТТ№2 лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з використанням поліграфа, що не заперечується сторонами.

В заяві про надання згоди на проведення опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, позивач надала свою згоду на участь у проведенні опитування з використанням поліграфа у зв`язку з власним бажанням (а.с. 6).

Після проведення опитування старшим оперуповноваженим СКП Ямпільського ВП Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції ОСОБА_2 складено Довідку про результати опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, в якій зазначено, що встановити орієнтовну інформацію не виявилось можливим у зв`язку із неінформативним психофізіологічним станом респондента у зв`язку з її втомою (а.с. 9).

Вважаючи, що дії службових та посадових осіб відповідача щодо проведення відносно позивача опитування з використанням поліграфу є протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 розділу I Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2017 № 920, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.017 за № 1472/31340 (далі - Інструкція №920) ця Інструкція визначає основні принципи, завдання, загальні умови, організацію проведення опитування осіб з використанням поліграфа у Національній поліції України.

В пункті 1 розділу II Інструкції №920 визначено, що за принципом добровільної згоди спеціаліст проводить опитування лише за умови отримання письмової згоди опитуваної особи.

Відмова від опитування не може тягти за собою утиск особи, порушення її законних прав та свобод.

Визначення спеціаліста та опитаної особи закріплено в п. 2 розділу I Інструкції №920. Так, опитувана особа - особа, яка досягла 18-річного віку та є працівником Національної поліції України або кандидатом для прийняття на службу в поліцію, визначена в завданні на проведення опитування, та надала добровільну згоду на проходження процедури опитування з використанням поліграфа; в свою чергу спеціаліст із проведення опитування з використанням поліграфа (далі - спеціаліст) - службова особа Національної поліції України, яка пройшла відповідну підготовку за напрямом проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа, отримала відповідний сертифікат і функціональними обов`язками якої передбачено проведення опитувань.

Згідно абзацу 2 пункту 2 розділу II Інструкції №920 За принципом правомірності опитування проводиться тільки за наявності відповідного завдання та в межах визначеного кола питань, про що спеціаліст повідомляє опитувану особу. Ініціатива щодо опитування також може належати особі, стосовно якої, на її думку, висунуто безпідставні підозри або звинувачення.

У відповідності до п. 5 розділу II Інструкції №920 за принципом забезпечення прав і свобод людини під час проведення опитування спеціаліст повинен дотримуватись основоположних прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також міжнародними договорами.

Опитувана особа повинна знати, щодо якої події проводиться опитування, бути ознайомлена з тематикою запитань, має право відмовитися від опитування на будь-якому етапі, не надавати пояснень щодо виникнення у нього тих чи інших психофізіологічних реакцій.

За приписами п. 1 розділу ІII Інструкції №920 у діяльності Національної поліції України опитування проводяться в таких випадках:

під час вступу кандидатів на службу до поліції;

у разі проведення атестування поліцейських;

перевірка з власної ініціативи особи, яка виявила бажання бути опитаною з використанням поліграфа, у тому числі під час проведення службових розслідувань;

здійснення оперативно-розшукової діяльності.

В п. 2 розділу ІII Інструкції №920 вказано, що за необхідності проведення опитування його ініціатор готує та підписує завдання на проведення опитування з використанням поліграфа (додаток 1). У завданні ініціатор зазначає мету, яка потребує з`ясування спеціалістом під час проведення опитування. Завдання передається разом із необхідними матеріалами до підрозділу Національної поліції України, де працює спеціаліст, для погодження його безпосереднім керівником.

При цьому, ініціатор опитування (далі - ініціатор) - керівник, перші заступники і заступники керівника центрального органу управління поліцією, керівник структурного підрозділу центрального органу управління поліцією, керівники, перші заступники і заступники керівника територіального органу поліції, начальник Департаменту кадрового забезпечення та особа, уповноважена на проведення службового розслідування (перевірки) (абз. 1 п. 2 розділу І).

Отже, суд зазначає, що ініціатива щодо опитування може належати особі, яка виявила бажання бути опитаною з використанням поліграфа.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише такі дії (бездіяльність) і рішення суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Адміністративний суд захищає громадянина від втручань у його основоположні права.

Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, що з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

В позовній зяві позивач зазначила про свою незгоду на проходження опитування з використанням поліграфа та психологічний тиск з боку її безпосереднього начальника, проте будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надає

Натомість в матеріалах справи міститься заява про надання ОСОБА_1 згоди на проведення опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, в якій позивач вказує, що надає свою згоду на участь у проведенні опитування з використанням поліграфа у зв`язку з власним бажанням. Також в заяві зазначено, що позивач не заперечує щодо порядку і умов проведення опитування з використанням поліграфа (а.с. 6).

У відповідності до абз 2 п. 5 розділу II Інструкції №920 опитувана особа має право відмовитися від опитування на будь-якому етапі, не надавати пояснень щодо виникнення у нього тих чи інших психофізіологічних реакцій.

У разі відмови особи від опитування безпосередньо перед або під час його проходження особі пропонують написати в довільній формі відповідну заяву із зазначенням причин своєї відмови.

Відмова від проведення опитування з використанням поліграфа не несе за собою будь-яких правових наслідків щодо такої особи, не свідчить про наявність у неї прихованої інформації (абз. 2, 3 п. 6 розділу IIІ Інструкції №920).

Доказів того, що позивачка відмовлялась від проходження опитування суду також не надано.

Суд зазначає, що згідно ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не наведено жодних належних і допустимих в розумінні ст. 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів порушення відповідачем її прав.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що оскаржуваними діями порушено його права, свободи чи інтереси.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій незаконними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска