Рішення № 96673176, 30.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. № 854/1/2020 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Одеського окружного адміністративного суду, Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062 про:визнання протиправними та скасування абзаців 2, 3, 4 пункту 1 наказу від 20.10.2020 № 22-ОС/Д/С,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом (ар. с. 22-27), що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати абзаци 2, 3, 4 пункту 1 наказу Одеського окружного адміністративного суду «Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) в Одеському окружному адміністративному суду на період запровадження в Україні карантинних заходів» від 20.10.2020 № 22-ОС/Д/С.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 , зокрема, вказала, що встановлені зазначеним наказом особливості роботи суду (припинення розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу; здійснення судового розгляду справ у порядку письмового провадження або в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів учасниками судових справ; обмеження допуску осіб до будівлі суду) суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України та скасовують, обмежують і порушують права учасників справ, встановлені частиною третьою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач зауважила, що місцевий адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення обмежувальних протиепідемічних заходів.

На підтвердження протиправності окремих положень зазначеного наказу ОСОБА_1 послалась на те, що вона як учасник справи № 420/9400/20 була позбавлена можливості брати участь в судових засіданнях в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Одеський окружний адміністративний суд (надалі – відповідач) вимоги адміністративного позову заперечив, зазначив у відзиві (ар. с. 54-60), що наказ голови суду від 20.10.2020 № 22-ОС/Д/С «Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів» (надалі – Наказ) був прийнятий для забезпечення виконання рішення зборів суддів Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 № 20, а оскаржені позивачем певні положення Наказу стосуються внутрішньої організаційної діяльності суду, оскільки визначають особливості роботу суду під час запровадженого Урядом України карантину з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед працівників і відвідувачів суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду.

За таких обставин, на думку відповідача, він не здійснював стосовно позивача публічно-владних управлінських функцій, тому адміністративний позов ОСОБА_1 не має ознак публічно-правового спору.

З урахуванням цих доводів відповідач просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, з посиланням на практику Верховного Суду, відповідач вказав, що вимоги ОСОБА_1 взагалі не підлягають судовому розгляду.

Крім того, відповідач зауважив, що питання форми участі учасників справи № 420/9400/20 (за позовом ОСОБА_1 ) вирішуються суддею, в провадженні якого перебуває ця справа, тому законність вчинених судом відповідних процесуальних дій, а також ухвалених у ній рішень може бути предметом апеляційного оскарження, а не адміністративного позову.

До відзиву відповідач додав копію наказу від 25.01.2021 № 5-ОС/Д/С «Про особливості роботи Одеського окружного адміністративного суду в умовах дії карантинних обмежень» (ар. с. 62-64), згідно з пунктом 5 якого Наказ втратив чинність.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористалась, позиції щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі не висловила.

В судове засідання представники сторін не прибули, тому суд, згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 30.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Як встановлено судом, 20.10.2020 збори суддів Одеського окружного адміністративного суду прийняли рішення № 12 «Про особливості роботи Одеського окружного адміністративного суду на період запровадження в Україні карантинних заходів» (надалі – Рішення, ар. с. 39).

Згідно з пунктом 1 Рішення, збори суддів вирішили припинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, крім окремої категорії адміністративних справ, на які поширюються правила обчислення строків, установлених статтями 273, 275, 276 Кодексу адміністративного судочинства України, та обмежити допуск осіб, які не є учасниками судових засідань, до будівлі суду під час вжитих карантинних заходів.

Пунктом 2 Рішення голова Одеського окружного адміністративного суду був зобов`язаний прийняти наказ «Про особливості роботи Одеського окружного адміністративного суду на період запровадження в Україні карантинних заходів» та встановити додаткові обмеження, спрямовані на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до пункту 2 Рішення, 20.10.2020 голова Одеського окружного адміністративного суду видав Наказ, пунктом 1 якого встановив в Одеському окружному адміністративному суді з 21 жовтня 2020 року на період запровадження в Україні карантинних заходів певні особливості роботи.

ОСОБА_1 просить визнати протиправним Наказ та скасувати його частково, а саме в частині:

припинення розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, крім окремої категорії адміністративних справ, особливості провадження у яких встановлені статтями 273, 275, 276 Кодексу адміністративного судочинства України;

здійснення судового розгляду справ у порядку письмового провадження або в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів учасниками судових справ;

обмеження допуску осіб до будівлі суду.

На підтвердження того, що Наказом були порушені її права, ОСОБА_1 до позовної заяви додала повістки про виклик у справі № 420/9400/20 (від 17.10.2020 – на 09.11.2020, від 13.11.2020 – на 08.12.2020, ар. с. 29, 30).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частинами першою – третьою статті 126 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі – Закон № 1402), для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.

Однією з форм суддівського самоврядування, як вказано у статті 127 Закону № 1402, є збори суддів місцевого суду.

Відповідно до частини першої статті 128 Закону № 1402, збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 128 Закону № 1402, збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду.

Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.

Пунктами 1, 6, 10 частини першої статті 24 Закону № 1402 встановлено, що голова місцевого суду: представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження (частини друга статті 24 Закону № 1402).

Як вказано вище, ОСОБА_1 зазначила, що місцевий адміністративний суд не уповноважений встановлювати обмежувальні протиепідемічні заходи.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2).

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, умовою для задоволення адміністративного позову (надання судом ефективного захисту) є, перш за все, встановлення судом факту порушення прав, свобод або законних інтересів позивача, тобто з`ясування того, чи були рішення (дії, бездіяльність) саме протиправними.

У пункті 1 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, обов`язком позивача було подання доказів - даних, на підставі яких суд мав встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують її вимоги (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач зазначила, що судові засідання у справі № 420/9400/20 мали відбутись 09.11.2020 та 08.12.2020, але учасники справи були позбавлені можливості допуску до будівлі суду.

На підтвердження цих обставин позивач додала до позовної заяви, як вказано вище, повістки про виклик у справі № 420/9400/20.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

На думку суду, повістки про виклик не є належними доказами, оскільки ними не підтверджуються ані факти прибуття позивача до будівлі Одеського окружного адміністративного суду у зазначені дні, ані факти недопуску ОСОБА_1 у приміщення суду.

Отже, позивач не довела того, що видання відповідачем Наказу порушило її права.

Крім того, як слушно зазначив відповідач у відзиві, порядок захисту процесуальних прав учасника справи (у випадку їх реального порушення під час розгляду конкретної справи) врегульований відповідними процесуальними нормами і не може здійснюватись шляхом подання адміністративного позову.

Позов ОСОБА_1 містить доводи про порушення саме процесуальних прав (встановлених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у задоволенні адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду (Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, ідентифікаційий код за ЄДРПОУ: 35118626) про визнання протиправними та скасування абзаців 2, 3, 4 пункту 1 наказу Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 № 22-ОС/Д/С «Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна