Рішення № 96673389, 29.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3904/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 лютого 2021 року №3/с «про утримання надміру виплачених сум пенсій»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021 року у розмірі, розрахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №420/977/20.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по справі № 420/977/20, яке було залишено без змін постановою П`ятого апеляціного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року.

Рішенням Одеський окружний адміністративний суд від 22 липня 2020 року по справі №420/977/20 зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та провести доплату ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням в повному обсязі заробітної плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2012 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради. Вищевказане рішення суду було виконане, що підтверджується листами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.12.2020 № 12468-12226/Б- 02/8-1500/20 та від 29.12.2020 № 12579-12366/Б-02/8-1500/20 та нараховано доплату в сумі 21859,75 грн., повернуто утриману суму 7102,29 грн., залишок переплати в сумі 94492,30 грн. списано, а пенсію виплачено у розмірі 5066,13 грн. Проте, у березні 2021 року ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 3682,96 грн., що підтверджується випискою з рахунку банку АБ “Південний”. А 11.03.2021 року ОСОБА_1 отримав поштою від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області листа від 01.03.2021 № 1500-0404-8/23494 з рішенням про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25 лютого 2021 року № 3/с. У Рішенні “про утримання надміру виплачених сум пенсій” від 25 лютого 2021 року № 3/с відповідач підставою для утримання суми переплати 3496,30 грн. зазначає, що у зв`язку з перерахунком пенсії та невірним визначенням розміру пенсії з 01.01.2021 р. при цьому посилаючись на частину першу статті 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і вказує, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягнуті у судовому порядку. Позивач вважає, що Відповідачем протиправно прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 22.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача 06.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві з огляду на наступне. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 420/977/20 зобов`язано Головне управління здійснити розрахунок та провести доплату позивачу з 01.12.2019 року різниці утриманої плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2021 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради. На виконання рішення суду, Головним управлінням було здійснено розрахунок та проведено доплату позивачу з 01.12.2019 року різниці утриманої плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2021 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради. Під час проведення Головним управлінням контрольної перевірки правильності виконання рішення суду було встановлено що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 420/977/20 Головним управлінням було виконано не вірно. Оскільки вищезазначеним судовим рішенням не було встановлено зобов`язання виплачувати пенсію, то розмір пенсії з 01.01.2021 (з дати припинення утримання з пенсії) позивачу було встановлено не вірно. Справу позивача приведено у відповідність, проте з 01.01.2021 по 28.02.2021 утворилась переплата пенсії у розмірі 3496,30 грн., про що Головним управління ухвалено Рішення № 3/с від 25.02.2021. Згідно з п. 1 ст. 50 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуватися на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку. Таким чином загальна сума надміру виплаченої пенсії становить 3496,30 грн., яка підлягає обов`язковому поверненню згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Провадження по справі відкрито 22.03.2021 року, у зв`язку з чим 21.04.2021 року був останнім днем для розгляду справи.

Зважаючи на перебування головуючого судді у відпустці в період з 19.04.2021 по 28.04.2021 включно, справа розглядається 29.04.2021 року - у перший робочий день після виходу судді з відпустки, який є останнім днем строку, визначеного ст. 263 КАС України для розгляду справи, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по справі №420/977/20, яке було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24 січня 2020 року №11 “Про утримання надміру виплачених сум пенсій”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та провести доплату ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням в повному обсязі заробітної плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2012 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 28.12.2020 року №12468/Б-02/8-1500/20 позивача повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 по справі № 420/977/20 проведено розрахунок пенсії та доплати з 01.12.2019 різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням заробітної плати згідно з архівною довідкою від 13.01.2012 № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, при страховому стажі 27 років 2 місяці, середньомісячній заробітній платі 18648,10 грн., визначеній за період з 01.10.1992 по 30.09.1997, та її розмір на 01.12.2020 становить 5066,13 грн. Зазначений розмір пенсії та доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2020 в розмірі 21859,75 грн. позивачу нараховано на січень 2021 року.

Листом від 29.12.2020 року №12579-12366/Б-02/8-1500/20 пенсійний орган повідомив позивача, що на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 420/977/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного суду від 09.12.2020, позивачу здійснено розрахунок та проведено доплату з 01.12.2019 різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням в повному обсязі заробітної плати згідно архівної довідки від 13.01.2012 № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради та скасовано рішення про утримання переплати пенсії від 24.01.2020 №11. Доплату в сумі 21859,75 грн. за період з 01.12.2019 по 31.12.2020 нараховано на січень вернено в січні 2021 року, Утриману суму в розмірі 7102,29 грн. позивачу буде повернено в січні 2021 року, а залишок переплати в сумі 94492,30 грн. буде списано згідно рішення суду.

01.03.2021 року за №1500-0404-8/23494 відповідачем прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 25 лютого 2021 року №3/с, відповідно якого зазначено, що розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 і одержує пенсію за віком в розмірі 3682 грн. 96 коп. на місяць, установлено, що сума переплати 3496 грн. 30 коп. згідно з довідкою Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі утворилася за період з 01.01.2021 по 28.02.2021 року. У зв`язку з перерахунком пенсії у зв`язку з невірним визначення розміру пенсії з 01.01.2021 р. сума переплати 3496 грн. 30 коп. підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Листом від 01.03.2021 року №1500-0404-8/23494 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивача повідомлено, що Відділ з питань відрахувань з пенсій управління з виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомляє, що у зв`язку з перерахунком пенсії у зв`язку з невірним визначенням пенсії з 01.01.2021 р., у позивача виникла переплата пенсії в сумі 3496,30 грн. за період з 01.01.2021 р. по 28.02.2021 р. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просимо надати заяву до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) щодо згоди на утримання переплати пенсії у розмірі 20% від суми пенсії позивача до повного погашення боргу, згідно рішення від 23.02.2021 р. № 34/і, або суму переплати внести добровільно на р/р НОМЕР_3 через ФІЛІЮ - ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ AT "ОЩАДБАНК", МФО 328845, код 20987385, отримувач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788), органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 103 Закону № 1788 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695.

Згідно із вимогами п. 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону № 1788 у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо.

Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-ІV, Закону № 1788 та Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695, вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Таким чином, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі № 639/9467/16-а.

Так, в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058 та статтею 103 Закону № 1788, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788 є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а).

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу здійснено перерахунок та утримання пенсії за результатом розгляду пенсійної справи, відповідно до якої встановлено, що сума переплати 3496 грн. 30 коп. згідно з довідкою Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі утворилася за період з 01.01.2021 по 28.02.2021 року.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 173/424/17.

Однак, суду не надані докази відповідачем на підтвердження наявності таких фактів, що позивач навмисно надав пенсійному органу довідку про заробітну плату з невірними показниками.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при перерахунку пенсії та взагалі не наведено підстав невідповідності даних довідки про заробітну плату, на підставі якої здійснено перерахунок пенсії, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Одеській області №3/с від 25 лютого 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, а тому в цій частині позовні вимоги належать задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що судом визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Одеській області №3/с від 25 лютого 2021 року про утримання надміру виплачених сум пенсії, суд вважає що вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021 року у розмірі, розрахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі №420/977/20, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, належить до часткового задоволення шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та провести доплату ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням в повному обсязі заробітної плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2012 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25 лютого 2021 року №3/с «про утримання надміру виплачених сум пенсій».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та провести доплату ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року різниці утримуваної пенсії до раніше встановленого розміру, з урахуванням в повному обсязі заробітної плати (доходу) згідно з архівною довідкою від 13.01.2012 року № 271-Б-01-19, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук