Ухвала суду № 96673700, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 квітня 2021 року м. Одеса Справа №420/5943/20

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А.

За участі секретаря Ягенської К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача в режимі відеоконференції Непийводи В.О.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

07.07.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказу відповідача від 04.11.2019 року №1116-ОС про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «в» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказу начальника Північного регіонального управління від 29.11.2019 року №411-ОС про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; поновлення позивача на військовій службі та призначення на посаду начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.11.2019 року по день поновлення на військовій службі.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, задоволено клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищенаведеною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2020 року відмовив у задоволенні скарги позивача та залишив ухвалу суду від 23.10.2020 року без змін.

В подальшому позивачем подано касаційну скаргу на вищенаведені рішення судів першої та другої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі № 420/5943/20 скасовано, справу № 420/5943/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції – Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року адміністративну справу №420/5943/20 прийнято до провадження.

Згідно ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Разом з позовом ОСОБА_1 подана заява про визнання поважними причини строку звернення з позовом до суду.

Як на підставу поважності причини пропуску строку позивач зазначає, що він 27.03.20р. та 17.05.2020 року письмово звертався до відповідача щодо ознайомлення його з Директивою Голови Державної прикордонної служби України №58-дск «Про переведення на новий штат територіальних органів ДПСУ» та про наявність посад, які були передбачені штатним розписом на час попередження та його звільнення та тільки 12.06.2020 року надійшла відповідь в електронному вигляді на його звернення, а в паперовому вигляді отримав 22.06.2020р. та з неї дізнався про наявність інших вакантних посад ніж тих які йому запропонували, також станом на час звернення до суду з позовом Директива не виконана, а Північне регіональне управління ДПС не скорочено.

З даного приводу, суд зазначає таке.

Позовна заява подана до суду 07.07.2020 року.

Позивач оскаржує накази від 04.11.2019 року №1116-ОС та від 29.11.2019 року №411-ОС якими його звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи позивач не зазначає, що він не був ознайомлений до звільнення з вищевказаними наказами, а тільки про те, що з Директивою його ознайомили в червні 2020 року та що скорочення Управління до цього часу не відбулось, та йому не запропонували усі вакантні посади.

Разом з позовом позивач надав відомості щодо доведення генерал-майору ОСОБА_1 директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України №58 ДСК від 23.09.2019 року про скорочення посади на якій стоять підпис позивача та дата ознайомлення 24.09.2019 року (а.с.28).

Таким чином позивач ще в вересні 2019 року був ознайомлений з змістом Директиви №58 -ДСК від 23.09.2019 року, а тому саме з цієї дати почав спливати час коли він дізнався про майбутнє звільнення та відмовився від запропонованих йому вакантних посад.

Також позивач ще 24.09.2019р. отримав письмове попередженні відповідача про своє можливе звільнення у зв`язку із проведенням організаційно – штатних заходів у зв`язку із скороченням посади відповідно до Директиви Адміністрації ДПС України №58-ДСК від 23.09.2019 року, про що свідчить його підпис (а.с.70) та відповідно подавав 29 листопаду 2019р. декларацію до НАЗК перед звільненням та в наступному подав другу декларацію після звільнення.

Крім того суд враховує, що хоча позивач був ознайомлений з директивою в вересні 2019 року, а звільнений з військової служби в листопаді 2019 року з заявою про витребуванні копії Директиви №58 –ДСК, та переліком посад нового штату Адміністрації ДПС України та регіональних управлінь, які відповідають його військово-облікової спеціальності він звернувся тільки 27.03.2020 року (а.с.73), тобто після спливу більш ніж 3-х місяців з дня звільнення. При цьому суд враховує, що карантинні обмеження були введені тільки 11.03.2020 року.

Поважними в розумінні статті 100 КАС України можуть визнаватися ті причини, які не залежали від волі позивача та створювали об`єктивні перешкоди в реалізації ним свого права на звернення до суду.

Доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення протягом встановленого КАС України строку до суду, чи з заявою до відповідача матеріали справи не містять.

Початок перебігу строку не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Невжиття ним активних дій протягом більше трьох місяців з часу винесення спірних наказів про звільнення свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного суду по справі №9901/601/19 від 01.04.2020р.

Проте позивач як під час звернення до суду, так і під час підготовчого провадження не навів будь-яких обставин і не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Зі змісту п. 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п.1 ст. 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у справах № 804/2647/17 від 19.09.2018р., №826/3318/17 від 12 вересня 2019 року, №817/1285/17 від 23.05.2018р.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що підстави вказані позивачем щодо пропуску ним строку звернення до суду з адміністративним позовом є неповажними.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, для надання позивачу можливості скористатися правом на подання заяви, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку, які враховуючи висновки викладені у цій ухвалі судом визнаються неповажними.

Суд також зауважує, що згідно п.14, 15 ст.171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 171 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту даної ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде залишений без розгляду відповідно до приписів ч.15 ст.171 КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2021 року.

Суддя Е.А. Іванов