Рішення № 96673958, 13.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2021 року м. Рівне №460/9322/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ромашко Л.Г.,

відповідача: представник Кокіль І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Управління Держпраці у Рівненській області (далі по тексту – відповідач), у якій позивач просить визнати протиправними дії Управління Держпраці у Рівненській області при здійсненні та оформленні результатів інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року та припис про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав на відсутність законних підстав для винесення оскаржуваних рішень за неукладення трудового договору з ОСОБА_2 . Позивач зазначив, що 11.11.2020 між ним (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) був укладений договір на виконання разових робіт №7, за умовами якого остання зобов`язана виконати разові роботи - обробити та роздрукувати 187 фотографій розміром 10x15 см. Позивач вказує, що за умовами такого договору на Виконавця не розповсюджується правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника; Виконавець самостійно й на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства. З огляду на наведене, позивач вважає, що він не зобов`язаний був укладати трудовий договір з ОСОБА_2 , оформляти його наказом чи розпорядженням та повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття його на роботу.

Також позивач вказав, що факт відсутності у його діях порушень законодавства про працю встановлений постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2021, що набрала законної сили 02.02.2021, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач у позовній заяві вказав на порушення встановлених законодавством термінів проведення інспекційного відвідування.

Ухвалою від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вказав, що на момент проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 у фотостудії за адресою АДРЕСА_1 , на робочому місці знаходилась ОСОБА_2 , яка відмовилася від надання письмових пояснень. В свою чергу, позивачем було надано договір про співпрацю на виконання разових робіт від 11.11.2020 №7. Згідно з даним договором ОСОБА_2 зобов`язується обробити та надрукувати 187 фотографій, робота має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Водночас, в даному договорі про співпрацю в п.2 підпункті 2.2 зазначено, що ОСОБА_2 може виконувати роботу передбачену цим договором в межах роботи студії - з 09:00 до 18:00 год., тобто відповідно до графіку роботи фотостудії, встановленого ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач вказує, що на момент проведення інспекційного відвідування позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт офіційного працевлаштування ОСОБА_2 , а договір про співпрацю на виконання разових робіт від 11.11.2020 року №7, був наданий разом із запереченнями, тобто після завершення інспекційного відвідування.

Також відповідач, з посиланням на норму частини 3 статті 24 КЗпП України, зазначає, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота проводилася за розпорядженням чи з відома власника, або уповноваженого ним органу.

Таким чином вважає, що за наслідками встановлених порушень вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України Управлінням Держпраці у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством прийнято оспорювані попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року та припис про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері фотографії, є платником єдиного податку ІІІ групи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №847382 та копією свідоцтва платника єдиного податку серії Б №640875.

11 листопада 2020 року Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення на інспекційне відвідування за №877-Н/09-27, яким направлено інспекторів раці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для проведення інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_2 , місце проведення господарської діяльності: Рівненська область.

В направленні на інспекційне відвідування зазначений термін дії направлення: з 12 листопада по 25 листопада 2020 року; підстава для здійснення інспекційного відвідування: наказ Управління Держпраці у Рівненській області від 11.11.2020 №1073.

18 листопада 2020 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №РВ 8450/2027/АВ з якого слідує, що інспекційне відвідування було розпочате о 12.00 год. 12 листопада 2020 року та завершене о 9:10 год. 18 листопада 2020 року.

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлені наступні порушення:

- в порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 не укладено трудовий договір, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, 12 листопада 2020 року;

- в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 допущено до роботи 12 листопада 2020 року, одного працівника - ОСОБА_2 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не зважаючи на подані позивачем заперечення, 24.11.2020 відповідачем прийнятий оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень №РВ/8450/2027/АВ/П відповідно до якого позивача зобов`язано в строк до 11.12.2020 усунути та в подальшому не допускати рушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України відносно ОСОБА_2 , а також попередження №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року, яким констатовано відповідальність за порушення законодавства про працю.

Не погоджуючись з діями Управління Держпраці у Рівненській області при здійсненні та оформленні результатів інспекційного відвідування, попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року та приписом про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 877 визначено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Як вже зазначалося вище по тексту рішення ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері фотографії. Позивач є платником єдиного податку ІІІ групи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №847382 та копією свідоцтва платника єдиного податку серії Б №640875.

За положеннями ст. 55 Господарського кодексу України позивач відноситься до суб`єктів малого підприємництва.

За наведених обставин, строк здійснення інспекційного відвідування (позапланового заходу) позивача за додержанням законодавства про працю не міг перевищувати двох робочих днів.

Однак, з акту №РВ 8450/2027/АВ слідує, що інспекційне відвідування було розпочате о 12.00 год. 12 листопада 2020 року та завершене о 9:10 год. 18 листопада 2020 року.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позаплановий захід державного контролю за дотриманням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був проведений поза межами встановлених Законом № 877 строків, тобто з порушенням порядку здійснення такого державного контролю.

Водночас, суд не погоджується з висновками відповідача про виявлені інспекційним відвідуванням порушення законодавства про працю, з огляду на таке.

Так, частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу зазначеної норми слідує, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Суд зазначає, що працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою-підприємцем.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між суб`єктом господарювання та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб`єктом господарювання і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, який визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України "Про охорону праці" та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд вважає, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Судом встановлено, що 11.11.2020 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Виконавець) був укладений договір №7 про співпрацю на виконання разових робіт, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 (Замовник) доручив, а ОСОБА_2 (Виконавець) зобов`язана була виконати разові роботи – обробити та роздрукувати 187 фотографій, розміром 10х15см (п.1.1 договору), робота має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду робіт (п. 1.2), Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Виконавцем роботу (п.1.3).

Згідно п.2.2 зазначеного договору, Виконавець може виконувати роботи передбачені цим договором у приміщенні фотостудії, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в межах роботи студії, з 9.00 до 18.00. Відповідно до п. 11.2 договору виконавець виконує договір, використовуючи виключно матеріали, обладнання та устаткування Замовника й відповідає за неправильне їх використання.

Окрім того договором про співпрацю на виконання разових робіт №7 від 11 листопада 2020 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони погодили розмір винагороди, терміни виконання робіт та порядок їх здачі і приймання, а саме: у термін з 12 листопада по 13 листопада 2020 року (п.4.1); розмір винагороди за якісно виконані роботи становить 374,00 грн. (п. 4.2); виплата винагороди здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання Акту приймання виконаних робіт (п.4.3).

Як вбачається із копії акту приймання-передачі виконаних робіт по договору про співпрацю на виконання разових робіт від 17.11.2020 року в період з 12.11.2020 року по 13.11.2020 року Виконавець виконав та передав наступні роботи: обробив та надрукував 187 фотографій розміром 10х15, Замовник прийняв вказані роботи по обсягу та якості, вартість робіт становить 374,00 грн. 04 грудня 2020 року ФОП ОСОБА_1 виплачена винагорода ОСОБА_2 за виконані роботи згідно акту від 17.11.2020 року до договору №7 від 11.11.2020 в сумі 301,00 грн. та сплачені податки: ЄСВ в розмірі 82,28 грн. та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 67,32 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.12.2020 та банківськими квитанціями від 04.12.2020 року за № 0.0.1929807626.1 та № 0.0.1929921643.1, які наявні в матеріалах справи.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 12 листопада 2020 року, що надані інспектору праці Управління Держпраці в Рівненській області Миронюк Н.О, копія яких містяться в матеріалах справи, вона перебувала в приміщення фотостудії, що належить ФОП ОСОБА_1 , виконуючи договір про співпрацю на виконання разових робіт №7, в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебуває, не є його працівником.

Суд зауважує, що позивачем договір про співпрацю на виконання разових робіт №7 від 11 листопада 2020 року був пред`явлений під час проведення заходу державного контролю та описаний в акті інспекційного відвідування. Водночас, жодних відомостей про те, що ОСОБА_2 як виконавець за укладеним цивільно-правовим договором, не погоджуються з укладенням відповідного цивільно-правового договору чи його умовами, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказана угода вважається такою, що укладена за вільним волевиявленням, на розсуд сторін і погоджена ними.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що оплата наданих послуг (виконаних робіт) з виготовлення десертів проводилася саме по факту наданих конкретних послуг за актом здавання-приймання виконаної роботи, залежно від кількості виготовленої продукції, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом робочого дня.

Суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг, трудові відносини не виникають. Виконавець, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Суд зазначає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в запереченні на акт інспекційного відвідування наводив аргументи, аналогічні доводам позивача в судовому засіданні. Натомість, відповідач без належного обґрунтування відхилив заперечення суб`єкта господарювання.

Оцінка досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що під час інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача не було об`єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин, як і не встановлено, що працівник ОСОБА_2 була допущена позивачем до роботи з порушенням встановленого порядку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд критично оцінює висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, які зазначені в акті інспекційного відвідування та оспорюваному приписі про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах, наданих позивачем в ході інспектування, а є припущеннями управління Держпраці.

При вирішенні спірних правовідносин суд, на підставі ч. 4 ст. 78 КАС України, також бере до уваги встановлені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2021 (набрала законної сили 02.02.2021) у справі № 569/21154/20 обставини за результатами розгляду матеріалів, які надійшли з управління Держпраці у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)).

Так, надаючи правову оцінку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Рівненський міський суд Рівненської області встановив відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП України.

Враховуючи вищевикладене вище, суд приходить до висновку, що припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень №РВ8450/2027/АВ/П є протиправним та належить до скасування, а позов – до задоволення в цій частині.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За змістом оскаржуваного попередження №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року останнє лише констатує та повідомляє про відповідальність за виявлені порушення під час проведення інспекційного відвідування. Водночас, будь-яких правових наслідків (санкцій) для позивача вказане попередження не несе, а відтак не породжує, не змінює або не припиняє права та обов`язків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, суд зауважує, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №РВ 8450/2027/АВ/П від 24 листопада 2020 року.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №РВ 8450/2027 від 24 листопада 2020 року належить відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача про стягнення судових витрат.

Так, адвокат вказує, що 01.12.2020 позивачем укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання правової допомоги та юридичних послуг, в тому числі й консультаційного характеру.

Додатковою угодою про надання правової допомоги від 01.12.2020 №1 визначено, що попередньо обумовлений розмір гонорару за надання правової допомоги – 6000 грн.

Сукупно квитанцією до прибуткового касового ордеру №б/н від 23.12.2020 та актом приймання-передачі наданих адвокатом послуг згідно Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2020 підтверджується надання та відповідна оплата таких послуг на суму 6000,00 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням правової позиції ВС/КАС від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області 700,66 грн. в рахунок відшкодування судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень №РВ8450/2027/АВ/П.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) судовий збір у розмірі 700,66 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26 квітня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков