Рішення № 96673378, 21.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/134/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання – Любімова О.Є.

за участі сторін:

представник позивача – Божко А.В. (адвокат, за ордером)

представник відповідача – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року;

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року;

стягнути з Одеської митниці Держмитслужби витрати за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2019 року між компанією Nantong Suou Import & Export Trade Co., Ltd., та позивачем укладено Контракт №ВМ-ВТ- 73/19 від 25 жовтня 2019 року (надалі - «Контракт»), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва. Продавець 01 вересня 2020 року на виконання пункту І Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс на загальну суму 137774,87 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які передбачені Контрактом.

Як зазначає позивач, 30 жовтня 2020 року для розмитнення товару, придбаного за Контрактом №ВМ-ВТ-73/19 від 25 жовтня 2019 року, ним подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA500050/2020/212036. При поданні митної декларації позивач надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Інвойса, Коносамента №SНWS5220082540 від 20 вересня 2020 року, Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року, Додаткової угоди №2 від 22 грудня 2018 року до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року та Рахунка на оплату №1154 Ф від 29 жовтня 2020 року. Загальна вартість товару склала 137774,87 доларів США.

Позивач здійснив перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 71565,23 грн. Таким чином, митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті станом на 30 жовтня 2020 року 3989648,32 грн. (137774,87 доларів США х 28,4383 + 71565,23 грн.).

Під час процедури розмитнення, відповідач 30 жовтня 2020 року надіслав позивачу Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією 212036. Позивач у відповідь на Запит 30 жовтня 2020 року надав відповідачу Лист №3010/20-01 з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару в гривневому еквіваленті станом на 30 жовтня 2020 року в розмірі 3989648,32 грн. Контролюючий орган 31 жовтня 2020 року без проведення в письмовому вигляді консультації з позивачем прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару 1 та Товару 3.

Також відповідач, у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування, виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500050/2020/00246, якою відмовив позивачу в прийнятті митної декларації.

Позивач не погоджується з оскаржуваним Рішенням про коригування, яке на його думку, є протиправним, породжує негативні наслідки для позивача та несе додаткові фінансові витрати, а тому має бути скасоване судом.

Також позивач зазначає, що відповідач протиправно виніс Рішення про коригування без проведення в письмовому вигляді консультації з позивачем відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення, що, на думку позивача, є самостійною підставою для його скасування в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03 лютого 2021 року об 11 год. 00 хв.

28 січня 2021 року до суду засобами електронного зв`язку від представника позивача адвоката Божка А.В. надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 03 лютого 2021 року об 11 годині 00 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

28 січня 2021 року від представника позивача до суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Одеської митниці Держмитслужби належним чином завірені копії Митної декларації №UA500070/2020/500804 від 29 серпня 2020 року та Митної декларації №UA500050/2020/208937 від 27 серпня 2020 року, які були використані Одеською митницею Держмитслужби як джерело інформації для коригування митної вартості товару при прийнятті Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

Вказане клопотання, позивач надав до суду як повторне, оскільки аналогічне клопотання було викладене ним у позовній заяві.

Ухвалою від 01 лютого 2021 року суд допустив участь представника позивача у підготовчому засіданні по справі №420/134/21, призначеному на 03 лютого 2021 року об 11 годині 00 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

Ухвалою від 03 лютого 2021 року судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від Одеської митниці Держмитслужби належним чином засвідчені копії митної декларації №UA500070/2020/500804 від 29 серпня 2020 року та митної декларації №UA500050/2020/208937 від 27 серпня 2020 року, які оформити відповідно до вимог ч. 5 ст. 11 Митного кодексу України (знеособлена інформація щодо конкретних експортно-імпортних операцій), як такі, що були використані як джерело інформації для коригування митної вартості товару при прийняття рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

У зв`язку з витребуванням від відповідача додаткових доказів, у підготовчому засіданні, призначеному на 03 лютого 2021 року, судом оголошено перерву до 23 лютого 2021 року 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання (протокольна ухвала), судом продовжено шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 22 березня 2021 року - 10 год. 30 хв. у зв`язку з тим, що у відповідача не сплинув строк для подання витребуваних доказів.

25 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими письмовими доказами (а.с.94-145).

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими.

Як зазначає відповідач, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500050/2020/212036 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) не надано сертифікат походження, копії митної декларація країни відправлення товару. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією №11А500050/2020/212036 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, то зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначено відповідачем, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення був вищим.

Відповідач стверджує, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2020 №UА500050/2020/000048/2 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

17.03.2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що наведені у відзиві на позовну заяву аргументами відповідача є необґрунтованим, не відповідають нормам чинного законодавства України, не відповідають обставинам справи та не спростовують доводів наведених у позовній заяві (а.с.147-150)

У підготовчому засіданні 22 березня 2021 року встановлено, що відповідач ухвалу про витребування доказів від 03 лютого 2021 року не виконав.

Враховуючи викладене, у підготовчому засіданні 22 березня 2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про повторне направлення на адресу Одеської митниці Держмитслужби до виконання ухвали про витребування доказів від 03 лютого 2021 року.

У зв`язку з необхідністю повторного направлення на адресу відповідача ухвали про витребування доказів, у підготовчому засіданні, призначеному на 22 березня 2021 року, оголошено перерву до 05 квітня 2021 року 12.00 год.

У підготовче засідання, призначене на 05 квітня 2021 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

05 квітня 2021 року від представника позивача засобами електронної пошти надійшло клопотання, в якому представник позивача просить провести підготовче засідання, призначене на 05 квітня 2021 року о 12 год. 00 хв. за відсутності позивача та його представника, закрити підготовче провадження по справі №420/134/21 та призначити справу до судового розгляду по суті.

З огляду на зазначене, підготовче засідання, призначене на 05 квітня 2021 року - 12 год. 00 хв., проводилось за відсутності учасників справи. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною бездіяльності та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 квітня 2021 року на 10 годину 30 хвилин.

09 квітня 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом копій митних декларацій (а.с. 198-205).

12 квітня 2021 року судом оголошено перерву та призначено судове засідання на 21 квітня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.

Під час розгляду справи по суті 21 квітня 2021 року сторони надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові та поясненнях підстав.

Представник відповідачів у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно; причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 21 квітня 2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль», код ЄДРПОУ 40314889, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2016, номер запису: 15561020000057431.

Основний вид економічної діяльності підприємства: Оптова торгівля текстильними товарами (46.41).

01 квітня 2016 року між ПП «Інтервід» та товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № 04-01 (а.с.17-18).

22 грудня 2018 року зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору на транспортно-експедиторські послуги № 04-01 від 01.04.2016 року (а.с.19).

25 жовтня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (Покупець) та компанією Nantong Suou Import & Export Trade Co., Ltd. (Продавець), укладено Контракт №ВМ-ВТ-73/19, відповідно до предмету якого Продавець продає а Покупець купує продукцію в асортименті власного виробництва (Товар) (а.с.11-12).

Пунктом 2 Контракту №ВМ-ВТ-73/19 визначено, що ціна Товару, що поставляється повинна має бути узгоджена Сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Ціна товару визначається на умовах FОВ - Шанхай, Китай. Зміни базисних умов поставки узгоджуються за допомогою попереднього укладення Додаткової угоди до цього Контракту. Загальна сума Контракту становить 900000,00 доларів США. Покупець здійснює оплату в розмірі 100% від загальної вартості поставленого Товару або частинами протягом 180 банківських днів з дати отримання товару.

Умови поставки передбачені пунктом 3 Контракту №ВМ-ВТ-73/19, зокрема визначено базисні умови поставки FОВ - Шанхай, Китай (Інкотермс 2010). Поставка Товару здійснюється не пізніше 90 днів з моменту узгодження колірної гами і кількості товару. Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту відвантаження повідомити Покупцеві по Е-mail дату відвантаження, найменування, колірну гамму і кількість відвантаженого товару. Товар поставляється на територію України.

Пунктом 5 Контракту №ВМ-ВТ-73/19 визначено, що упаковка та маркування відвантаженого товару повинні відповідати стандартам, технічним умовам і зразкам, узгодженим Сторонами при укладенні цього Контракту. Партія товару від Продавця супроводжується коносаментом, комерційним інвойсом, сертифікатом походження, сертифікатом якості, копією декларації країни Продавця.

01 вересня 2020 року компанією Nantong Suou Import & Export Trade Co., Ltd. на виконання умов Контракту №ВМ-ВТ-73/19 оформлено Інвойс № NTSE20090 на загальну суму 137774,87 долари США (а.с.13).

30 жовтня 2020 року ТОВ «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA500050/2020/212036 з метою митного оформлення постановленого позивачу товару:

тканина текстильна, саржевого переплетення, виготовлена з волокон бавовни на 100%, вибивна з надрукованим малюнком, просочення, дублювання і покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, в рулонах шириною 220 (+/-10 см), поверхневою щільністю 110 г/м2 (+/-10%), артикул САТИН, в кількості 58143,80 м2 – 26429 погонних метрів, код товару – 5208591000, загальною вартістю 32507,67 доларів США;

тканина текстильна, саржевого переплетення, виготовлена з волокон бавовни на 100%, пофарбована, просочення, дублювання І покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, в рулонах шириною 250 (+/-10 см), поверхневою щільністю 115 г/м2 (+/-10%), артикул SATEEN, в кількості 99045,60 м2 – 41269 погонних метрів, код товару – 5208330000, загальною вартістю 68506,54 доларів США;

тканина текстильна, вибивна, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних волокон поліефіру (50,5-81%) І волокон бавовни (49,5-19%), просочення, дублювання і покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, в рулонах шириною 220 (+/-10 см), поверхневою щільністю 110 г/м2 (+/-10%), артикул Ранфорс, в кількості 72938,80 м2 – 33154 погонні метри, код товару – 5513410000, загальною вартістю 36760,66 доларів США.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації:

Контракт №ВМ-ВТ-73/19 від 25.10.2019 року;

Інвойс № NTSE20090 від 01.09.2020 року,

Коносамент №SНWS5220082540 від 20 вересня 2020 року,

Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року,

Додаткову угоду №2 від 22 грудня 2018 року до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року;

Рахунку на оплату №1154 Ф від 29 жовтня 2020 року.

Надання позивачем усіх вищевказаних документів до митного оформлення, заявленого за митною декларацією № UA500050/2020/212036 від 30 жовтня 2020 року товару, не заперечується сторонами, та підтверджується карткою відмови №UA500050/2020/00246 від 30 жовтня 2020 року (27).

Разом із тим, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Підставою сумнівів правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом зазначено те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно інвойсу від 01.09.2020 року №NTSE20090 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; не надано сертифікат походження, копії митної декларація країни відправлення товару, наявність яких оговорена п.5. зовнішньоекономічного договору від 25.10.2019 року № ВМ-ВТ-73/19 (а.с.102).

30 жовтня 2020 року митним органом з огляду на вищевказані розбіжності, відсутність усіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товару, декларанту, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, було направлено позивачу запит про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги,специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) копію митної декларації країни відправлення.

30 жовтня 2020 року позивачем у відповідь на запит митного органу щодо зауважень до поданих для митного оформлення товаросупровідних документів, подано лист № 3010/20-01 з письмовими поясненнями. Зокрема у листі позивач зазначив, що вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, за умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не товариством, оскільки на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення пакування Товару. Стосовно сертифіката про походження товару позивачем зазначено, що продавець, як виробник товару з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару. Стосовно договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, товариство зазначило про Договір про транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року, який додавався до митної декларації. Будь-які інші договори, угоди, контракти із третіми особами, пов`язані з Контрактом, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту, відсутні оскільки треті особи, крім експедитора, не залучалися товариством до поставки товару. Товариством звернуто увагу Одеської митниці Держмитслужби, що станом на день підписання даного Листа у нього відсутні виписка з бухгалтерської документації та будь-які інші бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою Товару, адже сам Товар ще не брався на бухгалтерській облік Товариства, так як наразі він знаходиться в зоні митного контролю Одеської митниці Держмитслужби та невипущений у вільний обіг. Прейскуранти (прайс-листа), каталоги виробника товару, копії митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, - станом на день підписання Листа відсутні та за приписам ч.3 ст. 53 МК України обов`язок щодо надання вищезазначених документів покладаються на товариство лише за умови їх наявності в останнього.

В прохальній частині листа позивач висловив прохання завершити митне оформлення товару поданого до контролюючого органу за митною декларацією № UA500050/2020/212036 від 30 жовтня 2020 року або надати рішення про відмову в її митному оформленні. Визнати заявлену Товариством митну вартість Товару в гривневому еквіваленті станом на 30 жовтня 2020 року в розмірі 3989648,32 гри, за першим методом визначення митної вартості товарів з урахуванням документів, що додаються до Листа. У випадку неможливості визнання митної вартості Товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між Товариством та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару (а.с.141-144).

31 жовтня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби без проведення в письмовому вигляді консультації з позивачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2, яким позивачу скореговано митну вартість Товару 1 та Товару 3 застосовуючи застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару (а.с.26)

Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в рішенні зазначено, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом використання методу, зазначеного у статті 58 МКУ та за результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом Держмитспужби та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару становить: товару №1 – 5.86 доларів США/кг (від 29.08.2020 року №UASD0070/2020/500804) ніж заявлено декларантом 5,1274 доларів США за 1кг нетто та 0570088 доларів США за один квадратний метр; товару №3 – 5.86 доларів США/кг., (від 27.08.2020 року №UA500050/2020/208937) ніж заявлено декларантом 4,789654 доларів США за 1кг нетто та 0514624 доларів США за один квадратний метр. Враховуючи вищезазначене: митну вартість товару №1 скориговано до рівня 5.86 доларів США за 1 кг нетто та 0,652 доларів США за один квадратний метр; товару №3 скориговано до рівня 5,86 доларів США за 1 кг нетто та 0,63 доларів США за один квадратний метр (а.с.102).

31 жовтня 2020 року митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2020/00246 (а.с. 27).

Однак, позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару та бездіяльністю Одеської митниці Держмитслужби стосовно непроведення в письмовому вигляді консультації між ТОВ «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Натомість, відповідач вважає обґрунтованим здійснене ним коригуванням митної вартості товару та обрання резервного методу визначення митної вартості, внаслідок розбіжностей у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, та неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

При цьому, згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом – ціною договору (контракту) – Контракту №ВМ-ВТ-73/19 від 25.10.2019 року.

Судом встановлено, що підставою для висновків митного органу про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах, зокрема: відсутні відомості щодо такої складової митної вартості товару, як упаковка та ненадано сертифікат походження, копії митної декларація країни відправлення товару (а.с.102).

Щодо зауваження відповідача про відсутність інформації щодо включення/не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості упаковки або пакувальних матеріалів, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до пп. “в” п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

З приводу зазначеного порушення декларант у поясненнях до митного органу від 30.10.2020 року №3010/20-01 позивач пояснив, що п. 3 Контракту №ВМ-ВТ-73/19 визначено базисні умови поставки FОВ – Шанхай, Китай (Інкотермс 2010).

В свою чергу, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно надавати у розпорядження товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування (п. А.9 Розділу «Перевірка - упаковка – маркування»).

Отже, вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, здійсненої за Контрактом №ВМ-ВТ-73/19 від 30.10.2019 року поставки товару на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка була понесена Продавцем та вже включена до ціни Товару, а тому зауваження відповідача про відсутність інформації щодо включення/не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості упаковки або пакувальних матеріалів є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі “ 37. Процедура” митної декларації має бути зазначено “ZZ32”, в той час як у вказаній графі митної декларації № UA500050/2020/212036 від 30.10.2020, поданої позивачем, зазначено “ZZ00” (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, умовами зовнішньоекономічного контракту та фактичними обставинами справи підтверджуються, що товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Щодо зауваження відповідача про ненадання сертифікату походження та копії митної декларація країни відправлення товару, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Частинами 1-2 ст. 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Декларація про походження товару – це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч. 6 ст. 43 МК України).

Як встановлено судом, позивачем до митного органу під час розмитнення товару за митною декларацією № UA500050/2020/212036 подано Інвойс № NTSE20090 від 01.09.2020 року в якому, зокрема, зазначено країну походження товару - Китай (а.с.13).

Відтак митний орган мав можливість встановити вищевказані обставини про країну походження товару.

При цьому, суд звертає увагу, що сертифікат походження товару та митна декларація країни відправлення товару не є тими документами, які впливають на визначення митної вартості товару.

До того ж, під час направлення запиту про надання додаткових документів митним органом не зазначалось про необхідність надання позивачем сертифікату про походження товару.

Водночас, ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

В силу ч.5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу на положення частин 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

З оскаржуваного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року не вбачається та відповідачем не доведено які саме документи, зазначені у частині другій статті 53 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що в свою чергу слугувало підставою для вимоги митного органу до позивача протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Суд зазначає, що на підтвердження митної вартості товару позивачем були надані відповідачу всі необхідні документи, зокрема: Контракт №ВМ-ВТ-73/19 від 25.10.2019 року, Інвойс № NTSE20090 від 01.09.2020 року, Коносамент №SНWS5220082540 від 20 вересня 2020 року, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року, Додаткова угода №2 від 22 грудня 2018 року до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №04-01 від 01 квітня 2016 року, Рахунок на оплату №1154 Ф від 29 жовтня 2020 року. Відтак останній мав можливість встановити відповідність заявленої митної вартості товару, що підлягав розмитненню дійсній вартості товару за наданими документами.

Таким чином, зауваження відповідача стосовно розбіжностей, наявних ознаки підробки чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, спростовуються матеріалами справи.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною 6 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Суд зазначає, що листом від 30.10.2020 року № 3010/20-01 позивач, зокрема, у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом, просив провести в письмовому вигляді консультацію між Товариством та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару (а.с.141-144).

Так, відповідно до вимог ч. 5, ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно вимог ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проте, 31.10.2020 року Одеською митницею Держмитслужби без проведення в письмовому вигляді консультації з позивачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2, яким позивачу скореговано митну вартість Товару 1 та Товару 3 застосовуючи застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару (а.с.26).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, Одеською митницею Держмитслужби зазначено, що вартість товару не можна визначити шляхом використання методу, зазначеного у статті 58 МК України, а тому було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару становить: товару №1 – 5.86 доларів США/кг (від 29.08.2020 року №UASD0070/2020/500804) ніж заявлено декларантом 5,1274 доларів США за 1кг нетто та 0570088 доларів США за один квадратний метр; товару №3 – 5.86 доларів США/кг., (від 27.08.2020 року №UA500050/2020/208937) ніж заявлено декларантом 4,789654 доларів США за 1кг нетто та 0514624 доларів США за один квадратний метр. Враховуючи вищезазначене: митну вартість товару №1 скориговано до рівня 5.86 доларів США за 1 кг нетто та 0,652 доларів США за один квадратний метр; товару №3 скориговано до рівня 5,86 доларів США за 1 кг нетто та 0,63 доларів США за один квадратний метр (а.с.102).

Суд зазначає, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю є необґрунтованим, адже, відомості з інформаційної бази даних аналіз ЄАІС носять допоміжний інформаційних характер та не є беззаперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у базі даних ЄАІС інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Однак, таких доказів не міститься в матеріалах даної справи.

Проте, саме на підставі наявної інформації баз даних АСМО та ЄАІС Митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом.

Крім того, митним органом проігноровано прохання позивача у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між Товариством та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару, право на яку визначено ч.6 ст.55 Митного кодексу України. Такими діями відповідачем порушено вимоги ч.6 ст.55 Митного кодексу України, що свідчить про обґрунтованість вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

Отже, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару.

Висловлені відповідачем зауваження щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення придбаного позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту товару, не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов: визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року; визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача, оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 4204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 243-246, 205, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною бездіяльності – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо непроведення у письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000048/2 від 31 жовтня 2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” (код ЄДРПОУ 40314889; 65009, м. Одеса, Французький бульвар, 66/1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” (код ЄДРПОУ 40314889; 65009, м. Одеса, Французький бульвар, 66/1).

Відповідач – Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Повний текст рішення складено та підписано судом 30 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Глуханчук