Рішення № 96673347, 29.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5070/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Приймачука С.І. (згідно ордеру),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 квітня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля О.О. від 15.03.2021 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. у межах ВП №60628758.

Ухвалою від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк на усунення недоліків позовної заяви.

19 квітня 2021 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Витребувано у Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідченої копії матеріалів виконавчого провадження №60628758.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в процесі виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року державним виконавцем було прийнято постанову про визначення місця побачення з дитиною від 26.02.2021р., якою визначено місце побачення з дитиною за адресою фактичного проживання стягувана: АДРЕСА_1 , на яку позивачем до Приморського районного суду м. Одеси 05.03.2021р. було подано скаргу. У цей же день, на електронну адресу Першого Приморського відділу ВДВС у Одесі було надіслано повідомлення про оскарження постанови з доданням першої сторінки скарги з відміткою суду про отримання. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо здійснення виконавчих дій 13 та 14 березня 2021 року та постанову про накладення штрафу. Посилаючись на п.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень зазначає, що вона місця проживання не змінювала, виконавче провадження відкрите за її місцем проживання. Однак відповідачем виконавчі дії вчинялись на території Овідіопольського району Одеської області. Рішенням суду встановлено побачення батька з дитиною кожну суботу та неділю з 09:00 до 11:00. Державний виконавець визначив місце побачення з дитиною 26.02.2021 року. Проте 06 та 07 березня 2021 року, з невідомих причин, ним не вчинялись виконавчі дії щодо перевірки виконання рішення суду. Натомість такі дії вчинені були 13 та 14 березня 2021 року. 20 та 21 березня 2021 року, знов ж таки виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись. Позивач вказує, що вона разом з малолітньою дитиною, проживає в АДРЕСА_2 , а державний виконавець визначив місце побачення з дитиною у Овідіопольському районі Одеської області, тобто не за місцем проживання боржника, у зв`язку з чим позивач не мала змоги кожної суботи та неділі їздити за визначеною виконавцем адресою. Крім того вільний доступ до місця проживання відповідача ж/м «Совіньон» неможливий.

Станом на момент прийняття даного рішення відзив на позов та витребувані матеріали виконавчого провадження №60628758 до суду від відповідача не надійшли.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.01.2019 року у справі №522/17680/18, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_1 .. У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 січня 2019 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №60628758 щодо виконання виконавчого листа Приморського районного суду м.Одеси №522/17680/18 від 07.11.2019 року визначено місце зустрічі стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений виконавчим листом № 522/17680/18, виданим 07.11.2019 Приморським районним судом м. Одеси час 09.00 год. до 11.00 год. у присутності матері ОСОБА_1 за адресою фактичного проживання батька: АДРЕСА_3 . Визначено провести виконання та супровід виконання рішення суду при проведенні зустрічей батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі з 09.00 год. до 11.00 год у присутності матері ОСОБА_1 за адресою фактичного проживання батька: АДРЕСА_3 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 березня 2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміль О.О. винесено постанову ВП №60628758 про накладення штрафу, якою постановлено: за 13.03.2021 та 14.03.2021 державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О. - було складено акт державного виконавця, щодо зобов`язання ОСОБА_4 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 9:00 до 11:00 у присутності матері, ОСОБА_1 .. У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Побачення відбувається за адресою фактичного проживання батька: АДРЕСА_3 . Зустрічі не відбулись, у зв`язку з чим на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIIІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.16).

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення

Порядок виконання судових рішень визначений, окрім Закону України «Про виконавче провадження», ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Так, у розділі ІХ Інструкції № 512/5 наведено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.

Відповідно до п.5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Згідно з п.п. 8, 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

Суд зазначає, що з оскаржуваної постанови не вбачається обґрунтування, чи здійснювалось державним виконавцем дослідження питання поважності чи неповажності неявки позивача з її малолітньою дитиною ОСОБА_3 13.03.2021 року та 14.03.2021 року за місцем побачення батька з дитиною, визначеним у постанові ВП №60628758 від 26.02.2021 року.

Окрім цього суд зазначає, що позивачем оскаржено постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №60628758 про визначення місця побачення з дитиною до Приморського районного суду м. Одеси, про що відповідача 05 березня 2021 року було повідомлено шляхом направлення на офіційну адресу електронної пошти відповідача повідомлення (а.с.28-29).

25 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси прийняв ухвалу по справі №522/17680/18, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля О.О. про визначення місця побачення з дитиною від 26.02.2021 року у виконавчому провадженні № 60628758. В іншій частині відмовлено.

Вказана ухвала відповідно до норм ч.1 ст.361 ЦПК України набрала законної сили негайно після її проголошення, тобто 25 березня 2021 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було.

За таких обставин, враховуючи недотримання відповідачем принципу чіткості, зрозумілості, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії, яким є оскаржувана постанова, а також скасування Приморським районним судом м.Одеси постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №60628758, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про доцільність їх задоволення.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (а.с.25).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про стягнення з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь позивача 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміль О.О. від 15.03.2021 року ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Польський узвіз, буд.6, м.Одеса, 65005, код ЄДРПУ 41405070).

Суддя О.А. Вовченко