Рішення № 96672972, 27.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7627/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Львів

12 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представниці позивача Школьної А.В., представниці відповідача-3 Галевич Н.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79057 м. Львів вул. Ген.Чупринки 71), головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області Хар Марти Іванівни (79057 м. Львів вул. Ген.Чупринки 71), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133 м. Київ вул. Лесі Українки 26), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008 м. Львів пл. Ринок 1) про визнання протиправним та скасування рішення -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - відповідач-1, Департамент ДАБІ у Львівській області), головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області Хар Марти Іванівни (далі - відповідач-2), у якій, у рахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області Хар Марти № 65-мб/пз від 18.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 , які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.09.2019 № 870.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що містобудівні умови та обмеження - це лише початковий етап вихідних даних, після отримання яких здійснюється розробка, експертиза та затвердження проектної документації, зокрема видається дозвіл на будівництво. Вважає, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 , які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.09.2019 № 870, відповідають існуючій містобудівній документації на місцевому рівні, а вказані в оскаржуваному рішенні підстави для їх скасування не є достатніми та обґрунтованими. Звернув увагу на відсутність нормативно-правового акта, який визначає порядок, форму та зміст заповнення розділів містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Зазначив також, що земельна ділянка з к.н. 4610137200:08:003:0016 відповідно до плану зонування території Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1283 від 01.12.2016, за базовим містобудівним регламентом розташована в межах функціональної зони Ж-2-р, яка виділена для формування житлових районів середньої щільності з розміщенням окремо стоячих і багатоквартирних будинків, блокованих багатоквартирних житлових будинків поверховістю не вище 4-х поверхів. Крім цього, вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні ухвали Львівської міської ради № 3840 від 18.09.2014 та № 2919 від 25.01.2018, на думку позивача, жодним чином не врегульовують спірних правовідносин і не підтверджують порушень, зазначених відповідачем у спірному рішенні.

Ухвалою від 23.09.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 20.10.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі як співвідповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - відповідач-3, ДАБІ України) та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - третя особа).

До суду від представника відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України - надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 56611 від 29.10.2020; а.с. 112-114), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначено, що земельна ділянка, яка забудовується відповідно до схеми зонування за санітарно-гігієнічним регламентом Личаківського адміністративного району знаходиться в підзоні САН-1 (санітарно-захисна зона підприємств). Відповідно до Пояснюючої записки Зонінгу в підзоні САН-1 не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, установи охорони здоров`я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки. Відтак вважає, що видані містобудівні умови та обмеження № 870 від 13.09.2019 та наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (Плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 і від 25.01.2018 № 2919), що є порушенням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також вказав на те, що в п. 2.4 містобудівних умов та обмежень № 870 від 13.09.2019 не зазначено мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд зі східної та північно-східної сторони (відповідно до наявного у справі топо-геодезичного знімання на суміжній ділянці знаходяться сім споруд, позначених «КН»), чим порушено п. 7 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представниця позивача подала до суду відповідь на відзив (вх. № 60797 від 17.11.2020), у якій проти доводів відповідача заперечила. Вказала, що підставою скасування відповідачем містобудівних умов та обмежень стала їх невідповідність Плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 3840 від 18.09.2014. У той же час зазначеною ухвалою затверджено План зонування міста Львова: Франківський та Сихівський райони, тоді як земельна ділянка к.н. 4610137200:08:003:0016, яка знаходиться за адресою: м. Львів вул. М.Кордуби 2-А, територіально відноситься до Личаківського району. Тобто, ухвалою № 3840 не може бути врегульовано питання, пов`язані з планом зонування Личаківського району м. Львова, зокрема і визначення санітарно-захисних зон Личаківського району м. Львова. Звернула увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним було враховано ухвалу Львівської міської ради № 2914 від 25.01.2018, однак посилання на таку ухвалу відсутнє в оскаржуваному рішенні про скасування містобудівних умов та обмежень.

Представник третьої особи надіслав до суду пояснення (вх. № 17347 від 17.03.2021), у яких позовні вимоги підтримав повністю та вказав, що функціональне призначення земельної ділянки, яка забудовується відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні - зона Ж-2-р - зона малоповерхової квартирної житлової забудови відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1283 і від 25.01.2018 № 2914. Звернув увагу суду на те, що у рішенні про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 вказано невідповідність плану зонування території Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 і від 25.01.2018 № 2919. Ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 затверджено містобудівну документацію - «План зонування території м. Львова: Франківський та Сихівський район». Земельна ділянка к.н. 4610137200:08:003:0016, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М.Кордуби, 2-А територіально відноситься до Личаківського району. Ухвалою Львівської міської ради від 25.01.2018 № 2919 визначено надання Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» в оренду нежитлових приміщень на АДРЕСА_4 , що взагалі не стосується адреси: АДРЕСА_3 . З огляду на викладене зазначив, що посилання на вказані вище ухвали Львівської міської ради у рішенні про скасування містобудівних умов та обмежень № 65-мб/пз від 18.11.2019 є безпідставним. Вважає, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим прибудованим гаражем зі знесенням існуючого будинку та споруд на АДРЕСА_3 , які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.09.2019 № 870, відповідають існуючій містобудівній документації на місцевому рівні.

У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просила позов задовольнити.

Представниця відповідача - ДАБІ України, проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представниця третьої особи позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у поясненні. Просила позов задовольнити.

Відповідач-3 - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, та третя особа повноважних представників у судове засідання не скерували, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Відповідач-2 - головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції Хар Марта Іванівна, в судове засідання не прибула, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07.05.2020 № 194-ос звільнена з посади 12.05.2020.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та встановив таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 23.11.2018, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає у власність покупцю житловий будинок АДРЕСА_5 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка), площею 0,0524 га, а покупець зобов`язується прийняти у власність згадане нерухоме майно і сплатити за нього грошову суму, визначену у п. 2.1 цього договору.

Вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 4610137200:003:0016, згідно з пп. 1.3 п. 1 договору відведена попередньому її власнику - ОСОБА_2 , на підстав ухвали Львівської міської ради № 1455 від 26.12.2016 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Згідно з пп. 12 п. 1 договору відчужуваний житловий будинок, розташований на зазначеній земельній ділянці, належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17.07.2015 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорній С.Б. за реєстровим № 1188.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 146678357 від 23.11.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:08:003:0016, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстровано за ОСОБА_1 .

02 вересня 2019 року позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 .

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.09.2019 прийнято рішення № 870 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 ».

Вказаними містобудівними умовами та обмеженнями передбачено:

1.1. Вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки - нове будівництво на АДРЕСА_3 .

1.2. Інформація про замовника - громадянин ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 .

1.3. Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 0,0524 га (кадастровий номер 4610137200:003:0016) - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № 4610568232019.

Функціональне призначення земельної ділянки - зона Ж-2-р - зона малоповерхової квартирної житлової забудови відповідно до плану зонування територій (зонінгу) Личаківського район, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1283 та від 25.01.2018 № 2914.

Відповідно до службової записки (щодо можливих порушень вимог містобудівного законодавства об`єктом нагляду) від 17.10.2019 (а.с. 128), довідки про результати документальної перевірки від 21.10.2019 (а.с. 131), наказу «Про проведення позапланової перевірки» № 1190 від 24.10.2019 (а.с. 37), направлення на проведення планової перевірки № 65-мб/пз від 29.10.2019 (а.с. 133) головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Хар Мартою Іванівною та Блажківом Олегом Богдановичем у період з 29.10.2019 по 19.11.2019 проведено позапланову перевірку Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 18.11.2019 прийнято рішення № 65-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на вул. М.Кордуби 2-А, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.09.2019 № 870 (а.с. 35-36).

Підставою прийняття вказаного рішення стало встановлення перевіркою порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки запланований об`єкт будівництва відповідно до плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 і від 25.01.2018 № 2019, розміщено в зоні Ж-2-р - малоповерхова квартирна житлова забудова. Буква «Р» в умовному позначенні індексу функціональної зони дозволяє тільки переважні та супутні види забудови та використання території фактичної зони. Земельна ділянка, яка забудовується відповідно до схеми зонування за санітарно-гігієнічним регламентом Личаківського адміністративного району, знаходиться в підзоні САН-1 (санітарно-захисна зона підприємств). Відповідно до Пояснюючої записки Зонінгу в підзоні САН-1 не допускається розміщувати житлові будинки, дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, установи охорони здоров`я та відпочинку, спортивні споруди, сади, парки. Містобудівні умови та обмеження № 870 від 13.09.2019 та наміри забудови не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні (Плану зонування території (Зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 та від 25.01.2018 № 2019), що є порушенням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також у п. 2.4 містобудівних умов та обмежень № 870 від 13.09.2019 не зазначено мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд зі східної та північно-східної сторони (відповідно до наявного у справі топо-геодезичного знімання на суміжній ділянці знаходяться сім споруд, позначених «КН»), чим порушено п. 7 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач не погоджується із рішенням відповідача про скасування містобудівних умов та обмежень, вважає, що останні відповідають існуючій містобудівній документації на місцевому рівні, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

- отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

- затвердження проектної документації;

- виконання підготовчих та будівельних робіт;

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

План зонування території згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів ті підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Частиною першою ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

З аналізу норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» слідує, що останнім не передбачено надання містобудівних умов та обмежень виключно при наявності усієї містобудівної документації на місцевому рівні (генерального плану, плану зонування, детального плану території).

Разом з цим, частинами 4 та 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймає у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім цього, згідно із п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 № 109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 23.11.2018, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає у власність покупцю житловий будинок АДРЕСА_5 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка), площею 0,0524 га, а покупець зобов`язується прийняти у власність згадане нерухоме майно і сплатити за нього грошову суму визначену у п. 2.1 цього договору.

Вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 4610137200:003:0016, згідно з пп. 1.3 п. 1 договору відведена попередньому її власнику ОСОБА_2 на підстав ухвали Львівської міської ради № 1455 від 26.12.2016 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Згідно з пп. 12 п. 1 договору відчужуваний житловий будинок, розташований на зазначеній земельній ділянці, належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17.07.2015 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорній С.Б. за реєстровим № 1188.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 146678357 від 23.11.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:08:003:0016, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстровано за ОСОБА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 » № 870 від 13.09.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження на підставі звернення ОСОБА_1 від 02.09.2019.

Як встановлено судом, 25.01.2018 ухвалою Львівської міської ради № 2914 затверджено зміни до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1 Частина 6. Зонування Личаківського району.

Згідно з планом зонування територія земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:003:0016 розташована в межах функціональної зони Ж-2-р - зони малоповерхової житлової забудови. Вказана зона виділена для формування житлових районів середньої щільності з розміщенням окремо стоячих і багатоквартирних житлових будинків, блокованих багатоквартирних житлових будинків не вище 4-х поверхів, об`єктів обслуговування місцевого значення, інших видів діяльності, скерів.

Судом також встановлено, що 13.09.2019 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 870 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 ».

Містобудівні умови та обмеження видані з урахуванням того, що земельна ділянка на АДРЕСА_5 згідно з Планом зонування територій (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1283 та від 25.01.2018 № 2914, є в зоні Ж-2 - зона малоповерхової забудови (до 4-х поверхів).

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень стало те, що містобудівні умови та обмеження та наміри забудови земельної ділянки не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (Плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 і від 25.01.2018 № 2919), що є порушенням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 25, ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також незазначення мінімально допустимої відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд зі східної та північно-східної сторони (відповідно до наявного у справі топо-геодезичного знімання на суміжній ділянці знаходиться сім споруд, позначених «КН»), чим порушено п. 7 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому юридичною підставою прийняття оскаржуваного рішення № 65-мб/пз від 18.11.2019 Департамент ДАБІ у Львівській області зазначив ухвали Львівської міської ради № 3840 від 18.09.2014 та № 2919 від 25.01.2018.

З цього приводу суд зазначає, що ухвалою Львівської міької ради № 3840 від 18.09.2014, на яку покликається відповідач у своєму рішенні, затверджено містобудівну документацію - «План зонування території м. Львова: Франківський та Сихівський район». Іншою ухвалою Львівської міської ради № 2919 від 25.01.2018, на яку також покликається відповідач як на підставу прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень, визначено надання Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» в оренду нежитлових приміщень на АДРЕСА_4 .

Разом з цим, земельна ділянка, для проектування об`єкта будівництва на якій видано містобудівні умови та обмеження № 870 від 13.09.2019, розташована на АДРЕСА_5 та територіально відноситься до Личаківського району м. Львові. Тобто, вказані в оскаржуваному рішенні ухвали Львівської міської ради не мають жодного відношення ні до земельної ділянки, на якій планується будівництво, ні до Личаківського району м. Львова, де зазначена земельна ділянка розміщена.

Вказана земельна ділянка (к.н. 4610137200:08:003:0016) відповідно до плану зонування території Личаківського району за базовим містобудівельним регламентом розташована в межах функціональної зони Ж-2-р - зони малоповерхової житлової забудови. Зазначена зона призначена для формування житлових районів середньої щільності з розміщенням окремо стоячих і багатоквартирних житлових будинків, блокованих багатоквартирних будинків не вище 4-х поверхів, об`єктів обслуговування місцевого значення, інших видів діяльності скверів.

У межах спірних правовідносин суд звертає особливу увагу, що рішення про скасування містобудівних умов та обмежень є актом індивідуальної дії, а відтак повинно відповідати вимогам, які висуваються до таких актів правозастосування.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень фактичних і юридичних підстав, а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття таких актів.

Вказане узгоджується, зокрема, з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, яку суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яким здійснюється застосування правових норм, повинно бути законним. У свою чергу, законність зумовлюється наявністю мотивів його винесення. Обґрунтованість і мотивованість застосування права є взаємопов`язаними окремими елементами побудови висновків про факти та правовідносини, які стосуються рішення як процесуального документа. Обґрунтованість акта полягає в тому, що висновки, яких дійшов правозастосовний орган, мають базуватися на встановлених фактах, а мотивованість - це наявність у самому документі посилання на обставини, встановлені на підставі даних фактів, та їхню оцінку, на тлумачення застосованої правової норми при кваліфікації правовідношення. Вказане свідчить про те, що правозастосовний акт є обґрунтованим, коли його висновки ґрунтуються на об`єктивній реальності, встановленій при вивченні конкретних обставин справи, а мотивованість акта виявляється в юридичній аргументації, переконливості, що досягнуто шляхом викладення фактичних і правових підстав прийнятого рішення.

Суд зазначає, що висновок відповідача про невідповідность намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та, відповідно, оскаржуване у цій справі рішення базуються на ухвалах Львівської міської ради № 2919 від 25.01.2018 та № 3840 від 18.09.2014.

Відповідач у своєму відзиві також зазначив про те, що за результатами наданих Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради матеріалів виявлено порушення вимог містобудівного законодавства, а саме: встановлено, що запланований об`єкт будівництва відповідно до плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840 та від 25.01.2018 № 2919, розміщено в зоні Ж-2-р - малоповерхова квартирна житлова забудова. Буква «Р» в умовному позначенні індексу функціональної зони дозволяє тільки переважні та супутні види забудови та використання території фактичної зони.

Разом з цим, суд зазначає, що зона малоповерхової квартирної забудови виділена для формування:

- переважних видів забудови та іншого використання земельних ділянок - багатоквартирних житлових будинків до 4-х поверхів;

- супутніх видів забудови та іншого використання.

Отже, до переважних видів забудови відноситься будівництво багатоквартирних житлових будинків до 4-х поверхів, як і заплановано позивачем.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на ухвали Львівської міської ради № 2919 від 25.01.2018 та № 3840 від 18.09.2014, які не стосуються зони забудови, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем вказаного не спростовано. У судовому засіданні представниця відповідача не надала пояснень, які саме ухвали Львівської міської ради були підставою для встановлення порушень третьою особою під час прийняття рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень позивачу.

Також відповідачем не надано належних доказів, у тому числі і графічних матеріалів, які б свідчили про те, що земельна ділянка на вул. М.Кордуби 2-А у м. Львові відноситься до зони САН-1 та територій, на які поширюються обмеження, встановлені регламентами, що впливають на забудову та інше використання земельних ділянок.

У долученому до матеріалів справи витязі із санітарно-захисних зон плану зонування Личаківського району (а.с. 136, 137) не вказано розташування земельної ділянки, де межі Личаківського району і чи відноситься вказана земельна ділянка до зони САН-1. Представниця відповідача у судовому засіданні пояснень щодо вказаних графічних матеріалів не надала, як і не пояснила, на підставі яких документів під час перевірки відповідач встановив зазначені в оскаржуваному рішенні порушення.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про те, що оскаржуване рішення про скасування містобудівних умов та обмежень № 65-мб/пз від 18.11.2019 як акт індивідуальної дії позбавлене мотивованості, яка виявляється в юридичній аргументації, переконливості, оскільки відповідачем не наведено правових підстав прийнятого рішення, а вказані ухвали Львівської міської ради № 2919 від 25.01.2018 та № 3840 від 18.09.2014, як вже встановлено судом, не регулюють спірні правовідносини.

Разом з цим, третя особа - Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, надала суду пояснення, у яких зазначено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № НВ-4610568232019 цільове та функціональне призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 0,0524 га (кадастровий номер 4610137200:08:003:0016) - 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Функціональне призначення земельної ділянки - зона Ж-2-р - зона малоповерхової квартирної житлової забудови відповідно до плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затвердженого ухвалами Львівської міської ради від 25.01.2018 № 2914 та від 01.12.2016 № 1283.

У судовому засіданні представниця Управління архітектури та урбаністики Департаменті містобудування Львівської міської ради надала фрагмент до генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 3924 від 30.09.2010, відповідно до якого земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М.Кордуби, 2-А, розташована в межах території промислових підприємств (потенційна громадська забудова) в межах функціональної зони Ж-2-р - зона малоповерхової забудови (до 4-х поверхів) (літера «р» в умовному позначенні індексу функціональної зони дозволяє тільки переважні та супутні види забудови та використання території фактичної зони), відповідно до плану зонування території Личаківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1283 від 01.12.2016.

Відповідно до Містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 запланована висота будівлі до 4-х поверхів, що відповідає передбаченому індексу функціональної зони - переважних видів забудови - багатоквартирних житлових будинків до 4-х поверхів.

При цьому, судом також встановлено, що первісним власником земельної ділянки, яка була придбана позивачем, була ОСОБА_2 , якій земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 4610137200:08:003:0016 відведена на підставі ухвали Львівської міської ради № 1455 від 26.12.2016 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Встановлені обставини свідчать про те, що з 2016 року спірна земельна ділянка вже виділена фізичній особі у власність та їй надано відповідний статус згідно з чинним правовстановлюючим документом, тобто вона є приватною власністю.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, цільове призначення вказаної вище земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач, купуючи земельну ділянку, усвідомлював, що її цільовим призначенням є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 3 ст. 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Положеннями статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, а згідно з п. 1 ч. 3 цієї ж статті зонування території здійснюється з дотриманням вимог щодо урахування попередніх рішень про планування і забудови території.

Отже, з викладеного слідує, що як генеральний план населеного пункту, так і план зонування території розробляються з врахуванням інтересів людини та попередніх рішень про планування і забудови території.

У цій справі, починаючи з 2016 року, цільовим призначенням земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Львів вул. М.Кордуби 2-А, кадастровий номер 4610137200:08:003:0016, було «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок)».

Позивач, придбавши зазначену земельну ділянку, розраховував, що її цільове призначення не змінювалось, оскільки правовстановлюючі документи стверджували, що її цільовим призначенням є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок).

Окрім цього, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 146678357 від 23.11.2018 цільове призначення земельної ділянки будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок).

За таких обставин, аналізуючи викладене, а також враховуючи зміст позовних вимог, суд доходить висновку, що метою придбання позивачем земельної ділянки, що розташована на вул. М.Кордуби 2-А у м. Львові, кадастровий номер 4610137200:08:003:0016, було будівництво житлового будинку, і останній мав обґрунтовані очікування щодо отримання необхідних документів для початку будівельних робіт.

Таким чином, якщо припустити, що земельна ділянка к.н. 4610137200:08:003:0016 знаходиться в зоні САН-1, відповідач повинен був зазначити нормативно-правові акти, на підставі яких він установив цей факт. У спірному рішенні відповідач як на підставу скасування містобудівних умов та обмежень посилається на ту обставину, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні (Плану зонування території (зонінгу) Личаківського району, затверджених ухвалами Львівської міської ради № 3840 від 18.09.2014 та 25.01.2018 № 2919). Проте, як встановлено судом, такими ухвалами затверджено містобудівну документацію «План зонування території м. Львова: Франківський та Сихівський райони» та надано комунальному підприємству в оренду нежитлові приміщення. Тобто, ухвали Львівської міської ради № 3840 від 18.09.2014 та № 2919 від 25.01.2018 не стосуються земельної ділянки, на якій планується будівництво. З огляду на вказане та з урахуванням того, що починаючи з 2016 року спірна земельна ділянка має визначене цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), яка в подальшому була придбана позивачем, є приватною власністю, суд критично оцінює висновки відповідача про невідповідність містобудівних умов та обмежень містобудівній документації на місцевому рівні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10.03.2016 у справі № 405/10392/14-а.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на вул. М.Кордуби 2-А, які затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 870 від 13.09.2019.

Щодо конкретних обставин цієї адміністративної справи, то для суду важливе значення має факт дотримання головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Хар Мартою Іванівною принципу обґрунтованості при прийнятті рішення про скасування містобудівних умов та обмежень № 870 від 13.09.2019.

Суть даного принципу полягає в тому, що суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень має перевірити обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, тобто з`ясувати, чи прийнято таке рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Вказаний принцип вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити докази, що мають значення у справі. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. При цьому, несприятливе для особи рішення обов`язково повинно бути мотивованим.

У рішенні у справі «Tumeliai v. Lithuania» від 09.01.2017 Європейський суд з прав людини зазначив, що «ризик, пов`язаний з помилкою, допущеною державним органом, повинна нести сама держава». Суд не погодився з аргументами уряду, що заявники мали підозрювати, що дозвіл на будівництво був «нестійким». Тому Європейський суд з прав людини дійшов висновку: оскільки влада підтвердила, що будинок може бути зведений, у заявників не було достатніх підстав сумніватися в законності такого рішення й вони мали право розраховувати на те, що воно в майбутньому не буде оголошене неправомірним.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; у рішенні також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Щодо порушення, вказане в оскаржуваному рішенні, яке стосуються незазначення мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується до існуючих будинків та споруд зі східної та північно-східної сторони (відповідно до наявного у справі топо-геодезичного знімання на суміжній ділянці заходиться сім споруд, позначених «КН»), суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7 ч. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження містять мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

У п. 2.4 містобудівних умов та обмежень, які затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради № 870 від 13.09.2019, зазначено мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд - об`єкт (будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на вул. М.Кордуби 2А) запроектувати з дотриманням діючих будівельних норм у межах відведеної земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:003:0016). Проектування здійснюється без відстані від червоної лінії, з північної сторони до існуючих будівлі відстань - 10 м, із західної сторони до існуючої 4-х поверхової будівлі - 15 м.

Згідно з топо-геодезичним зніманням на суміжній земельній ділянці знаходяться сім споруд, позначених «КН». Проте в умовних позначеннях вони вказані як такі, що підлягають демонтажу.

Суд зазначає, що відсутність у містобудівних умовах та обмеженнях конкретних даних не може свідчити про порушення чинного законодавства України та наявність підстав для скасування таких містобудівних умов та обмежень.

Ураховуючи вищенаведене та обставини цієї справи, суд вважає, що головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Хар М.І. приймаючи рішення про скасування містобудівних умов та обмежень № 870 від 13.09.2019, дійшов передчасних висновків про невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та вимогам чинного законодавства, а рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 65-мб/пз від 18.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень як акт індивідуальної дії не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для його скасування.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Оскільки до позовної заяви позивачем не додано будь-яких документів, що підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу (як це визначено ч. 4 ст. 134 КАС України), а долучений до матеріалів справи ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1034775 від 07.09.2020 свідчить лише про наявність повноважень адвоката на представництво інтересів позивача, суд не вирішує питання про розподіл таких судових витрат.

Суд звертає увагу, що п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України зобов`язує адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Рішенням № 65-мб/пз від 18.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень відповідач порушив принцип правової визначеності, який вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 840,80 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 65-мб/пз від 18.11.2019 про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим гаражем зі знесенням існуючих будинку та споруд на АДРЕСА_3 , які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.09.2019 № 870, прийняте головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Хар Мартою Іванівною.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133 м. Київ бульвар Лесі Українки 26; код за ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.04.2021.

Суддя Р.П. Качур