Рішення № 96673274, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2110/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови листом №12336-12171/Ч-02/8-1500/20 від 24 грудня 2020 року у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 150472,80 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 150472,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а-1522/4298/11, 26 листопада 2020 року йому було виплачено 150472,80 грн., що є донарахованою за період з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2010 року сумою недоотриманої ним пенсії.

З огляду на виплату позивачу зазначених 150472,80 грн. лише в листопаді 2020 року, затримка виплати складає 178 календарних місяців (з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року).

Отримання позивачем суми недоотриманої пенсії у розмірі 150472,80 грн. підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, з якої вбачається, що 26 листопада 2020 року на картковий рахунок надійшла грошова сума у розмірі 150472,80 грн., як стягнення заборгованості за постановою Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а-1522/4298/11.

Позивач вказав, що враховуючи те, що за постановою суду ГУ ПФУ в Одеській області було зобов`язано провести перерахунок його пенсії з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, повне виконання зазначеного судового рішення відбулось лише в листопаді 2020 року - з виплатою доплати по перерахунку у розмірі 150472,80 грн., тому затримка у поверненні позивачу втрачених з вини ГУ ПФУ в Одеській області доходів у вигляді пенсійних виплат склала 178 календарних місяців, з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року.

Позивач зазначив, що йому, пенсіонеру, інваліду 2-ї групи, компенсація повинна бути нарахована з 24 лютого 2005 року та має бути сплачена за рахунок коштів державного бюджету, які спрямовуються на пенсійне забезпечення осіб, яким призначена пенсія у відповідності із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У грудні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, на що ГУ ПФУ листом від 24 грудня 2020 року відмовило у задоволенні заяви позивача на підставі того, що враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації втрати частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Позивач вважав, що у відповідності із положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», він має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року, нарахованої та своєчасно не сплаченої йому суми недоотриманої пенсії у розмірі 150472,80 грн.

Ухвалою від 22.02.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зазначено, що справа буде розглянута судом у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Визначено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також докази направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача для долучення до матеріалів справи. Зазначено, що витребувані докази надати суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою від 25.03.2021 року ухвалено здійснювати подальший розгляд даної справи за правилами ч.5 ст.262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді в період з 21.04.2021 року по 28.04.2021 року включно справа вирішується 30.04.2021 року.

23.03.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Головним управлінням на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 по справі №2а/1522/4298/11, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 22.01.2013, позивачу 24.02.2014 було проведено перерахунок пенсії з 24.02.2005 по 31.12.2010 у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Доплата пенсії в сумі 150472,80 грн. зарахована на поточний рахунок позивача 26.11.2020.

Відповідач вказав, що фінансування пенсійних виплат за цим законом здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно з п.29 ч.11 ст.116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” № 4901-VІ від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначену - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України 03.09.2014 було затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою № 40.

Відповідно до п.7 Порядку Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області надіслано повідомлення в якому вказано, що виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Одеси №2а/1522/4298/11 від 07.09.2011, прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення позовних вимог. Головне управління, в свою чергу, враховуючи вимоги Порядку надало до Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 16.07.2020 №1500-0325-5/47782 із зазначенням нарахованої суми необхідної для подальшої виплати, а саме 150472,80 грн.

У подальшому, відповідно до п.13 Порядку зазначена сума органами виконавчої служби була передана на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а саме: до Державної казначейської служби України, та була виплачена позивачу саме цим органом. Тобто органи Пенсійного фонду не можуть нести відповідальність за порушення строків виплати зазначеної суми, оскільки зазначена сума виплачується органами Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Відповідач вказав, що відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Крім того, проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справі №2а/1522/4298/11, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Приморського районного суду м. Одеси.

Враховуючи викладені обставини та наведені нормативні положення, відповідач зазначив, що позивач немає права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов`язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу.

Таким чином, враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, зазначена позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Крім того, на Головне управління Приморським районним судом м. Одеси не покладено жодних зобов`язань щодо нарахування компенсації втрати частини доходів позивача.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а/1522/4298/11, зокрема, зобов`язано Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 24.02.2005 року по 31.12.2010 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з виключенням виплачених за зазначений період сум (а.с. 10-11).

З листа ГУ ПФУ в Одеській області від 29.05.2020 року за вих. №4234-4071/Ч-02/8-1500/20 вбачається, що Головним управлінням на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 по справі № 2а/1522/4298/11, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 22.01.2013, позивачу 24.02.2014 було проведено перерахунок пенсії з 24.02.2005 по 31.12.2010 в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. У результаті перерахунку нарахована доплата за зазначений період в сумі 150472,80 грн. Щодо механізму погашення заборгованості по перерахунку повідомлено, що відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, позивачу необхідно подати до органу державної виконавчої служби заяву із зазначеними у цьому Порядку документами. Органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника проводять облік виконавчих документів, інвентаризацію заборгованості та в подальшому передають їх до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості (а.с. 9).

26 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а/1522/4298/11, позивачу було виплачено 150472,80 грн., що є донарахованою за період з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2010 року сумою недоотриманої ним пенсії (а.с. 12).

З огляду на виплату позивачу зазначених 150472,80 грн. лише в листопаді 2020 року, затримка виплати складає 178 календарних місяців (з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року).

У грудні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року (а.с. 7).

Листом від 24.12.2020 року за вих. №12336-12171/Ч-02/8-1500/20 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагає про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того, проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справі № 2а/1522/4298/11, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011 (а.с. 8).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (надалі Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1-2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Суд зауважує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у т.ч., пенсії.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у наведеній справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18.

З цих підстав суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу компенсації за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі судового рішення, зазначені у листі та відзиві на позовну заяву.

На підставі постанови постановою Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а/1522/4298/11, позивачу проведено перерахунок раніше призначеної пенсії з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 24.02.2005 року по 31.12.2010 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

26 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2011 року по справі №2а/1522/4298/11, позивачу було виплачено 150472,80 грн., що є донарахованою за період з 24.02.2005 року по 31.12.2010 року сумою недоотриманої позивачем пенсії (а.с. 12).

Зважаючи на те, що суму пенсії, нарахованої на виконання постанови наведеного судового рішення позивачу вчасно не виплачено, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними.

Відповідач здійснив виплату недотриманої пенсії у розмірі 150472,80 грн. лише в листопаді 2020 р. Тобто затримка виплати складає 178 календарних місяців (з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року), а тому позивач набув права на компенсацію втрати частини доходів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №12336-12171/Ч-02/8-1500/20 від 24 грудня 2020 року у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 150472,80 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 150472,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів