Рішення № 96673546, 21.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2431/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 Міністерством юстиції України було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої була складена довідка від 09.01.2020, у висновках якої встановлено факт порушення приватним виконавцем вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та абз.2 п.5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 № 216, яке укладалось у відсутності підпису відповідального виконавця банку та штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019, від 04.11.2019, від 14.11.2019. Згідно з витягом з протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців № 29 від 06.03.2020 р. на порядку денному ставилось шосте питання про розгляд подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Встановлено, що платіжні вимоги від 25.10.2019, 04.11.2019, 14.11.2019 по виконавчому провадженню № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. Вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців. Наказом Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року було зупинено діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 строком на шість місяців. Позивач не погоджується з вказаними рішенням та наказом, вважає їх протиправними та такими, що налети до скасування.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на підставі заяви представника ОСОБА_2 адвоката Твердохлібова В.Г. від 20.11.2019 відповідно до статті 34 Закону № 1403-VІІІ та пункту 19 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1195/32647, Міністерством проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця щодо здійснення виконавчого провадження № 60107252. За результатами вказаної перевірки та згідно з частиною сьомою статті 34, пунктом 4 частини другої статті 38 Закону № 1403-VІІІ Міністерством до Дисциплінарної комісії направлено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця. У ході дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією було перевірено факти, викладені у поданні, зокрема щодо порушення вимог чинного законодавства та встановлено порушення норм чинного законодавства, що свідчило про неналежне виконання приватним виконавцем ОСОБА_1 своїх обов`язків, тобто про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII, а отже рішення є законним та не підлягає скасуванню. Рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом № 29 від 06.02.2020, в частині застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнені, прийнято при виявлених порушеннях законодавства при примусовому виконанні виконавчого провадження № 60107252 позивачем, саме неналежне виконання своїх їх обов`язків є законним та скасуванню не підлягає, а отже і наказ Міністерства юстиції України прийнятий на підставі рішення Дисциплінарної комісії є законним та не підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року по справі № 420/2431/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року в цій справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду, та зазначено, що під час нового розгляду справи необхідно дослідити за якою процедурою (поетапно) позивач подав означені платіжні вимоги до банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника, які реквізити були наявні/відсутні на цих вимогах, кому саме належав обов`язок щодо їх проставлення, чи існували в спірних правовідносинах обставини, через які їх проставлення уповноваженим виконавцем банку стало неможливим за встановленою законодавством процедурою, у зв`язку з чим виникли ці обставини та чиї дії слугували їх виникненню.

01.03.2021 року ухвалою суду було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 420/2431/20 за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ) до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001), Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.

16.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.02.2021, що стали підставою для направлення справи на новий розгляд), в якому відповідач позивні вимоги не визнає, зазначивши, що на примусовому виконанні у позивача перебувало виконавче провадження № 60107252 з примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18 виданого Приморським районним судом м. Одеса 18.09.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 250000,00 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ станом на 06.11.2018 - 7003828,25 гривень. Постанова про відкриття зазначеного виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 18.09.2019. У зв`язку відсутністю валютного рахунку у приватного виконавця, боржником було відкрито валютний рахунок в ПАТ «Банк Восток» та перераховано на нього 250000 доларів США про що повідомлено приватного виконавця заявами від 24.10.2019 та 28.10.2019. Постановою приватного виконавця від 25.10.2019 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках в ПАТ «Банк Восток». Згідно повідомлення ПАТ «Банк Восток» від 29.10.2019 № 6006-БТ постанова про арешт коштів боржника від 25.10.2019 № 60107252 отримана та прийнята до виконання. Вихідний залишок на арештованому рахунку на момент отримання постанови складав 250000,00 дол. США. 25.10.2019 приватним виконавцем до зазначеного банку направлено платіжну вимогу на примусове списання з рахунку боржника коштів в сумі 275000,00 дол. США. Платіжні вимоги на примусове списання грошових коштів з рахунку боржника направлялись самостійно ОСОБА_1 безпосередньо до ПАТ «Банк Восток»: 25.10.2019, 04.11.2019, 14.11.2019. Згідно відміток ПАТ «Банк Восток» від 14.11.2019, 22.11.2019 та 25.11.2019, що містяться на зворотному боці платіжних вимог, зазначені вимоги повернуті банком без виконання у зв`язку із порушенням приватним виконавцем вимог щодо заповнення реквізитів розрахункового документа. Обов`язок щодо забезпечення проставлення на платіжних вимогах підпису відповідального виконавця та відбитку штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, при направленні платіжної вимоги безпосередньо до уповноваженого банку, належить приватному виконавцю. Слід наголосити на тому, що приватний виконавець всупереч вимогам пункту 5.2 Положення направив вищезазначені платіжні вимоги безпосередньо до банку боржника та не звернувся до банку у якому він обслуговується для проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує його, у зв`язку з чим ці вимоги повернуті банком ПАТ «Банк Восток» три раза без виконання. Як наслідок, зазначене спричинило не вжиття ефективних, своєчасних заходів примусового виконання рішення, що призвело до значного затягування виконання рішення суду, та відповідно є проявом невідповідності дій приватного виконавця вимогам законодавства.

В письмових поясненнях позивач вказує, що за проставлення на вимозі реквізитів «підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця» відповідальним є саме банк, який обслуговує приватного виконавця. До такого висновку прийшов і суд касаційної інстанції, зазначивши у п. 62 своєї постанови від 11.02.2021 року, що «у п. 5.2 Положення № 216 під терміном «відповідальний виконавець» розуміється не приватний виконавець, а виконавець банку, який обслуговує приватного виконавця». Також зазначене підтверджується листом Національного банку України № 57-0010/22625 від 17.03.2021 року, наданому на запит приватного виконавця, у якому НБУ підтверджує, що за правильність заповнення реквізиту «підпис відповідального виконавця та відбиток штампу банку» відповідальність несе відповідальний виконавець банку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича перебувало виконавче провадження № 60107252 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 522/19690/18 від 18.09.2019 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 250000 доларів США, що еквівалентно 7003828,25 грн. за курсом НБУ станом на 06.11.2018 року.

18.09.2019 року у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60107252, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

З метою забезпечення виконання рішення суду на майно боржника накладено арешт та заборону на відчуження відповідно до постанови про арешт майна боржника від 18.09.2019 року, в тому числі накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» (ідентифікаційний код 03766033) в розмірі 29870100 грн. та в статутному капіталі ТОВ «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ» (ідентифікаційний код 41440653) в розмірі 1000 грн., що складає 100% статутного капіталу.

19.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

19.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. на адресу ТОВ «ЄНІКІОЙ» направлено вимогу №644 від 19.09.2019 року про надання документів, що підтверджують розмір активів ТОВ «ЄНІКІОЙ» (майна, майнових прав, основних та зворотних засобів, оборотних коштів, інших матеріальних активів, тощо), а також повідомлення № 645 від 19.09.2019 року про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича від 13.12.2019 року виконавче провадження № 60107252 було закінчене у зв`язку із виконанням боржником у повному обсязі вимог виконавчого документа, всі накладені арешти на майно ОСОБА_2 були скасовані.

ОСОБА_2 подав три скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про вчинення ним дисциплінарного проступку.

Суд звертає увагу, що по двом скаргам Дисциплінарна комісія приватних виконавців 06.03.2020 року на своєму засіданні ставила сьоме питання про розгляд подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та було встановлено, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 60107252 вжито заходи щодо примусового списання коштів з рахунку боржника у розмірі, що перевищує розмір суми стягнення за виконавчим документом, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а також стягнуто кошти в гривнях, а не в іноземній валюті, передбаченої виконавчим документом, в зв`язку з чим вирішено відхилити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмовити у застосуванні до нього дисциплінарного стягнення.

За скаргою ОСОБА_2 від 20.11.2019 року Міністерством юстиції України було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої була складена довідка від 09.01.2020 року, у висновках якої встановлено факт порушення приватним виконавцем вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та абз.2 п.5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, яке укладалось у відсутності підпису відповідального виконавця банку та штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019 року, від 04.11.2019 року, від 14.11.2019 року.

Дисциплінарна комісія приватних виконавців 06.03.2020 року на своєму засіданні ставила шосте питання про розгляд подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та було встановлено, що платіжні вимоги від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, 14.11.2019 року по виконавчому провадженню № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, в зв`язку з чим вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців. Вказані обставини були зафіксовані в протоколі Дисциплінарної комісії приватних виконавців № 29 від 06.03.2020 року.

Наказом Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 » було введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.03.2020 року, оформлене протоколом № 29, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на шість місяців та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 строком на шість місяців.

З урахуванням вимог Верховного Суду, визначених в постанові від 11.02.2021 року, враховуючи встановлені вище в рішенні обставини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України: 1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; 2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями; 3) видає посвідчення приватного виконавця; 4) визначає вимоги до офісу приватного виконавця; 5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; 6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення; 7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності; 8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; 9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця; 10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; 11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; 12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

За приписами ст.34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження. Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації. Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні. У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.ст.36-37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст.38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно з ст.40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

Як встановлено судом, Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців, дійшовши до висновку про допущення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, встановили порушення вимог Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, що виразилося у відсутності на платіжних вимогах від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, 14.11.2019 року по виконавчому провадженню № 60107252 підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця.

Згідно з п.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті.

Відповідно до п.5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, платіжна вимога на списання подається органом державної виконавчої служби безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника [така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця уповноваженого банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування державних коштів (далі - орган казначейства), що обслуговує орган державної виконавчої служби, та відбиток штампа уповноваженого банку або органу казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби], або через уповноважений банк чи орган казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби. Платіжна вимога на списання подається приватним виконавцем безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника (така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця та відбиток штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця), або через уповноважений банк, що обслуговує приватного виконавця. Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що обліковуються на поточному або кореспондентському рахунку, може здійснюватися шляхом договірного списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника за платіжною вимогою обтяжувача, за умови письмового повідомлення банку про таке обтяження.

Отже, приватний виконавець не здійснював та не повинен здійснювати проставлення відповідних відміток на платіжних документах, які не у повному обсязі були наявні у платіжних вимогах.

Вказаний в п.5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, обов`язок щодо проставлення підпису на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та 14.11.2019 року покладався не на приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 , а на працівника обслуговуючого банку.

Зазначені обставини також знайшли своє підтвердження в листі Національного банку України від 17.03.2021 року № 57-0010/22625, отриманий приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. у відповідь на запит про надання публічної інформації та залучений судом до матеріалів справи в якості письмового доказу.

Так, в цьому листі Національний банк України зазначив, що положеннями статті 56 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.14 глави 2 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Згідно з додатком 9 Інструкції у реквізиті «Дата надходження в банк стягувача» зазначається дата прийняття та перевірки банком стягувача платіжної вимоги, яка підлягає надсиланню в банк платника (банком чи безпосередньо стягувачем), які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Отже, відповідальний виконавець банку, у якому відкрито рахунок приватного виконавця, несе відповідальність за правильність заповнення вищеназваного реквізиту.

Повернення платіжної вимоги без виконання може здійснити як банк стягувача, якщо стягувач не заповнив хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено формою платіжної вимоги, або заповнив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією, так і банк платника, якщо реквізити платіжної вимоги заповнені з порушенням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних глав Інструкції.

Разом з цим, судом також було з`ясовано, що недоліків у оформленні платіжних вимог в частині, яка заповнюється приватним виконавцем, встановлено не було.

Як встановлено судом, листом ПАТ «ПриватБанк» від 30.01.2020 року підтверджено, що платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та від 14.11.2019 року були помилково повернуті приватному виконавцю без підпису відповідального виконавця, завірені лише печаткою.

Згідно з п.2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 7 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника», «Код банку платника» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів: «Отримувач», «Код отримувача», «Рахунок отримувача», «Банк отримувача», «Код банку отримувача» та «Підписи отримувача» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); банк стягувача - заповнення таких реквізитів: «Стягувач», «Код стягувача», «Рахунок стягувача», «Банк стягувача», «Код банку стягувача», а також «М.П. стягувача» та «Підписи стягувача» (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Відповідно до п.2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 7 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту «Дата валютування»; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; у розрахунковому документі платник-резидент не заповнив реквізит «Код країни нерезидента» отримувача; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції. У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Аналіз цих норми дає підстави вважати, що спочатку приватний виконавець створює та направляє платіжні документи до банку, який його обслуговує, з метою перевірки таких вимог на повноту та правильність заповнення реквізитів, які зобов`язаний заповнити сам виконавець; потім відбувається перевірка банком, що обслуговує приватного виконавця, повноти та правильності заповнення виконавцем реквізитів платіжної вимоги «Стягувач», «Код стягувача», «Рахунок стягувача», «Банк стягувача», а також «М.П. стягувача» та «Підписи стягувача», що в свою чергу в залежності від результатів перевірки завершується направленням платіжної вимоги виконавцю або з підписом відповідального виконавця та відбитком штампу банку, або з написом на зворотному боці вимоги про причини її повернення без виконання; після цього відбувається направлення приватним виконавцем платіжної вимоги до банку, що обслуговує боржника; як наслідок, відбувається перевірка банком, що обслуговує боржника, повноти та правильності заповнення реквізитів платіжної вимоги (в тому числі реквізитів «підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця»), яка в свою чергу в залежності від результатів перевірки завершується або виконанням платіжної вимоги і списанням коштів з рахунку боржника, або поверненням платіжної вимоги без виконання з написом на зворотному боці про причини такого повернення.

З урахуванням вищезазначеного, суд погоджується з позивачем, що за проставлення на вимозі реквізитів «підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця» відповідальним є саме банк, який обслуговує приватного виконавця.

Як вказано, наявність власної вини в порушенні вимог п.5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів іноземних валютах та банківських металів фактично підтверджується самою банківською установою.

Однак, під час прийняття оскаржуваного рішення Дисциплінарною комісією приватних виконавців від 06.03.2020 року вказані обставини було проігноровано, що призвело до покладення на приватного виконавця відповідальності фактично за недоліки діяльності працівника обслуговуючого банку, тобто особи, яка ніяким чином не підпорядковується виконавцю.

Таким чином, в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. у виконавчому провадженні №60107252 при примусовому виконанні виконавчого листа №522/19690/18 Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2019 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 250000 доларів США відсутні обставини порушення вимог Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 року №216.

Тобто, на думку суду, були відсутні підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців до приватного виконавця.

Аналогічної позиції дотримувався член Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_4 , який виклав свою окрему думку з приводу прийнятого комісією рішення про застосування дисциплінарного стягнення, в якій зазначив про відсутність підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Окремо суд зазначає, що боржник у виконавчому провадженні № 60107252 неодноразово звертався до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргами на дії Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В. під час примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18 від 18.09.2019 року.

Предметом поданих скарг були наступні, за переконанням боржника, протиправні дії приватного виконавця, зокрема: 1) загальна сума стягнення перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, однак невідповідність таких тверджень фактичним обставинам справи встановлена судом, оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження страхова сума добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця складала 60000000,00 грн.; 2) приватним виконавцем протиправно накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «ЄНІКІОЙ», однак такі твердження були відхилені судом як протиправні, а відповідні дії виконавця були визнані законними; 3) приватним виконавцем протиправно винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, однак ці доводи також були відхилені судом; 4) приватним виконавцем протиправно видано вимогу до ТОВ «ЄНІКІОЙ» про надання документів та повідомлення про намір звернути стягнення на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі, однак ці твердження також були відхилені судом як надумані та безпідставні, оскільки приватний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки матеріалами справи підтверджено, що станом на момент накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «ЄНІКІОЙ» вона належала саме ОСОБА_2 ; 5) приватний виконавець протиправно не здійснював списання грошових коштів в сумі достатній для задоволення вимог за виконавчим документом із рахунку ОСОБА_2 , відкритому в ПАТ «БАНК ВОСТОК», однак, судом було встановлено відповідність вказаних дій приватного виконавця закону; 6) приватний виконавець безпідставно виставив платіжну вимогу на суму 321805,16 доларів США, оскільки вказана сума перевищувала розмір стягнення за виконавчим документом, однак судом також були відхилені вказані твердження про протиправність дій приватного виконавця, оскільки вказана суми була визначена в результаті арифметичної помилки, а помилково оформлена платіжна вимога була відкликана приватним виконавцем.

За результатами розгляду всіх скарг боржника у виконавчому провадженню № 60107252 Приморським районним судом м. Одеси було встановлено відповідність дій приватного виконавця ОСОБА_1 вимогам закону.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, позовні вимоги Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

На підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення та наказ необхідно визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись статтями 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича (просп. Гагаріна, 12-А БЦ «Шевченківський», оф. 304, м. Одеса, 65039) до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001), Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 30 квітня 2021 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко