Рішення № 96673848, 29.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа №548/2016/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Зоріної І.М.

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чубенко Ж.А.,

представника відповідача Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - Муравйова О.В,.

третьої особи, представника відповідача Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - Чернеця Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: військовий комісар Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Чернець Дмитро Валерійович про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області із позовом до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: військовий комісар Хорольського районного військового комісаріату підполковник Чернець Дмитро Валерійович про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме просить:

- визнати наказ ВК Хорольського РВК (по особовому складу державних службовців) від 30.10.2020 №49 про звільнення ОСОБА_2 незаконним;

- поновити позивача на роботі головним спеціалістом у Хорольському районному військовому комісаріаті, а в разі його реформування - головним спеціалістом у Хорольському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн;

- допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, роботодавцем під час попередження про можливе звільнення та протягом наступних двох місяців не запропоновано іншу наявну роботу (посади). На думку позивача, самостійно утримуючи повнолітню дочку, яка навчається у вищому навчальному закладі, ОСОБА_1 мала переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі. Також позивач зазначає, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 27.11.2020 матеріали справи передано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №548/2016/20; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 до суду залучено до участі у справі у якості другого відповідача Хорольський районний військовий комісаріат.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 постановлено про перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.01.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи підполковника ОСОБА_3 , у яких останній зазначив, що доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не запропоновано іншу наявну роботу (посади) не відповідає дійсності. Так, 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 була запрошена на засідання комісії з питань попередження особового складу Хорольського районного військового комісаріату про можливе скорочення посад та у відповідності до частини 1 стаття 49-2 КЗпП України їй була запропонована вакантна посада головного спеціаліста командування Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також була повідомлена, що при введені в дію штату №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП їй необхідно буде подати відповідні документи для участі в конкурсі (на період карантину доборі) на вакантну посаду. Жодна з посад, які планувалися ввести в Хорольському РТЦК та СП не відповідала обліковій спеціальності, яку займала ОСОБА_1 , тому участь в конкурсі була обов`язковою. Державні службовці, посади яких скоротилися, були звільненні наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) від 30 жовтня 2020 року №49.

Державні службовці, відповідні посади, яких залишалися в штаті №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП, були перепризначені наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) від 30 жовтня 2020 року №49, згідно п.5.статті 22 Закону України "Про державну службу".

Жодна з 5 (п`яти) посад, на які були перепризначені державні службовці в Хорольському РТЦК та СП, не відповідала напрямком освіти та досвіду роботи державного службовця ОСОБА_1 . Зважаючи на це державний службовець ОСОБА_1 переваг в залишенні на роботі не мала, відповідно до пункту 1 статті 42 КЗпП України /а.с. 56-63/.

01.02.2021 до суду надійшли заперечення позивача на пояснення третьої особи, у яких ОСОБА_1 зазначає, що комісія з питань попередження особового складу про можливе скорочення посад не створювалася, а надана третьою особою копія протоколу від 31.08.2020 №2 не доводить дійсності обставин, викладених у ньому /а.с. 104-106/.

04.02.2021 до суду надійшов відзив Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому відповідач зазначив, що вимоги статті 49-2 КЗпП щодо ОСОБА_2 були дотримані: позивач була персонально попереджена про наступне вивільнення; запропонувати іншу роботу не було можливості у зв`язку з відсутністю відповідних посад. Стосовно переважного права відповідач зауважив, що у відповідності до статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Обставина перебування дочки ОСОБА_1 на утриманні позивачки могла б бути взята лише, у разі якби ОСОБА_1 мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не міг розмістити позивача на посадах, що встановлені в новому штаті через невідповідність ОСОБА_1 (психолог) цим посадам (юрист, бухгалтер) за освітою і досвідом роботи /а.с. 111-112/.

05.02.2021 від третьої особи до суду надійшла відповідь на заперечення позивача відносно пояснень третьої особи, у якій зазначено, що комісія з питань попередження особового складу про можливе скорочення посад була призначена наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату від 26.12.2019 №58, на підтвердження чого до відповіді додано витяг з наказу військового комісара від 26.12.2019 №58. 31 серпня 2020 року в службовому кабінеті №1 військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (на той момент) було проведено засідання комісії з питань попередження особового складу Хорольського районного військового комісаріату про можливе скорочення посад, на яку була запрошена в усній формі ОСОБА_1 та у відповідності до частини першої статті 49-2 КЗпП України їй була запропонована вакантна посада головного спеціаліста командування Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також була повідомлена, що при введені в дію штату №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП їй необхідно буде подати відповідні документи для участі в конкурсі на вакантну посаду.

05.02.2021 до суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 121-122/.

11.02.2021 до суду надійшов відзив Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважував, що в штаті №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП не було 3 (трьох) посади державних службовців та введено 2 (дві) посади з новими кваліфікаційними вимогами, тобто в ході реорганізаційних заходів відбулося скорочення штатної чисельності. Державні службовці, посади яких скоротилися, були звільненні наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) від 30 жовтня 2020 року №49. Державні службовці, відповідні посади, яких залишалися в штаті №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП, були перепризначені наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) від 30 жовтня 2020 року №49, згідно п.5.статті 22 Закону України "Про державну службу".

Жодна з 5 (п`яти) посад, на які були перепризначені державні службовці в Хорольському РТЦК та СП, не відповідала за напрямком освіти та досвіду роботи державного службовця ОСОБА_1 . Зважаючи на це державний службовець ОСОБА_1 переваг в залишенні на роботі не мала відповідно до п.1 статті 42 КЗпП України.

Зазначав, що за час перебування на державній службі в Хорольському РВК ОСОБА_1 підвищенням свого фахового рівня не займалася, на курси перепідготовки щодо набуття фаху перебування на інших посадах заяв не подавала, вислуга років в державній службі найменша серед працівників. Крім того, військовий комісар підполковник ОСОБА_3 зазначав, що посада за обліковою спеціальністю (050537 психологія), яку за рівнем фахової підготовки може займати ОСОБА_1 в Хорольському РТЦК та СП відсутня, а інші посади згідно кваліфікаційних вимог потребують стаж роботи не менше 2 (двох) років за фахом, якого в неї немає. Тому поновлення на державній службі є неможливим.

Запропоновані вакантні посади потребували конкурсного відбору і ОСОБА_1 розуміла, що за своєю фаховою освітою та кваліфікаційним рівнем може не пройти відповідний конкурс, тому, на думку третьої особи, позивачем була зайнята очікувальна позиція з метою подальшого подання позову до суду та стягнення коштів з відповідача.

Наголошував, що розпорядження ТВО військового комісара Полтавського ОТЦК та СП полковника Губського Д. від 04.11.2020 №3/1041 та від 05.11.2020 №3/1042, які додає до позовної заяви ОСОБА_1 , надійшли до Хорольського РТЦК та СП після звільнення ОСОБА_1 , і стосувалися вони вакантних посад державних службовців /а.с. 137-144/.

26.04.2021 від Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач зазначає, що посада головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія) не була вакантною. Її займав та виконував обов`язки посадової інструкції в Хорольському РВК державний службовець ОСОБА_4 , який і був перепризначений на відповідну посаду головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія) Хорольського РТЦК та СП.

Позивач ОСОБА_1 не має ні кваліфікації, ні спеціальної освіти, ні досвіду роботи щодо виконання обов`язків на посаді головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія) Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи наведене вище, відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_1 була звільнення з дотриманням всіх норм трудового законодавства і підстав для задоволення позивної заяви не має /а.с. 189-191/.

У судовому засіданні 29.0.4.2021 в режимі відеоконференції приймали участь позивач та представник позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідачів та третя особа у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на обставини, викладені ними у відзиві на позов.

У судовому засіданні 29.04.2021 на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства та з урахуванням думки учасників справи замінено відповідачів у справі Полтавський обласний військовий комісаріат на Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Хрольський районний військовий комісаріат на Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала на державній службі в Хорольському районному військовому комісаріаті (далі Хорольський РВК) на посаді головного спеціаліста відділення комплектування (облікова спеціальність (далі ОС) 050537 (психологія) з 05 жовтня 2015 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача /а.с. 24/.

Хорольський РВК до 30 жовтня 2020 року утримувався за штатом №03/834-04, чисельністю 19 військовослужбовців та 8 працівників, що підтверджується залученим до матеріалів справи витягом з штату Хорольского РВК №03/834-04 /а.с. 151/.

28 серпня 2020 року був виданий наказ військового комісара Хорольського РВК (з адміністративно-господарської діяльності) №64 "Про попередження військовослужбовців та працівників Хорольського РВК про майбутнє скорочення посад та звільнення" /а.с. 145/.

31 серпня 2020 року наказ військового комісара Хорольського РВК (з адміністративно-господарської діяльності) від 28 серпня 2020 року №64 "Про попередження військовослужбовців та працівників Хорольського РВК про майбутнє скорочення посад та звільнення" був доведений під особистий підпис 100% особового складу, що підтверджується аркушем доведення наказу військового комісара Хорольського РВК (з адміністративно-господарської діяльності) від 28 серпня 2020 року №64, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 146/

30 жовтня 2020 року на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року №Д-321/7/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України” та директиви командувача військ оперативного командування "Північ" від 03 вересня 2020 року №Д-10/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування "Північ", щодо переформування Хорольського районного військового комісаріату у Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та наказу військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 30 жовтня 2020 року №227 Хорольський районний військовий комісаріат за штатом №03/834-04, чисельністю 19 військовослужбовців та 8 працівників, переформований у Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за штатом №43/062-51(01), чисельністю 15 військовослужбовців та 7 працівників, що підтверджується витягом з наказу військового комісара Хорольського РВК (по стройовій частині) від 30.10.2020 року №101 /а.с. 154/.

В штаті №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП не було 3 (трьох) посад державних службовців та введено 2 (дві) посади з новими кваліфікаційними вимогами, тобто в ході реорганізаційних заходів відбулося скорочення штатної чисельності, що підтверджується витягом з штату Хорольського РВК №03/834-04 /а.с. 151/ та витягом із штату Хорольського РТЦК та СП №43/062-51(01) /а.с. 150/.

Скоротилися посади:

- провідний спеціаліст командування (ОС 080817 (право);

- головний спеціаліст відділення комплектування (ОС 050537 (психологія);

- провідний спеціаліст відділення комплектування (ОС 020297 (інформаційна, бібліотечна та архівна справа),

Які відповідно займали :

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_6 .

Введено 2 (дві) посади з новими кваліфікаційними вимогами:

- головний спеціаліст командування (ОС 080817 (право);

- головний спеціаліст командування (ОС 070726 (фінанси, банківська справа та страхування).

Державні службовці, посади яких скоротилися, були звільненні наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату (по особовому складу державних службовців) від 30 жовтня 2020 року №49, у пункті 1.2. якого значиться ОСОБА_1 /а.с. 25/.

Разом із тим, не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу".

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" визначено, що державна служба може бути припинена за ініціативою суб`єкта призначення.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

Частини третя та четверта статті 87 Закону України "Про державну службу" визначають процедуру, якої слід дотримуватися суб`єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.

Так, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Як вже зазначалося судом, на трудові відносини із державним службовцем поширюється законодавство про працю у частині відносин, не врегульованих Закону України "Про державну службу".

Так однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В силу вимог пункту 1 статті 40 Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наведеного вбачається, що суду для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з`ясувати чи була підстава для припинення державної служби ОСОБА_1 та чи дотримана процедура звільнення.

У даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року №Д-321/7/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України” та директиви командувача військ оперативного командування "Північ" від 03 вересня 2020 року №Д-10/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування "Північ", щодо переформування Хорольського районного військового комісаріату у Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та наказу військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 30 жовтня 2020 року №227 Хорольський районний військовий комісаріат за штатом №03/834-04, чисельністю 19 військовослужбовців та 8 працівників, переформований у Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за штатом №43/062-51(01), чисельністю 15 військовослужбовців та 7 працівників, що підтверджується витягом з наказу військового комісара Хорольського РВК (по стройовій частині) від 30.10.2020 року №101 /а.с. 154/.

Із наведеного слідує, що в даному випадку в Хорольському РВК відбулись зміни в організації роботи, а саме Хорольський РВК переформовано в Хорольський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та з 31.10.2020 введено в дію штат №43/062-051(01) (по державних службовцях), що призвело до скорочення штату, в тому числі посади позивача.

Вказані обставини, в силу пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, на переконання суду, є підставою, визначеною законом для звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділення комплектування Хорольського РВК.

Отже, суд доходить висновку, що за встановлених у справі обставин, підстава для звільнення позивача дійсно існувала, однак для того, щоб звільнення могло вважатися законним, роботодавцю необхідно дотриматися встановленої процедури. При цьому, недотримання процедурних гарантій при звільненні позивача є самостійною да достатньою підставою для кваліфікації звільнення як незаконного та поновлення особи на посаді.

Водночас, суд критично оцінює аргументи позивача про переважне право ОСОБА_1 в залишенні на роботі як особи, що самостійно утримує повнолітню дочку, яка навчається у вищому навчальному закладі, з наступних мотивів.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком (пункт 2 статті 42 КЗпП України).

Жодна з 5 (п`яти) посад, на які були перепризначені державні службовці в Хорольському РТЦК та СП, не відповідала за напрямком освіти та досвіду роботи державного службовця ОСОБА_1 , що встановлено зі змісту досліджених судом посадових інструкцій та в порівнянні з посадовою інструкцією головного спеціаліста відділення комплектування (ОС 050537 (психологія), з яких вбачається, що жодна з перерахованих посад не підходить під кваліфікацію ОСОБА_1 (у кваліфікаційних вимогах до кожної з посад необхідний досвід роботи за фахом не менше двох років) і досвіду роботи на цих посадах у позивача не має. що підтверджується трудовою книжкою позивача.

Представниками відповідачів було зазначено, що за час перебування на державній службі в Хорольському РВК ОСОБА_1 підвищенням свого фахового рівня не займалася, на курси перепідготовки щодо набуття фаху перебування на інших посадах заяв не подавала, вислуга років в державній службі найменша серед усіх наведених вище працівників. зазначене твердження позивачем не спростовано та не заперечувалось.

Посада головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія), на яку претендує в позовній заяві ОСОБА_1 , не була вакантною. Її займав та виконував обов`язки посадової інструкції в Хорольському районному військовому комісаріаті державний службовець ОСОБА_4 , який і був перепризначений на відповідну посаду головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія) Хорольського районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, так як мав досвід роботи на цій посаді.

Державний службовець ОСОБА_4 з 05.08.1982 року по 30.12.2008 року проходив військову службу в Збройних Силах України. Після звільнення ОСОБА_4 11.02.2009 року був прийнятий на роботу в Полтавський обласний військовий комісаріат провідним спеціалістом відділу обліково-призовної роботи. 07.09.2010 року був переведений на посаду спеціаліста першої категорії Хорольсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату. З 05.10 2015 року по 30.09.2016 року працював на посаді головного спеціаліста відділення забезпечення Хорольського районного військового комісаріату. 30.09.2016 року був переведений на посаду головного спеціаліста командування Хорольського районного військового комісаріату. 31.10.2020 року переведений на посаду головного спеціаліста командування Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де і продовжує працювати на даний час, що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 197-199/.

Державний службовець ОСОБА_4 має статус ветерана військової служби, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією посвідчення /а.с. 196/.

Представником відповідача у судовому засіданні було пояснено, що перебуваючи на державній службі з 11.02.2009 року на різних посадах ОСОБА_4 виконував обов`язки щодо соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, учасників бойових дій, учасників ООС (АТО), ветеранів війни та військової служби та членів їх сімей. Нарахування пенсій і грошової допомоги, а також надання пенсіонерам із числа військовослужбовців-ветеранів війни та військової служби та членам сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, всебічного сприяння в отриманні ними пільг і задоволенні невідкладних потреб, забезпеченні належного рівня їх соціальній захищеності. Ці обов`язки , відповідно до посадової інструкції, покладені на головного спеціаліста командування.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідачів, що позивач ОСОБА_1 не має ні кваліфікації, ні спеціальної освіти, ні досвіду роботи щодо виконання обов`язків на посаді головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 050546 (соціологія) Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, на уточнюючі запитання суду представниками відповідача було зазначено, що з моменту попередження про майбутнє скорочення посад та звільнення (31 серпня 2020 року) до звільнення (30 жовтня 2020 року) ОСОБА_1 заяви та документів, що підтверджують її переважне право в залишення на роботі (утримання повнолітньої дитини, яка навчається у вищому навчальному закладі), до військового комісара та відділення кадрів Хорольського РВК не надавала.

Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що при рівних умовах продуктивності праці ОСОБА_1 мала найнижчий рівень кваліфікації та найменший досвід роботи в порівнянні з іншими працівниками. Тому, переважного права на залишення на посаді передбаченого пунктом статті 42 КЗпП ОСОБА_1 не мала.

Що ж до дотримання відповідачем процедури звільнення, то суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось судом вище, частини третя та четверта статті 87 Закону України "Про державну службу" визначають процедуру, якої слід дотримуватися суб`єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

В даному ж випадку, 31.08.2020 ОСОБА_1 попереджено про те, що у зв`язку з проведенням організаційних заходів, посада, яку вона займає, підлягає скороченню.

В той же час, позивач у позовній заяві зазначає, що їй не було запропоновано іншої посади, внаслідок чого порушено її право на залишення на роботі.

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідачі стверджують, що 31 серпня 2020 року після проведення ранкової наради приблизно о 08 годині 20 хвилин у службовому кабінеті №1, військовий комісар підполковник ОСОБА_3 , залишив склад комісії з питань попередження особового складу Хорольського районного військового комісаріату про можливе скорочення посад, на яку була запрошена та була присутня ОСОБА_1 . На засіданні комісії їй була запропонована вакантна посада головного спеціаліста командування Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також була повідомлена, що при введені в дію штату №43/062-51(01) Хорольського РТЦК та СП їй необхідно буде подати відповідні документи для участі в конкурсі на вакантну посаду, на підтвердження чого надають пояснення членів та секретаря комісії /а.с. 192-195/.

Позивач заперечує зазначене з підстав того, що комісія з питань попередження особового складу про можливе скорочення посад взагалі не створювалася.

На противагу доводам позивача, відповідачем надано витяг з наказу військового комісара від 26.12.2019 №58 /а.с. 117/, згідно якого була створена наказом військового комісара Хорольського районного військового комісаріату комісія з питань попередження особового складу про можливе скорочення посад.

На дві вакантні посади головного спеціаліста командування (ОС 080817 (право) та головного спеціаліста командування (облікова спеціальність 070726 (фінанси, банківська справа та страхування) був оголошений добір в Хорольському РТЦК та СП згідно Закону України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з оприлюдненням вакансій на офіційному веб-сайті Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Кіровоградській та Полтавській областях, підтвердженням чого є наказ військового комісара Хорольського РТЦК та СП від 05 листопада 2020 року "Про оголошення добору для зайняття вакантних посад державної служби у Хорольському РТЦК та СП на період дії карантину" /а.с. 152/, витяг з веб-сайту Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Кіровоградській та Полтавській областях /а.с. 155/.

Таким чином, в ході розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність підстав чи/або порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 30.10.2020 №49 на переконання суду, відсутні.

Інші вимоги позивача є похідними від першої та, відповідно, задоволенню не підлягають.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296), Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Небесної Сотні, 21, м. Хорол, Полтавська область, 37800, код ЄДРПОУ 09659083), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: військовий комісар Хорольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Чернець Дмитро Валерійович (вул. Небесної Сотні, 21, м. Хорол, Полтавська область, 37800) про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 квітня 2021 року.

Суддя Л.М. Петрова