Рішення № 96673033, 26.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1391/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» до Галицької митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2091/201196/2 від 23.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного оформлення подано митну декларацію ВМД ІМ 40 № UA209140/2019/162945 за кодами товарів: 6309000020 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 28%», задекларована митна вартість 509 887,64 грн (задекларована вартість за одиницю 1,2 USD); за кодом 6309000010 «взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 28%», задекларована митна вартість 27 905, 86 грн (задекларована вартість за одиницю 1,22 USD); за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28%», задекларована митна вартість 8 862, 26 грн (задекларована вартість за одиницю 1,2 USD). Вказує на те, що декларантом надано митному органу всі наявні у нього документи та відповідно до переліку визначеного ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, а також дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом – за ціною договору. Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту № 1НМР-FS від 19.10.2018 та положень відповідного інвойсу № 268/07/2019 від 17.07.2019. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних деклараціях. Стверджує, що вказані документи не містять розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів, визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу не надав декларант. На переконання позивача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними та такими, що не відповідають правилам заповнення рішень про коригування митної вартості. Також зауважує, що в оскаржуваному рішенні зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формулювання оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву зазначає, що за результатами опрацювання інформації, що міститься у товаросупровідних документах, поданих ТзОВ «Фескор» до митного оформлення товарів встановлено, що у графі 5 СМR відсутня дата інвойсу, що суперечить вимогам Закону України «Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено, що у фактурі відсутні відомості, щодо оплати відповідно до п. 5.2 контракту (можлива передоплата). Контракт не відповідає вимогам ст. 254 Митного кодексу України та вимогам Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201 МКУ. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, містить застарілу інформацію, щодо вартості товару станом на березень 2019 року. Також експерт здійснював дослідження без огляду майна і наголосив, що ця обставина є фактором обмеження достовірності висновку щодо даного майна. У фактурі вказано адресу, зокрема поштовий індекс продавця LV2164. Натомість, на офіційному сайті Єврокомісії ec.europa.eu при пошуку за номером платника ПДВ вказується, що продавець НМР Group за тією ж адресою вказує поштовий індекс LV-2103. Використання онлайн-сервісів (зокрема googiemaps) також вказує на те, що індекс, зазначений в інвойсі, не належить вказаній адресі. Серед інших декларантом до митного оформлення поданий документ «сертифікат дезінфекції», який містить посилання на інвойс, хоча інвойс виданий на 2 дні пізніше, ніж сертифікат дезінфекції. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові документи наявні у них документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Декларантом додаткових документів не надано. Проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Відтак, стверджує, що посадові особи Галицької митниці Держмитслужби при здійснені контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

На спростування доводів відповідача представником позивача подано відповідь на відзив.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 22.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2021 постановлено судові засідання у справі № 380/1391/21 проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” (веб-посилання - https://vkz.court.gov.ua) за участю представника позивача – адвоката Завади Тараса Романовича поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.03.2021 постановлено судові засідання у справі № 380/1391/21 проводити в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” (веб-посилання - https://vkz.court.gov.ua) за участю представника відповідача поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» до Галицької митниці Держаної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

15.04.2021 у судовому засіданні суд повідомив сторін, що рішення у справі буде прийнято у строк, передбачений ст. 258 КАС України.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фескор» (код ЄДРПОУ 42496111) та компанією «НМР Group» (Рига, Латвія) укладено контракт №1HMP-FS від 19.10.2018. За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах. (а.с. 20-22).

На виконання вказаного контракту та згідно з умовами інвойсу ТзОВ «Фескор» до митного оформлення подано митну декларацію ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/162945 за кодами товарів 6309000020 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 28%», задекларована митна вартість 509 887,64 грн (задекларована вартість за одиницю 1,2 USD); за кодом 6309000010 «Взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 28%», задекларована митна вартість 27 905, 86 грн (задекларована вартість за одиницю 1,22 USD); за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28%», задекларована митна вартість 8 862, 26 грн (задекларована вартість за одиницю 1,2 USD) (а.с. 62).

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом одночасно з митною декларацією подано такі документи: сертифікат якості б/н від 17.07.2019; рахунок-фактура (інвойс) № 268/07/2019 від 17.07.2019; автотранспортна накладна б/н від 17.07.2019; декларація про походження товару № 268/07/2019 від 17.07.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 19-09/394 від 27.11.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1HMP-FS від 19.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 13.12.2018; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/934-19 від 11.02.2019; сертифікат дезінфекції від 15.07.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 209140.2019.162945 від 23.07.2019.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Львівська митниця ДФС прийняла рішення UA 209000/2019/201196/2 від 23.07.2019 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6309000020 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD, загальна сума 23 862, 46 USD;

- за кодом товару 6309000010 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD, загальна сума 1 284, 57 USD;

- за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD, загальна сума 414, 75 USD (а.с. 56-57).

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2019/201196/2 від 23.07.2019, обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 5 Митного кодексу України: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) товару; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку бухгалтерської документації.

У графі 5 СМR відсутня дата інвойсу, що суперечить вимогам Закону України «Про Приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено, що у фактурі відсутні відомості, щодо оплати відповідно до п. 5.2 контракту (можлива передоплата). Контракт не відповідає вимогам ст. 254 Митного кодексу України та вимогам Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201 МКУ. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, містить застарілу інформацію, щодо вартості товару станом на березень 2019 року. Також експерт здійснював дослідження без огляду майна і наголосив, що ця обставина є фактором обмеження достовірності висновку щодо даного майна. У фактурі вказано адресу, зокрема поштовий індекс продавця LV2164. Натомість, на офіційному сайті Єврокомісії ec.europa.eu при пошуку за номером платника ПДВ вказується, що продавець НМР Group за тією ж адресою вказує поштовий індекс LV-2103. Використання онлайн-сервісів (зокрема googiemaps) також вказує на те, що індекс, зазначений в інвойсі, не належить вказаній адресі. Серед інших декларантом до митного оформлення поданий документ «сертифікат дезінфекції», який містить посилання на інвойс, хоча інвойс виданий на 2 дні пізніше, ніж сертифікат дезінфекції. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові документи наявні у них документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Декларантом додаткових документів не надано. Проведено консультації з декларантом відповідно до статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД UA209140/2019/154266 від 25.06.2019.» (а.с. 56-57).

Також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2019/01657 з таких причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості №UA209140/2019/01657 у зв`язку із неможливістю завершення митного оформлення у зв`язку із невірно заповненими графами гр. 12,45,43,44 ВМД, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 23.07.2019 №UA209000/2019/201196/2 (порушено умови декларування передбачені п. 1 п.8 ст. 257 МКУ, ст. 55 МКУ, ПКМУ від 20.05.12 №450) (а.с. 58).

Покликаючись на протиправність коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, як вбачається з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01657, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем одночасно з митною декларацією подано наступні документи: сертифікат якості б/н від 17.07.2019; рахунок-фактура (інвойс) № 268/07/2019 від 17.07.2019; автотранспортна накладна б/н від 17.07.2019; декларація про походження товару № 268/07/2019 від 17.07.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 19-09/394 від 27.11.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1HMP-FS від 19.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 13.12.2018; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 7/934-19 від 11.02.2019; сертифікат дезінфекції від 15.07.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 209140.2019.162945 від 23.07.2019.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, відповідач, покликаючись на ч. 3-4 ст. 53 МК України виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи.

У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у ч. 2 і ч. 3 цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Натомість в оскаржуваному рішенні відповідач покликається на те, що графі 5 СМR відсутня дата інвойсу, що суперечить вимогам Закону України «Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V.

У контексті зазначеного суд зауважує, що товарно-транспортна накладна (СМR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Автотранспортна накладна (СМR) - це товарно-транспортна накладна особливої, міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (ст. 5 Конвенції).

З аналізу норм МК України вбачається, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч. 2 ст. 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч. 2 ст. 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Покликаючись на те, що у фактурі відсутні відомості, щодо оплати відповідно до п. 5.2 контракту (можлива передоплата); у фактурі вказано адресу, зокрема поштовий індекс продавця LV2164, тоді як на офіційному сайті Єврокомісії ec.europa.eu при пошуку за номером платника ПДВ вказується, що продавець НМР Group за тією ж адресою вказує поштовий індекс LV-2103; використання онлайн-сервісів (зокрема googiemaps) також вказує на те, що індекс, зазначений в інвойсі, не належить вказаній адресі; поданий декларантом документ «сертифікат дезінфекції» містить посилання на інвойс, хоча інвойс виданий на 2 дні пізніше, ніж сертифікат дезінфекції, відповідач також не конкретизує яким саме чином зазначені обставини впливають на числове значення заявленої митної вартості товарів.

Щодо покликання відповідача на те, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, містить застарілу інформацію, щодо вартості товару станом на березень 2019 року, суд зауважує, що митна вартість екскаватора визначена на основі рахунку-фактури, а не висновку експерта.

Щодо твердження відповідача про те, що контракт № 1HMP-FS від 19.10.2018 не відповідає вимогам ст. 254 МК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Однак, вимоги щодо перекладу згаданого контракту українською мовою митним органом не здійснено.

Посилаючись на подібні обставини відповідач не наводить жодних доводів щодо того, яким чином вони можуть вплинути на правильність визначеної митної вартості імпортованого товару та/або унеможливлять її визначення за основним методом. Вказане також свідчить про перевірку відповідачем нечислових обставин, посилання на які не можуть бути належною, достатньою та законною підставою для коригування митної вартості товарів, визначеної позивачем за основним методом.

Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Проте, в оскаржуваному рішенні не вказано про раніше визначену органами доходів і зборів митну вартість товару, якою б керувався відповідач при визначенні вартості імпортованого засобу (тобто відсутнє конкретне посилання на митну декларацію з вартістю попередньо імпортованого товару іншими особами).

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2091/201196/2 від 23.07.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Приписами частини 2 ст. 55 МК України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК Україні якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в такому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формулювання оскаржуваного рішення прямо суперечить цитованим вище положенням законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

З огляду на викладене, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2091/201196/2 від 23.07.2019 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України відсутні.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення митниці про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак таке підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких,серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на висновок суду про задоволення позовних вимог та належного підтвердження сплати судового збору, такий підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення”, пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості № UA209000/2091/201196/2 від 23.07.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Галицької митниці Держмитслужби 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахування положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фескор» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 39; код ЄДРПОУ 42496111)

Відповідач : Галицька митниця Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1; ЄДРПОУ 43348711).

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2021.

Суддя Сидор Н.Т.