Рішення № 96673066, 30.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 р. № 400/504/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови, оформленої листом від 23.09.2020 року №5575-5426/Б-02/8-1400/20 протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:

- визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, оформленої листом від 23.09.2020 року №5575-5426/Б-02/8-1400/20, у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року протиправною;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року.

Ухвалою від 05.02.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/504/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не врахувало до страхового стажу позивача період її роботи в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року. На звернення ОСОБА_1 відповідач листом повідомив, що у трудовій книжці позивача міститься виправлення, а саме у записі про звільнення ОСОБА_1 . Тому підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи у вищезазначеній організації згідно із записами трудової книжки відсутні. Із вказаними діями позивач не погоджується, зазначає, що спірний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці, яка відповідно до Закону України "Про загальноообов`язкове державне пенсійне страхування" є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Позивач не погоджується із таким висновком відповідача та вважає відмову незаконною, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

04.03.2021 року за вх. № 4583 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження трудового стажу). Згідно з пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження трудового стажу такими документами можуть бути довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також, архівними установами, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Вказав, що в пенсійній справі наявна довідка від 05.05.2011 року № 42, видана Вознесенською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, якою підтверджено зарахування ОСОБА_1 на посаду ветеринара з 19.03.1993 року, але відсутній наказ про звільнення. Також, в пенсійні справі наявна довідка про нарахування заробітної плати від 05.05.2011 року № 43, видана Вознесенською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 начислялась з 19.03.1993 року по 31.12.1993 року. Тому підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи у вищезазначеній організації з січня 1994 року по березень 1995 року згідно із записами трудової книжки відсутні.

12.03.2021 року за вх. № 5102 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказала, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , в період з 19.03.1993 року по 23.03.1995 року позивач працювала в Вознесенській районній державній лікарні на посаді ветеринара.

При призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не було враховано до страхового стажу позивача період роботи в Вознесенській районній державній лікарні з 01.01.1994 року по 23.03.1995 року.

08.09.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою, в якій просила зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року.

У відповідь на вказану заяву листом від 23.09.2020 року № 5575-5426/Б-02/8-1400/20 відповідач повідомив, що у трудовій книжці позивача міститься виправлення, а саме у записі про звільнення ОСОБА_1 . У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження трудового стажу такими документами можуть бути довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також, архівними установами, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У відповіді зазначено, що в пенсійній справі наявна довідка від 05.05.2011 року № 42, видана Вознесенською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, якою підтверджено зарахування ОСОБА_1 на посаду ветеринара з 19.03.1993 року, але відсутній наказ про звільнення. Також, в пенсійні справі наявна довідка про нарахування заробітної плати від 05.05.2011 року № 43, видана Вознесенською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 начислялась з 19.03.1993 року по 31.12.1993 року. Тому підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи у вищезазначеній організації з січня 1994 року по березень 1995 року згідно із записами трудової книжки відсутні.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до зазначених норм Кабінетом Міністрів України 12.08.1993 року прийнято Постанову № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок 637).

Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162.2.10.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 від 01.09.1974 року, у відповідності до запису за № 20 позивач 19.03.1993 року прийнята на посаду ветеринара Вознесенської районної державної лікарні згідно наказу №39 від 19.03.1993 року. Згідно запису за № 21 позивач 23.03.1995 року звільнена з посади (наказ № 7 від 23.03.1995 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зараховано на посаду ветеринара з 19.03.1993 року, що підтверджується копією трудової книжки довідкою від 05.05.2011 року № 42 Вознесенської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Також, матеріали справи містять довідку Вознесенської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 05.05.2011 року № 43 про нарахування заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 начислялась з 19.03.1993 року по 31.12.1993 року.

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з січня 1994 року по березень 1995 року стало те, що в трудовій книжці запис про звільнення містить виправлення, а саме виправлення у даті (місяць) звільнення позивача. В свою чергу, наказ про звільнення в матеріалах пенсійної справи відсутній.

Вивчивши копію трудової книжки позивача, судом встановлено, що запис про звільнення позивача містить виправлення, а саме з дати « 23.23.1995» виправлено на « 23.03.1995».

Із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірного періоду роботи позивача.

Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено період роботи позивача в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу для перерахунку пенсії період роботи позивача у Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з січня 1994 року по березень 1995 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належними доказами підтвердила правомірність своїх вимог.

Натомість надані відповідачем докази не дають суду підстави для висновку про необґрунтованість позову.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання відмови, оформленої листом від 23.09.2020 року №5575-5426/Б-02/8-1400/20 протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, оформлену листом від 23.09.2020 року №5575-5426/Б-02/8-1400/20, у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з 01.01.1994 року по 23.03.1995 року протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Вознесенській районній державній лікарні ветеринарної медицини з 01.01.1994 року по 23.03.1995 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.04.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва