Ухвала суду № 96673451, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3383/21

УХВАЛА

30 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

Третя особа- не з`явилась

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного заяву відповідача про застосування позовної давності у справі за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина А1474) (місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Г. Музична, 31, код ЄДРПОУ 14321860), за участю третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01601, Київ-601, вул. Володимирська, 26) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 62059,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа.

До суду 06 квітня 2021 року (вхід. № 17111/21) від Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина А1474) (місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Г. Музична, 31, код ЄДРПОУ 14321860) надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій заявник просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду із цим позовом.

На обґрунтування цієї заяви заявник посилається на постанови Верховний Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/4006/19 та від 28.01.2021 у справі № 520/5559/2020, в яких суд дійшов висновку, що оскільки предметом адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка не входить до структури заробітної плати, то підстави для застосування частини першої статті 233 КЗпП України відсутні. При цьому Верховний Суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем здійснений 17 грудня 2020 року, а з позовом до суду звернувся 05.03.2021, тобто після закінчення місячного строку звернення до суду, позов має бути залишений без розгляду.

До суду 28 квітня 2021 року (вхід. № ЕП/11885/21) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та обґрунтування (заперечення) щодо застосування строку позовної давності, в якій позивач зазначив, що під час визначення строку звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці варто застосовувати частину 2 ст. 233 КЗпП.

Учасники справи на відкрите підготовче засідання не з`явились, повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать звіти про надсилання судової повістки електронною поштою. Від представника позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача, також від відповідача подана заява про проведення підготовчого засідання без участі військової частини.

Розглянувши заяву відповідача, заперечення позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В позовній заяві позивач зазначає, що проходив службу в Державній прикордонній службі України та відповідно до наказу №339-ОС від 31.07.2020 року позивача звільнено в запас Збройних сил України та повне розрахування при звільненні з боку відповідача по факту відбулось лише 17.12.2020 року, а тому позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 зазначив, що у рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим Верховний Суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 240/532/20 від 11.02.2021 зробив наступний висновок щодо застосування строків звернення до адміністративного суду у даній категорії спорів, зазначивши: "усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. У зв`язку з цим Верховний Суд відступає від висновку щодо застосування ч. 1 ст. 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 806/2164/16), від 11.02.2020 (справа № 420/2934/19), від 13.03.2019 (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування ч. 5 ст. 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) та від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19)".

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тобто, Верховний Суд відступив від правової позиції щодо застосування у спірних правовідносинах 3-місячного строку звернення до суду та дійшов висновку, що має застосовуватися місячний строк.

Відступаючи у цій справі від висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), колегія суддів судової палати зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування до вказаних правовідносин норм права, в частині визначення строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявлений позивачем до вирішення спір не є спором про стягнення заробітної плати та регламентований спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду становить один місяць.

З вищенаведених підстав, судом відхиляються посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи те, що позивач зазначає, що 17.12.2020 року на його картковий рахунок було зараховано кошти у сумі 156451,59 грн. та з цією подією позивач пов`язує момент проведення із ним повного розрахунку при звільненні, а відтак вважає, що роботодавець повинен був і виплатити заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а з позовом до суду звернувся 05 березня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, суд доходить висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем подано до суду заяву з пропуском місячного строку звернення до суду та не надано заяву про поновлення строку звернення, суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню та позовна заява має бути залишена без розгляду.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.122,123, 240,243,256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача про застосування позовної давності, - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина А1474) (місцезнаходження: 68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Г. Музична, 31, код ЄДРПОУ 14321860), за участю третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01601, Київ-601, вул. Володимирська, 26) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 62059,33 грн., - залишити без розгляду .

Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не перешкоджає зверненню до суду з таким позовом, в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст.293,295 КАС України, з урахуванням пп. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний « 30» квітня 2021 року

Суддя Л.Р.Юхтенко