Рішення № 96672784, 29.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/29/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у якій просить суд стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017рр.) у розмірі 105979,16 гривень за період із 03 січня 2018 року по 07 грудня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 грудня 2017 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №492, ОСОБА_1 було звільнено у запас відповідно до пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої цієї ж статті (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону). 02 січня 2018 року наказом Начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №2 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Станом на день виключення зі списків особового складу з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено індексацію грошового забезпечення, а також грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням проведений лише 07 грудня 2020 року. Позивач вважає, що з відповідача його на користь слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Відтак, не може бути факту несвоєчасного розрахунку військовослужбовця при виключенні зі списків особового складу без його згоди, що виключає протиправність дій Національної академії та наявність підстав щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Позивач не заперечував щодо виключення його із списків особового складу 02.01.2018, що виключає факт несвоєчасного розрахунку при звільненні. Також, оскільки на час звільнення позивача з військової служби спірна сума відповідно до Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 року у справі № 1.380.2019.004152 йому ще не належала, то вина Національної академії у її не виплаті - відсутня. Оскільки, позивач добровільно написав рапорт на здачу справ та посади, то стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні ч.І ст.117КЗпП України є безпідставним.

Ухвалою судді від 5.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

До 02 січня 2018 року ОСОБА_1 проходив службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (на момент звільнення займав посаду начальника навчального курсу факультету ракетних військ і артилерії).

18 грудня 2017 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №492 ОСОБА_1 було звільнено у запас відповідно до пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої цієї ж статті (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).

02 січня 2018 року наказом Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №2 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Позивач вважаючи, що при звільненні з військової служби та виключення із списків особового складу Національної академії, з ним не проведено розрахунків, а саме, не було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (справа № 1.380.2019.004152) було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішено зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2018 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було залишено без задоволення, натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме зобов`язано Національну академій сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з січня 2015 року по січень 2018 року з врахуванням базового місяця індексації січень 2008 року.

Крім того, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період 2015 - 2017 років не виплачувала ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004859 визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2017 роки. Рішення суду набрало законної сили та було виконане у повному обсязі.

Апеляційної скарги на вищенаведене рішення не було подано, відтак 03 січня 2020 року воно набрало законної сили.

В подальшому, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виконала рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2020 року та перерахувала кошти на рахунок ОСОБА_1 18 березня 2020 року у сумі 15393,50 грн.

Остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням позивача проведений лише 07 грудня 2020 року (виплачено суму індексації грошового забезпечення).

Позивач вважає, що такою поведінкою відповідач порушив його право на оплату праці у визначеному чинним законодавством розмірі, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В силу положень ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення, а у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні та при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України положення спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що з позивачем не було проведено розрахунок при звільненні, а вказані види виплат при звільненні позивача були здійснені 07 грудня 2020 року (виплачено суму індексації грошового забезпечення).

Отже, відповідачем допущено затримку розрахунку при звільненні на 1069 календарних днів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові в справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 116, 117 КЗпП України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Положеннями абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного інформації щодо посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій ОСОБА_1 вбачається, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два місяці до звільнення, а саме у листопаді 2017 року становив 11162,80 грн і у грудні 2017 року - 7162,80 грн, загальна сума 18 325,60 грн. (11162,80 + 7162,80). Тому враховуючи положення Порядку №100 середньоденне грошове забезпечення становить 426,18 грн ((11162,80 + 7162,80) : 43 р.д.).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа №316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа №580/2427/19).

Середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає стягненню з 03 січня 2018 року (наступний день після звільнення позивача) до дня фактичного повного розрахунку 07 грудня 2020, тобто період затримки розрахунку при звільненні позивача з 3 січня 2018 року по 7 грудня 2020 року складає 733 робочих дні, що обрахований згідно з листами Мінсоцполітики України про норми тривалості робочого часу на 2018 р. (249 р.д.), 2019 р. (250 р.д.), 2020 р. (234 р.д.).

Таким чином, розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні проведений з врахуванням положень Порядку №100 становить 312389грн 94 коп (426,18 грн. х 733 р.д.).

Суд бере до уваги наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати позивачеві сум на день звільнення, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору.

Враховуючи наведене усе вище, суд звертає увагу на те, що у цій справі загальний розмір належних та невиплачених позивачеві при звільненні виплат склав 108256,11 грн (10761,83+1320,56+80545,80+15627,92) сума виплаченої індексації та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Зважаючи на викладене, істотність частки виплаченої індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в порівнянні із середнім заробітком становить 0,35 (108 256,11 грн / 312389грн 94 коп = 0,35, де 108256,11 грн - загальна сума виплаченої індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а 321 148,98 грн. - середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні).

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд у їх сукупності, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача - стягнення на його користь 103088,68 грн (426,18 (середньоденне грошове забезпечення) х 0,35 х 733 (кількість днів затримки розрахунку).

Саме така правова позиція щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17.

Також відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №2340/3023/18, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини справи, колегія суддів вважає доводи позивача щодо пропорційності, розумності і справедливості частково підставними, разом з тим, не погоджується з розрахованою сумою та виходить з проведеного розрахунку згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата індексації грошового забезпечення, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки) за період з 03 січня 2018 (наступний день після виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) по день фактичного розрахунку 07 грудня 2020 в розмірі 103088,68 грн.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для його відшкодування відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄРДПОУ 08410370) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄРДПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 103088 (сто три тисячі вісімдесят вісім) гривень 68 копійок за період із 03 січня 2018 року по 07 грудня 2020 року без урахування обов`язкових платежів та податків відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄРДПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1030 (одна тисяча тридцять гривень) 88 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський