Рішення № 96673183, 30.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. № 400/1243/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Вільнозапорізької сільської ради, вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2021 № 67,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вільнозапорізької сільської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення ІV сесії VІІІ скликання від 05.02.2021 № 67 « Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2га для відведення особистого селянського господарства»,

-визнання протиправною бездіяльність, що полягає в не розгляді клопотання від 12.01.2021 про безоплатну приватизацію земельної ділянки та в неприйнятті рішення у формі рішення сесії за ним,

-зобов`язання розглянути клопотання від 12.01.2021 про безоплатну приватизацію земельної ділянки та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41,49га, кадастровий номер: 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області(за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач прийняв спірне рішення на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 400/4097/20 передчасно, тому воно є протиправним, оскільки питання заміни сторони у виконавчому провадженні Миколаївським адміністративним судом не вирішувалось про заміну Новополтавської сільської ради (відповідача по справі № 400/4097/20) на Вільнозапорізьку сільську раду( правонаступника , в зв`язку з приєднанням Новополтавської сільської ради до Вільнозапорізької об`єднаної територіальної громади).Спірне рішення не узгоджується зі ст.20 Земельного Кодексу України, яка передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, рішення про яке приймається органами місцевого самоврядування. Посилання відповідача на ст.34 ЗК України є безпідставним. Також незаконним є посилання відповідача у спірному рішення на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам проекту землеустрою, яким цільове призначення спірної земельної ділянки визначено для громадського пасовища. Відповідач допустив бездіяльність щодо не розгляду звернення позивача від 12.01.2021. Рішення відповідача щодо припинення розгляду заяви клопотання позивача від 12.01.2021 є протиправним, оскільки Земельним Кодексом не заборонено громадянину повторно подавати до того чи іншого органу клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а Закон України « Про звернення громадян» не регулює земельні відносини.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідач є правонаступником прав та обов`язків Новополтавської сільської ради в силу закону, тому прийняття спірного рішення свідчить про дотримання відповідачем принципів законності та верховенства права. Відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою сформульована у відповідності ч.7 ст.118 ЗК України. Клопотання позивача є нічим іншим, ніж звернення, на яке в повній мірі поширюється дія Закону України « Про звернення громадян». Відповідач вважає, що позивач зловживає своїм правом та крім заяви про надання дозволу від 23.07.2019 та 12.01.2021 ще подана заява від 02.03.2021.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

23.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Новополтавської об`єднаної територіальної громади в особі Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області з клопотанням про безоплатну приватизацію земельної ділянки, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме : із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове).

Новополтавська сільська рада не надала позивачу у місячний строк рішення на її заяву, тому позивач у листопаді 2019 звернулась до суду з позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 по справі № 400/4097/19 позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2020 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 400/4097/19 за позовом ОСОБА_1 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 10 вересня 2019 року № 231 та від 13.03.2020 року № 439, в частині відмови в наданні такого дозволу ОСОБА_1 . Зобов`язано Новополтавську сільську раду Новобузького району Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 року про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Шевченкове), відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане розташування земельної ділянки, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

Вільнозапорізька сільська рада є правонаступником Новополтавської сільської ради на підставі Закону України № 562 від 16.04.2020 « Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Закону № 1009 від 17.11.2020, розпорядження КМУ від 12.06.2019 № 719-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області» за результатами виборів, які відбулись 25.10.2020 Новополтавська об`єднана територіальна громада була приєднана до Вільнозапорізької об`єднаної територіальної громади.

12.01.2021 позивач подає клопотання до Вільнозапорізької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка була зазначена у клопотанні від 23.07.2019.

05.02.2021 Вільнозапорізька сільська рада приймає рішення № 67 « Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства», з урахуванням висновків П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 30.10.2020 по справі № 400/4097/19, яким залишила без задоволення клопотання позивача, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам закону (ч.1 ст.34 Земельного Кодексу України), невідповідністю вимогам прийнятим відповідно до нього нормативно-правового акта (класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548), невідповідністю вимогам проекту землеустрою(щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, для громадського пасовища).

11.02.2021 голова сільської ради надав ОСОБА_1 відповідь, що на виконання рішення суду її заява повторно розглянута та було прийнято рішення про залишення її клопотання без задоволення. Стосовно клопотання від 12.01.2021, яке за своїм змістом є ідентичним до клопотання від 23.07.2019 та повністю його дублює, повідомив, що Земельним Кодексом України не передбачено повторного розгляду сільською радою аналогічного за своїм змістом клопотання громадянина після розгляду по суті його первинного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст.122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Земельним кодексом України передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

У частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (якщо для цього є передбачені законом підстави).

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Рішенням Новополтавської сільської ради № 481 від 26.06.2020 розроблено проект землеустрою для відведення земельної ділянки: кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 для громадського пасовища. Проект землеустрою затверджено рішенням Новополтавської сільської ради № 594 від 19.10.2020.

Витяг з Державного земельного кадастру свідчить, що земельна ділянка кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 віднесена до земель загального користування для розташування громадського пасовища.

Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідно до ч.1 ст.34 ЗК України, якою передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Землі для сінокосіння та випасу худоби можуть надаватись тільки в оренду, а не у власність, як того бажає позивач.

За таких обстави, суд вважає, що спірне рішення відповідача прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання розглянути клопотання від 12.01.2021 про безоплатну приватизацію земельної ділянки та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41,49га, кадастровий номер: 4824586000:01:000:1213 задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України заява про надання дозволу розглядається один раз протягом місячного строку. Законодавством не передбачено такого способу реалізації повноважень відповідача, який би дозволяв цьому органу після надання відмови у наданні дозволу повертатися до цього питання та наводити інше обґрунтування відмови, фактично змінювати його. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Суд звертає також увагу, що відповідно до абзацу дев`ятого частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Відмова, викладена у спірному рішенні від 05.02.2021 є наслідком повторного розгляду заяви позивача від 23.07.2019 на виконання судового рішення у справі № 400/4097/20. Позивач подав повторно заяву про надання дозволу від 12.01.2021 на ту саму земельну ділянку не дочекавшись повторного розгляду її заяви від 23.07.2019.

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення від 05.02.2021 прийнято правомірно, то розглядаючи повторну заяву позивача від 12.01.2021 відповідач не може прийняти інше рішення, про що повідомив позивача у листі від 11.02.2021.

Судовий захист повинен бути ефективним та рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що заява позивача від 12.01.2021 є заявою відповідно до вимог Закону України « Про звернення громадян», але вважає, що задоволення позовних вимог 2,3 позивача не призведе до ефективного захисту прав позивача, оскільки відповідач повинен повторно відмовити у наданні дозволу, оскільки бажана земельна ділянка не може бути передана у власність, а тільки в оренду відповідно до вимог ст.34 Земельного Кодексу України, альтернативного вирішення заяви від 12.01.2021 бути не може.

Посилання позивач на те, що відповідачем передчасно прийнято рішення від 05.02.2021, оскільки у виконавчому провадженні по справі № 400/4097/19 не здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні, не приймається судом до уваги, оскільки відповідач у справі є правонаступником Новополтавської сільської ради в силу Закону та відповідно до ст.14 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що і було зроблено відповідачем.

Посилання позивача на ст.20 ЗК України , якою передбачена зміна цільового призначення земельних ділянок, яке проводиться органами місцевого самоврядування, не приймається судом до уваги, оскільки в цій справі взагалі не розглядається питання зміни цільового призначення будь-якої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, всупереч ст.77 не довів обґрунтованість своїх вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, ідентифікаційний код 04375671) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2021 № 67 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко